А́НА

Син Цівеона; батько Оголівами, дружини Ісава (Бт 36:2, 14, 18, 20, 24, 25; 1Хр 1:34, 40, 41). Єврейський текст Буття 36:2 буквально можна передати так: «Оголівама, дочка Ани, дочки Цівеона». Сирійська Пешітта, самарійське П’ятикнижжя та грецька Септуагінта згадують у цьому вірші про «сина Цівеона», і це узгоджується з Буття 36:24, де сказано, що Ана був сином Цівеона. Деякі українські переклади називають Ану «сином» Цівеона і в 2-му, і в 14-му віршах (Кул., Турк., Філ., Хом.). Єврейське слово «дочка» в ширшому розумінні може означати внучку і в Буття 36:2 стосуватися Оголівами, а не Ани. Тому в «Перекладі нового світу» вищезгаданий уривок перекладено так: «Оголіваму, дочку Ани, внучку хіввеянина Цівеона».

Оскільки 2-й вірш показує, що Ана був «хіввеянином», а 20-й і 29-й — «хорянином», дехто вважає, що йдеться про двох різних осіб. Однак слово «хорянин» може просто означати «житель печери»; в такому разі воно вказує на спосіб життя мешканців гористого краю Сеїр, які жили в печерах, а не на належність до певного роду. Слово «сини» у 20-му вірші, очевидно, має ширше значення, і його можна розуміти як «нащадки». Як говориться в одній біблійній енциклопедії, «мета цих генеалогічних даних полягає не зовсім у тому, щоб навести родовідну лінію мешканців Сеїру, а щоб перелічити імена тих нащадків, які, будучи головами племен, мали певні стосунки з едомлянами. Тож, імовірно, Ана — батько Ісавової дружини — був головою окремого племені, рівноправного з племенем свого батька» (M’Clintock J., Strong J. Cyclopaedia of Biblical, Theological and Ecclesiastical Literature. 1882. Vol. I. P. 212).