Як з’явилась наша унікальна Сонячна система?

ПРО унікальність Сонячної системи свідчить багато фактів. Вона розташована між двома спіральними рукавами нашої Галактики, де відносно небагато зірок. Майже всі зорі, які ми бачимо на нічному небі, настільки віддалені від нас, що навіть через найпотужніші телескопи вони виглядають просто цяточками світла. Чи таке розташування Сонячної системи випадкове?

Якщо Сонячну систему помістити ближче до центру Галактики, вона опиниться серед великого скупчення зірок. А це призвело б до катастрофічних наслідків, адже земна орбіта була б нестабільною і тому життя людей стало б неможливим. Однак наша Сонячна система перебуває в такому місці Галактики, де ніщо не загрожує стабільності земної орбіти. Крім того, Земля не перегрівається, оскільки не проходить через газові хмари і не зазнає смертоносного випромінювання, котре створюють вибухові зорі чи інші джерела енергії.

Наше Сонце — це зірка, яка найліпше підходить для підтримки життя на Землі. Сонце є стабільним джерелом енергії та може «горіти» мільярди років. Воно не завелике і не занадто гаряче. Більшість зір у нашій Галактиці значно менші від Сонця, тому не можуть давати достатньо світла й тепла для життя на планетах земного типу. До того ж більшість зірок зв’язані силою тяжіння з одною або й кількома зірками та обертаються одні навколо одних. Проте наше Сонце — самотня зоря. Сонячна система не була б стабільною, якщо б на неї впливала гравітаційна сила двох або й більше сонць.

Розгляньмо інший факт, який вказує на унікальність Сонячної системи. Планети-гіганти рухаються по майже колових орбітах і розташовані доволі далеко від планет земної групи. Тому їхні гравітаційні сили не становлять загрози для нашої планетиa. Натомість ті гіганти виконують захисну роль — вони притягують до себе або змінюють траєкторії небезпечних космічних тіл. Науковці Пітер Вард і Дональд Браунлі написали: «Астероїди та комети рідко падають на Землю, бо її захищають велетенські газові кулі — планети-гіганти, як-от Юпітер» (з книжки «Неповторна Планета. Чому складні форми життя існують лише на Землі»). Астрономам відомо, що є також інші сонячні системи з планетами-гігантами. Але більшість тих велетнів мають такі орбіти, що це загрожує меншим планетам, подібним до нашої.

Роль Місяця

З давніх-давен люди захоплювались нашим нічним світилом — Місяцем. Він надихав поетів та музикантів. Один стародавній єврейський поет написав, що Місяць «буде стояти повіки, і Свідок на хмарі — правдивий» (Псалом 89:38).

Місяць відчутно впливає на наше життя. Наприклад, своєю силою тяжіння він спричиняє морські припливи й відпливи. Вважається, що вони необхідні для утворення океанських течій, котрі значною мірою впливають на формування погоди.

Місяць виконує ще одну важливу роль: його сила тяжіння утримує вісь обертання Землі під певним кутом до площини її орбіти. Як пояснювалось у науковому часописі «Природа», без Місяця нахил земної осі за багато віків міг би змінитися «приблизно від 0 до 85 градусів». А що, якби вісь Землі не була нахилена? Ми не бачили б різних пір року. На землі була б катастрофічна нестача опадів. Завдяки нахилу земної осі на нашій планеті немає надто високих чи надто низьких температур. «Місяць сприяє порівняно стабільному клімату на Землі»,— каже астроном Жак Ляскар. Чому Місяць так відчутно впливає на нашу планету? Бо в порівнянні з Землею він достатньо великий. А супутники планет-гігантів у порівнянні зі своїми «господарями» є зовсім крихітними, тому не впливають на них.

Про ще одну роль нашого природного супутника згадується у біблійній книзі Буття. Там сказано, що Місяць є нічним світилом (Буття 1:16).

Сліпий випадок чи задум?

Як пояснити те, що життя на землі не тільки можливе, але й приносить нам задоволення? Існує тільки два пояснення. Перше — усі необхідні умови для життя виникли випадково. Друге — вони є результатом задуму. Яке з цих пояснень правдиве?

Декілька тисячоліть тому в Біблії було записано, що Всесвіт задумав і створив Усемогутній Бог — Творець. Якщо це так, то наша Сонячна система з’явилась не випадково, а в результаті задуму. Творець дав нам опис того, як він крок за кроком підготовляв Землю, щоб на ній могло існувати життя. Вас може здивувати, що записаний у Біблії порядок творення Всесвіту і життя на Землі багато в чому збігається з тим, як це пояснюють учені. Тому описові вже понад 3500 років, і поміщений він у біблійній книзі Буття, яку написав Мойсей. Розгляньмо цей опис.

Біблійна розповідь про творення

«На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Ці слова Біблії стосуються створення Всесвіту — мільярдів галактик, зір, Сонячної системи і нашої Землі. Згідно з Біблією, колись земна поверхня була «пуста та порожня», не існувало материків, а отже, і родючих ґрунтів. Далі в Біблії сказано: «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Буття 1:2). Вчені вважають, що наявність великої кількості води — це найважливіший чинник для існування життя.

Щоб поверхневі води залишались у рідкому стані, планета мусить перебувати на потрібній відстані від свого світила. Дослідник планет Ендрю Інґерсолл пояснює: «Марс — надто холодний, Венера — надто гаряча, а Земля якраз підходить для життя». Для того щоб існувала рослинність, необхідно достатньо світла. У Біблії сказано, що в початковий період творення Бог спричинив, аби сонячне світло проходило через густу пелену хмар, які огортали океан, немов пелюшки дитину (Йова 38:4, 9; Буття 1:3—5).

У наступних віршах книги Буття ми читаємо, що Бог створив «простір» (Буття 1:6—8, НС). Цей простір — то земна атмосфера, яка складається з різних газів.

Далі розповідається, що Бог змінив поверхню Землі, сформувавши суходіл (Буття 1:9, 10). Очевидно, він спричинив, щоб земна кора вигиналась та рухалась. Так з’явились океанські западини і материки (Псалом 104:6—8).

Потім Бог створив мікроскопічні водорості в океанах. То були одноклітинні організми, які мали здатність розмножуватись. За допомогою сонячної енергії вони почали перетворювати вуглекислий газ на поживні речовини, наповнюючи атмосферу киснем. Цей дивовижний процес був прискорений протягом третього творчого періоду, коли Бог створив на землі різні рослини. Завдяки цьому атмосфера збагатилась необхідним для життя людей і тварин киснем (Буття 1:11, 12).

Бог також створив велику кількість мікроорганізмів, які мали жити в землі і робити її родючою (Єремії 51:15). Ці крихітні створіння переробляють рештки живих організмів на елементи, котрі згодом засвоюються рослинами. Деякі види ґрунтових бактерій вбирають з повітря вкрай потрібний для росту рослин азот. У жмені родючого ґрунту може міститись аж 6 мільярдів таких мікроорганізмів.

У Буття 1:14—19 описано, як у четвертий період творення з’явились сонце, місяць і зорі. Може здаватися, що це суперечить згаданому вище порядку творення. Проте Мойсей записав оповідь про творення з погляду земного спостерігача. Очевидно, саме тоді сонце, місяць і зорі стали видимі через атмосферу.

Згідно з Буття 1:20—31, морські істоти з’явились у п’ятий творчий період, а тварини суходолу і людина — в шостий.

Наш прекрасний дім — Земля

Ми розглянули, як книга Буття описує появу на землі всього живого. Земля була створена так, щоб люди на ній насолоджувались життям. Як приємно прокинутись сонячного ранку, вдихнути свіжого повітря і відчути справжню радість від життя. Як приємно пройтися садом, насолоджуючись красою та ароматом квітів або смакуючи соковиті фрукти. Усе це було б неможливим, якби Земля не мала достатньо води, не отримувала достатньо сонячного тепла і світла, її атмосфера не складалася б з відповідної суміші газів та не було б родючих ґрунтів.

Сприятливі для життя умови відсутні на Марсі, Венері та інших планетах Сонячної системи. Ті умови не є наслідком сліпого випадку. Усе було створено надзвичайно майстерно, тому життя на Землі не лише можливе, але й приносить задоволення. Біблія також говорить, що Бог створив нашу чудову планету так, аби вона існувала вічно. Про це розповідає наступна стаття.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

«Якби мене, як геолога, попросили коротко викласти наші сучасні уявлення про походження Землі та розвиток життя на ній простим пастухам, з яких складалися ті племена, котрим адресувалась Книга Буття, то я навряд чи зміг би придумати щось ліпше, ніж у всьому досить тісно наслідувати стиль викладу першого розділу Буття» (геолог Уоллес Пратт).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЧУДОВЕ МІСЦЕ ДЛЯ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Якби Сонце було в іншій частині нашої Галактики, ми не бачили б стільки зірок. У книжці «Унікальна планета» пояснюється: «Сонячна система перебуває... далеко від тих ділянок Усесвіту, які перенасичені пилом і світлом. Завдяки цьому ми можемо чудово бачити відносно близькі зорі та далекі світи».

До того ж розміри Місяця та відстань між ним і Землею є ідеальними, щоб він повністю закривав Сонце під час затемнення. Це дивовижне й рідкісне явище дає астрономам нагоду досліджувати Сонце і далі розкривати таємниці того, як світяться зорі.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Маса місяця достатньо велика, щоб утримувати нахил земної осі під потрібним кутом.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Життя на землі можливе, тому що є достатньо води, тепла, сонячного світла, а також родючі ґрунти й атмосфера.

[Відомості про джерела]

Globe: Based on NASA Photo; wheat: Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.