Молоді люди запитують...

Чому я завжди винний?

«У мого тата алергія, і йому ще доводиться працювати з курцями. Деколи він приходить додому дуже роздратований. Він губить речі, а звинувачує в цьому мене. Коли я говорю, що це він сам загубив, тато дуже злиться і каже, що мені не слід було його виправляти». (Дівчина-підліток)

ЧИ В ТЕБЕ деколи складається враження, що всі у сім’ї зганяють на тобі злість? Чи на тебе звалюють вину за все, що не виходить? Саме так здається 14-річній Джой. Вона живе у неповній родині і часто доглядає своїх молодших брата і сестру. «Я була внизу, коли вони почали битися,— жаліється Джой.— Вони поводяться так нерозумно й незріло, але коли тато приходить додому, він кричить на мене, бо я не була там і не зупинила їх».

Якщо батьки називають тебе розпещеним, ледачим, безвідповідальним або дають прізвиська, котрі ніби увічнюють твої хиби, часами може навіть здаватися, що вони тільки й очікують, коли ти помилишся. Рамона у родині прозвали забудьком — хлопець від усього серця ненавидів це прізвисько. Тебе також може ображати якесь прізвисько або ярлик, котрий підкріплює твої хиби, навіть коли це слово вимовляється з ніжністю. Замість того щоб спонукувати тебе покращитися, негативне прізвисько може тільки посилити відчуття, ніби ти завжди винний.

Догана може бути особливо болісною, якщо вона здається небезсторонньою. «Я середня дитина в родині,— говорить юнак, якого звуть Френкі,— і мене завжди ганять найбільше». Може видаватися, що твої брати і сестри є поза всякими підозрами і що тебе проголошують винуватим, як тільки виникають неприємності.

Чому батьки тебе звинувачують

Безсумнівно, це нормально, коли батьки виправляють своїх дітей, якщо ті помиляються. Адже корисні та позитивні зауваження є одним з методів, за допомогою яких богобоязливі батьки виховують своїх дітей у «напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4). Проте деколи навіть найліпші батьки можуть відреагувати на помилку занадто гостро або поспішно зробити неправильні висновки. Пригадай собі випадок, який стався з молодим Ісусом. Одного разу батьки не знали, де він є. Виявилося, що він був у Божому храмі й розмовляв про Біблію. Однак коли батьки відшукали Ісуса, мати запитала його: «Дитино,— чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе» (Луки 2:48).

Оскільки Ісус був досконалим, то не було потреби турбуватися, що він може вчинити щось погане. Але, як усі віддані батьки, його мати почувала себе відповідальною за сина і відреагувала гостро, можливо, через страх за його благополуччя. Подібно твої батьки можуть іноді реагувати занадто гостро не тому, що вони погані та жорстокі, а тому, що вони дійсно за тебе хвилюються.

Зрозумій також, що ми живемо у «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Обтяжені роботою та піклуванням про дім, твої батьки зазнають чималого напруження, і це може вплинути на те, як вони до тебе ставляться. (Порівняй Екклезіяста 7:7, Хоменко). Одна жінка, фахівець у галузі психічного здоров’я, зауважила: «В деяких сім’ях у критичні моменти батьки можуть гніватися і робити надто поспішні рішення, хоч загалом вони справедливі люди».

Одинокі батьки можуть бути особливо схильні зганяти своє розчарування на дітях, просто тому, що в них немає подружнього партнера, з яким можна обговорити справи. Звичайно, приймати на себе гіркоту особистих розчарувань батьків нелегко. Сімнадцятирічна Люсі говорить: «Коли я щось наробила й заслуговую покарання — це нормально. Але коли мені дістається просто тому, що в мами поганий настрій,— це вже справді нечесно».

Ще одним фактором є небезсторонність, або фаворитизм. Хоч батьки звичайно люблять усіх своїх дітей, досить часто трапляється, що вони більше прив’язані до якоїсь одної дитиниa. (Порівняй Буття 37:3). Відчуття, що тебе люблять менше, ніж іншу дитину, є вже само по собі болісним. Але коли видається, що твої потреби ігноруються або що на тебе часто звалюють вину за вчинки брата або сестри, це неминуче викличе твоє обурення. «Мій молодший брат Даррен,— говорить Рексан,— є маминим янголятком. Мати завжди звинувачує мене і ніколи Даррена».

Неблагополучні сім’ї

У здорових сім’ях ситуації, коли когось несправедливо звинувачують, можуть траплятись лише час від часу. Але у неблагополучних сім’ях звинувачувати, соромити та принижувати дитину може бути для батьків звичайною справою. Деколи такі звинувачення навіть супроводжуються ‘усяким подратуванням, і гнівом, і лютістю, і криком, і лайкою’ (Ефесян 4:31).

Чи слід винуватити дитину за такі вибухи батьківського гніву? Безумовно, неслухняний син або донька можуть бути «смутком» для батька (Приповістей 17:25). Проте це до батьків звертається Біблія, говорячи: «Батьки,— не дратуйте [буквально «не провокуйте на гнів»] дітей своїх» (Ефесян 6:4). Як і всім християнам, батькам слід виявляти самовладання і бути ‘до лиха терплячими’ (2 Тимофія 2:24). Тож, коли один з батьків втрачає самовладання, він не може звинуватити дитину в тому, що це стається через її вади.

Усні обра́зи можуть свідчити, що один з батьків переживає душевні страждання, відчуває пригнічення або має низьке почуття власної гідності. Це може також вказувати на існування проблем у шлюбі або на алкоголізм. Згідно з одним джерелом, батько або мати, залежні від якоїсь звички, часто зганяють на дітях свою злість. «Хоч би що вони робили, все не так. Їх обзивають «дурними», «поганими», «себелюбними» і так далі. Тоді члени сім’ї зосереджують свою увагу на дитині (або дітях), яку визнано джерелом проблем, і таким чином відволікаються від своїх особистих неприємних почуттів та труднощів».

Що робити, коли тебе звинувачують несправедливо

Доктор Кетлін Меккой зауважує: «Прізвиська, приниження та критика особистості дитини... можуть бути фактором, який викликає брак самоповаги, пригнічення та замкнутість у підлітковому віці». Або, як про це говориться в Біблії, жорстоке поводження може ‘дратувати’ дітей та призвести до того, що вони ‘впадуть на дусі’ (Колосян 3:21). Тобі може здаватися, що ти є нікчемним невдахою. У тебе також можуть виникнути негативні почуття стосовно батьків. Ти можеш прийти до висновку, ніби, хоч би що ти зробив, їм це все одно не сподобається, отже, не варто й старатися. Гнів і обурення можуть спонукати тебе відкидати будь-які виховні заходи, навіть конструктивну критику. (Порівняй Приповістей 5:12).

Як тобі справитися з усім цим? Багато залежить від твоїх обставин. Чому б не зупинитися і не переглянути їх реалістично? Наприклад, чи це дійсно правда, що ти завжди винуватий? Може, твої батьки просто схильні надмірно критикувати і деколи висловлюють несправедливі зауваження? «Багато ми всі помиляємось»,— говориться в Біблії, і батьки не є винятком (Якова 3:2). Тож якщо навіть твої батьки час від часу реагують надто гостро, чи ти маєш повторювати цю ж помилку? Тут може стати у пригоді біблійна порада з Колосян 3:13 (Деркач): «Терпіть один одного, і прощайте взаємно, коли б хтось мав скаргу на кого; як і Христос [«Єгова», НС] простив вам, так і ви».

Співчуття до батьків допоможе тобі чинити так. У Приповістей 19:11 говориться: «Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною». Якщо твій батько приходить з роботи дуже роздратованим і звинувачує тебе у тому, чого ти не робив, то чи треба цим надто перейматись? Коли ти знаєш, що батько, ймовірно, стомлений і напружений, тобі може бути легше ‘перейти над його провиною’.

А що, коли тебе несправедливо ганять не тільки під гарячу руку, але постійно і безжалісно? У наступній статті цієї серії обговорюватимуться поради, як поліпшити таку ситуацію.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Це справедливо, що батьки в разі потреби дають виправні поради.