3:3

Не повинен... вдаватися до насилля. Або «не повинен... бити інших». Грецьке слово, перекладене тут як «вдаватися до насилля», в буквальному розумінні може стосуватися того, хто завдає фізичних ударів. Але це слово може мати ширше значення і перекладатися як «агресор». Якщо людина агресивна до інших, вживає жорстокі, в’їдливі слова, то це може завдавати такого ж болю, як фізичні побої. (Див. коментар до Кл 3:8.) Павло навчав, що християни повинні бути люб’язними і лагідними навіть тоді, коли опиняються в нелегких ситуаціях. Цей наказ, який Павло дав під натхненням, стосується всіх, а особливо старійшин. (Пор. 2Тм 2:24, 25.)

Поміркованим. Вжите тут Павлом грецьке слово має широке значення і може передавати думку про лагідність, ввічливість і толерантність. (Див. коментар до Флп 4:5.) Воно буквально означає «поступливий». Але Павло не має на увазі, що можна терпимо ставитися до чогось неправильного або поступатися Божими вимогами. Натомість він має на увазі, що в питаннях особистого вибору наглядач з готовністю йде на поступки і не наполягає на своєму. Він не буде вперто обстоювати свої права або вимагати, щоб усе робилося лише так, як він звик. Поміркований наглядач поважає особисті погляди одновірців, навіть якщо вони відрізняються від його власних, а також готовий пристосовуватися до нових обставин. Він твердо обстоює біблійні закони і принципи, але робить це по-доброму і врівноважено. Поміркованість — це грань Божої мудрості і одна з головних рис Ісуса Христа (Як 3:17; див. коментар до 2Кр 10:1). Кожен християнин повинен бути поміркованим, і ця риса має бути помітна для всіх (Тит 3:1, 2).

Не сварливим. Див. коментар до Тит 3:2.

Не грошолюбом. Коли здобуття матеріальних речей займає головне місце в житті чоловіка, він не може належно виконувати обов’язки пастиря в «Божій отарі» (1Пт 5:2). Пастир має допомагати одновірцям досягти вічного життя «в прийдешньому віці», але йому не вдасться це зробити, якщо він зосереджений на матеріальних речах, які пропонує цей світ (Лк 18:30). Крім того, він не зможе з повною свободою мови навчати інших «поклада[ти] надію... на Бога», якщо сам надіється на «багатство непевне» (1Тм 6:17). Ось чому той, хто хоче служити наглядачем, не повинен бути «грошолюбом». Ця вимога до наглядачів перегукується з натхненою порадою, даною всім християнам (Мт 6:24; 1Тм 6:10; Єв 13:5).