Євангеліє від Івана
13 Ісус знав ще перед Пасхою, що надійшла його година+ залишити цей світ і піти до Батька,+ і оскільки він любив своїх, які були у світі, то продовжував любити їх до кінця.+ 2 Під час вечері*, коли Диявол уже вклав у серце Юди Іскаріо́та,+ Си́монового сина, намір зрадити Ісуса,+ 3 Ісус, знаючи, що Батько все віддав у його руку і що він прийшов від Бога й до Бога йде,+ 4 встав з-за столу, відклав убік своє вбрання і, взявши рушник, оперезався ним.+ 5 Потім Ісус налив у таз води й почав мити учням ноги та витирати їх рушником, яким був оперезаний.+ 6 Коли ж він підійшов до Си́мона Петра, той сказав йому: «Господи, невже ти будеш мити мені ноги?» 7 Ісус відповів: «Зараз ти не розумієш, що я роблю, але зрозумієш це пізніше». 8 Петро знову сказав: «Ти ніколи не будеш мити мої ноги!» А Ісус промовив: «Якщо я не помию твоїх ніг,+ ти не матимеш частки зі мною». 9 Тоді Си́мон Петро вигукнув: «Господи, помий не лише мої ноги, але й руки і голову!» 10 Ісус же сказав: «Тому, хто обмитий, не потрібно мити нічого, крім ніг, бо він увесь чистий.+ Ви чисті, проте не всі». 11 Ісус знав, хто його зрадить,+ тому й сказав: «Не всі ви чисті».
12 Після того як він помив їм ноги й одягнув своє вбрання, він знову сів до столу і сказав: «Розумієте, що́ я вам зробив? 13 Ви звертаєтесь до мене: “Учителю”+ й “Господи”,— і робите правильно, бо так воно і є.+ 14 Отже, якщо я, Господь і Вчитель, помив вам ноги,+ то ви також повинні мити ноги один одному.+ 15 Бо я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я вам зробив.+ 16 Щиру правду кажу вам: раб не більший від свого пана і посланець не більший від того, хто його послав.+ 17 Якщо ви знаєте це, то щасливі, коли так робите.+ 18 Однак говорю не про всіх вас, бо я знаю тих, кого вибирав. Але це було для того, щоб виконалися такі слова Писання:+ “Той, хто їв мій хліб, повстав проти мене”.+ 19 Розповідаю вам усе заздалегідь, щоб, коли це станеться, ви повірили, що це я.+ 20 Щиру правду кажу вам: хто приймає будь-якого мого посланця, той приймає і мене.+ А хто приймає мене, приймає і того, хто мене послав».+
21 Сказавши це, Ісус стривожився* і почав свідчити: «Щиру правду кажу вам: один з вас зрадить мене».+ 22 Тоді учні стали переглядатись між собою, не розуміючи, про кого він говорить.+ 23 А один з учнів — той, якого Ісус особливо любив,+ — сидів поряд з Ісусом. 24 Тож Си́мон Петро кивнув тому учневі й запитав: «Скажи, хто це? Про кого він говорить?» 25 І той, прихилившись до Ісусових грудей, запитав: «Господи, хто це?»+ 26 Ісус відповів: «Це той, кому я дам шматок хліба, який умочу в миску».+ Тоді він умочив шматок хліба і дав Юді, сину Си́мона Іскаріо́та. 27 І відразу після того, як Юда взяв шматок хліба, у нього ввійшов Сатана.+ Тож Ісус сказав Юді: «Що робиш, роби швидше». 28 Але ніхто з присутніх за столом не знав, чому він так сказав йому. 29 А оскільки Юда мав скриньку з грішми,+ дехто подумав, що Ісус йому говорить: «Купи все, що нам потрібно на свято»,— або щоб він дав щось бідним. 30 Тож Юда, взявши шматок хліба, відразу вийшов; було це вночі.+
31 Після того як він вийшов, Ісус промовив: «Тепер Син людський прославляється,+ і через нього прославляється Бог. 32 Сам Бог прославить його,+ і зробить це зараз же. 33 Дітоньки, я пробуду з вами недовго. Ви будете мене шукати, але те, що я казав юдеям, тепер кажу і вам: “Куди я йду, ви прийти не можете”.+ 34 Даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як я люблю вас,+ так любіть одне одного і ви.+ 35 Якщо між вами буде любов, по цьому всі розпізна́ють, що ви мої учні».+
36 Тоді Си́мон Петро запитав: «Господи, куди ти йдеш?» На це Ісус відповів: «Куди я йду, зараз ти не зможеш за мною піти, але потім підеш».+ 37 Однак Петро сказав: «Господи, чому я не можу піти за тобою тепер? Я готовий навіть життя своє віддати за тебе».+ 38 А Ісус відповів: «Ти навіть життя готовий віддати за мене? Щиру правду кажу тобі: ще півень не проспіває, як ти тричі зречешся мене».+