У ХЕДЕР і Скотта, енергійної щасливої пари, росте допитливий трирічний хлопчикa. Вони намагаються виховувати свого сина якнайкраще. Але сьогодні це зовсім не легко, оскільки виховання дітей пов’язане з численними клопотами і накладає на батьків велику відповідальність. Існує стільки всього, про що дітей слід навчити! Хедер і Скотта особливо хвилює питання, як їм уберегти свого сина від сексуальної наруги. Чому їх турбує саме це питання?

«Мій тато був п’яницею, він жорстоко до нас ставився і сильно мене бив,— говорить Хедер.— Він також розбещував мене та моїх сестер»b. Уже давно відомо, що така наруга залишає глибокі емоційні травми. Тож не дивно, чому Хедер прагне захистити свого сина. Цього ж бажає і Скотт.

Багато батьків занепокоєні поширенням сексуального насилля над дітьми, і їх лякає думка про те, що жертвою може стати також і їхня дитина. Мабуть, ви теж цим переймаєтесь. Навіть якщо ви ніколи не мали такого сумного досвіду, як Хедер і Скотт, то, ймовірно, не раз чули гнітючі повідомлення про подібні злочини.

Один дослідник, вражений масштабами проблеми, назвав її «приголомшливим відкриттям нашого часу». Звичайно, розбещення дітей — жахливе явище, але воно лише підтверджує правдивість Біблійних пророцтв. За словами Біблії, ми живемо в тривожні часи, які названо «останніми днями». Вона говорить, що в наш час люди будуть самолюбні, жорстокі та «не матимуть природної любові» (2 Тимофія 3:1—5).

Наруга над дітьми — сумна реальність. І зрозуміло, чому батьків охоплює почуття обурення, коли вони думають про підступність збоченців, які можуть посягнути на невинність їхніх дітей. Що ж робити батькам? Яких заходів вони можуть вжити, аби оберегти своїх дітей? У наступній статті ви знайдете відповідь на ці запитання.

МАЛО хто може спокійно обговорювати проблему розбещення дітей. Батьки здригаються лише від самої згадки про це. Однак насилля над дітьми стало страшною дійсністю, воно завдає глибоких психологічних травм. Вам, можливо, не дуже приємно говорити на цю тему, проте ми впевнені, ви зробили б усе заради безпеки своїх дітей. Насамперед варто більше довідатись про тактику зловмисників. Така обізнаність значно полегшить ваше завдання.

Пам’ятайте, що ви як батьки не такі вже й безпорадні. У вас принаймні є те, чого бракує вашим дітям,— досвід, знання і мудрість, для здобуття котрих дітям знадобляться роки і навіть десятиліття. Оберігати своїх дітей вам також допоможе подальша інформація. Ось три кроки, які ви могли б зробити: 1) станьте в оборону своїх дітей; 2) відверто обговорюйте з ними питання сексу; 3) навчіть дітей протистояти зловмисникам.

Головна відповідальність за безпеку дітей лежить на батьках. Тому перш ніж навчати дітей, батьки самі повинні бути добре поінформованими. Якщо ви батько чи мати, то маєте дещо знати, а саме: хто і як розбещує дітей. В уяві багатьох батьків збоченцем є незнайома людина, яка таємно вистежує свою жертву. І дійсно, у засобах масової інформації нерідко повідомляється про таких зловмисників. Однак 90 відсотків ґвалтівників — це особи, яких дитина добре знає і яким довіряє.

Звичайно, годі повірити, що привітний сусід, учитель, лікар, тренер чи якийсь родич міг би мати нечисті наміри стосовно вашої дитини. Насправді більшість людей не має такого нездорового потягу, тому не варто підозрювати кожного. А втім, було б мудро дізнатися, як діє типовий розбещувач. (Дивіться супровідну інформацію на сторінці 6).

Обізнаність з тактикою збоченців допоможе батькам відігравати головну роль у захисті своїх дітей. Скажімо, вам здається, що якась людина охочіше спілкується з дітьми, ніж з дорослими. Ви помічаєте, що вона приділяє вашій дитині особливу увагу, робить їй подарунки або ж пропонує вам посидіти з нею чи піти погуляти. Як ви зреагуєте? Вирішите, що ця людина збоченець? Не слід робити поспішних висновків. Адже така особа може не мати на думці нічого лихого. Проте не треба втрачати пильності. У Біблії сказано: «Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Приповістей 14:15).

Часто те, що звучить надто добре, буває оманливим. Уважно придивляйтеся до кожного, хто пропонує побути з вашою дитиною на самоті. Обов’язково попередьте, що ви можете прийти за нею в будь-який момент. Меліса і Бред, молоді батьки, які виховують трьох хлопців, завжди намагаються бути пильними, коли залишають дитину з кимось з дорослих. Наприклад, коли до одного з їхніх синів прийшов учитель музики, Меліса попередила його: «Поки ви тут, я час від часу навідуватимуся до вас». Дехто може вважати це крайністю, але Меліса і Бред воліють зайвий раз перестрахуватися, ніж потім жалкувати.

Завжди цікавтесь життям своїх дітей: чим вони займаються, з ким дружать і як у них йде навчання в школі. Якщо планується якась поїздка з однокласниками, дізнайтесь про неї якомога більше. Один фахівець з психології, який уже 33 роки вивчає проблему сексуальної наруги над дітьми, зауважує, що в багатьох випадках можна було б уникнути лиха, якби батьки виявляли більшу пильність. Він наводить слова одного засудженого розбещувача: «Батьки самі віддають нам своїх дітей... Мені залишається лише скористатися нагодою». Пам’ятайте, що зловмисники зазвичай полюють на легку здобич. Їм набагато важче звабити дитину, яку батьки пильно оберігають.

Аби знати, що турбує вашу дитину, прислуховуйтеся до її слів. Діти, які зазнали сексуальної наруги, не хочуть про це розповідати, оскільки соромляться або ж бояться негативної реакції. Не легковажте тим, про що говорить ваша дитинаa. Коли вас щось насторожує, заохотьте її до більш відвертої розмови, поставивши декілька запитань. Якщо дитина говорить, що не хоче залишатися наодинці з певною особою, поцікавтеся чому. А коли вона каже, що дядя бавиться з нею в незрозумілі ігри, запитайте її: «Яка це гра? І що дядя робитьb?» Якщо дитина скаржиться, що хтось з дорослих її лоскотав, поцікавтеся: «Де він тебе лоскотав?» Не поспішайте сприймати її слова, як дитячі вигадки. Розбещувач, як правило, запевняє дитину, що їй ніхто не повірить. На жаль, часто так і стається. Довіра і підтримка батьків відіграє надзвичайно важливу роль в емоційному одужанні дитини.

В одній книжці, яка розглядає проблему розбещення дітей, наводяться слова засудженого насильника: «Знайдіть мені дитину, яка нічого не знає про секс, і вона стане моєю наступною жертвою». Ця зухвала заява може бути хорошою пересторогою для батьків. Зловмиснику легко скористатися дитиною, яка зовсім необізнана в питаннях сексу. Як говорить Біблія, знання і мудрість можуть нас врятувати «від людини, що каже лукаве» (Приповістей 2:10—12). Хіба ж не цього ви прагнете для своїх дітей? Тоді, аби захистити їх, робіть другий крок — відверто обговорюйте з ними питання сексу.

Що допоможе вам у цьому? Чимало батьків соромляться говорити з дітьми про секс. А діти, мабуть, соромляться ще більше і ніколи не почнуть першими. Тому візьміть на себе ініціативу. Меліса каже: «Коли діти були ще зовсім малі, ми розповідали їм, як називаються різні частини тіла, використовуючи при цьому справжні назви, а не дитячі слова. Так вони вчилися не соромитись свого тіла». Після таких пояснень набагато легше підняти тему про неправильну сексуальну поведінку. Багато батьків, наприклад, кажуть своїм дітям, що частини тіла, які прикриває купальний костюм є особливими і ніхто не повинен їх торкатися.

Хедер, про яку згадувалось у попередній статті, говорить: «Ми зі Скоттом пояснили нашому сину, що пеніс є дуже особистою частиною тіла. Це не іграшка, тож нікому не можна з ним бавитись — ані мамі, ані татові, ані навіть лікарю. Коли ми йдемо до лікаря, я кажу сину, що той мусить перевірити, чи все добре, і тому може доторкатися до його члена». Обоє батьків час від часу повинні вести з дитиною такі невимушені розмови. І якщо хтось торкається якихось частин її тіла так, що вона почувається ніяково, їй не треба боятися розповісти про це. Експерти в галузі соціального захисту дітей радять усім батькам обговорювати з дітьми такі теми.

Для багатьох людей справжньою знахідкою стала книжка «Навчайся у Великого Вчителя»c, зокрема її 32-й розділ, який називається «Як Бог захистив Ісуса». У ньому містяться прямі перестороги і наголошується на важливості бути обережним і вміти захищати себе. «Книга допомогла закріпити в розумі дітей те, про що ми говорили їм особисто»,— каже Мелісса.

У наш час ваш син чи дочка повинні чітко розуміти, що деякі люди, маючи нечисті наміри, прагнуть доторкатися до дітей або заохочують дітей неналежно доторкатися до них. Такі перестороги не повинні лякати дітей і викликати у них почуття недовіри до всіх дорослих. «Це лише одне із багатьох звичайних застережень. Мій син сприйняв його цілком спокійно»,— говорить Хедер.

Виховуючи своїх дітей, формуйте в них врівноважений погляд на послух. Навчити дитину бути слухняною надзвичайно важливо, проте нелегко (Колосян 3:20). У цьому батькам теж слід виявляти поміркованість. Дитина, яку навчають, що вона має за будь-яких обставин слухатись кожного дорослого, стає потенційною жертвою розбещувача. Зловмисники швидко зауважують дитину, яка є надто довірлива. Мудрі батьки пояснюють дітям, що, виявляючи послух, треба бути розважними. Для батьків-християн це не так вже й важко. Вони просто можуть сказати: «Коли хтось говорить тобі робити те, що не подобається Богу Єгові, ти не повинен цього робити, навіть якщо це каже мама чи тато. Ти завжди можеш розповісти мамі чи татові про людину, яка намагається змусити тебе зробити щось неправильне».

Врешті-решт допоможіть своїм дітям усвідомити, що в них не має бути секретів від батьків. Поясніть дітям, що вони завжди повинні розповідати вам, коли хтось просить їх тримати щось в таємниці від мами і тата. І навіть якщо їх залякують або ж вони самі вчинили щось погане, діти завжди можуть прийти до вас і про все розказати. Такі настанови не повинні лякати дітей. Запевніть їх, що більшість людей не будуть неналежно доторкатися до них, не змушуватимуть їх йти проти Божих вимог і не проситимуть приховувати щось від батьків. Подібно до навчальних тренувань з пожежної безпеки, всі ці настанови даються про всяк випадок, вони можуть ніколи не знадобитись.

Щоб захистити свою дитину, зробіть третій крок. Обговоріть з нею, як необхідно поводитись, коли хтось пристає до неї за час вашої відсутності. Можна це зробити у формі гри. Батьки питають: «А що, коли...?» — і дитина намагається дати відповідь. Наприклад, ви могли б сказати: «А що, коли ми пішли в супермаркет, і ти загубився? Як ти будеш нас шукати?» Не розчаровуйтесь, якщо дитина відповість не так, як ви сподівались. Натомість поставте їй додаткове запитання: «Як ще це можна зробити?»

Такого роду запитання можна поставити дитині, щоб навчити її правильно реагувати, коли хтось намагається неналежно доторкатися до неї. Якщо ж вони її бентежать, то спробуйте розповісти історію про іншу дитину. Приміром, ви можете сказати: «Маленька дівчинка залишилася на самоті з родичем, якому вона довіряє. І раптом він починає доторкатися до неї там, де не можна. Як ти думаєш, що їй слід робити, аби захистити себе?»

Як же дитина має поводитись в такій ситуації? Автор однієї книги зазначає: «Прості, але тверді, заперечення: „Ні!“, „Не роби цього!“ або „Не чіпай мене!“—мають надзвичайну силу. Вони можуть налякати зловмисника і змусити його залишити дитину в спокої». Розіграйте вдома уявну ситуацію, під час якої дитина голосно заперечує, швидко йде геть і про все розповідає батькам. Проте дитина, яка, здається, добре засвоїла урок, через декілька тижнів або місяців може все забути. Тож таке навчання повинне бути регулярним.

До навчання слід залучити всіх, хто безпосередньо опікується дитиною. Особливо це стосується чоловіків — чи то батька, чи вітчима, чи будь-якого іншого родича. Таким чином дитина набуває впевненості, що вони ніколи не заподіють їй лиха. На жаль, чимало випадків сексуальної наруги над дітьми трапляється саме в сімейному колі. Наступна стаття розглядатиме питання, як сім’я може стати безпечним сховком для дитини у цьому злому світі.

«НЕ МАТИМУТЬ природної любові». Так Біблія характеризує багатьох людей нашого часу, який названо «останніми днями» (2 Тимофія 3:1, 3, 4). Надзвичайне поширення сексуальної наруги над дітьми в сім’ях яскраво свідчить про сповнення цього пророцтва. Грецьке слово асторґосa, перекладене як «не матимуть природної любові», вказує на брак ніжних почуттів, які повинні існувати між членами сім’ї, особливо між батьками і дітьми. Тож не дивно, що діти зазнають наруги саме вдома.

Деякі дослідники кажуть, що сексуальну наругу над дитиною здебільшого чинить батько або вітчим. Часто насильниками стають також інші чоловіки, котрі належать до родини. Зазвичай жертвами збоченців є дівчата, однак хлопці теж зазнають наруги. Серед розбещувачів нерідко трапляються й жінки. Та, мабуть, менш за все нам відомо про випадки кровозмішення між братами й сестрами, коли старша або сильніша дитина змушує молодшу або слабшу до статевих зносин. Якщо ви батько чи мати, то, безумовно, відчуваєте огиду лише від думки про все це.

Як запобігти виникненню таких проблем у вашій сім’ї? У Божому Слові міститься багато принципів, які відображають погляд Бога на сексуальну поведінку. Всі члени сім’ї повинні засвоїти і поважати їх.

Аби сім’я була надійним захистом для дітей, кожен у ній має дотримуватись Божих моральних норм. У Біблії відверто і з гідністю обговорюються питання статевої моралі. Її вказівки щодо цього чіткі й конкретні. Згідно з Божим наміром, інтимні стосунки мали приносити радість чоловіку і дружині (Приповістей 5:15—20). Однак Біблія засуджує таку близькість між особами, які не є подружніми партнерами. Вона також забороняє кровозмішення. Наприклад, у 18 розділі книги Левит сказано: «Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я — Господь!» (Левит 18:6).

Серед огидних вчинків, за які людей карали смертю, Єгова згадав і кровозмішення (Левит 18:26, 29). Для Творця будь-яка нечиста поведінка є неприйнятною. Згідно з законодавством багатьох країн сексуальне насилля над дітьми в сім’ї також вважається злочином. Нерідко статеві стосунки з дитиною класифікують як зґвалтування. Чи таке визначення правомірне у випадку, коли не було застосовано силу?

Нині чимало законодавців враховує той факт, що діти, на відміну від дорослих, переважно не здатні приймати розсудливих рішень. Однак ця думка не нова. Ще багато століть тому в Біблії було записано: «До юнакового серця глупота прив’язана» (Приповістей 22:15). Апостол Павло під Божим натхненням написав: «Коли я був немовлям, то... думав і розумів усе як немовля, а ставши чоловіком, я позбувся рис немовляти» (1 Коринфян 13:11).

Дитина не може повністю розуміти значення сексуальної поведінки і передбачити її довготривалі наслідки. Тож, якщо вона не чинить опору і навіть сама хоче мати статеві зносини, її рішення не вважається свідомим і не служить виправданням для дорослої людини (або значно старшої дитини), яка підштовхувала її до цього. Тому обвинувачення дорослого у зґвалтуванні буде правомірним. Це злочин, за який нерідко карають ув’язненням. Відповідальність за те, що сталося, несе ґвалтівник, а не жертва.

На жаль, більшість злочинців залишаються непокараними. Наприклад, в Австралії лише 10 відсотків ґвалтівників потрапляє на лаву підсудних, а за ґратами опиняються одиниці. Подібна ситуація існує також в інших країнах. Як бачимо, уряди мало що можуть зробити для захисту сімей. Однак досягти безпеки можливо, якщо дотримуватись біблійних принципів.

Правдиві християни усвідомлюють, що Бог, який подбав, аби його справедливі принципи були записані в Біблії, не змінюється. Він бачить усі наші вчинки, навіть ті, котрі є невидимі для більшості людей. У Божому Слові сказано: «Все наге й повністю відкрите перед очима Його — Того, кому здамо звіт» (Євреїв 4:13).

Бог не залишить нас без покарання, якщо ми будемо порушувати його заповіді і завдаватимемо шкоди іншим. Коли ж ми слухатимемось його настанов стосовно сімейного життя, він щедро нас благословить. Розгляньмо деякі з цих настанов.

Біблія називає любов «досконалими узами єдності» (Колосян 3:14). Це не просто емоції, а глибоке почуття, яке керує нашими вчинками: спонукує робити добро і уникати зла (1 Коринфян 13:4—8). Якщо в сім’ї панує любов, то її члени поважають один одного і виявляють доброту. Адже в сім’ї Бог кожному відвів важливу і почесну роль.

Батько-християнин як голова родини має подавати приклад у виявленні любові. Він розуміє, що ніхто не дав йому права зловживати своєю владою і бути жорстоким до дружини й дітей. Натомість, головуючи у своїй сім’ї, він наслідує Христа (Ефесян 5:23, 25). Це означає, що він ніжно та з любов’ю поводиться з дружиною і виявляє терпеливість та лагідність до своїх дітей. Такий батько робить усе, щоб піклуватись про моральну чистоту своєї сім’ї та зберігати в ній атмосферу миру, довіри й безпеки.

Роль жінки в сім’ї — не менш важлива та відповідальна. У Біблії турботливість Єгови та Ісуса ілюструється на прикладі тварин, які інстинктивно захищають своє потомство (Матвія 23:37). Так само й матері повинні рішуче захищати своїх дітей. Вони насамперед дбатимуть про їхній добробут і безпеку. Мати й батько не повинні грубо ставитися один до одного та до дітей і зловживати своєю владою, вони також не дозволятимуть цього своїм дітям.

У сім’ї, в якій кожен ставиться до іншого з повагою, існує добрий обмін думками. Вільям Прендерґаст, автор книжки про насилля над дітьми, зазначає: «Батьки повинні щодня приділяти достатньо часу для відвертого спілкування зі своїми дітьми». Він також додає: «Це, здається, найліпше, що вони можуть зробити, аби вберегти їх від сексуальної наруги». На важливості постійного й відвертого спілкування наголошує і Біблія (Повторення Закону 6:6, 7). Якщо прислуха́тися до її порад, ваш дім стане безпечним місцем, де кожен член сім’ї вільно висловлюватиме свої думки.

Звичайно, ми живемо у злому світі, в якому неможливо повністю усунути насилля. І все ж здорова сім’я може стати надійним захистом. Якщо ж комусь з її членів завдадуть кривди, то вдома він завжди знайде потіху і співчуття. Такий дім — безпечне місце, куди можна втекти від колючих вітрів цього світу. Тож нехай Бог допоможе вам зробити свою сім’ю затишним сховком.