Прообразне «царство священиків»

 7, 8. До якої міри стародавній Ізраїль був царством священиків та святим народом під Закон-угодою?

⁷ Коли Єгова вибрав Ізраїль своїм особливим народом, він уклав з ними угоду, кажучи: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Ізраїль став особливим народом Єгови на основі Закон-угоди. Але як мала виконатися обіцянка про царство священиків і святий народ?

⁸ Коли ізраїльтяни були вірними, вони визнавали суверенітет Єгови і вважали його своїм Царем (Ісаї 33:22). Отже, вони були царством. Але, як відкрилося пізніше, обітниця про «царство» мала означати щось більше. Крім того, коли вони слухалися Закону Єгови, то були чистими, відокремленими від навколишніх народів. Вони були святим народом (Повторення Закону 7:5, 6). Чи стали вони також царством священиків? В Ізраїлі для служіння при храмі було виділено плем’я Левія, з якого і походило левитське священство. Коли Мойсеїв Закон вступив у силу, чоловіків з племені Левія було взято взамін за первородних кожної нелевитської сім’їa (Вихід 22:28; Числа 3:11—16, 40—51). Таким чином, кожна сім’я в Ізраїлі була, так би мовити, представлена у служінні при храмі. Це було максимальне наближення цього народу до священицького служіння. Однак вони представляли Єгову перед іншими народами. Будь-який чужинець, що хотів поклонятися правдивому Богові, мусив робити це разом з Ізраїлем (2 Хронік 6:32, 33; Ісаї 60:10).

 9. Що спонукало Єгову відкинути північне царство Ізраїль, щоб воно ‘не було для Нього священиком’?

⁹ Після смерті Соломона Божий люд розділився на північний народ Ізраїль під правлінням царя Єровоама і на південний народ Юдею під правлінням царя Рехав’ама. Оскільки храм — центр чистого поклоніння — був на території Юдеї, Єровоам започаткував незаконну форму поклоніння, поставивши образи тельців на своїй території. Крім того, «зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів» (1 Царів 12:31). Північний народ ще глибше поринув у фальшиве поклоніння, коли цар Ахав дозволив своїй жінці-чужинці Єзавелі започаткувати в країні поклоніння Ваалу. Зрештою Єгова оголосив вирок бунтівному царству. Він сказав через Осію: «Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком» (Осії 4:6). Невдовзі після цього асирійці знищили північне царство Ізраїль.

10. Як південне царство Юдея, коли було вірним, представляло Єгову перед народами?

¹⁰ А як було з південним народом Юдеєю? У дні Єзекії Єгова говорив до цього народу через Ісаю: «Ви свідки Мої... та раб Мій, якого Я вибрав... Цей народ Я Собі вформував,— він буде звіщати про славу Мою» (Ісаї 43:10, 21; 44:21). Коли південне царство було вірним, воно служило для проголошення народам слави Єгови, щоб спонукувати людей щирого серця поклонятися йому у його храмі і користати із законного служіння левитського священства.

Духовний народ

15. Який був результат того, що природний Ізраїль відмовився прийняти Месію?

¹⁵ Закон був даний для того, щоб тримати Ізраїль чистим, відокремленим від навколишніх народів. Але він служив ще й іншій цілі. Апостол Павло писав: «Закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб ми виправдалися вірою» (Галатів 3:24, Деркач). На жаль, більшість ізраїльтян не захотіли, щоб Закон довів їх до Христа (Матвія 23:15; Івана 1:11). Тому Бог Єгова відкинув той народ і спричинив народження «Ізраїля Божого». Крім того, він дав неізраїльтянам запрошення стати повноправними громадянами цього нового Ізраїлю (Галатів 3:28; 6:16). Власне на цьому новому народі остаточно і в чудовий спосіб сповнилася обіцянка Єгови про царське священство, дана у Вихід 19:5, 6. Як саме вона сповнилася?

16, 17. В якому розумінні помазані християни на землі є «царськими»? «священством»?

¹⁶ Петро цитував Вихід 19:6, коли писав до тодішніх помазаних християн: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої» (1 Петра 2:9). Що це означає? Чи помазані християни є царями на землі? Ні, їхнє царювання є справою майбутнього (1 Коринтян 4:8). Однак вони є «царськими» в тому розумінні, що є вибраними для майбутніх царських привілеїв. Але навіть тепер вони є народом під правлінням Ісуса, царя, якого призначив Великий Суверен Бог Єгова. Павло писав: «[Єгова] визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13).

¹⁷ Чи помазані християни на землі є священиками? У деякому розумінні так. Як збір, вони безперечно виконують священицьке служіння. Петро пояснив це, сказавши: «[Ви] самі... будуйтеся в дім духовний, на священство святе» (1 Петра 2:5; 1 Коринтян 3:16). Сьогодні останок помазаних християн як група є «вірним і мудрим рабом», каналом для розповсюдження духовної поживи (Матвія 24:45—47). Подібно як у стародавньому Ізраїлі, всі, хто хоче поклонятися Єгові, повинні робити це разом з помазаними християнами.

18. Яку головну відповідальність має християнський помазаний збір як священство?

¹⁸ Крім того, помазані християни перейняли від Ізраїлю привілей свідчити народам про величність Єгови. Контекст показує, що, називаючи помазаних християн царським священством, Петро мав на увазі проповідницьку працю. І справді, в одній цитаті він поєднав обіцянку Єгови у Вихід 19:6 з Його словами до Ізраїлю в Ісаї 43:21, коли сказав: «Ви... священство царське... щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9). Згідно з цим, Павло говорив про звіщання чеснот Єгови як про храмову жертву. Він писав: «Через нього [Ісуса] приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я» (Євреїв 13:15, Хом.).

Небесне сповнення

19. Яке є остаточне, величне сповнення обіцянки, що Ізраїль буде царством священиків?

¹⁹ Однак Вихід 19:5, 6 має набагато славніше сповнення. У книзі Об’явлення апостол Іван чув, як небесні створіння застосовували цей вірш, коли хвалили воскреслого Ісуса: «Ти був заколений, і кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками,— і вони на землі [«над землею», НС] царюватимуть!» (Об’явлення 5:9, 10). Отже, в остаточному розумінні царське священство — це Боже небесне Царство, уряд, про який Ісус учив нас молитися (Луки 11:2). Усі 144 000 помазаних християн, які залишилися вірними до кінця, матимуть участь у тому Царстві (Об’явлення 20:4, 6). Яке ж чудове сповнення обіцянки, даної так давно через Мойсея!