5:23

Лагідність. Це внутрішня спокійність і миролюбність, які християни виявляють у стосунках з Богом і з ближніми (Гл 6:1; Еф 4:1—3; Кл 3:12). Оскільки лагідність — одна з граней плоду Божого духу, її неможливо розвинути лише за допомогою сили волі. Християнин розвиває лагідність, коли наближається до Бога, молиться про його дух і піддається впливу цього духу. Лагідність — це не боягузтво і не слабкість. Грецьке слово праı́тес, перекладене як «лагідність», передає думку про м’якість, поєднану з силою; силу, яку тримають під контролем. Спільнокореневе слово праı́с перекладено як «лагідний» (Мт 21:5; 1Пт 3:4). Ісус сам назвав себе лагідним (Мт 11:29), але він аж ніяк не був слабким. (Див. Мт 5:5 і коментар.)

Самовладання. Грецьке слово, перекладене тут як «самовладання», вживається у Грецьких Писаннях чотири рази (Дії 24:25; 2Пт 1:6). За визначенням, це «вміння стримувати свої емоції, пориви чи бажання». Спільнокореневе грецьке дієслово використовується в 1Кр 9:25 (див. коментар), де Павло згадує про атлетичні змагання: «Кожен учасник змагань у всьому виявляє самовладання». Це грецьке дієслово також вживається в Септуагінті в Бт 43:31, де говориться, що Йосип «взя[в] себе в руки». Єврейське дієслово, вжите в Бт 43:31, також вживається в Іс 42:14, де Єгова каже про себе: «Я... стримувався». Єгова не поспішає відразу карати грішників, а дає їм час, щоб вони могли покинути свої неправедні дороги та здобути його схвалення (Єр 18:7—10; 2Пт 3:9).

Проти такого немає закону. Жоден закон не може обмежити християнина у тому, до якої міри йому розвивати риси, котрі є плодом Божого духу. Усі ці риси повністю узгоджуються із законом любові, викладеним у Мойсеєвому законі (Лв 19:18; Пв 6:5), і «законом Христа» (Гл 6:2; Ів 13:34). Слово «такого» передає думку про те, що плід духу Єгови не обмежується лише наведеними тут дев’ятьма рисами. Християнська особистість складається з цих та інших рис, і кожну з них можна розвинути за допомогою святого духу (Еф 4:24, 32; 5:9; Кл 3:12—15; Як 3:17, 18).