Правда про популярні свята

ВІДЬМИ й привиди, гарбузи і вогнища, «пригостіть або начувайтеся». Зовнішні атрибути Галовіна не важко розпізнати. Але що криється за цим та подібними святами? Галовін ще називають англійською мовою «All Hallows’ Eve» — «вечір перед Днем всіх святих». Однак за цією нібито християнською назвою ховається далеко не святе походження. Фахівці кажуть, що коріння Галовіна сягає в сиву давнину — ще задовго до початку християнської доби, коли Британію та Ірландію заселяли стародавні кельти. Оскільки вони користувалися місячним календарем, то розділили рік на дві частини: темні зимові місяці і світлі літні. У ніч повного місяця, найближчу до 1 листопада, кельти відзначали свято Самайн, що в перекладі означає «кінець літа»a.

Це свято, яким у кельтів розпочинався новий рік. Відзначали його під кінець літа, після того як зібрали врожай у клуні й позаганяли з пасовиськ у стайні отари й стада. Кельти вірили, що, оскільки дні стають коротшими, треба різними обрядами та жертвоприношеннями розпалити сонце. На знак того, що старий рік помирає, гасили всі вогнища, а новий рік урочисто відзначали розкладанням священних багать, з яких усі члени общини брали вогонь для своїх домівок. Ці багаття, відгомін яких можна побачити сьогодні у Великобританії в Ніч Гая Фокса, також мали відганяти злих духів.

Кельти вважали, що під час свята Самайна підіймалась завіса між світом людей та світом надприродного і тоді добрі та злі духи сходили на землю. Душі померлих поверталися у свої оселі, і, щоб задобрити цих гостей-духів та відвернути від себе біду, родини виставляли для них їжу та напої. Тож коли нині діти, вирядившись духами чи відьмами, стукають у двері й вимагають галовінського гостинця або погрожують заподіяти якусь шкоду, вони несвідомо повторюють древні обряди Самайна. Жан Маркал у книжці «Галовін. Історія та традиції» (франц.) пише: «Отримуючи щось у свої руки, діти в символічному значенні встановлюють те, чого не розуміють,— братній обмін між видимим і невидимим світом. Власне тому галовінські маскаради... є насправді священними церемоніями».

Оскільки кельти вірили, що відкривалися кордони між сферами фізичного і надприродного, вони вважали, що люди можуть без перешкод перейти у світ духів. Тож Самайн був особливо сприятливим часом для підняття завіси над майбутнім. Щоб довідатися про суджених, хворобу або смерть, ворожили на яблуках або лісових горіхах, бо і яблуня, і ліщина вважалися священними. А робили це так: яблука з позначками клали до діжки, наповненої водою, а тоді хлопець чи дівчина, не допомагаючи собі руками, мали схопити зубами плід. Таким чином вони нібито могли дізнатися про своїх майбутніх партнерів. Цей спосіб ворожіння нині легко розпізнати у галовінській грі, коли намагаються схопити зубами яблуко, що плаває у воді.

Під час Самайна також влаштовували пиятики й гулянки, і взагалі кожен робив, що йому заманеться. «Традиційні засади або зневажалися, або їх просто перекручували,— каже Маркал.— Заборонене дозволялось, а дозволене — заборонялось». Нині Галовін все ще відображає такий дух, і це, без сумніву, одна з основних причин дедалі більшої популярності цього свята. У «Релігійній енциклопедії» (англ.) про Галовін наших днів говориться, що «це час, коли дорослі також можуть перейти межі прийнятного й робити в цей вечір все, що заманеться. Отже основна риса кельтського свята — щорічної втечі від звичних реальностей життя з його вимогами — збереглась у двадцятому столітті».

Релігійне суперництво

Коли у XIX сторіччі в Ірландії не вродила картопля, люди, рятуючись від голоду, емігрували до США. Тоді власне вони й привезли з собою Галовін разом з усіма його обрядами. А кілька років тому це свято повернулося до Європи. Проте не всіх тішить його дедалі більша популярність. Як говориться в газеті «Монд», «свято Галовін, яке збігається за часом із Днем всіх святих та Днем усіх душ (1 та 2 листопада) і може навіть цілком витіснити їх, ощасливлює власників магазинів і лякає церковників».

Представники церкви у Франції, занепокоєні зменшенням поваги до цих традиційних католицьких свят і зростом популярності Галовіна, вбачають у цьому знак «поширення в суспільстві язичництва». На думку Станісласа Лалана, представника Французької асоціації католицьких єпископів, Галовін «викривляє зміст життя й смерті». А Жан Бонфіс, єпископ Ніцци, зазначив, що «це свято та його обряди не мають нічого спільного з нашою середземноморською християнською культурою», і застеріг католиків, аби не брали участі в «цьому найважливішому святі сатаністів цілого світу».

Іпполіт Сімон, єпископ Клермон-Феррана, говорячи про відмову французів від католицьких традицій задля таких язичницьких свят, сказав: «Складається враження, що французьке суспільство шукає якоїсь світської релігії, котра могла б замінити християнську символіку». Він пише: «Під час Галовіна люди бавляться в мерців, чиї «духи» приходять, щоб лякати нас смертю. А в День всіх святих ми навпаки пригадуємо собі, що померлі живуть і що в нас є надія з’єднатися з ними в Божому місті» («Vers une France païenne?» [«До язичницької Франції?»]).

Карло Марія Мартіні, кардинал Мілана (Італія), також заклика́в італійців не залишати католицьких свят і заявив, що Галовін «чужий нашій традиції, яка має величезну цінність,— традиції, яка повинна продовжуватися. День усіх душ — це свято, що є частиною нашої історії. Це час, коли відкривається надія на вічне життя, коли Господь допомагає нам зрозуміти, що життя тут на землі — це ще не все». Багато щирих католиків думають, безперечно, так само. Але чи справді Галовін так сильно відрізняється від Дня усіх душ, як це випливає з вищенаведених висловлювань? Що виявляє детальніший розгляд походження цих католицьких свят?

Священний маскарад

За визначенням «Католицької енциклопедії» (англ.), День всіх святих — це свято «на честь усіх святих, знаних і незнаних». Під кінець другого століття так звані християни, вважаючи, що ті, хто був замучений за свою віру, вже є з Христом у небі і можуть за них заступитися, почали поклонятись і молитися їм. Щорічне святкування було запроваджено 13 травняb 609 або 610 року н. е., коли папа Боніфацій IV присвятив Марії та усім мученикам Пантеон — римський храм усіх богів. Тож, як зазначає Маркал, «римські боги поступилися місцем святим переможної релігії».

А змінив дату з травня на листопад папа Григорій III (731—741 роки н. е.), який присвятив усім святим каплицю в Римі і наказав, щоб їх вшановували 1 листопада. Точна причина цієї зміни невідома. Можливо, папа зробив це тому, що таке свято вже відзначалося того числа в Англії. У «Релігійній енциклопедії» говориться, що «під час християнізації Великобританії кельти продовжували святкувати Самайн. Тоді британська церква спробувала відвернути їхню увагу від поганських звичаїв, додавши в календарі на той самий день, що й Самайн, християнське свято. (...) Можливо, власне це середньовічне британське відзначання Дня всіх святих дало поштовх святкуванню його в християнських церквах по цілому світі».

Маркал також вказує на дедалі більший вплив у Європі ірландських ченців. «Нова католицька енциклопедія» (англ.) каже: «Ірландці часто призначали перший день місяця для якогось важливого свята. І оскільки на 1 листопада припадав також початок кельтської зими, це була відповідна дата для свята всіх святих». Зрештою 835 року н. е. папа Григорій IV зробив це свято всесвітнім.

Що ж до Дня всіх душ, в який читалися молитви, щоб допомогти душам у чистилищі досягти небесного блаженства, то в XI столітті ченці міста Клюні (Франція) закріпили це свято за 2 листопада. Хоч День всіх душ і вважається католицьким святом, але видно, що воно вводить простих людей у замішання. Як говориться в «Новій католицькій енциклопедії», «у часи середньовіччя багато вірило, що цього дня душі з чистилища могли з’явитися у вигляді мандрівних вогників, відьом, ропух тощо».

Церква зрозуміла, що не в силі викоренити язичницьких вірувань з сердець своєї пастви, тому просто сховала їх під «маскою християнства». «Релігійна енциклопедія», підкреслюючи цей факт, каже: «У день християнського свята Всіх святих вшановується пам’ять відомих і невідомих християнських святих, подібно як під час Самайна віддавали шану кельтським божествам».

Популярні свята і ви

Але чи повинне вас турбувати темне минуле Галовіна й подібних свят? Зрештою, для багатьох людей Галовін — це лише добра нагода, щоб якось чудернацько вирядитися й повеселитись. Проте чи не погодитесь, що батькам було б важливо переконатися, наскільки здорові й безпечні забави їхніх дітей?

Одного шкільного інспектора з Франції, який має понад 20 років учительського стажу, запитали про вплив Галовіна на малолітніх дітей. Він сказав: «Боюся, що звичай ходити по домах і з погрозами вимагати в дорослих солодощів негативно вплине на дітей. Він може розвинути в них схильність до себелюбства й егоцентризму. Адже діти вчаться, що коли тиснутимуть на інших, вимагатимуть чогось з погрозами й залякуванням, то отримають те, чого прагнуть». Тому батькам слід запитати себе: «Чого мої діти навчаться з цього свята?»

Не дивно, що, на думку багатьох, поступка дітям, які вимагають солодощів або хочуть якось вирядитися, може дорого коштувати. «Галовін... це не свято,— говорить Роберт Рошфор, генеральний директор Французького дослідного центру, що вивчає умови життя,— це захід, що допомагає збути товар». Галовін вирівнює спад у торгівлі, що виникає перед Різдвяним бумом. Іншими словами, це лише ще один спосіб змусити людей видавати гроші, яких у багатьох просто немає. Чи ви теж хочете потрапити на цей гачок?

Однак ще більше занепокоєння у християн має викликати те, що Галовін та схожі свята просякнуті духом язичництва. Апостол Павло написав: «Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали. Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської» (1 Коринтян 10:20—22). Він також запитав: «Що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?» (2 Коринтян 6:14—16). Отже Біблія категорично засуджує маскування язичницьких звичаїв під виглядом християнських!

Крім того, Біблія застерігає проти спіритизму (Повторення Закону 18:10—12). Хоча й значна більшість прихильників Галовіна твердить, що засуджує сатанізм, все ж слід взяти до уваги те, що історично це свято тісно пов’язане з окультизмом. Тому воно може допровадити до спіритизму, особливо вразливу молодь. Безперечно, язичницькі обряди й традиції, заплямовані спіритизмом, не мають місця в християнському поклонінні. Вони справді шкідливі.

І зрештою, Галовін, День всіх святих і День усіх душ ґрунтуються на вірі, що мертві страждають або що вони можуть завдати шкоди живим. Але Біблія чітко показує, що такі вчення неправдиві: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Тому Святе Письмо радить: «Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [спільній могилі людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екклезіяста 9:10). Оскільки мертві перебувають у стані несвідомості й не можуть ані завдати шкоди іншим, ані страждати самі, нам не потрібно їх боятися. Також молитви за них не принесуть жодної користі. Але чи це означає, що для наших близьких, які померли, немає жодної надії? Ні. Біблія запевняє, що «настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15)c.

Знання допомагає прийняти свідоме рішення. Неможливо сподіватися, що рішення буде мудре, коли ми не знаємо усіх фактів. Як же ви будете ставитись до Галовіна після розгляду цих статей?

[Примітки]

[Вставка на сторінці 6]

Галовін увічнює обман, що мертві насправді продовжують жити.

[Вставка на сторінці 7]

В іграх Галовіна збереглися кельтські обряди ворожіння.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Галовін походить від кельтського свята, яке, правдоподібно, відзначали на честь Луга, бога світла.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Цвинтар зі стародавніми кельтськими хрестами.

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Вихоплення яблук з води — це одна з ігор, що мають кельтське походження.

[Відомості про джерело]

From the magazine: The Delineator October 1911

[Ілюстрація на сторінці 8]

Папа Боніфацій IV присвятив Марії та усім церковним мученикам язичницький Пантеон в Римі.

[Ілюстрації на сторінці 9]

Як Галовін впливає на ваших дітей?

[Ілюстрація на сторінці 10]

Правдиві християни насолоджуються здоровими розвагами цілою сім’єю.