МІДІЯ́Н, МІДІЯНІТЯ́НИ

(озн. «Мідіянові; ті, що належать Мідіяну»).

1. Один із синів Авраама, народжений його наложницею Кетурою; батько Ефи, Ефера, Ханоха, Авіди і Елдаа (Бт 25:1, 2, 4; 1Хр 1:32, 33). Перед смертю Авраам дав дарунки Мідіяну та іншим синам, яких йому народили наложниці, і відіслав їх на Схід (Бт 25:5, 6).

2. Нащадки Авраамового сина Мідіяна, названі «мідіянітянами» (Чс 31:2, 3). Іноді в Біблії вони, очевидно, згадуються як ізмаїлівці. (Пор. Бт 37:25, 27, 28, 36; 39:1; Сд 8:22, 24.) Це може вказувати на те, що нащадки Авраама по лінії його синів Ізмаїла і Мідіяна вели схожий спосіб життя, а також, можливо, укладали між собою шлюби, що призвело до змішання цих двох народів. Крім того, мідіянітянами, здається, називали принаймні деяких кенеян. Оскільки кенеяни згадуються ще до народження Мідіяна, то кенеянин Ховав, брат Мойсеєвої дружини, був мідіянітянином, можливо, лише тому, що жив у краю мідіянітян (Бт 15:18, 19; Чс 10:29; Сд 1:16; 4:11; див. ІЗМАЇ́ЛІВЕЦЬ; КЕНЕЯ́НИН).

Будучи нащадками Авраама, мідіянітяни, ймовірно, розмовляли мовою, що була дуже схожою на єврейську. Наприклад Гедеон, очевидно, міг без проблем їх розуміти (Сд 7:13—15; 8:18, 19). Але цілком можливо, що він вивчив мову мідіянітян, адже під пануванням цього народу ізраїльтяни перебували сім років (Сд 6:1).

Більшість мідіянітян була кочівниками і жила в наметах (Сд 6:5, 6; Ав 3:7). Однак у дні Мойсея вони жили також у містах (Чс 31:9, 10). У ті часи мідіянітяни були багатим народом, який володів десятками тисяч ослів та величезними стадами великої і дрібної худоби (Чс 31:32—34). Крім того, вони мали золоті прикраси, загальна вага яких складала більш ніж 191 кг (в перерахунку на сучасні гроші їхня вартість становить понад 2 150 000 дол.) (Чс 31:50—52).

Очевидно, і чоловіки, і жінки носили золоті прикраси, зокрема сережки для вух і для носа. Мідіянські царі одягалися в шати з пурпурної вовни, і навіть на шиях їхніх верблюдів висіли ланцюжки, ймовірно з прикрасами у вигляді півмісяця (Чс 31:50; Сд 8:21, 26).

Основним джерелом збагачення мідіянітян, без сумніву, були торгівля і грабежі. (Пор. Бт 37:28; Сд 6:5, 6.) Ще в часи Йосипа каравани мідіянських купців подорожували до Єгипту. Брати Йосипа продали його саме такому каравану, який віз у Єгипет пахучі смоли (Бт 37:25, 28, прим.).

Імовірно, незадовго до того, як ізраїльтяни увійшли в Обіцяний край, едомський цар Гадад (Бедадів син) переміг мідіянітян у моавському краю (Бт 36:35; 1Хр 1:46).

Підштовхнули Ізраїль до гріха. Пізніше мідіянітяни повелись з ізраїльтянами вороже. Разом з моавітянами вони заплатили пророку Валааму, щоб він їх прокляв (Чс 22:4—7). Коли цей план провалився, мідіянітяни за порадою Валаама підіслали своїх жінок, щоб ті схилили ізраїльських чоловіків до статевої розпусти та поклоніння пеорському Ваалу (Чс 25:1—9, 14—18; 31:15, 16; 1Кр 10:8; Об 2:14). Після того ізраїльтяни, послухавшись Божого наказу, помстилися мідіянітянам. Вони спалили всі мідіянські міста й табори, які лежали поблизу, і забрали як здобич тисячі домашніх тварин та багато золотих виробів. За винятком незайманих дівчат, вони вбили всіх мешканців, у тому числі п’ятьох мідіянських царів — Еві, Рекема, Цура, Хура і Реву (Чс 31).

Менш ніж через три століття після цих подій мідіянітяни настільки зміцніли, що змогли утискати ізраїльтян впродовж семи років. (Пор. Сд 6:1; 11:25, 26.) Разом з амаликітянами і «народами Сходу» ці кочівники приходили зі своєю худобою і незліченною кількістю верблюдів. Вони забирали в ізраїльтян домашніх тварин і нищили врожай у їхньому краї аж до Гази (Сд 6:2—6).

Гедеон завдає нищівної поразки. Зрештою, коли ізраїльтяни почали благати Єгову про допомогу, він доручив Гедеону визволити їх (Сд 6:7—16). Поразка, яку Єгова завдав мідіянітянам через нього, була настільки нищівною, що вони, очевидно, більше ніколи не утискали ізраїльтян (Сд 8:28). Їхні князі Орев та Зеев, а також царі Зевах і Цалмунна були вбиті (Сд 7:25; 8:5, 21; див. ГЕДЕОН). Століття по тому розгром мідіянітян усе ще використовували як приклад остаточної перемоги над ворогами (Іс 9:4; 10:24—26; див. також Пс 83:9—11).

Хоча в минулому ізраїльтяни ворогували з мідіянітянами, в пророцтві про відновлення описується час, коли «молоді верблюди з Мідіяну та Ефи» привезуть дари на Сіон (Іс 60:5, 6, 11—14).

3. Землі, заселені мідіянітянами, називались «Мідіян» або «мідіянський край» (1Цр 11:18; Ав 3:7). Прийнято вважати, що нащадки Мідіяна оселились здебільшого в пн.-зх. частині Аравії на Сх. від затоки Акаби. Але невідомо, наскільки великим був їхній край, межі якого змінювались протягом історії. В часи Мойсея багато мідіянітян, очевидно, жили поблизу Моава і території, що була під владою аморейського царя Сигона (Чс 22:4; 31:8—12; ІсН 13:21).

Мойсей прожив у мідіянському краю 40 років. Там він одружився з Ціппорою, однією з сімох дочок мідіянського священика Їтра. (Див. ЇТРО.) Вона народила йому двох синів, Гершома та Еліезера. Те, що Мойсей пас отару свого тестя в гористій місцевості біля Хориву, може говорити про те, що він жив неподалік від затоки Акаби. Однак точно не відомо, чи місцевість біля Хориву належала до краю Мідіян (Вх 2:15—22; 3:1; 4:18—20; 18:1—4; Дії 7:29, 30). Здається, що пізніше Мідіяном називали принаймні частину Едому (1Цр 11:14—18).