ОЛІЯ

Рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин. У євреїв найпоширенішою була оливкова олія. Більшу частину олії отримували зі стиглих чорних оливок, олію ж найвищої якості давали зелені плоди, які лише починали змінювати колір. Плоди обережно збивали або ж зривали з дерева, потім очищали їх від листя і гілочок, а тоді відносили в давильню.

М’якоть стиглої оливки майже наполовину складається з олії. Сорт видобутої олії залежить від методу переробки сировини. Найкращу — «чисту олію» — отримували внаслідок нескладного процесу, який виконували до того, як переробити сировину на пресі (Лв 24:2). Спочатку оливки товкли в ступі чи топтали ногами (Мих 6:15). Отриману масу клали в спеціальні кошики, і з них стікала цінна рідина — олія першого віджиму. Її наливали у глиняні глеки, а м’якоть переносили на прес.

Олію середньої якості добували, подрібнюючи оливки в ступі або ручними жорнами. З м’якоті витікала олія, яку залишали відстоюватися в глеках чи резервуарах.

Олію найнижчої якості за допомогою преса витискали з маси, що залишалася від попередніх віджимів. Цю масу клали в кошики, які складали один на одного між двома стовпами преса. На стос кошиків тиснули масивним важелем, і рідина стікала у великий резервуар для очищення. Олія піднімалася на поверхню, відділяючись від води, а рештки м’якоті осідали на дні. Після цього олію вичерпували і зливали у великі глеки або спеціальні ємності для зберігання. (Пор. 2Хр 32:27, 28; див. ДАВИЛЬНЯ.)

Символ добробуту. Вжитий у Біблії вислів: «Олія буд[е] переливатися в давильнях через край» — передавав думку про добробут і процвітання (Йл 2:24). Зазнаючи страждань, Йов із сумом згадував минулі дні, коли на нього «потоки олії... зі скелі текли» (Йв 29:1, 2, 6). Єгова, образно кажучи, насичував «Якова», тобто ізраїльтян, «олією з крем’яної гори» — очевидно, мається на увазі олія з оливок, які росли в скелястій місцевості (Пв 32:9, 13). Мойсей сказав, що Ассир буде занурювати «ноги в олію», іншими словами, це плем’я житиме в достатку (Пв 33:24).

Важливий предмет торгівлі і продукт харчування. У Палестині виготовляли дуже багато оливкової олії, тому вона була важливим предметом торгівлі. Щороку Соломон постачав тирському цареві Хіраму «20 ко́рів [4400 л] дуже доброї оливкової олії» як плату за будівельні матеріали для храму (1Цр 5:10, 11). Біблія також згадує, що свого часу Тир купував олію в Юди та Ізраїля (Єз 27:2, 17). Серед товарів, які символічний Вавилон Великий купував у «купців землі», були пахуча олія та оливкова олія (Об 18:11—13).

Оливкова олія — висококалорійний продукт і один з жирів, які найлегше засвоюються,— належала до основних продуктів харчування в Ізраїлі. У щоденному раціоні, а також під час приготування їжі вона, ймовірно, нерідко заміняла масло (Пв 7:13; Єр 41:8; Єз 16:13). Оливковою олією заправляли побутові світильники (Мт 25:1—9); каганці золотого світильника в наметі зборів заправляли «чистою олією з товчених оливок» (Вх 27:20, 21; 25:31, 37). Олію додавали у хлібне приношення для Єгови (Лв 2:1—7). Також вона була косметичним засобом: нею намащувалися після купання (Рт 3:3; 2См 12:20). Помазати голову гостя олією вважалося виявом гостинності (Лк 7:44—46). Олією змащували синці й рани, щоб полегшити біль (Іс 1:6); іноді їх також поливали вином (Лк 10:33, 34).

Використання в поклонінні Богові та значення. Єгова наказав Мойсеєві зробити «святу олію помазання», до складу якої входила оливкова олія. Мойсей помазав цією олією святий намет, його приладдя і ковчег Свідчення. Також він помазав нею Аарона і його синів, освятивши їх таким чином для служіння священиками Єгови (Вх 30:22—33; Лв 8:10—12). Царів теж помазували олією. Коли Самуїл помазував Саула, він «взяв посудину з олією» і «вилив її [йому] на голову» (1См 10:1). Під час помазання Соломона використовували «ріг з олією» (1Цр 1:39).

У пророцтві про радість, яку принесе земне служіння Ісуса Христа, говорилося, що «тим, хто оплакує Сіон... замість жалоби [він дасть] олію радощів» (Іс 61:1—3; Лк 4:16—21). Також було передречено, що Єгова особисто помаже Ісуса «олією радості» більше, ніж його товаришів. Це означає, що Ісус мав отримати більше радості, ніж його попередники з царської династії Давида (Пс 45:7; Єв 1:8, 9; див. ПОМАЗАННЯ, ПОМАЗАНЦІ).

Буквальна олія, вилита на голову, заспокоювала і відсвіжала. Подібний вплив Боже Слово справляє на людину, яка хворіє духовно: воно заспокоює, виправляє, потішає і зціляє. Тому старійшинам збору слід помолитися над таким християнином і, образно кажучи, «намасти[ти] його олією в ім’я Єгови», що вкрай потрібно для духовного одужання (Як 5:13—15; пор. Пс 141:5).