Латинська мова

Мова, яка належить до індоєвропейської сім’ї і від якої походять романські мови, такі, як іспанська, італійська, португальська, румунська і французька. У Біблії латинська мова згадується лише один раз, в Ів 19:20, де сказано, що напис, поміщений над Ісусом на стовпі мук, був зроблений єврейською, латинською і грецькою.

Коли Ісус Христос був на землі, латинська мова була офіційною мовою представників римської влади в Ізраїлі. Цією мовою не розмовляли прості люди, але нею робили офіційні написи. Тож не дивно, що в Грецьких Писаннях трапляються латинізми. Серед них понад 40 власних і географічних назв, як-от Акила, Лука (Лю́кас), Марко (Ма́ркус), Павло (Па́улюс), Кесарія і Тиберіада. Також у цій частині Біблії вживаються грецькі відповідники близько 30 латинських слів: військові і юридичні терміни, назви грошових одиниць і побутова лексика, наприклад центу́ріо (Мр 15:39, «сотник»), дена́ріус (Мт 20:2, «денарій») і спекуля́тор (Мр 6:27, «охоронець»). Крім того, в Грецьких Писаннях можна знайти слова, вислови та ідіоми латинського походження, як-от «задовольнити» чи «дати відповідну заставу» (Мр 15:15; Дії 17:9). Найбільше латинізмів міститься у Євангеліях від Матвія і Марка. По суті, Марко використовує їх частіше, ніж будь-який інший письменник Біблії. Це свідчить на користь того, що Марко, як вважається, писав своє Євангеліє у Римі і передусім для неєвреїв, зокрема для римлян. Павло майже не вживає латинізмів, і вони не трапляються у грецькій Септуагінті. Використання латинських слів у Писанні — не просто цікавий факт. Це доводить, що біблійні письменники достовірно описують часи римського панування в Ізраїлі за днів Ісуса. Крім того, відомі грецькі автори того періоду вживають у своїх працях ті самі або подібні латинізми, і це підтверджує, що Грецькі Писання були написані тоді, коли відбувались згадані в них події. Тож Грецькі Писання справді є достовірними.