Євангеліє від Луки
10 Після цього Господь призначив 70 інших і послав їх перед собою по двоє+ в кожне місто й місцевість, куди сам мав піти.+ 2 Тоді він промовив до них: «Жниво справді велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб він вислав робітників на свої жнива.+ 3 Ідіть! Ось я посилаю вас як ягнят поміж вовків.+ 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалій+ і не вітайте нікого в дорозі.+ 5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку кажіть: “Мир цьому домові”.+ 6 І, якщо там буде друг миру, ваш мир залишиться на ньому, а якщо ні — повернеться до вас. 7 Залишайтеся в тому домі,+ їжте і пийте, що вам подадуть,+ бо робітник гідний своєї платні.+ І не переходьте з дому в дім.
8 Коли увійдете в якесь місто і там вас приймуть, то їжте, що вам подадуть, 9 зціляйте хворих і говоріть: “Боже Царство наблизилося до вас”.+ 10 А коли в якомусь місті вас не приймуть, то вийдіть на його головні вулиці й скажіть: 11 “Навіть порох з вашого міста, який пристав до наших стіп, ми обтрушуємо на свідчення проти вас.+ Однак знайте, що Боже Царство наблизилося”. 12 Кажу вам, у той день Содому буде легше, ніж цьому місту.+
13 Горе тобі, Хоразı́не! Горе тобі, Віфсаї́до! Бо якби могутні діла, виконані у вас,+ були виконані в Тирі й Сидо́ні, то вони б уже давно покаялися, сидячи у мішковині й попелі.+ 14 Тож Тиру й Сидо́ну буде легше в час суду, ніж вам. 15 І ти, Капернау́ме,+ думаєш, що піднімешся до неба? Упадеш ти в могилу!
16 Хто слухає вас, той слухає мене.+ І, хто погорджує вами, погорджує і мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав».+
17 Пізніше повернулися ті 70 і, радіючи, казали: «Господи*, навіть демони підкоряються нам, коли ми вживаємо твоє ім’я».+ 18 На це Ісус відказав: «Я бачу, що Сатана вже впав+ з неба, немов блискавка. 19 Ось я дав вам владу топтати змій і скорпіонів+ та перемагати всю силу ворога,+ і ніщо не заподіє вам шкоди. 20 Але радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах».+ 21 У той час, сповнившись святого духу, він надзвичайно зрадів, а потім промовив: «Батьку, Господи неба і землі, славлю тебе перед усіма, бо ти заховав це від мудрих та розумних,+ а відкрив малим дітям. Адже так, Батьку, було тобі до вподоби.+ 22 Мій Батько передав мені все, і ніхто не знає Сина, тільки Батько. Так само ніхто не знає Батька, тільки Син+ і той, кому Син хоче відкрити його».+
23 Після цього, залишившись з учнями наодинці, він звернувся до них: «Щасливі ті, чиї очі бачать те, що бачите ви.+ 24 Бо кажу вам: багато пророків і царів дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили,+ і почути те, що чуєте ви, але не почули».
25 І ось один чоловік, обізнаний у Законі, встав і, щоб випробувати його, запитав: «Учителю, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 26 На це Ісус сказав: «Що написано в Законі? Як ти розумієш?» 27 Той відповів: «Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею, всією своєю силою і всім своїм розумом»+ і «свого ближнього, як самого себе».+ 28 Ісус тоді промовив: «Ти відповів правильно. Роби так, і отримаєш життя».+
29 Але той, бажаючи показати свою праведність,+ запитав Ісуса: «А хто мій ближній?» 30 У відповідь Ісус сказав: «Один чоловік спускався дорогою з Єрусалима до Єрихона і став жертвою розбійників. Вони відібрали в нього все, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. 31 Сталося так, що тією дорогою йшов священик, але, побачивши його, пройшов другим боком. 32 Подібно й левіт, коли дійшов до того місця і побачив чоловіка, оминув його другим боком. 33 Але на нього натрапив якийсь самаря́нин,+ що подорожував тим шляхом, і, побачивши його, пройнявся жалем. 34 Тож він підійшов, перев’язав чоловікові рани, поливши їх олією та вином, а тоді посадив його на свою тварину, привіз у заїжджий двір і там попіклувався про нього. 35 Наступного дня він вийняв 2 дена́рії, дав їх господарю двору та сказав: “Піклуйся про нього, а якщо витратиш більше, я віддам тобі, коли повернуся”. 36 Як ти думаєш, хто з цих трьох став ближнім+ чоловікові, який був жертвою розбійників?» 37 На це він відповів: «Той, хто повівся з ним милосердно».+ Тоді Ісус сказав: «Іди й роби так само».+
38 Коли вони були в дорозі, Ісус зайшов до одного села. Там жінка, на ім’я Марта,+ запросила його у свій дім. 39 Вона ще мала сестру, Марію, яка сіла біля ніг Господа і почала слухати його*. 40 А Марта не слухала його, оскільки була зайнята різними приготуваннями. Тож вона підійшла до нього і сказала: «Господи, невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені». 41 Та Господь відповів: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами. 42 А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне.+ Марія ж вибрала ліпшу частку,+ яка від неї не забереться».