Зважаймо на «основи... правди»
«Ти... володієш основами знання та правди, які містяться в Законі» (РИМ. 2:20).
1. Чому нам потрібно розуміти значення Мойсеєвого закону?
ЯКБИ до наших днів не дійшли натхнені листи апостола Павла, нам було б важко зрозуміти значення багатьох особливостей Мойсеєвого закону. Наприклад, у Листі до євреїв Павло пояснив, яким чином Ісус, «вірний первосвященик», раз і назавжди приніс «жертву примирення». Ті, хто виявляє віру в цю жертву, зможуть отримати «вічне визволення» (Євр. 2:17; 9:11, 12). Крім того, Павло зазначив, що святий намет є лише «тінню речей небесних» і що Ісус став Посередником «ліпшої угоди», ніж та, посередником якої був Мойсей (Євр. 7:22; 8:1—5). За днів Павла такі пояснення Закону були надзвичайно цінні для християн. Не менш важливі вони і сьогодні, адже допомагають нам більше цінувати все, що Єгова для нас робить.
2. Яку перевагу над язичниками мали християни з юдеїв?
2 Деякі думки в листі Павла до римлян адресовані тим членам збору, які були юдеями і знали Мойсеїв закон. Павло сказав, що знання Закону давало їм певну перевагу: вони «володіли основами знання та правди» про Єгову і розуміли його праведні принципи. Подібно до вірних юдеїв давнини, ці християни збагнули «основи... правди» і глибоко поважали їх. Тому вони могли вести і навчати людей, необізнаних із Законом, який Єгова дав своєму народу. (Прочитайте Римлян 2:17—20).
«ТІНЬ» ІСУСОВОЇ ЖЕРТВИ
3. Чому корисно дослідити, які жертви приносили юдеї в давнину?
3 Основи правди, згадані Павлом, поглиблюють наше розуміння Божих намірів. Принципи, що лягли в основу Мойсеєвого закону, не втратили значення і цінності. Пам’ятаючи про це, розгляньмо одну з особливостей Закону. Проаналізуймо, як різні жертви і приношення вели смиренних юдеїв до Христа та допомагали їм усвідомити, що́ Бог від них очікує. Основні вимоги Єгови до його служителів ніколи не змінюються. Тому Божі закони щодо жертв і приношень, дані ізраїльтянам, покажуть, яким має бути наше священне служіння (Мал. 3:6).
4, 5. а) Про що Мойсеїв закон нагадував Божому народу? б) Прообразом чого були жертви, які приносилися за Законом?
4 Багато вимог Мойсеєвого закону нагадували юдеям про їхню гріховність. Приміром, той, хто торкався трупа людини, мусив очиститись. Для цього забивали і спалювали безвадну руду корову. Попіл, який залишився від корови, використовували, щоб приготувати «очищальну воду». Нею слід було покропити людину на третій і сьомий день після занечищення (Чис. 19:1—13). Інша вимога Закону нагадувала ізраїльтянам, що всі народжуються недосконалими і грішними. Жінка, яка народжувала дитину, вважалась нечистою протягом певного періоду. По закінченні цього періоду вона мала примиритися з Богом, принісши жертву (Лев. 12:1—8).
5 У Мойсеєвому законі перелічувалися також інші обставини, за яких ізраїльтяни мали приносити жертви за гріх. Усвідомлювали це ізраїльтяни чи ні, але жертви, які вони приносили в скинії або згодом у храмі Єгови, були «тінню» Ісусової досконалої жертви (Євр. 10:1—10).
НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЖЕРТВ
6, 7. а) Якою вимогою мали керуватися ізраїльтяни, обираючи жертву Богові, і прообразом чого це було? б) Які питання нам варто собі поставити?
6 Єгова вимагав, щоб ізраїльтяни складали в жертву тварин, «безвадних» з усякого погляду. Тварина не мала бути сліпою, кульгавою, пораненою чи хворою (Лев. 22:20—22). Що ж до зерна та інших плодів, то ізраїльтяни мали приносити Єгові «первоплоди», найкраще з їхнього врожаю (Чис. 18:12, 29). Єгова не приймав другосортних жертв. Ця важлива вимога до тваринних жертв вказувала на те, що Ісусова жертва буде бездоганною та незаплямованою і що Єгова задля спасіння людства віддасть найкраще і найдорожче (1 Пет. 1:18, 19).
7 Якщо людина, яка хотіла принести жертву, була по-справжньому вдячна Єгові за всю його великодушність, вона від усього серця віддавала найліпше. Звичайно, ізраїльтянин сам вирішував, чи приносити в жертву найкраще. Однак він добре знав, що Богові не сподобається приношення з вадами. Адже така жертва свідчила б про те, що людина вважає її простою формальністю чи навіть тягарем. (Прочитайте Малахії 1:6—8, 13). Це заохочує нас подумати про наше поклоніння Богові. Запитаймо себе: «З яким духом я служу Єгові і що мене спонукує до служіння? Чи я віддаю Єгові найкраще?»
8, 9. Чому варто розглянути спонуки, з яких ізраїльтяни приносили жертви?
8 Коли ізраїльтянин хотів принести Єгові добровільну жертву на знак вдячності або скласти цілопалення, щоб здобути Божу прихильність, то йому, мабуть, було нескладно вибрати тварину. Він з радістю віддавав Єгові найліпше. У наш час християни не приносять буквальних жертв, яких вимагав Закон. Все ж вони складають жертви у тому розумінні, що використовують для служіння Єгові свій час, сили і матеріальні засоби. За словами Павла, християни приносять приємні Богові жертви, коли «прилюдно визнають» свою надію та «роблять добро й діляться з іншими» (Євр. 13:15, 16). Наше ставлення до служіння Єгові показує, наскільки ми вдячні йому за всі його дари. Отож, подібно до ізраїльтян, які приносили добровільні жертви, нам слід поклонятися Єгові з правильних спонук і мати належний погляд на служіння.
9 А втім, за певних обставин ізраїльтяни були зобов’язані принести жертву за гріх або за провину. Чи це означає, що вони робили це неохоче, лише з почуття обов’язку? (Лев. 4:27, 28). Якщо людина хотіла зберегти добрі стосунки з Єговою, то складала жертву від щирого серця.
10. Які «жертви» приносять християни, щоб відновити добрі стосунки?
10 Буває, що ми бездумно чи необачно ображаємо одновірця. Сумління може підказувати нам, що ми вчинили проступок. Кожен, хто серйозно ставиться до служіння Єгові, з усіх сил намагатиметься виправити ситуацію. Для цього необхідно щиро попросити вибачення в людини, яку ми образили, а у випадку серйозного гріха звернутись по духовну допомогу до турботливих старійшин (Матв. 5:23, 24; Як. 5:14, 15). Тож, якщо ми вчинили гріх проти людини чи проти Єгови і хочемо досягти примирення, мусимо докласти певних зусиль. Коли ми приносимо такі «жертви», то відновлюємо стосунки з Єговою та одновірцем і здобуваємо чисте сумління. Це допоможе нам усвідомити, що Єгова знає найліпше, як вирішувати проблеми.
11, 12. а) Що таке мирні жертви? б) Чого ми вчимося з того, що ізраїльтяни приносили мирні жертви?
11 Інші жертви, передбачені Мойсеєвим законом, були мирними жертвами. Той, хто приносив їх, засвідчував, що має мир з Єговою. Така людина разом зі своєю сім’єю їла м’ясо пожертвуваної тварини, очевидно, в одній з їдалень храму. Частину м’яса отримували священики, включаючи того, який здійснював жертвоприношення (Лев. 3:1; 7:31—33). Ізраїльтянин приносив цю жертву, бо щиро прагнув мати добрі стосунки з Богом. Це було так, немов ізраїльтянин, його сім’я, священики і Єгова споживають їжу разом, у мирі.
12 Отже, складаючи мирну жертву, ізраїльтянин, так би мовити, запрошував Єгову на спільне прийняття їжі. Яка ж це була честь, коли Єгова приймав запрошення! Звичайно, такому дорогому гостю господар пропонував найкраще. Мирні жертви належали до основ правди, викладених у Законі. Вони вказували на те, що завдяки більшій жертві Ісуса кожен зможе мати дружбу і мир з Творцем. Сьогодні ми розвиваємо близькі взаємини з Єговою, якщо в служінні охоче жертвуємо своїми силами і матеріальними засобами.
НЕПРИЙНЯТНІ ЖЕРТВИ
13, 14. Чому Єгова не схвалював жертву, яку хотів принести цар Саул?
13 Для того щоб Єгова приймав жертви, ізраїльтянин мав приносити їх з правильних спонук. Біблія містить застережливі приклади того, які жертви не подобалися Єгові. Чому Бог відкидав деякі жертви? Розгляньмо дві ситуації.
14 Пророк Самуїл сказав царю Саулу, що Єгова хоче виконати присуд над амаликитянами. Саул повинен був винищити цей ворожий народ і його худобу. Однак після перемоги Саул дозволив своїм воїнам зберегти життя Аґаґа, царя амаликитян. До того ж він пощадив найкращу худобу з метою принести її в жертву Єгові (1 Сам. 15:2, 3, 21). Як Бог поставився до цього? Він відкинув Саула за непослух. (Прочитайте 1 Самуїла 15:22, 23). Ми можемо взяти для себе урок: якщо хочемо, аби Єгова приймав наші жертви, ми маємо слухатися його наказів.
15. Про що свідчили погані вчинки деяких ізраїльтян, котрі приносили жертви за днів Ісаї?
15 Інший приклад міститься в книзі Ісаї. За днів цього пророка ізраїльтяни приносили Єгові жертви за свої гріхи, але продовжували чинити зло. Тому їхні жертви були лицемірними. «Нащо Мені многота ваших жертов? — запитав їх Єгова.— Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю... Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило — огида для Мене воно». У чому полягала проблема? Бог сказав: «Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас,— ваші руки наповнені кров’ю... Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе» (Ісаї 1:11—16).
16. Які жертви приймає Бог?
16 Єгові були огидні жертви нерозкаяних грішників. Проте йому подобалися молитви і приношення тих, хто щиро намагався жити згідно з його законами. Основи Закону нагадували цим людям, що вони грішні і потребують прощення (Гал. 3:19). Так ізраїльтяни розвивали дух каяття. Подібно й нам необхідно усвідомлювати свою потребу в Христовій жертві, завдяки якій можна отримати прощення гріхів. Якщо ми розуміємо це і дорожимо викупною жертвою, Єгова з радістю прийматиме наше віддане служіння. (Прочитайте Псалом 51:19, 21).
ВИЯВЛЯЙМО ВІРУ В ІСУСОВУ ЖЕРТВУ
17—19. а) Як ми покажемо, що вдячні Єгові за викупну жертву Ісуса? б) Що ми розглянемо в наступній статті?
17 У нас є перевага над тими, хто жив у дохристиянські часи і бачив лише «тінь» Божих намірів (Євр. 10:1). Закони про жертви показували юдеям, як мати хороші стосунки з Богом. Для цього їм слід було усвідомлювати потребу у викупі, розвивати глибоку вдячність і бажання віддавати Єгові найкраще. А Грецькі Писання допомагають нам зрозуміти, що на основі викупу Єгова усуне гріх і смерть назавжди. Крім того, завдяки викупу ми можемо отримати прощення гріхів і здобути чисте сумління вже тепер. Ісусова жертва — це неоціненний дар! (Гал. 3:13; Євр. 9:9, 14).
18 Звісно, щоб отримати пожиток від цієї жертви, мало просто розуміти її значення. «Закон став нашим вихователем, що вів до Христа, аби ми були визнані праведними завдяки вірі»,— написав Павло (Гал. 3:24). І таку віру слід доводити ділами (Як. 2:26). Павло заохочував перших християн, котрі знали основи Закону, втілювати ці знання в життя. Тоді їхні вчинки узгоджувалися б з Божими принципами, яких вони навчали. (Прочитайте Римлян 2:21—23).
19 Хоча ми не зобов’язані дотримуватися Мойсеєвого закону, ми повинні приносити Єгові приємні жертви. У наступній статті ми обговоримо, як це робити.
[Вставка на сторінці 17]
Основні вимоги Єгови до його служителів ніколи не змінюються
[Ілюстрація на сторінці 18]
Яку тварину ти приніс би Єгові?
[Ілюстрація на сторінці 19]
Ті, хто приносить Єгові приємні жертви, мають його схвалення