Незабаром славетна воля для дітей Божих

«Створіння було підпорядковане суєті... у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (РИМЛЯН 8:20, 21, Хом.).

 1. Що в день Окуплення слугувало прообразом Ісусової жертви?

ЄГОВА дав свого єдинородного Сина як викупну жертву, котра відкрила шлях до небесного життя для 144 000 людей, а для решти людства — перспективу вічного життя на землі (1 Івана 2:1, 2). Як зауважувалося в попередній статті, коли ізраїльський первосвященик у щорічний день Окуплення приносив бичка в жертву за гріх за себе, своїх домочадців і плем’я Левія, це слугувало прообразом Ісусової жертви заради зачатих духом християн. Того ж дня він складав у жертву козла за гріх усіх інших ізраїльтян, і це нагадувало, що Христова жертва принесе благо людству в цілому. Щезаючи в пустині, живий козел о́бразно виносив торішні збірні гріхи народуa (Левит 16:7—15, 20—22, 26).

2, 3. Яке значення мають Павлові слова в Римлян 8:20, 21?

² Описавши надію людей, які мають стати небесними ‘синами Божими’, апостол Павло сказав: «Створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (Римлян 8:14, 17, 19—21, Хом.). Що це означає?

³ Коли наш прабатько Адам був створений досконалим, то став «Сином [або дитям] Божим» (Луки 3:38). Через гріх він потрапив у ‘рабство тління’ і передав цей стан людству (Римлян 5:12). Бог дозволив, щоби люди народжувалися в «суєті» з причини їхньої успадкованої недосконалості, але він також дав надію через «Насіння», Ісуса Христа (Буття 3:15; 22:18, Ог., 1988; Галатів 3:16). В Об’явленні 21:1—4 говориться про час, коли ‘вже не буде смерті, смутку, крику й болю’. Оскільки це обітниця ‘людям’, вона запевняє нас, що люди, які житимуть на новій землі під правлінням Царства, відновляться до повного розумового й фізичного здоров’я, а також житимуть вічно як земні ‘діти Божі’. Під час Тисячолітнього правління Христа слухняні люди ‘визволяться від рабства тління’. Виявивши свою вірність і відданість Єгові під час остаточного випробування, вони будуть назавжди звільнені від успадкованого гріха й смерті (Об’явлення 20:7—10). Тоді людство на землі «визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих».

Вони говорять: «Прийди!»

 4. Що означає ‘брати воду життя дармо’?

⁴ Яка ж чудова надія дається людству! Не дивно, що зачаті духом християни, які все ще на землі, ревно очолюють звіщання цієї надії іншим! Будучи тими, хто ввійде в склад «невісти» прославленого Агнця, Ісуса Христа, члени помазаного останку залучені у сповнення цих пророчих слів: «Дух і невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об’явлення 21:2, 9; 22:1, 2, 17). Проте блага Ісусової викупної жертви не обмежуються 144 000 помазанців. Божий дух продовжує діяти через останок класу невісти на землі, кажучи: «Прийди!» Усіх спраглих праведності, які чують це, запрошується говорити: «Прийди!» та водночас отримувати пожиток з багатих заходів Єгови, передбачених для спасіння.

 5. Кого Свідки Єгови втішені бачити у своєму середовищі?

⁵ Свідки Єгови вірять в те, що Бог дасть людям життя через Ісуса Христа (Дії 4:12). Вони втішені, що серед них є щиросерді особи, які бажають навчатися про Божі наміри й виконувати його волю. Двері їхніх Залів Царства відчинені для всіх, хто в цей ‘час кінця’ хоче ‘прийти й брати воду життя дармо’ (Даниїла 12:4).

Зміни з бігом часу

 6. Як Божий дух діяв раніше і діє тепер на слуг Єгови?

⁶ У Бога є визначений час, щоб виконувати свої наміри, і це впливає на його стосунки з людьми (Екклезіяста 3:1; Дії 1:7). Хоча дух Бога сходив на його слуг дохристиянських часів, вони не були зачаті як його духовні сини. Однак, починаючи від Ісуса, прийшов час Єгови за допомогою святого духу зачинати присвячених людей до небесної спадщини. А що сказати про наш час? Той же дух діє на Ісусових «інших овець», але він не породжує в них надії та бажання, пов’язаних з небесним життям (Івана 10:16). Маючи від Бога надію жити вічно на райській землі, вони радісно допомагають помазаному останку свідчити в цей період переходу від старого світу до праведного нового світу Бога (2 Петра 3:5—13).

 7. Якими жнивами цікавились Дослідники Біблії, але що вони знали про рай?

⁷ Бог почав ‘приводити багато синів до слави’ вилиттям святого духу в П’ятидесятницю 33 року н. е., і він також чітко визначив час, коли закінчити збирання членів духовного «Ізраїля Божого», яких у цілому налічується 144 000 (Євреїв 2:10; Галатів 6:16; Об’явлення 7:1—8 Ог., 1962). Починаючи з 1879 року, праця жнив, в яку залучені помазані християни, часто згадувалася в цьому журналі. Але Дослідники Біблії (тепер Свідки Єгови) також знали, що Святе Письмо говорить про надію вічного життя на райській землі. Наприклад, у «Вартовій башті» за липень 1883 року сказано: «Коли Ісус встановить своє царство, покінчить зі злом тощо, ця земля стане раєм,.. і на неї повиходять всі ті, хто перебуває в могилах. І стаючи слухняними його законам, вони зможуть жити на ній вічно». З бігом часу жнива помазанців зменшувалися і поступово в організацію Єгови почали збирати осіб, які не мали небесної надії. Тим часом Бог дарував своїм помазаним слугам, знову народженим християнам, неабияку проникливість (Даниїла 12:3; Филип’ян 2:15; Об’явлення 14:15, 16).

 8. Як на початку 30-х років нашого сторіччя приходило розуміння земної надії?

⁸ Зокрема з 1931 року в християнський збір почали приходити люди, які мають земну надію. Того року Єгова допоміг останку зачатих духом християн зрозуміти, що 9-й розділ Єзекіїля стосується членів цього земного класу, які позначені, щоб перейти в Божий новий світ. У 1932 році останок дійшов висновку, що ці сучасні вівцеподібні люди зображені спільником Єгу, Йонадавом (Єгонадавом) (2 Царів 10:15—17). У 1934 році було вияснено, що «Єгонадави» повинні присвячуватися Богові. А 1935 року у «великій громаді», або «великому натовпі», який колись вважали другорядним духовним класом, члени котрого мали стати «подругами» невісти Христа в небі, розпізнали інших овець, що мають земну надію (Об’явлення 7:4—15; 21:2, 9; Псалом 45:15, 16). І зокрема з 1935 року помазанці очолюють працю пошуку праведних людей, котрі прагнуть жити вічно на райській землі.

 9. Чому після 1935 року декотрі християни перестали споживати від символів на Господній вечері?

⁹ Після 1935 року декотрі християни перестали споживати від хліба й вина на Господній вечері. Чому? Тому що вони зрозуміли, що мають не небесну надію, а земну. Одна жінка, охрещена 1930 року, сказала: «Хоча це [споживання] вважалося правильним, особливо для ревних повночасних служителів, я ніколи не була переконана, що маю небесну надію. Відтак, у 1935 році, нам було вияснено, що йде збирання великого натовпу, який має надію жити вічно на землі. Багато з нас втішились, зрозумівши, що ми належимо до цього великого натовпу, і тому перестали споживати від символів». Навіть характер християнських публікацій дещо змінився. Хоча публікації до того часу були призначені переважно для Ісусових зачатих духом послідовників, від 1935 року «Вартова башта» та інша література ‘вірного раба’ давали духовну поживу, що задовольняла потреби як помазанців, так і їхніх товаришів із земною надією (Матвія 24:45—47).

10. Ким може бути замінено невірного помазанця?

¹⁰ Припустімо, що якийсь помазанець став невірним. Чи мала статися заміна? Павло вказав на це в розповіді про символічне оливкове дерево (Римлян 11:11—32). Якщо потрібно замінити зачатого духом, Бог, мабуть, дасть небесне покликання тому, хто виявляє зразкову віру, багато років виконуючи для нього священне служіння. (Порівняйте Луки 22:28, 29; 1 Петра 1:6, 7).

Багато підстав бути вдячним

11. У чому запевняє нас Якова 1:17, незважаючи на характер нашої надії?

¹¹ Хоч би де ми служили Єгові у вірності, він задовольнятиме наші потреби й правильні бажання (Псалом 145:16; Луки 1:67—74). Чи ми маємо справжню небесну надію, чи наша перспектива — жити на землі, у нас є чимало вагомих підстав бути вдячними Богові. Він завжди робить те, що є найкориснішим для людей, які люблять його. Учень Яків сказав, що «усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил», Бога Єгови (Якова 1:17). Звернімо увагу на декілька із цих дарів і благословень.

12. Чому ми можемо сказати, що Єгова дає всім своїм вірним слугам чудову надію?

¹² Єгова дає усім своїм вірним слугам чудову надію. Декотрих він покликав до небесного життя. Своїм дохристиянським свідкам Єгова дав величну надію воскреснути до вічного життя на землі. Приміром, Авраам вірив у воскресіння й чекав «міста, що має підвалини»,— небесного Царства, під правлінням якого він буде воскрешений до земного життя (Євреїв 11:10, 17—19). І знову в цей час кінця Бог дарує мільйонам надію вічного життя на райській землі (Луки 23:43, НС; Івана 17:3). Звісно, усі, кому Єгова дає таку величну надію, повинні відчувати глибоку вдячність за це.

13. Як Божий дух діє на його людей?

¹³ Єгова наділяє своїх людей даром святого духу. Християни, котрим дана небесна надія, помазані святим духом (1 Івана 2:20; 5:1—4, 18). Божі слуги, що плекають земну надію, мають допомогу й керівництво духу. Серед них були Мойсей, який мав дух Єгови, а також призначені допомагати йому 70 чоловіків (Числа 11:24, 25). Під дією святого духу Бецал’їл служив фаховим ремісником при ізраїльській скинії (Вихід 31:1—11). Божий дух сходив на Гедеона, Їфтаха, Самсона, Давида, Іллю, Єлисея та інших. Хоча ці старожитні люди ніколи не будуть приведені до небесної слави, вони отримували керівництво й допомогу святого духу, так само як Ісусові інші вівці сьогодні. Тож, якщо людина має Божий дух, це не означає, що в неї обов’язково небесне покликання. А втім, дух Єгови дає керівництво, допомагає нам проповідувати й виконувати всі дані Богом завдання, наділяє нас наднормальною силою, а також породжує в нас плоди любові, радості, миру, довготерпіння, доброзичливості, доброти, віри, лагідності й самовладання (Івана 16:13; Дії 1:8; 2 Коринтян 4:7—10, НС; Галатів 5:22, 23, НС). Чи ж ми не повинні бути вдячними за цей ласкавий дар Бога?

14. Яке благо ми отримуємо від того, що Бог дарує знання і мудрість?

¹⁴ Знання й мудрість — це дари Бога, за які ми повинні бути вдячними, без різниці, чи ми маємо небесну надію, чи земну. Точне знання про Єгову допомагає нам «упевнятися в тому, що важливіше» і ‘поводитися належно щодо Господа в усякому догодженні’ (Филип’ян 1:9—11, НС; Колосян 1:9, 10). Благочестива мудрість слугує охороною та керівництвом у житті (Приповістей 4:5—7; Екклезіяста 7:12). Правдиві знання й мудрість ґрунтуються на Божому Слові, і членів невеликого останку помазанців особливо приваблює те, що воно говорить про їхню небесну надію. А втім, любов до Божого Слова та його ґрунтовне розуміння не є запорукою від Бога, що ми покликані до небесного життя. Такі чоловіки, як Мойсей і Даниїл навіть написали певні частини Біблії, але вони будуть воскрешені до життя на землі. Чи у нас небесна надія, чи земна, всі ми отримуємо духовну поживу через схваленого Єговою «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Наскільки ми всі вдячні, що здобуваємо знання таким способом!

15. Який один з найбільших Божих дарів і що ви думаєте про це?

¹⁵ Одним із найбільших Божих дарів є дана з любов’ю Ісусова викупна жертва, яка йде нам на благо, без різниці, чи ми маємо небесну перспективу, чи земну надію. Бог так полюбив людство, «що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). А любов Ісуса спонукала його «душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Як пояснив апостол Іван, Ісус Христос — «ублагання за наші гріхи [помазанців], і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:1, 2). Отже, всі ми повинні відчувати глибоку вдячність за цей сердечний дар, принесений для порятунку й вічного життяb.

Чи ви будете присутні?

16. Яка знаменна подія буде відзначатися 11 квітня 1998 року після заходу сонця і хто має бути присутнім?

¹⁶ Вдячність за викуп, який Бог дав через свого Сина, повинна спонукати нас відвідати Зали Царства або інші місця, куди Свідки Єгови зійдуться 11 квітня 1998 року після заходу сонця на відзначання смерті Христа. Коли Ісус започаткував це відзначання зі своїми вірними апостолами в останню ніч свого земного життя, він сказав: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19, 20; Матвія 26:26—30). Невелика кількість позосталих помазанців споживатиме прісний хліб, який представляє безгрішне людське тіло Ісуса, і питиме некріплене червоне вино — символ його пролитої в жертві крові. Це повинні робити тільки зачаті духом християни, бо лише вони є в новій угоді та в угоді про Царство, і виключно вони мають незаперечне свідчення Божого святого духу про свою небесну надію. Мільйони інших будуть присутні як шанобливі спостерігачі, котрі вдячні за вияв любові Бога та Христа у зв’язку з Ісусовою жертвою, яка уможливлює вічне життя (Римлян 6:23).

17. Що ми повинні пам’ятати про помазання духом?

¹⁷ Колишні релігійні погляди, важкі почуття через смерть близької людини, теперішня скрута земного життя або радість через особливі благословення від Єгови можуть довести декотрих до помилкового припущення, що їм призначене небесне життя. Але всі ми повинні пам’ятати — Святе Письмо не наказує нам приймати символи на Спомині, як вияв вдячності за Христову викупну жертву. Крім того, помазання духом «не залежить... ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога», котрий зачав Ісуса як духовного Сина й приводить до слави тільки 144 000 інших синів (Римлян 9:16; Ісаї 64:8).

18. Які благословення отримає більшість тих, хто сьогодні служить Єгові?

¹⁸ Вічне життя на райській землі — це надія, дана Богом переважній більшості людей, які служать Єгові в ці останні дні (2 Тимофія 3:1—5). Невдовзі вони житимуть у дивовижному раю. Тоді земними справами керуватимуть князі, перебуваючи під проводом небесного уряду (Псалом 45:16, Кул.). Коли жителі землі будуть дотримуватися Божих законів і більше навчатися про Єгову, запанують мирні умови (Ісаї 9:5, 6; Об’явлення 20:12). Там буде багато роботи, пов’язаної з будуванням домів та обробкою землі (Ісаї 65:17—25). І лишень подумайте, яким щасливим буде возз’єднання сімей, коли померлі повернуться до життя! (Івана 5:28, 29). Після остаточного випробування щезне все зло (Об’явлення 20:7—10). Потім земля буде назавжди наповнена досконалими людьми, яких ‘визволено від рабства тління і котрі мають свободу слави дітей Божих’.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Що означає ‘брати воду життя дармо’?

◻ Чи ми маємо небесну надію, чи земну, які у нас є підстави бути вдячними Богові?

◻ На яке щорічне відзначання ми всі повинні прийти?

◻ Яка перспектива розкривається перед більшістю людей Єгови?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Мільйони почали ‘брати воду життя дармо’. Чи ви є серед них?