Дії апостолів
9 А Савл і далі палав* ненавистю до учнів Господа, прагнучи усіх їх винищити.+ Тому він пішов до первосвященика 2 і попросив дати йому листи до синагог у Дамаску, щоб він міг арештовувати та приводити* в Єрусалим кожного, хто належить до цієї Дороги,+ — як чоловіків, так і жінок.
3 І, коли Савл уже наближався до Дамаска, довкола нього несподівано спалахнуло світло з неба.+ 4 У ту ж мить він впав на землю і почув голос: «Са́вле, Са́вле, навіщо ти мене переслідуєш?» 5 Він запитав: «Хто ти, пане?» А голос відповів: «Я — Ісус,+ якого ти переслідуєш.+ 6 Піднімися та йди в місто, і там тобі скажуть, що робити далі». 7 А чоловіки, які йшли разом з ним, аж оніміли, бо чули якийсь голос, але нікого не бачили.+ 8 Тож Савл підвівся і, хоча його очі були відкриті, він нічого не бачив. Тому його взяли за руку і привели в Дамаск. 9 Три дні він нічого не бачив+ і весь той час не їв та не пив.
10 А в Дамаску був один учень, на ім’я Ана́ній,+ і Господь у видінні сказав йому: «Ана́нію!» Той відгукнувся: «Я тут, Господи». 11 Тоді Господь наказав: «Встань і йди на вулицю Пряму. Там у домі Юди попитай про Са́вла, чоловіка з Та́рса;+ він зараз молиться. 12 У видінні він бачив, як чоловік, на ім’я Ана́ній, прийшов і поклав на нього руки, щоб до нього повернувся зір».+ 13 У відповідь Ана́ній сказав: «Господи, від багатьох я наслухався про цього чоловіка, про те, скільки біди він наробив твоїм святим в Єрусалимі. 14 Навіть тут він має дозвіл від старших священиків арештовувати кожного, хто кличе твоє ім’я».+ 15 Однак Господь сказав йому: «Іди, бо цей чоловік — вибрана для мене посудина*:+ він має звіщати про моє ім’я іншим народам,+ а також царям+ та Ізра́їлевим синам. 16 І я чітко покажу йому, скільки страждань він має знести за моє ім’я».+
17 Тож Ана́ній пішов до того дому і, поклавши на Са́вла руки, сказав: «Са́вле, брате, Господь Ісус, який з’явився тобі в дорозі, послав мене, щоб ти знову міг бачити й отримав святий дух».+ 18 У ту ж мить з очей Са́вла відпало щось подібне на луску, і він прозрів. Тоді він встав і охрестився, 19 а після цього поїв, і до нього повернулася сила.
Кілька днів Савл залишався з учнями в Дамаску+ 20 і там відразу почав у синагогах проповідувати про Ісуса, що він — Божий Син. 21 І всі, хто його слухав, дивувалися й говорили: «Хіба не він люто переслідував у Єрусалимі тих, хто кличе це ім’я?+ Хіба він прийшов сюди не для того, щоб арештовувати їх та приводити* до старших священиків?»+ 22 Тим часом Савл дедалі більше сповнювався сили і виклика́в замішання серед юдеїв, які жили в Дамаску, бо наводив логічні докази того, що Ісус — це Христос.+
23 Коли ж пройшло чимало часу, юдеї змовилися вбити Са́вла,+ 24 але він довідався про цю змову. Оскільки юдеї день і ніч пильнували браму, прагнучи вбити Са́вла, 25 то його учні вночі посадили його в кошик і спустили через отвір у мурі.+
26 Після того Савл прибув до Єрусалима.+ Там він намагався приєднатись до учнів, але його всі боялися, бо не могли повірити, що він теж став учнем. 27 Тоді йому на допомогу прийшов Варна́ва,+ який привів його до апостолів та детально розповів про все: як Са́влу в дорозі з’явився Господь,+ як він з ним говорив і як сміливо Савл звіщав про Ісусове ім’я в Дамаску.+ 28 І Савл залишався з апостолами та ходив по Єрусалиму, сміливо звіщаючи про Господнє ім’я. 29 Він розмовляв і сперечався з грекомовними юдеями. Вони ж намагалися його вбити.+ 30 Коли про це дізналися брати, то відвели його до Кеса́рії і звідти відправили в Тарс.+
31 Тоді для збору по цілій Юдеї, Галілеї та Сама́рії+ настав час спокою, і збір зміцнявся. Оскільки цілий збір ходив у страху Єгови, отримуючи потіху через святий дух,+ то кількість віруючих постійно зростала.
32 Коли Петро подорожував усією цією місцевістю, він зайшов і до святих у Лı́дді.+ 33 Там він побачив одного чоловіка, на ім’я Ене́й, який уже вісім років був паралізований і прикутий до ліжка. 34 Петро сказав йому: «Ене́ю, Ісус Христос зціляє тебе.+ Встань та застели своє ліжко».+ І він відразу встав. 35 Коли всі мешканці Лı́дди та рівнини Шаро́н побачили цього чоловіка здоровим, то навернулись до Господа.
36 А в Йо́ппії жила одна учениця, яку звали Тавı́та, що в перекладі означає До́рка. Вона робила дуже багато добрих діл і була щедра на дари милосердя. 37 Проте сталося так, що в ті дні вона захворіла й померла. Тож її тіло обмили і поклали в горішній кімнаті. 38 А оскільки Йо́ппія була недалеко від Лı́дди, де перебував Петро, то учні, дізнавшись, що він там, послали за ним двох чоловіків з проханням: «Будь ласка, прийди до нас якнайшвидше*». 39 І Петро встав та пішов разом з ними. Коли він прийшов, його завели до горішньої кімнати. Там до нього почали підходити всі вдови; вони голосили й показували йому накидки та інший одяг, який виготовляла До́рка, коли ще була з ними. 40 Тоді Петро наказав усім вийти,+ а сам, ставши навколішки, помолився. Потім він повернувся до тіла і сказав: «Тавı́то, встань!» Вона відкрила очі й, побачивши Петра, сіла.+ 41 Петро подав їй руку, підвів, а потім покликав святих та вдів, і всі побачили, що вона жива.+ 42 Тож звістка про це рознеслась по цілій Йо́ппії, і багато хто повірив у Господа.+ 43 Сам же Петро на досить довгий час залишився в Йо́ппії, у домі Си́мона, який вичиняв шкури.+