Також Яків сказав, що, хоча на Йосипа нападали лучники, які таїли на нього злобу, його лук був «міцно натягнений і його руки [були] сильні та спритні» (Бт 49:23, 24). Ці слова могли стосуватися безпосередньо Йосипа. Затаївши злобу, його єдинокровні брати, образно кажучи, стріляли в нього, щоб убити. Але у відповідь Йосип виявляв до них милосердя і віддану любов; цими рисами, наче стрілами, він знищив їхню ворожість. Озлобленим лучникам не вдалося ані вбити Йосипа, ані послабити його відданість до праведних норм Бога, ані згасити його любов до братів.

На Йосипі сповнилися й інші деталі пророчого благословення Якова. Замість того щоб мститися, Йосип подбав про всю родину Якова (якого також звали Ізраїлем), тож він був немов пастир і наріжний камінь Ізраїля. Сам Єгова покерував справами так, щоб Йосип виконав цю роль, тому можна сказати, що він походив «від могутнього Бога Яковового».

Могутній Бог Якова, Єгова, послав Ісуса Христа — Доброго пастиря, який віддав своє життя за «овець» (Ів 10:11—16). Ісус Христос також є наріжним каменем у фундаменті Божого храму, який складається з духовних ізраїльтян (Еф 2:20—22; 1Пт 2:4—6). Саме цей Пастир і Наріжний камінь є разом зі Всемогутнім Богом (Ів 1:1—3; Дії 7:56; Єв 10:12; пор. Бт 49:24, 25).