1:1

Бога, нашого Спасителя. У Першому листі до Тимофія і в Листі до Тита титул «Спаситель» вживається стосовно Бога Єгови аж шість разів (тут, а також в 1Тм 2:3; 4:10; Тит 1:3; 2:10; 3:4), а в усіх інших книгах Грецьких Писань — лише двічі (Лк 1:47; Юд 25). В Єврейських Писаннях про Єгову часто говориться, що він є Спасителем свого народу Ізраїля (Пс 106:8, 10, 21; Іс 43:3, 11; 45:15, 21; Єр 14:8). Ісуса також названо Спасителем, оскільки саме через нього Єгова рятує людство від гріха і смерті (Дії 5:31; 2Тм 1:10). Про нього написано, що він є «Керівником, завдяки якому... отримують спасіння» (Єв 2:10). Ім’я «Ісус», дане Божому Сину за наказом ангела, означає «Єгова є спасіння», бо ангел сказав: «Він спасе свій народ від гріхів» (Мт 1:21 і коментар). Тож навіть ім’я Ісуса підкреслює, що Єгова є Джерелом спасіння і він здійснить його через Ісуса. Тому титул «Спаситель» стосується як Батька, так і Сина (Тит 2:11—13; 3:4—6). Крім того, єврейське слово і його грецький відповідник у Септуагінті, що перекладаються як «спаситель», стосуються також людей, яких Єгова давав, щоб рятувати свій народ від ворогів (Не 9:27; Сд 3:9, 15).

Христа Ісуса, нашої надії. Павло вважав «джерелом надії» Єгову (Рм 15:13), але тут він нагадує Тимофію, що християни отримали свою надію від Єгови саме через Христа Ісуса. Всі обіцянки Єгови сповнюються через Ісуса, і завдяки йому люди мають надію на вічне життя. (Див. 2Кр 1:20 і коментарі; 1Пт 1:3, 4.)