Кров — необхідна для життя

Як кров може врятувати життя? Вас, безперечно, цікавить це запитання, оскільки наше життя залежить від крові. Вона переносить в організмі кисень, виводить вуглекислий газ, допомагає пристосуватися до зміни температури і відіграє важливу роль у боротьбі з хворобами.

Про зв’язок між життям і кров’ю знали ще задовго до 1628 року, коли Уїльям Гарвей описав будову кровоносної системи. Основні моральні норми світових релігій базуються на вірі в існування Життєдавця, який виявив свій погляд на життя й кров. Один знавець юдейських і християнських законів сказав про нього: «Сам дає всім і життя, і дихання, і все. Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо»a.

Люди, які вірять у такого Життєдавця, впевнені, що його накази служать нам на вічне благо. Єврейський пророк зазначив, що Він той, хто «навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити».

Це запевнення, записане в Ісаї 48:17, міститься у Біблії — книзі, котру поважають за етичні цінності, які можуть бути корисні для всіх нас. Що вона говорить про використання крові людьми? Чи виявляє вона, як кров може зберегти життя? Біблія чітко показує, що кров — не просто складна біологічна рідина. Ця книга згадує про кров понад 400 разів, у тому числі кілька разів у зв’язку із врятуванням життя.

Ще на самому початку Творець проголосив: «Усе, що плазує, що живе воно,— буде вам на їжу... Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати». І додав: «Я буду жадати вашу кров із душ ваших», а після цього засудив убивство (Буття 9:3—6). Ці слова він сказав до Ноя, нашого спільного предка, якого високо шанують євреї, мусульмани та християни. Так було сповіщено усіх людей, що для Творця кров рівнозначна життю. Цей припис стосувався не лише харчування. Мова, безперечно, йшла про моральний принцип. Людська кров має дуже велике значення, і нею не можна зловживати. Пізніше Творець дав більше подробиць, з котрих можна легко побачити, які моральні питання він пов’язує з життєдайною кров’ю.

Коли Творець давав стародавнім ізраїльтянам Закон, він знову згадав про кров. І хоча багато людей цінують мудрість та етичні норми того Закону, далеко не всім відомі його строгі правила щодо крові. Наприклад: «Хто б то не був, чи з дому Ізраїля, чи з приходнів, що пробувають між вами, що їстиме хоч яку б кров,— я повернусь проти того, що їстиме кров, і викоріню його з-поміж його людей; бо в крові — життя тіла» (Левит 17:10, 11, Хоменко). Далі Бог пояснив, що мав робити мисливець із вбитою твариною: «Нехай вицідить кров її й засипле землею... Не їжте крови ні з якого тіла; а що кров то життя кожного тіла, то хто б її не їв — викоріниться» (Левит 17:13, 14, Хом.).

Сьогодні науковці знають, що єврейський Закон сприяв здоров’ю. Він вимагав, наприклад, щоб люди випорожнювалися поза табором і відразу закопували свої екскременти, а також щоб вони не їли м’яса, через яке можна було заразитись хворобою (Левит 11:4—8, 13; 17:15; Повторення Закону 23:13, 14). Однак мета закону про кров полягала не лише в охороні здоров’я. Кров мала символічне значення. Вона представляла життя, дароване Творцем. Ставлячись до крові з особливою пошаною, люди показували, що їхнє життя залежить від Бога. Вони стримувались від крові не через її шкідливість для здоров’я, а головно тому, що вона мала для Бога особливе значення.

У Законі неодноразово наголошувалося, що Творець забороняє вживати кров для підтримки життя. «Не будеш їсти її [кров],— на землю виллєш її, як воду. Не будеш їсти її, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе» (Повторення Закону 12:23—25; Левит 7:26, 27; Єзекіїля 33:25)b.

Божий закон про кров не можна було порушувати навіть у критичних ситуаціях, котрі, на думку деяких наших сучасників, виправдовують вживання крові. Якось під час війни ізраїльські воїни стали вбивати тварин і «їв народ із кров’ю». Чи дозволялося їм з огляду на надзвичайні обставини підтримувати свої сили й життя кров’ю? Ні. Їхній воєначальник розцінив цей вчинок як великий гріх (1 Самуїла 14:31—35). Отже, незважаючи на високу цінність життя, Творець ніколи не говорив, що у виняткових ситуаціях його нормами можна нехтувати.

КРОВ І ПРАВДИВІ ХРИСТИЯНИ

А яку позицію щодо порятунку нашого життя кров’ю займає християнство?

Ісус був непорочною людиною, і власне за це його так поважають. Він знав, що Творець забороняє вживати кров і що цей закон непорушний. Тож можна бути певним: Ісус дотримувався б закону про кров, навіть якби обставини змушували його чинити по-іншому. «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу» (1 Петра 2:22). Ісус залишив приклад для своїх послідовників, зокрема у тому, як виявляти пошану до життя й крові. (Пізніше ми розглянемо, яке значення має Ісусова власна кров у цій важливій справі і як це стосується вашого життя).

Зверніть увагу, як було вирішено одне питання, що виникло через певний час після Ісусової смерті. Воно стосувалось того, чи повинна людина, яка стала християнином, дотримуватись усіх ізраїльських законів. Питання розглянув християнський керівний орган, членами якого були й апостоли. Яків, Ісусів брат по матері, послався на Писання, що містили накази про кров, дані Ною та ізраїльському народові. Чи християни також мали дотримуватися цих наказів? (Дії 15:1—21).

Керівний орган розіслав листи зі своїм рішенням усім зборам: християни не мусять дотримуватися зводу законів, які отримав Мойсей, «окрім необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, задушенини [м’яса, з якого не зійшла кров], та від блуду» (Дії 15:22—29). Це не була якась обрядова вимога чи закон щодо харчування. Апостоли встановили основні моральні норми, котрих ранні християни беззаперечно дотримувалися. Приблизно через десять років апостоли підтвердили, що слід і надалі ‘берегтися від ідольських жертов та крови, та від блуду’ (Дії 21:25).

Сьогодні мільйони людей ходять до церкви і більшість з них, мабуть, погодяться, що християнська мораль не сумісна з ідолопоклонством та розпустою. Але зауважте, що, на думку апостолів, стримуватися від крові було так само важливо, як уникати грішної поведінки. Їхнє рішення закінчувалося такими словами: «Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!» (Дії 15:29).

Рішення апостолів довгий час вважалося обов’язковим. Євсевій розповідає про молоду жінку, яка померла мученицькою смертю у кінці другого століття. Перед смертю вона сказала, що християнам «не можна їсти крові, навіть крові нерозумних тварин». Ця жінка не відстоювала свого права на смерть. Вона хотіла зберегти життя, але не ціною компромісу. Чи ж не заслуговують поваги ті, хто ставить принципи вище власних інтересів?

Науковець Джозеф Прістлі зробив такий висновок: «Здається, що дана Ною заборона вживати кров стосується всіх його нащадків... Якщо дивитися на заборону апостолів так, як на неї дивилися перші християни,— а їх неможливо запідозрити в тому, що вони неправильно зрозуміли її суть і застосування,— то мусимо дійти висновку, що ця заборона була цілковита й непідвладна часу, оскільки протягом багатьох століть жодний християнин не вживав крові».

А ЧИ МОЖНА ВЖИВАТИ КРОВ У МЕДИЧНИХ ЦІЛЯХ?

Чи поширюється біблійна заборона на використання крові в медицині, наприклад для переливання, яке, безперечно, не було відоме за днів Ноя, Мойсея та апостолів?

Хоча у ті часи не знали про сучасні методи застосування крові, але її вже використовували в медицині. Майже 2000 років тому єгиптяни та інші народи «вважали [людську] кров найліпшим засобом для лікування прокази». Один лікар розповів, як лікували сина царя Асархаддона, коли Ассирія була найцивілізованішою державою: «[Принц] почувається набагато ліпше, тож цар, мій пан, може бути щасливим. Починаючи з 22-го дня, я даю (йому) пити кров, і він питиме (її) 3 дні. Ще 3 дні я даватиму (йому кров)». Попри те що ізраїльтяни мали стосунки з Асархаддоном, вони ніколи не пили крові з лікувальною метою, оскільки слухалися Божого Закону.

А чи використовували кров як ліки за часів Римської імперії? Природознавець Пліній (сучасник апостолів) і лікар другого століття Аретей повідомляють, що людською кров’ю лікували епілепсію. Пізніше Тертулліан написав: «Зверніть увагу на пожадливих глядачів, які під час вистави на арені беруть свіжу кров злочинців... щоб нею лікувати епілепсію». А говорячи про християн, він сказав: «Ми навіть не споживаємо крові тварин під час наших обідів... Щоб випробовувати християн, ви подаєте їм ковбаски, наповнені кров’ю. Ви, звичайно, переконані, що [це]... їм заборонено». Отже, ранні християни радше воліли вмерти, аніж їсти кров.

«Використання крові в її більш звичайній формі... не вийшло з моди в медицині й магії,— повідомляється у книжці «Flesh and Blood» («Плоть і кров»).— Ось як, наприклад, було в 1483 році, коли помирав французький король Людовік XI. «З кожним днем йому ставало все гірше, і ліки, які, правда, були досить дивними, зовсім не допомагали. Він відчайдушно чіплявся за життя, вживаючи людську кров, яку брав у дітей і пожадливо пив».

А що сказати про переливання крові? Досліди з переливанням почалися на зорі XVI століття. Томас Бартолін (1616—1680 роки), професор анатомії Копенгагенського університету, висловив своє несхвалення з приводу цього: «Ті, хто пропонує використовувати людську кров як внутрішній засіб від хвороб, насправді зловживають нею і тяжко грішать. Ми засуджуємо канібалів. А чому ж тоді не відчуваємо відрази до людей, які оскверняють свої стравоходи людською кров’ю? Те саме стосується прийняття чужої крові з розрізаної вени — чи то через уста, чи через апарат для переливання крові. Особи, які вигадали таку операцію, повинні тремтіти перед Божим законом, котрий забороняє споживати кров».

Отже, у минулих століттях мислячі люди усвідомлювали, що біблійна заборона стосувалася приймання крові як через уста, так і через вену. Бартолін зробив висновок: «Мета обидвох способів вживання [крові] та сама — живлення або відновлення хворого організму за допомогою цієї рідини».

Цей історичний огляд може допомогти вам зрозуміти, чому Свідки Єгови займають таку непохитну позицію у питанні крові. Вони високо цінують життя і прагнуть отримати якнайліпшу медичну допомогу. Але Свідки рішуче відмовляються порушувати Божий незмінний закон: ті, хто поважає життя як дар від Творця, не намагаються підтримати його, приймаючи кров.

Все ж упродовж багатьох років існує думка, що кров рятує життя. Лікарі можуть розповісти чимало випадків, коли людина, що втратила дуже багато крові, після переливання швидко одужала. Тож у вас може виникнути запитання: «Наскільки переливання є доцільним або недоцільним з медичного погляду?» На користь лікування кров’ю наводяться медичні докази. Тому, щоб прийняти свідоме рішення, вам буде корисно ознайомитися з фактами.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 4]

«Накази, чітко й послідовно викладені [в Дії апостолів 15], є обов’язковими наказами. А це найвагоміший доказ того, що апостоли не вважали їх тимчасовими вимогами» (професор Едуард Рус зі Страсбурзького університету).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

Мартін Лютер вказав на значення апостольської постанови: «Якщо ми хочемо, щоб церква підкорялася рішенню цієї ради... слід навчати і наполягати, аби віднині жоден князь, пан, городянин або селянин не їв гусей, лані, оленини чи свинини, приготованих у крові... А городяни та селяни повинні відмовитися від червоної ковбаси та кров’янки».

[Відомості про джерело]

Гравюра на дереві. Лукас Кранах.

[Рамка на сторінці 6]

«Бог і люди дивляться на речі зовсім по-різному. Те, що в наших очах видається важливим, дуже часто не має жодного значення з погляду вічної мудрості, а те, що нам здається незначним, часто є вельми важливим для Бога. І так було від самого початку» (Елікзандер Пірі, «An Enquiry Into the Lawfulness of Eating Blood» [«Питання про законність споживання крові»], 1787 рік).

[Ілюстрація на сторінці 3]

Медицина і живописець. Карл Цігросер, Dover Publications.

[Ілюстрація на сторінці 4]

На історичній раді християнський керівний орган підтвердив, що Божий закон про кров залишається в силі.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ранні християни відмовлялися порушувати Божий закон про кров, хоч би якими були наслідки цього.

[Відомості про джерело]

Painting by Gérôme, 1883, courtesy of Walters Art Gallery, Baltimore