-
Єгова — Бог угодВартова башта — 1998 | 1 лютого
-
-
Минули роки, випробувавши віру Авраама,— перевіривши навіть його готовність пожертвувати свого улюбленого сина Ісака,— Єгова повторив свою обіцянку Авраамові: «Благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:15—18). Цю розширену обіцянку часто називають угодою з Авраамом, і майбутня нова угода мала тісно пов’язуватися з нею.
7. Як Авраамове насіння почало збільшуватися числом і які обставини змусили його членів поселитися в Єгипті?
7 З бігом часу Ісакові народилися близнюки, Ісав і Яків. Єгова вибрав Якова, щоб той став прабатьком обіцяного Насіння (Буття 28:10—15; Римлян 9:10—13). У Якова було 12 синів. Зрозуміло, тоді вже прийшов час для Авраамового насіння починати збільшуватися числом. Коли сини Якова стали дорослими й мали свої сім’ї, голод змусив усіх їх переселитися в Єгипет, де, за божественним провидінням, Яковів син Йосип уже підготував був шлях (Буття 45:5—13; 46:26, 27). Через декілька років голод у Ханаані вгамувався. Але члени родини Якова залишилися в Єгипті — спочатку як гості, а потім як раби. Лише 430 років після Авраамового переходу через Євфрат, а саме 1513 року до н. е., Мойсей вивів нащадків Якова з Єгипту на волю (Вихід 1:8—14; 12:40, 41; Галатів 3:16, 17). Тепер Єгова мав зосередити особливу увагу на своїй угоді з Авраамом (Вихід 2:24; 6:2—5).
«Стара угода»
8. Що Єгова склав з нащадками Якова біля Сінаю, і що це мало спільного з угодою з Авраамом?
8 Коли Яків і його сини переселилися в Єгипет, вони були великою родиною, але їхні нащадки вийшли з Єгипту великою групою, що складалася з багатолюдних племен (Вихід 1:5—7; 12:37, 38). Перш ніж Єгова привів їх до Ханаану, він завів їх на південь до підніжжя гори Хорив (або Сінай), що в Аравії. Там він склав з ними угоду. Стосовно «нової угоди», вона почала називатися «старою угодою» (2 Коринтян 3:14, НС). За допомогою старої угоди Єгова почав о́бразно сповняти свою угоду, складену з Авраамом.
9. а) Які чотири обіцянки Єгова дав через угоду з Авраамом? б) Які додаткові перспективи розкрила для ізраїльтян угода Єгови і за якої умови?
9 Єгова пояснив ізраїльтянам умови цієї угоди: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Єгова пообіцяв, що Авраамове насіння мало: 1) стати великим народом, 2) отримувати перемогу над своїми ворогами, 3) посісти землю Ханаан і 4) бути каналом, через який поблагословляться всі народи. Тепер він виявив, що завдяки слухняності його наказам вони самі могли вспадкувати ці благословення як його особливий народ, Ізраїль, стаючи «царством священиків та народом святим». Чи ізраїльтяни погодились увійти в цю угоду? Вони одностайно відповіли: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:8).
10. Як Єгова згуртував ізраїльтян в організований народ і чого він сподівався від них?
10 Отже, Єгова згуртував ізраїльтян в організований народ. Він дав їм закони для поклоніння й громадського життя. Він також дав їм скинію (пізніше — храм в Єрусалимі) й священство, щоб вони виконували там священне служіння. Дотримуватися угоди означало слухатися законів Єгови, а понад усе — поклонятися тільки йому. Першою із Десяти Заповідей, які стали кістяком тих законів, була така: «Я — Ягве, Бог твій, що вивів тебе із землі єгипетської, з дому неволі; нехай не буде у тебе інших богів перед очима моїми» (Вихід 20:2, 3, Дулуман).
Благословення через Закон-угоду
11, 12. Як обіцянки в старій угоді сповнилися щодо ізраїльтян?
11 Чи сповнилися обіцянки із Закон-угоди щодо ізраїльтян? Чи ізраїльтяни стали «народом святим»? Як нащадки Адама, ізраїльтяни були грішниками (Римлян 5:12). Проте під Законом ці люди приносили жертви, щоб згладжувати свої гріхи. Єгова сказав про жертви, які складалися у щорічний день Окуплення: «Того дня буде окуп ваш на очищення ваше,— зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом» (Левит 16:30). Отже, коли ізраїльтяни були вірними, вони були святим народом, очищеним для служіння Єгові. Але це чисте становище залежало від того, чи вони слухалися Закону й постійно складали жертви.
12 Чи ізраїльтяни стали «царством священиків»? Вже від самого початку вони були царством, в якому небесним Царем був Єгова (Ісаї 33:22). Крім того, під Закон-угодою були людські царі на троні в Єрусалимі, які пізніше репрезентували Єгову (Повторення Закону 17:14—18). Але чи ізраїльтяни були царством священиків? Вони мали священство, яке займалося священним служінням у скинії. Скинія (пізніше храм) була центром чистого поклоніння для ізраїльтян та неізраїльтян. І цей народ став єдиним каналом, через який було виявлено правду людству (2 Хронік 6:32, 33; Римлян 3:1, 2). Не тільки левити-священики, але всі вірні ізраїльтяни були ‘свідками’ Єгови. Ізраїль був ‘рабом’ Єгови, сформованим для того, щоб ‘звіщати про його славу’ (Ісаї 43:10, 21). Багато смиренних чужинців побачили, як Єгова стоїть за свій народ. Вони були приваблені до чистого поклоніння і стали прозелітами (Ісуса Навина 2:9—13). Але тільки одне плем’я служило помазаними священиками.
Прозеліти в Ізраїлі
13, 14. а) Чому можна сказати, що прозеліти не були учасниками в Закон-угоді? б) Як прозеліти стали під Закон-угоду?
13 Яким було становище таких прозелітів? Коли Єгова склав свою угоду, вона була укладена лише з ізраїльтянами; «багато різного люду», хоча й присутні, не були названі учасниками (Вихід 12:38; 19:3, 7, 8). Їхні первородні не бралися до уваги, коли підраховувався окуп за первородних Ізраїля (Числа 3:44—51). Через багато десятиріч, коли ізраїльські племена поділили землю Ханаан, неізраїльські віруючі не дістали своєї частки (Буття 12:7; Ісуса Навина 13:1—14). Чому? Тому що Закон-угода не був укладений з прозелітами. Але, виявляючи послух до Закону, прозеліти чоловічої статі обріза́лися. Вони дотримувалися його статутів і брали великий пожиток з нього. Прозеліти, а також ізраїльтяни, стали під Закон-угоду (Вихід 12:48, 49; Числа 15:14—16; Римлян 3:19).
14 Наприклад, якщо прозеліт когось убив ненавмисно, він міг, подібно до ізраїльтянина, втекти в місто сховища (Числа 35:15, 22—25; Ісуса Навина 20:9). У день Окуплення складалася жертва за «всю громаду Ізраїлеву». Прозеліти, як частина цієї громади, брали участь у цьому, і за них також приносили жертву (Левит 16:7—10, 15, 17, 29; Повторення Закону 23:8, 9). Прозеліти були так близько пов’язані з ізраїльтянами під Законом, що, коли в П’ятидесятницю 33 року н. е. було вжито для блага євреїв перший ‘ключ від Царства’, прозеліти також скористалися. У результаті, ‘Миколай, прозеліт з Антіохії’, став християнином і був серед «сімох мужів доброї слави», призначених дбати про потреби єрусалимського збору (Матвія 16:19; Дії 2:5—11а; 6:3—6, Хом; 8:26—39).
Єгова благословляє Авраамове насіння
15, 16. Як сповнилася угода Єгови з Авраамом під Закон-угодою?
15 Згідно зі своєю обіцянкою Аврааму, Єгова поблагословив нащадків цього патріарха, згуртованих у народ під Законом. У 1473 році до н. е. Мойсеїв наступник Ісус Навин привів ізраїльтян у Ханаан. Подальшим розподілом землі серед племен сповнилася обітниця Єгови дати цю землю Авраамовому насінню. Коли ізраїльтяни були вірними, Єгова сповняв свою обіцянку давати їм перемогу над їхніми ворогами. Це особливо підтверджувалося під час правління царя Давида. До часу Давидового сина Соломона було сповнено третій момент угоди з Авраамом. «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» (1 Царів 4:20).
16 Як же тоді народи мали поблагословитися через Ізраїля, Авраамове насіння? Як уже згадувалося, ізраїльтяни були особливим народом Єгови, його представником серед інших народів. Незадовго до входу ізраїльтян у Ханаан, Мойсей сказав: «Радійте, погани, з народом Його» (Повторення Закону 32:43). Багато чужинців відгукнулося на це. «Багато різного люду» вже вийшло за ізраїльтянами з Єгипту, і в пустині вони стали свідками сили Єгови, а також чули Мойсеєве заохочення радіти (Вихід 12:37, 38). Пізніше, моавітянка Рут вийшла заміж за ізраїльтянина Боаза й стала прародичкою Месії (Рут 4:13—22). Коли багато природних ізраїльтян були невірними, кенеянин Єгонадав, його нащадки й ефіоп Евед-Мелех відзначилися відданістю справедливим принципам (2 Царів 10:15—17; Єремії 35:1—19; 38:7—13). Під правлінням Перської імперії багато чужинців стали прозелітами і воювали разом з Ізраїлем проти його ворогів (Естер 8:17, примітка в НС).
Потрібна нова угода
17. а) Чому Єгова відкинув північне й південне царство Ізраїль? б) Що призвело до остаточного відкинення євреїв?
17 Однак, щоб втішатися повним сповненням Божої обіцянки, Божий особливий народ мав бути вірним. Але він не був. Щоправда, таки були ізраїльтяни, які мали виняткову віру (Євреїв 11:32—12:1). А втім, у багатьох випадках цей народ обертався до язичницьких богів, сподіваючись отримати матеріальну користь (Єремії 34:8—16; 44:15—18). Люди неправильно застосовували Закон або просто нехтували ним (Неемії 5:1—5; Ісаї 59:2—8; Малахії 1:12—14). Після смерті Соломона Ізраїль поділився на північне й південне царство. Коли північне царство цілковито збунтувалося, Єгова проголосив: «Тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком» (Осії 4:6). Південне царство також було суворо покаране, бо воно повелося віроломно стосовно угоди (Єремії 5:29—31). Коли євреї відкинули Ісуса як Месію, Єгова відкинув і їх (Дії 3:13—15; Римлян 9:31—10:4). Зрештою, щоб повністю сповнити угоду, укладену з Авраамом, Єгова влаштував новий розпорядок (Римлян 3:20).
18, 19. Який новий розпорядок влаштував Єгова, щоб повністю сповнити угоду з Авраамом?
18 Тим новим розпорядком була нова угода. Єгова передрік це словами: «Ось дні настають,— говорить Господь,— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт [«нову угоду», НС]... Бо це ось отой Заповіт [«угода», НС], що його по цих днях складу з домом Ізраїля,— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремія 31:31—33).
19 Це й була нова угода, про яку говорив Ісус 14 нісана 33 року н. е. Тоді він виявив, що невдовзі буде складена обіцяна угода між його учнями та Єговою, в якій Ісус виступатиме посередником (1 Коринтян 11:25; 1 Тимофія 2:5; Євреїв 12:24). Через цю нову угоду обіцянка Єгови Авраамові повинна була мати величніше й триваліше сповнення, про що дізнаємося з наступної статті.
-
-
Більші благословення через нову угодуВартова башта — 1998 | 1 лютого
-
-
Народи поблагословлені через Авраамове насіння
5, 6. Хто, в основному, духовному сповненні угоди з Авраамом, є Насінням Авраама і який народ мав першим отримати благословення через нього?
5 Єгова пообіцяв Авраамові: «Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе» (Буття 22:18). Під дією старої угоди багато лагідних чужинців були поблагословлені завдяки пов’язаності з ізраїльтянами — народним насінням Авраама. Проте в основному, духовному сповненні, Насінням Авраама була одна досконала людина. Павло пояснив це словами: «Обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос» (Галатів 3:16).
6 Так, Ісус є Насінням Авраама, і через нього народи отримують благословення, яке набагато перевершує все те, що міг отримувати тілесний Ізраїль. Безперечно, першим народом, який мав отримати це благословення, були самі ізраїльтяни. Незабаром після П’ятидесятниці 33 року н. е. апостол Петро звернувся до групи євреїв: «Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: «І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!» Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!» (Дії 3:25, 26).
7. Які народи були поблагословлені через Ісуса, Насіння Авраама?
7 Згодом це благословення поширилося на самарян, а потім і на поган (Дії 8:14—17; 10:34—48). Між 50 і 52 роками н. е. Павло написав християнам до Галатії в Малій Азії: «Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: «Благословляться в тобі всі народи!» Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом» (Галатів 3:8, 9; Буття 12:3). Хоча багато християн у Галатії були ‘поганами’, вони отримали благословення за свою віру через Ісуса. Як?
8. Що означало для християн за Павлових днів благословення через Авраамове Насіння і скільки в остаточному підсумку отримує таке благословення?
8 Павло сказав галатським християнам, хоч би якого походження вони були: «Коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Галатів 3:29). Для галатів у благословення через Авраамове Насіння входило те, що вони були учасниками в новій угоді, а також співспадкоємцями з Ісусом, його спільниками у насінні Авраама. Ми не знаємо, яким великим було населення стародавнього Ізраїлю. Ми лише знаємо, що воно стало, «як пісок, що над морем, щодо многоти» (1 Царів 4:20). Однак нам точно відомо остаточне число Ісусових спільників у духовному насінні — 144 000 (Об’явлення 7:4; 14:1). Ці 144 000 з «усякого племени, і язика, і народу, і люду» виходять з-посеред людства й беруть участь у наділенні благословеннями угоди з Авраамом ще інших (Об’явлення 5:9).
-