4:3

Вони забороняють одружуватися. Це вчення походило від відступників, які хитро перекручували і неправильно застосовували правдиві християнські вчення. Ісус справді радив залишатися неодруженим і казав, що таке життя — це дар (Мт 19:10—12). А Павло під натхненням писав про переваги християн, які не одружуються заради того, щоб служити Єгові без відволікань (1Кр 7:32—35). Але ні Ісус, ні Павло не забороняли одружуватися. Більш того, Ісус підтвердив, що норми щодо шлюбу, які Єгова встановив на початку, не змінилися (Мт 19:3—6, 8). Крім того, Павло визнавав, що декотрим християнам варто одружуватися і що шлюб потрібно оберігати і ставитися до нього з пошаною (1Кр 7:2, 9, 28, 36; Єв 13:4). Він писав, що декотрі апостоли були одружені (1Кр 9:5 і коментар). Також він дав і чоловікам, і дружинам натхнені поради, як кожен з них має виконувати в сім’ї ту роль, яку їм відвів Бог (Еф 5:28—33). Тож не дивно, що Павло відверто називає заборону одружуватися, тобто целібат, «вченням демонів» (1Тм 4:1).

Наказують стримуватися від їжі. У Мойсеєвому законі був наказ Єгови, за яким ізраїльтяни мали стримуватися від їжі, що вважалася нечистою (Лв 11:4—7). Але смерть Христа Ісуса стала «кінцем Закону», тож на час написання цього листа (бл. 61—64 рр. н. е.) Закон вже був скасований (Рм 10:4; Кл 2:14). Минуло понад 10 років, відколи керівний орган в Єрусалимі чітко постановив, що залишаються в силі лише такі обмеження щодо їжі: з неї потрібно було належним чином спустити кров і її не можна було споживати, якщо це була жертва для ідолів (Дії 15:28, 29; пор. Дії 10:10—16). Хоча християни могли на власний розсуд постити або стримуватися від певної їжі (Мт 6:16—18), але це не була вимога для спасіння (Рм 14:5, 6; Єв 13:9). Отже, тут Павло дуже чітко пише, що ті, хто наказує християнам «стримуватися від їжі», відкидають точне знання і поширюють «вчення демонів» (1Тм 4:1 і коментар).