Ваш погляд на душу впливає на ваше життя
«І стала людина живою душею» (1 МОЙСЕЄВА 2:7).
1, 2. Що більшість релігій вірять відносно людини й душі?
МАЙЖЕ всі релігії вчать, що людина має безсмертну душу. У Новій католицькій енциклопедії (англ.) каже, що душу «створив Бог і вселив її в тіло в час зачаття». Вона теж каже, що догмат про безсмертя душі «є одним з наріжних каменів» релігій так званого християнства. Подібно, «мусульмани вірять,— каже в Новій британській енциклопедії,— що душа починає існувати саме тоді, як тіло; і з того часу має своє власне життя, її з’єднання з тілом є тільки тимчасове».
2 Такі релігії вірять, що душа залишає тіло в час смерті й живе вічно. Її доля є небесні благи, тимчасове перебування в чистилищі, або вічні муки у вогненному пеклі. Вірять, що смерть є вхід до вічного життя як дух. Так як сказав один автор у книжці Ми віримо в безсмертя: «По моїй думці Смерть є великим і славетним переживанням. Я вірю, що Смерть є підвищення Богом».
3. Яке є переконання різних релігій Сходу?
3 Індуси, буддисти, і інші вірять у переселення душі. У цьому догматі поміщається переконання, що в час смерті душа знову втілюється, перероджується як інша людина або жива істота. Якщо людина була добра, то кажуть, що її душа перевтілиться до вищої ранги. Але коли особа була зла, то вона перевтілиться особою нижчої ранги, а навіть твариною або комахою.
4, 5. Чому це дуже важливим знати правду про душу?
4 Але що сказати, коли б людина не мала безсмертної душі? Що, коли б смерть не була «підвищення Богом», не була входом до вічного духовного життя або перевтіленням усіх вмираючих? У такому разі віра в безсмертя душі неправильно скеровувала б людину. У книжці Офіційне католицьке вчення (англ.) каже, що церква вимагає віри в безсмертя душі тому, що не вірити в нього, то «молитви, похоронні обряди й релігійні служби за померлих були б незначущими». Отже, у справу входять життя, поклоніння, і вічна майбутність людини (Приповістей 14:12; Матвія 15:9).
5 Це дуже важливим знати правду про цей догмат. Ісус сказав: «Ті що поклоняються [Богові] мусять поклонятися духом і правдою» (Івана 4:24, НС). Правда про людську душу знаходиться в Божому Слові, Біблії. Натхненне Святе Письмо поміщає в собі Боже відкриття Своїх намірів, і ми можемо бути певні, що вона говорить правду (1 Солунян 2:13; 2 Тимофія 3:16, 17). Ісус сказав у молитві до Бога: «Твоє слово — то правда» (Івана 17:17).
Створений з безсмертною душею?
6. Що історія в 1 Мойсеєвій ясно викладає про створення людини?
6 У 1 Мойсеєвій 2:7 каже: «І створив Господь Бог [Єгова, НС] людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Біблія не каже, що Бог уселив у людину безсмертну душу. Вона каже, що коли Божа сила оживила Адамове тіло, він «став живою душею». Отже, людина є душею. Вона не має душі.
7. Заради якої цілі Бог створив людей на землі?
7 Бог створив Адама жити на землі, а не на небі. Життя на землі не мало бути тільки випробовуванням, щоб побачити чи Адам буде кваліфікований до небесного життя. Бог створив землю «на проживання на ній», і Адам був перший мешкати на землі (Ісаї 45:18; 1 Коринтян 15:45). Пізніше, коли Бог створив Єву, Адамові за дружину, то мав на меті для них населити землю й перемінити її на рай, щоб люди жили вічно на ній (1 Мойсеєва 1:26-31; Псалом 37:29).
8. (а) Від чого Адамове існування було залежне? (б) Коли б Адам не згрішив, то де він продовжував би жити?
8 Біблія ніде не каже, що якась Адамова частина була безсмертна. Адамове життя на землі було умовне, залежне від слухняності до Божого закону. Якщо Адам порушить той закон, то що тоді? Вічне життя на небі? Зовсім ні. Замість цього, він «напевно помре» (1 Мойсеєва 2:17). Він повернеться назад звідкіля був взятий. «Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (1 Мойсеєва 2:7; 3:19). Адам не існував перед його створенням, і не буде існувати після смерті. Він мав два вибори: (1) слухатись Бога й жити, або (2) не послухатись Бога й померти. Коли б Адам не вчинив гріха, то навіки жив би на землі. Він ніколи не пішов би на небо.
9. Що Біблія правильно каже смерть є, і чому?
9 Адам не послухав Бога, і помер (1 Мойсеєва 5:5). Смерть була карою для нього. Це не був вхід до «славетного переживання», але вхід до неіснування. Отже, смерть не є другом, але, так як Біблія каже, «ворог» (1 Коринтян 15:26). Коли б Адам мав безсмертну душу, яка піде на небо, якщо він не послухається Бога, то смерть була б благословенням. Але вона не була благословенням. Краще, прокляттям. Тому що Адам учинив гріх, то прокляття смерті поширилось до всіх людей, тому що всі є його потомками (Римлян 5:12).
10. Яка серйозна проблема виникає коли віримо, що Адам мав безсмертну душу?
10 Крім того, коли б Адама створено з безсмертною душею, яка буде на віки мучитись у вогненному пеклі якщо він згрішить, то чому ж Бог не перестеріг його про це? Чому ж Бог сказав йому, що він тільки помре й повернеться назад у порох? Яка ж несправедливість осуджувати Адама до вічних тортур за непослух і не перестерегти його про це! Але в Бога «кривди немає» (5 Мойсеєва 32:4). Не було потреби перестерігати Адама про вогненне пекло для безсмертних душ лукавих. Такого пекла не було, як також не було безсмертних душ (Єремії 19:5; 32:35). У земному поросі вічних мук немає.
«Душа», так як Біблія вживає це слово
11. (а) З якого єврейського і грецького слів походить українське слово «душа»? (б) Як переклад Хоменка перекладає єврейське й грецьке слова на «душу»?
11 У Святому єврейському Письмі, українське слово «душа» перекладається з єврейського неʹфеш, яке то слово знаходиться понад 750 разів. Рівнозначне слово в Святому грецькому Письмі є пси·хіʹ, яке знаходиться понад 100 разів. У Новому Світі перекладі Святого Письма (англ.) перекладає ці слова словом «душа». Інші Біблії перекладають його різними словами. Переклад Хоменка перекладає слово неʹфеш так: душа, життя, істота, людина, мрець, серце, створіння, тварина, труп і чоловік. А слово пси·хіʹ перекладає так: душа, життя й серце.
12. В якому значенні єврейське й грецьке слова на «душу» вживаються в Біблії?
12 Біблія каже, що морські створіння є неʹфеш: «все, що пливає в воді» (3 Мойсеєва 11:10). Те слово теж стосується тварин, що живуть на землі: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину» (1 Мойсеєва 1:24). У сотнях віршів слово неʹфеш стосується людей. «Було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ» (2 Мойсеєва 1:5). Один приклад, що слово пси·хіʹ також стосується людей знаходиться в 1 Петра 3:20. Там говорить про ковчег Ноя і каже, «що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води».
13. До чого іншого слово «душа» стосується в Біблії?
13 Біблія вживає слово «душа» в багато різні способи. У 1 Мойсеєвій 9:5 каже: «Я буду жадати вашу кров із душ ваших». Тут каже, що душа має кров. У 2 Мойсеєвій 12:16 каже: «Тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви». Тут каже, що душа споживає харч. У 5 Мойсеєвій 24:7 (НС) говорить про людину, яка «вкраде душу з братів своїх». Певно тут не говорить про викрадання безсмертної душі. Псалом 119:28 каже: «Розпливає зо смутку душа моя». Отже, душа навіть може не спати. Біблія теж показує, що душа смертна. Вона вмирає. «Душа,.. буде вона винищена з народу свого» (3 Мойсеєва 7:20). «Щоб не підійшов він до мертвої душі» (4 Мойсеєва 6:6, НС). «Душа наша... нехай віддана буде на смерть» (Ісуса Навина 2:14). «Кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде» (Дії 3:23). «Всяка душа жива вмерла» (Об’явлення 16:3, переклад Хоменка).
14. Що Біблія ясно показує душа є?
14 Із слів неʹфеш і пси·хіʹ, так як вони є перекладені в Біблії, стає відомо, що душа є особою, або створінням. Вона не є безсмертною частиною людини. Замість цього, неʹфеш навіть стосується Самого Бога: «Хто любить насилля,— ненавидить душа Його» (Псалом 11:5).
Багато вчених погоджуються
15. Як кілька творів вчених висловлюються відносно догмата про безсмертя душі?
15 Багато вчених погоджуються, що Біблія не говорить про безсмертя душі. Коротка єврейська енциклопедія каже: «Біблія не викладає догмата про безсмертя душі, і цей догмат також не знаходиться в ранній рабинській літературі». У Єврейській енциклопедії каже: «Віра, що душа продовжує існувати після розставання з тілом, це філософський або теологічний здогад, якого приймається на віру, і Святе Письмо ніде не вчить цього догмата». У Тлумачному словнику Біблії каже: «Нефеш... не існує незалежно від тіла, але вмирає з ним... У Біблії немає ані одного вірша, щоб підтвердити заяву, що душа відділяється від тіла в час смерті».
16. Як декотрі авторитети висловлюються про душу?
16 Також, у Пояснювальному словнику біблійних слів каже: «Душа в Старому Завіті не вказує на якусь нематеріальну частину людської істоти, яка продовжується після смерті. [Неʹфеш] в основному, значить життя, так як його проживають люди... основне значення [пси·хіʹ] підтверджується рівнозначним словом у С[тарому] З[авіті], замість його значенням у грецькій культурі». І в Словнику Біблії Еердмана каже, що в Біблії, слово душа «не стосується частини людської істоти, краще цілої... у цьому розумінні люди не мають душ — вони є душами» (курсив наш).
17. Що два католицькі твори визнають про «душу»?
17 Навіть Нова католицька енциклопедія визнає: «Біблійні слова на душу звичайно стосуються цілої особи». Енциклопедія додає: «У С[тарому] З[авіті] розділення між тілом а душею немає... Слово [неʹфеш], незважаючи на те, що перекладається нашим словом душа, ніколи не стосується душі окремої від тіла або особи... Слово [пси·хіʹ] в Новому Завіті рівнозначне слову [неʹфеш]... думка, що душа переживає смерть тіла не є помітна в Біблії». І Жорж Оузу, французький католицький професор Святого Письма, пише в своїй книжці Ла парол де Дю (Слово Боже): «Поняття, що душа є зовсім духовна істина, нематеріальна, окрема від тіла,.. не знаходиться в Біблії».
18. (а) Що енциклопедія говорить про слово «душа» в Біблії? (б) Звідкіля ж теологи здобули ідею, що щось переживає смерть тіла?
18 Тому, Американська енциклопедія каже: «Єдність це загальне поняття про людину в Старому Завіті, але не з’єднання душі з тілом. Незважаючи на те, що єврейське слово [неʹфеш] часто перекладається словом душа, то це не було б правильно надавати йому грецького значення... [Неʹфеш] ніколи не діє окремо від тіла. У Новому Завіті грецьке слово [пси·хіʹ] часто перекладається словом душа й тут знову не слід розуміти, що воно має таке саме значення як для грецьких філософів... Біблія не викладає докладно, як людина переживає смерть». Енциклопедія додає: «Теологи звертались до дискусій філософів, щоб пояснити переживання людини після смерті».
Філософія а не Біблія
19. Як грецька філософія є пов’язана з вірою в безсмертя душі?
19 Це правда, що теологи запозичили цю ідею від поганських філософів, щоб скласти догмат про безсмертя душі. Французький Діксіонер ансіклопедік де ла Бібле (Енциклопедичний словник Біблії) каже: «Поняття про безсмертя виникло з грецької думки». Єврейська енциклопедія підтверджує: «Євреї повірили в безсмертя душі через контакт з грецькою філософією, а головно філософією Платона, головного популяризатора цього догмата»,— з четвертого століття перед Христом. Платон вірив, що: «Душа безсмертна й нетлінна, і наші душі переживають до життя в іншому світі!» (Діалоги Платона).
20. Коли й як поганська філософія закралась у християнство?
20 Коли ця поганська філософія закралась у християнство? Нова британська енциклопедія каже: «Від середини 2 століття н. е. християни, привчені в грецькій філософії, відчували потребу виражати їхню віру за її умовами, для власного розумового задоволення, і щоб навертати освічених поган. Філософія, яка найкраще відповідала цим вимогам, була платонізм». Отже, так як каже Британська енциклопедія: «Ранні християнські філософи засвоїли грецьке поняття про безсмертя душі». Сам папа Іоанн-Павло II визнав, що догмат про безсмертя душі поміщає в собі «теорії деяких вчених грецької філософії». Прийняттям грецької філософії, так зване християнство відкинуло просту правду висловлену в 1 Мойсеєвій 2:7: «І стала людина живою душею».
21. Коли почалась ідея про безсмертя душі?
21 Проте, догмат про безсмертя душі почався багато давніше від часу Платона. У книжці Релігія Вавілонії й Ассірії, Моріса Ястрова, читається так: «Проблема про безсмертя... захоплювала серйозну увагу вавілонських теологів... Смерть була вхід до іншого життя». Також, у книжці Єгипетська релігія (англ.), Сігфріда Моренза, каже: «Ранні єгиптяни вірили, що життя після смерті було продовженням життя на землі». Єврейська енциклопедія звертає увагу на зв’язок цих давніх релігій з Платоном, коли каже, що Платон дійшов до висновку про безсмертя душі «з допомогою орфічних (пророчих), і елевсінських таємниць, дивне з’єднання вавілонських і єгипетських понять».
22. Чому можна казати, що насіння догмата про безсмертя душі посіялось на початку людської історії?
22 Ясно, що догмат про безсмертя душі давній. Його походження досліджується до початку людської історії! Бог сказав Адамові, що він помре якщо не послухається Його. Диявол запропонував Єві, дружині Адамовій, інакшу думку. Він скзав їй: «Умерти — не вмрете!» Таким чином посіялось насіння догмата про безсмертя душі. З того часу далі культура за культурою засвоювали це поганське поняття, що «ви дійсно не вмираєте, але продовжуєте жити». Так зване християнство теж засвоїло цей догмат і звело своїх послідовників у відступництво, в опозицію Божим намірам і волі (1 Мойсеєва 3:1-5; Матвія 7:15-23; 13:36-43; Дії 20:29, 30; 2 Солунян 2:3, 7).
23. Хто дав початок вченню про безсмертя душі, і чому?
23 Хто ж довів людей повірити в цю брехню? Ісус ототожнив його, коли сказав релігійним провідникам у Його дні: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете... Як говорить неправду, то говорить зо свого,— бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44). Так, це Диявол дав початок поняттю про безсмертя душі, щоб відвернути людей від правдивого поклоніння. Віра в догмат, який почався з першою брехнею записаною в Біблії, незважаючи на те, що в той час Єва правдоподібно вірила, що змій мав на думці тільки її тілесну смерть, впливає на життя людини, а також її надію на майбутнє.
24. Які запитання правильно виникають відносно вічного життя й безсмертя?
24 Біблія не вчить, що люди мають безсмертну душу. Чому ж вона говорить про надію на вічне життя? Крім того, чи ж у Біблії не є записано в 1 Коринтян 15:53: «Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління»? Чи ж Ісус не пішов на небо після Його воскресіння, і чи ж Він не навчав, що інші теж підуть на небо? Ці, а також інші запитання, будуть обговорюватись у наступній статті.
Запитання про пройдене
◻ Що більшість релігій вірять про душу?
◻ Як Біблія показує, що людину не створено з безсмертною душею?
◻ Що стає ясним з того, як єврейське й грецьке слова на «душу» вживаються в Біблії?
◻ Що багато вчених говорять про біблійний погляд про душу?
◻ Як далеко в історії почався догмат про безсмертя душі?
[Ілюстрація на сторінці 12]
Вони всі душі