Віддавайте честь тим, хто її достойний

 1. За що деякі люди достойні честі і що ми обговоримо в цій статті?

ВІДДАВАТИ комусь честь означає виявляти до нього особливу увагу і пошану. Логічно сподіватися, що той, кому виявляють таку увагу і пошану, зробив щось, за що гідний честі, або ж посідає особливе становище. Тож виникає запитання: кому саме слід віддавати честь і чому вони заслуговують такої пошани?

2, 3. а) Чому Єгова достойний особливої честі? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Хто є Ягням, згаданим в Об’явлення 5:13, і чому воно гідне честі?

² Як видно з Об’явлення 5:13, «той, хто сидить на престолі, і Ягня», без сумніву, заслуговують честі. У 4-му розділі тієї ж біблійної книги наводиться одна з причин, чому Єгова гідний честі. Духовні істоти голосно вихваляють Єгову — «того, хто сидить на престолі й живе повік-віки». Вони промовляють: «Єгово, Боже наш, ти достойний слави, честі й сили, бо ти все створив і з твоєї волі все почало існувати та було створене» (Об’яв. 4:9—11).

³ Згадане Ягня — це Ісус Христос, «Ягня Боже, що покінчить з гріхом світу» (Ів. 1:29). Біблія говорить, що він перевершує всіх царів, які будь-коли правили на землі. Вона пояснює: «Він — Цар над царями і Пан над панами. Тільки він має безсмертя і перебуває в неприступному світлі; його жодна людина не бачила й бачити не може» (1 Тим. 6:14—16). І справді, хіба в історії був ще якийсь цар, котрий з готовністю віддав своє життя як викуп за наші гріхи? Чи це не спонукує вас разом з міріадами небесних створінь проголошувати: «Ягня, яке було заколене, гідне того, щоб мати могутність, мудрість і силу та отримати багатство, честь, славу і благословення»? (Об’яв. 5:12).

 4. Чому необхідно віддавати честь Єгові та Христу?

⁴ Віддавати честь Єгові та Христу — це не питання особистого вибору. Наше вічне життя залежить від того, чи ми шануємо їх. Це чітко показують Ісусові слова, записані в Івана 5:22, 23: «Сам Батько не судить нікого — увесь суд він доручив Синові, щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто ж не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав». (Прочитайте Псалом 2:11, 12.)

 5. Чому люди в цілому заслуговують певної честі й пошани?

⁵ Люди створені «за образом Божим» (Бут. 1:27). Тому більшість з них так чи інакше виявляють Божі риси. Люди здатні ставитися одне до одного з любов’ю, добротою і співчуттям. Вони створені з сумлінням — вродженим почуттям, яке, хоча інколи буває викривленим або хибним, загалом допомагає їм розрізняти добро і зло, чесність і нечесність, правильне і неправильне (Рим. 2:14, 15). Більшості людей подобається те, що чисте і красиве. Переважно вони хочуть жити в мирі з іншими. Люди деякою мірою відображають славу Єгови, навіть якщо вони цього й не усвідомлюють. Тож вони заслуговують певної честі й пошани (Пс. 8:5).

6, 7. Чим відрізняються Свідки Єгови від багатьох інших людей, якщо говорити про пошану?

⁶ Потрібно бути зрівноваженими, визначаючи, як і до якої міри віддавати пошану іншим людям. На більшість недосконалих людей сильно впливає дух світу Сатани. Тому вони схильні ставитися до деяких осіб як до кумирів замість того, щоб просто виявляти їм належну честь і пошану. Вони звеличують релігійних і політичних провідників, спортсменів, зірок шоу-бізнесу та інших знаменитостей, мало не обожнюючи їх. Як молоді, так і літні стараються в усьому наслідувати своїх кумирів — їхні манери, одяг і поведінку.

⁷ Правдиві християни не поділяють такого викривленого погляду на пошану до людей. З усіх людей, які будь-коли жили, тільки Христа можна вважати досконалим прикладом для наслідування (1 Пет. 2:21). Богові не сподобається, якщо ми віддаватимемо людям більше честі, ніж вони заслуговують. Не забуваймо про той важливий факт, що «усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу» (Рим. 3:23). Жодна людина не має права на те, щоб їй віддавали пошану, яка межує з ідолопоклонством.

8, 9. а) Як Свідки Єгови ставляться до державних урядовців? б) До якої міри нам слід підкорятися владі урядовців?

⁸ Деякі особи наділені владою і посідають високе становище в суспільстві. Наприклад, державні урядовці зобов’язані підтримувати законність і порядок, а також дбати про потреби громадян. Від цього всі отримують користь. Тому апостол Павло радив християнам вважати таких представників державної влади «вищою владою», якій мають підкорятися християни. Він заклика́в їх: «Віддавайте належне всім: хто вимагає податок — тому податок, хто... пошану — тому пошану» (Рим. 13:1, 7).

⁹ Тож доречно, що Свідки Єгови з готовністю віддають урядовцям пошану так, як від них очікується і як прийнято в їхній місцевості. Ми співпрацюємо з ними, коли вони виконують свої обов’язки. Звичайно, віддаючи їм пошану і підкоряючись їм, ми маємо бути поміркованими і не виходити за рамки біблійних вимог. Ми не можемо виявляти непослух Богові чи порушувати християнський нейтралітет. (Прочитайте 1 Петра 2:13—17.)

10. Як служителі Єгови в минулому подали приклад у тому, як ставитися до світської влади та посадових осіб?

¹⁰ Служителі Єгови в минулому подали приклад у тому, як ставитися до світської влади та посадових осіб. Коли Римська імперія видала постанову про перепис, Йосип і Марія послухалися цієї постанови. Вони пішли до Віфлеєма, хоча Марія невдовзі мала народити свою першу дитину (Луки 2:1—5). Коли проти Павла висунули звинувачення, він шанобливо захищав себе і виявляв належну честь царю Іроду Агріппі і Фесту, наміснику римської провінції Юдеї (Дії 25:1—12; 26:1—3).

11, 12. а) Чому в нас не однакове ставлення до державних урядовців і релігійних провідників? б) Яким був результат, коли Свідок з Австрії виявив пошану до одного політичного діяча?

¹¹ Проте Свідки Єгови не ставляться до релігійних провідників як до тих, хто заслуговує надзвичайної честі, навіть якщо вони цього очікують. Фальшива релігія зображає Бога в неправильному світлі і перекручує вчення з його Слова. І хоча ми поважаємо релігійних провідників так, як усіх інших людей, але ми не виявляємо їм якоїсь особливої шани. Ми пам’ятаємо, що Ісус назвав таких осіб лицемірами і сліпими провідниками (Матв. 23:23, 24). Але якщо ми віддаємо належну честь і пошану державним урядовцям, це іноді приносить позитивні, навіть неочікувані, результати.

¹² Леопольд Енґляйтнер був ревним Свідком з Австрії, якого нацисти арештували і відправили в концтабір Бухенвальд. Він їхав туди в одному поїзді з доктором Гайнріхом Ґляйсснером, який теж був ув’язнений. В Австрії Ґляйсснер обіймав політичну посаду, однак не догодив нацистській владі. Дорогою до табору брат Енґляйтнер з повагою пояснював свої вірування Ґляйсснеру, і той уважно його слухав. Після Другої світової війни Ґляйсснер, використовуючи свій вплив, неодноразово допомагав Свідкам в Австрії. Мабуть, ви й самі могли б розповісти, які добрі результати приносить те, що Свідки виявляють урядовцям належну пошану і честь так, як, згідно з Біблією, повинні робити християни.

13. Хто особливо заслуговує пошани та честі і чому?

¹³ Безперечно, наші одновірці заслуговують честі й пошани. Особливо це стосується старійшин, які беруть провід. (Прочитайте 1 Тимофія 5:17.) Ми віддаємо честь цим братам незалежно від їхньої національності, освіти, суспільного чи матеріального становища. Біблія називає їх «людьми, які стали дарами», і вони відіграють важливу роль в устрої Бога, дбаючи про потреби його народу (Еф. 4:8). Подумаймо про старійшин збору, районних наглядачів, членів комітету філіалу і членів Керівного органу. Наші брати і сестри в першому столітті дуже поважали призначених чоловіків, які брали провід, і ми робимо так само. Ми не обожнюємо відомих представників християнського збору і в їхній присутності не почуваємося так, наче стоїмо поруч з ангелами. Усе ж ми віддаємо честь і пошану таким братам за їхню смиренність і наполегливу працю. (Прочитайте 2 Коринфян 1:24; Об’явлення 19:10.)

14, 15. Яка існує різниця між справжніми християнськими пастирями і тими, хто себе так лише називає?

¹⁴ Такі старійшини є смиренними духовними пастирями. Наприклад, вони не хочуть, щоб до них ставились як до знаменитостей. У цьому вони відрізняються від багатьох сучасних релігійних провідників і від релігійних провідників першого століття, про яких Ісус сказав: «Вони люблять мати найпочесніші місця на бенкетах і передні місця в синагогах. Вони прагнуть, щоб їх вітали на ринкових площах» (Матв. 23:6, 7).

¹⁵ Справжні християнські пастирі смиренно слухаються Ісусових слів: «Не називайтеся вчителями, бо одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати. І нікого на землі не називайте батьком, бо одного маєте Батька — небесного. Також не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа. А найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матв. 23:8—12). Отже, зрозуміло, чому старійшини в зборах по всій землі заслуговують любові, честі і пошани від своїх одновірців.

16. Чому варто докладати зусиль, щоб розуміти і застосовувати в житті те, чого Біблія вчить про пошану?

¹⁶ Звісно, щоб розвинути врівноважений погляд на те, як і кому віддавати честь і пошану, потрібен час. Цього не відразу навчилися і християни першого століття (Дії 10:22—26; 3 Ів. 9, 10). Але, без сумніву, варто докладати зусиль, щоб застосовувати в житті те, чого Біблія вчить про пошану. Якщо ми розвинемо врівноважений погляд на це питання, то досягнемо багато хороших результатів.

17. Які хороші результати приносить виявлення пошани до тих, хто посідає певне становище?

¹⁷ Коли ми віддаємо честь і пошану тим, хто посідає певне становище в суспільстві, то вони, можливо, будуть схильні захищати наше право вільно проповідувати. Вони можуть почати схвально ставитися до нашої діяльності. Кілька років тому Біргіт, піонерка з Німеччини, прийшла в школу на випуск класу, в якому навчалась її дочка. Вчителі сказали Біргіт, що їм приємно навчати дітей Свідків. Вони зазначили, що було б прикро, якби діти Свідків не навчалися в їхній школі. Біргіт пояснила: «Ми вчимо своїх дітей дотримуватися Божих норм поведінки, а це означає, що вони мають поважати вчителів і виявляти їм честь». Одна вчителька сказала: «Якби всі діти були такі, як ваші, школа нагадувала б рай». Через кілька тижнів одна вчителька відвідала конгрес у Лейпцигу.

18, 19. Про що нам слід пам’ятати, віддаючи старійшинам честь і пошану?

¹⁸ Звичайно, віддаючи належну честь і пошану старійшинам збору, ми повинні керуватися досконалими і мудрими принципами з Божого Слова. (Прочитайте Євреїв 13:7, 17.) Можна і навіть треба хвалити їх за наполегливу працю й завжди слухатися їхніх вказівок. Так ми допомагаємо старійшинам, щоб вони виконували свої обов’язки з радістю. Але це не означає, що ми намагаємося в усьому наслідувати якогось «видатного» старійшину — в одязі і зовнішньому вигляді, в манері виголошувати промови чи в стилі розмови. Якби ми так робили, то в інших могло б скластися хибне враження. Ми не повинні забувати, що старійшини теж недосконалі люди. Нам необхідно наслідувати Христа.

¹⁹ Якщо ми віддаємо старійшинам належну честь та пошану й водночас не ставимось до них як до знаменитостей, то допомагаємо їм. Тоді старійшинам легше уникати гордості, самовдоволення і зверхнього ставлення до інших.

20. Яку користь приносить нам те, що ми виявляємо честь іншим?

²⁰ А яку користь отримаємо ми, виявляючи честь тим, хто її достойний? Ми не станемо самолюбними і не загордимося, коли нам хтось виявить честь. Також ми будемо в єдності з організацією Єгови, яка не віддає людям надмірної або неналежної честі — віруючі вони чи ні. Крім того, це допоможе нам не спіткнутися, якщо людина, котру ми поважали, розчарує нас.

21. Яку найбільшу користь ми отримуємо, віддаючи честь тим, хто її достойний?

²¹ Найважливіше, що, віддаючи честь тим, хто її достойний, ми догоджаємо Богові. Ми поводимося так, як він цього очікує від нас, а отже, залишаємося непорочними в його очах. Тоді Бог може дати відповідь кожному, хто йому дорікатиме (Присл. 27:11). Чимало людей у світі мають викривлений погляд на те, як потрібно віддавати іншим честь і пошану. Як же ми вдячні Єгові, що він нас вчить цього!