Про що пам’ятав Ісус Навин

«МОЙСЕЙ, раб Мій, помер,— сказав Єгова.— А тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм» (Ісуса Навина 1:2). Яке колосальне завдання лежало перед Ісусом Навином! Він був слугою Мойсея майже 40 років. Тепер йому сказано зайняти місце свого пана і вести в Обітовану землю синів Ізраїля, з якими не завжди було легко.

Можливо, коли Ісус Навин обдумував, що́ принесе майбутнє, в його думках виринали випробування, з якими він уже зіткнувся й справився. Безумовно, те, про що пам’ятав Ісус Навин, дуже пригодилося йому в той час; це також буде корисним і для християн сьогодні.

Від слуги до воєначальника

Ісус Навин добре пам’ятав довгі роки рабства (Вихід 1:13, 14; 2:23). Оскільки Біблія не виявляє подробиць, можна лише здогадуватися, яким було його життя у цей період. Можливо, в єгипетському рабстві Ісус Навин набув досвіду умілого організатора і завдяки цьому міг допомагати вивести євреїв і «багато різного люду» з Єгипту (Вихід 12:38).

Ісус Навин належав до родини з племені Єфрема. Його дідусь Елішама був начальником племені й, очевидно, очолював 108 100 вояків одного з триплемінних відділів Ізраїля (Числа 1:4, 10, 16; 2:18—24; 1 Хронік 7:20, 26, 27). Однак коли невдовзі після виходу з Єгипту на ізраїльтян напали амаликитяни, організувати оборону Мойсей доручив Ісусу Навину (Вихід 17:8, 9а). Чому Ісусу, а не, скажімо, його дідусеві чи батькові? Одне з можливих пояснень таке: «Мойсей доручив вибрати й організувати воїнів [Ісусу Навину], бо вважав його провідником, який здатний найліпше виконати це завдання: він був начальником у важливому племені Єфрема та особою, відомою своїми організаторськими здібностями, до того ж йому дуже довіряв народ».

Хоч би як там було, Ісус точно виконав наказ Мойсея. Хоча ізраїльтяни зовсім не мали досвіду у веденні війни, Ісус був переконаний, що Бог допоможе їм. Тож, коли Мойсей сказав: «Узавтра я стану на верхів’ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці»,— цього було достатньо. Ісус Навин, мабуть, пам’ятав, що зовсім недавно Єгова розбив найсильнішу військову потугу того часу. Наступного дня, коли Мойсей підняв руки й тримав їх так до заходу сонця, жоден ворог не міг встояти проти Ізраїля, й амаликитяни були переможені. Після цього Єгова наказав Мойсеєві написати у книгу і ‘покласти до вух Ісусових’ Божу постанову: «Докраю зітру Я пам’ять Амаликову з-під неба» (Вихід 17:9б — 14). Так, Єгова обов’язково мав виконати цей вирок.

Мойсеїв слуга

Інцидент з амаликитянами, мабуть, ще більше зблизив Ісуса Навина й Мойсея. Ісус мав честь бути особистим слугою Мойсея «від своєї молодости» і до смерті Мойсея — близько 40 років (Числа 11:28).

Ця посада означала привілей, але також і відповідальність. Наприклад, коли Мойсей, Аарон з синами та 70 Ізраїлевих старших зійшли на гору Сінай і побачили видіння слави Єгови, Ісус, очевидно, був серед них. Як слуга, він вийшов з Мойсеєм ще вище й, очевидно, залишився на певній віддалі, тоді як Мойсей увійшов у хмару, що символізувала присутність Єгови. Варто згадати, що Ісус, мабуть, перебував на горі 40 днів і 40 ночей. Він вірно чекав повернення свого пана, бо, коли Мойсей почав сходити з таблицями свідоцтва, Ісус зустрів його там (Вихід 24:1, 2, 9—18; 32:15—17).

Після випадку, коли ізраїльтяни поклонялися золотому теляті, Ісус продовжував служити Мойсею коло «намету зібрання», що був поза табором. Там Єгова розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч. Але коли Мойсей повернувся до табору, Ісус «не полишав намету». Можливо, він залишався там, щоб не впустити до намету ізраїльтян у їхньому нечистому стані. Як же серйозно Ісус ставився до тої відповідальності! (Вихід 33:7, 11, Хом.).

Спілкування з Мойсеєм, який, за словами історика Йосифа Флавія, був на 35 років старший, мабуть, дуже зміцнило віру Ісуса Навина. Їхні взаємини названо «стосунками зрілості й молодості, вчителя й учня», завдяки чому Ісус став «непохитним, авторитетним чоловіком». Сьогодні серед нас немає таких пророків, як Мойсей, але у зборах Свідків Єгови є старші особи, які завдяки своєму досвіду й духовності справді є джерелом сили й підбадьорення. Чи ти цінуєш їх? І чи спілкуєшся з ними?

Розвідник у Ханаані

Невдовзі після того, як Ізраїль отримав Закон, у житті Ісуса Навина відбулася важлива подія. Він був вибраний представником свого племені, щоб розвідати Обітовану землю. Та історія добре відома. Всі 12 розвідників погодилися, що край «тече молоком та медом», як і обіцяв Єгова. Однак десятеро, зневірившись, боялися, що Ізраїль не зможе вигнати мешканців краю. Тільки Ісус Навин та Калев переконували людей не бунтуватися через страх, бо Єгова обов’язково буде з ними. Тоді громада запротестувала і говорила про те, щоб закидати їх двох камінням. Можливо, так і сталося б, якби у справу не втрутився Єгова, явивши свою славу. За таке невірство Бог постановив, що ніхто з перелічених людей віком від 20 років не доживе до того, щоб увійти в Ханаан. З усіх вижили тільки Ісус Навин, Калев та левити (Числа 13:1—16, 25—29; 14:6—10, 26—30).

Чи ж не всі люди бачили могутні чини Єгови в Єгипті? Що тоді допомогло Ісусові вірити в Божу підтримку, коли більшість засумнівалася? Ісус Навин, мабуть, добре пам’ятав і роздумував про усе, що Єгова обіцяв й учинив. Через багато років він міг сказати: «Не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося» (Ісуса Навина 23:14). Отже Ісус вірив, що всі обіцянки Єгови стосовно майбутнього також обов’язково сповняться (Євреїв 11:6). Це має спонукати нас запитати себе: «А що сказати про мене? Чи здобуті знання й роздуми стосовно обіцянок Єгови переконали мене в їхній достовірності? Чи я вірю, що Бог може захистити мене разом з його народом протягом прийдешньої великої скорботи?»

Ісус виявляв не лише віру, але й моральну стійкість. Тільки він і Калев стали на сторону Єгови, ціла ж громада збиралася їх вкаменувати. Як би ти почувався? Чи настрашився б? Ісус не піддався страху. Він та Калев сміливо заявили, що́ думали. Колись може статися, що через відданість Єгові нам доведеться зробити те саме.

З історії про розвідників довідуємося також, що Ісусове ім’я було змінене. До його імені Осія (єврейською мовою Гошеа), що означає «спасіння», Мойсей додав ще один склад, який позначає Боже ім’я, і назвав його Єгошуа, що значить «Єгова є спасіння». В Септуагінті, а також в українських перекладах його ім’я передається як Ісус (Числа 13:8, 16). Відповідно до цього великого імені Ісус сміливо проголошував, що Єгова є спасінням. Така зміна імені Ісуса не могла бути випадковою. Вона свідчить, що Мойсей високо цінував Ісуса за його особисті риси. Також його змінене ім’я відповідає привілейованій ролі, яку Ісус мав виконувати, впроваджуючи нове покоління в Обітовану землю.

Ізраїльтяни 40 довгих років подорожували по пустині, поки не повмирали їхні батьки. Ми нічого не знаємо про Ісусове життя у той період. Однак він, мабуть, багато чого навчився. Очевидно, він був свідком Божого суду над бунтарями Кореєм, Датаном, Авіроном і їхніми поплічниками, а також тими, хто віддавався зіпсутому поклонінню пеорському Ваалу. Безперечно, Ісус дуже сумував, дізнавшись, що Мойсей також не увійде в Обітований край через те, що не освятив Єгову у випадку з водою Меріви (Числа 16:1—35; 17:1—15; 20:9—13; 25:1—9).

Призначений на Мойсеєвого наступника

Перед смертю Мойсей попросив Бога призначити йому наступника, щоб Ізраїль не став, «як отара, що не має пастуха». Якою була відповідь Єгови? Ісус, «муж, що в ньому Дух» мав бути призначений перед всією громадою ізраїльтян. Вони мали слухатися його. Яка рекомендація! Єгова бачив віру і здібності Ісуса. Керівництво над Ізраїлем неможливо було передати в ліпші руки (Числа 27:15—20). І все ж Мойсей знав, що на Ісуса чекають надзвичайно складні завдання. Тож він спонукував свого наступника бути «сильним та відважним», бо з ним буде Єгова (Повторення Закону 31:7, 8).

Бог сам повторив Ісусові подібне заохочення й додав: «Будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб,— не відхилишся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити. Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі. Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Ісуса Навина 1:7—9).

Як міг би Ісус сумніватися, почувши такі слова від Єгови і переживши стільки різних подій? Підкорення краю було гарантоване. Звичайно, попереду чекали труднощі. Вже перше завдання, перехід через ріку Йордан під час повноводдя, було зовсім нелегкою справою. Однак Єгова сам наказав: «Уставай, перейди цей Йордан». Тож чи могло щось стати їм на заваді? (Ісуса Навина 1:2).

Події, котрі одна за одною відбувались у житті Ісуса Навина,— завоювання Єрихона, поступове підкорення ворогів і розподіл краю — показують, що він ніколи не забував про Божі обіцянки. Коли Єгова дав Ізраїлю спочинок від усіх ворогів, Ісус під кінець свого життя зібрав людей, щоб пригадати Божі стосунки з ними і спонукати їх служити Богові з цілого серця. В результаті цього Ізраїль урочисто поновив свою угоду з Єговою і, безсумнівно, завдяки прикладу свого провідника «служив Ізраїль Господеві по всі дні Ісуса» (Ісуса Навина 24:16, 31).

Ісус Навин подав чудовий приклад для нас. Сьогодні християни мають багато випробувань віри. Аби зберегти схвалення Єгови і зрештою успадкувати те, що він обіцяє, нам необхідно їх успішно долати. Успіх Ісуса Навина залежав від його сильної віри. Правда, ми не бачили таких могутніх Божих діл, які бачив Ісус. Але якщо б ми мали сумніви, біблійна книга, яка носить його ім’я, містить свідчення очевидця, які підтверджують надійність слова Єгови. Щодня читаючи Боже Слово і намагаючись його застосовувати, ми, як і Ісус, безперечно, здобудемо мудрість і матимемо успіх.

Чи тебе деколи ображає поведінка співхристиян? Подумай про витривалість Ісуса Навина, який не через свою вину був змушений протягом 40 років мандрувати по пустині зі своїми маловірними супутниками. Чи тобі важко обстоювати свої переконання? Пригадай, що зробили Ісус і Калев. За свою вірність і слухняність вони отримали чудову нагороду. Без сумніву, Ісус Навин справді мав віру, що Єгова сповнить свої обіцянки. Маймо таку віру й ми (Ісуса Навина 23:14).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ісус Навин та Калев були впевнені в силі Єгови.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Спілкування з Мойсеєм зміцнило віру Ісуса Навина.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Приклад Ісуса Навина як керівника надихнув народ триматися Єгови.