Вірою Барак обернув урозтіч могутнє військо

УЯВІТЬ, що ви стоїте перед ворожим військом. Його воїни чудово озброєні і ось-ось кинуться на вас. Перед ними ви з товаришами майже беззахисні.

У часи ізраїльських суддів саме у такому становищі опинилися Барак, Девора та 10 000 інших ізраїльтян. Проти них виступало військо ханаанеян на чолі з Сісерою. До коліс їхніх бойових колісниць були прикріплені гострі залізні коси. Події розгорталися на горі Фавор і в Кішонській долині. За тих обставин Барак виявив зразкову віру. Згадаймо, що передувало зіткненню двох військ.

Ізраїль кличе Єгову

У книзі Суддів розповідається про те, як ізраїльтяни знову і знову відкидали чисте поклоніння, та про трагічні наслідки цього. У відповідь на щирі мольби народу про милосердя Бог щоразу призначав визволителя. Та коли лихо було вже позаду, ізраїльтяни знову відверталися від Бога. Ось і тепер, вже вкотре, «Ізраїлеві сини ще більше чинили зло в Господніх очах, а Егуд [суддя, який врятував їх від моавітянського гніту] умер». Ізраїль навіть «вибрав нових... богів». Що ж було далі з ізраїльтянами? «І передав їх Господь у руку Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А зверхником його війська був Сісера... І кликали Ізраїлеві сини до Господа, бо той мав дев’ятсот залізних колесниць, і він сильно утискав Ізраїлевих синів двадцять літ» (Суддів 4:1—3; 5:8).

Про те, як у той час жилося ізраїльтянам, в Біблії говориться: «Спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. Не стало селянства в Ізраїлі» (Суддів 5:6, 7). Люди страшенно боялися грабіжників на військових колісницях. «В Ізраїлі панував страх,— пише один вчений,— люди були ніби паралізовані, зовсім безпорадні». Отож у розпачі ізраїльтяни зробили те, що й багато разів до того,— звернулися по допомогу до Єгови.

Єгова призначає вождя

Ханаанське гноблення призвело до кризи в Ізраїлі. У цей час через пророчицю Девору Бог переказав свої вказівки і виголосив присуди. Цим Єгова удостоїв її честі стати немов би матір’ю для Ізраїлю (Суддів 4:4; 5:7).

Девора послала по Барака і сказала йому: «Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зійдеш на гору Фавор, і візьмеш з собою десять тисяч чоловік з синів Нефталимових та з синів Завулонових. А я приведу до тебе, до Кішонської долини, Сісеру, начальника Явінового війська, і колесниці його, і натовп його, та й дам його в твою руку» (Суддів 4:6, 7). Словами: «Наказав Господь» — Девора підкреслила, що особисто не має жодної влади над Бараком, вона лише передає Божі настанови. Що ж відповів Барак?

«Якщо ти підеш зо мною, то піду, а якщо не підеш зо мною,— не піду» (Суддів 4:8). Чому Барак неохоче приймає дану Богом відповідальність? Невже він боягуз? Невже не довіряє Божим обіцянкам? Ні. Барак ані не відмовляється від доручення, ані не повстає проти Єгови. Його відповідь показала, що він вважає себе недостойним самостійно виконати Божий наказ. Крім того, присутність Божого представника підтвердила б, що керівництво походить від Бога, і додала б йому і його воїнам упевненості. Тож умова, яку висунув Барак, свідчила не про слабкість, а про міцну віру.

Відповідь Барака нагадує слова Мойсея, Гедеона і Єремії. Ці люди теж не були впевнені у своїй здатності виконувати доручення, які давав Бог. Однак через це їх не названо менш відданими (Вихід 3:11—4:17; 33:12—17; Суддів 6:11—22, 36—40; Єремії 1:4—10). А як поставилась до цієї ситуації Девора? Вона не намагалась захопити владу у свої руки. Навпаки, вона повелася, як скромний служитель Єгови. «Піти — піду з тобою»,— сказала пророчиця Бараку (Суддів 4:9). Девора була готова залишити свій дім — місце, де вона була у безпеці, і вирушити з Бараком у військовий похід. Отже, Девора також виявила віру і мужність.

У вірі вони пішли за Бараком

Ізраїльські воїни мали зібратися на горі Фавор. Це місце було якраз неподалік кордонів племен-сусідів Нефталима і Завулона. Отже, за Божим наказом десять тисяч добровольців та Девора пішли з Бараком на гору Фавор.

Усім, хто приєднався до Барака, потрібна була віра. Єгова обіцяв Бараку перемогу над ханаанеянами. Але з чим ізраїльтяни йшли на ворога? У Суддів 5:8 говориться: «Небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля». Це означає, що в ізраїльтян була лише легка зброя. Крім того, навіть якби вони й мали щити і списи, ця зброя все одно не зрівнялася б з бойовими колісницями, що були обладнані залізними косами. Зачувши про те, що Барак піднявся на гору Фавор, Сісера послав усе своє військо та колісниці в долину Кішон (Суддів 4:12, 13). Однак Сісера не думав про те, що буде воювати із Всемогутнім Богом.

Барак розбиває військо Сісери

Коли війська зайняли свої позиції, Девора сказала Бараку: «Уставай, бо це той день, коли Господь дав Сісеру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою». Бараку і його воїнам було наказано зійти з вершини гори у долину, де колісниці Сісери мали би перевагу. Що б ви подумали на місці одного з воїнів Барака? Чи виконали б з готовністю наказ і чи пам’ятали про те, що справою керує Єгова? Барак і десять тисяч чоловіків підкорилися. «І Господь привів у замішання Сісеру, і всі колесниці та ввесь той табір вістрям меча перед Бараком» (Суддів 4:14, 15).

З підтримкою Єгови Барак завдав поразки Сісері. Біблійна оповідь не містить всіх деталей цієї битви. Зате у переможній пісні Барака і Девори говориться, що «капало небо, і хмари дощили водою». Дуже ймовірно, що під час зливи колісниці Сісери загрузли в багнюці. Це було на руку Бараку. Адже головна наступальна зброя ханаанеян стала для них же самих перешкодою. А про загиблих воїнів Сісери у пісні говориться: «Кішонський потік позмітав їх» (Суддів 5:4, 21).

Наскільки імовірний такий розвиток подій? Кішонська долина — це «ваді», тобто русло маловодного потоку. Але в результаті бур і затяжних дощів такий потік може миттю розбухнути і перетворитись на бурхливу, небезпечну ріку. В період Першої світової війни у цій же місцевості з в’язким глинистим ґрунтом 15-хвилинна злива поставила під загрозу будь-які маневри кавалерії. Згідно з повідомленнями про битву на горі Фавор між наполеонівськими і турецькими військами 16 квітня 1799 року, «багато їх [турків] потонуло, коли вони намагалися втекти через рівнину, залиту Кішонським потоком».

Єврейський історик Йосиф Флавій твердив, що перед самим зіткненням військ Сісери і Барака «піднялася сильна буря зі зливою і градом, причому вітер гнав дощ ханаанеянам в обличчя, тож вони не могли пустити в хід свої луки і пращі, оскільки майже нічого не бачили».

«Із неба войовано,— говориться в Суддів 5:20,— зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою». Що значить, що зорі воювали з Сісерою? Одні вважають, що ці слова свідчать про Божу допомогу. На думку інших, так описана допомога ангелів, метеоритний дощ або ж тут ідеться про те, що Сісеру підвели астрологічні передречення. Оскільки Біблія не пояснює, як саме зорі брали участь у цій сутичці, очевидно, це твердження вказує на якусь форму втручання Бога на користь ізраїльського війська. Хоч би якою вона була, ізраїльтяни сповна використали ситуацію. «Барак гнався за колесницями (...) І впав увесь табір Сісерин від вістря меча,— не позосталось ані одного» (Суддів 4:16). А що сталося з Сісерою?

Гнобитель потрапляє «в руку жінки»

«А Сісера,— говориться в Біблії,— втік пішки [полишивши місце бою] «до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера». Яїл запросила втомленого Сісеру до свого намету, дала йому напитися молока, накрила його, і він заснув. Відтак жінка взяла «наметового кілка, і взяла в свою руку молотка», тобто речі, які завжди були напохваті. Яїл «підійшла тихо до нього, та й всадила того кілка в його скроню, аж у землю. А він спав, змучений,— і він помер» (Суддів 4:17—21).

Після цього Яїл вийшла назустріч Бараку і сказала: «Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш». Далі говориться, що «ввійшов він до неї, а ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його». Ця подія, мабуть, дуже зміцнила віру Барака! Адже ще напередодні Девора сказала йому: «Не буде твоя слава на тій дорозі, якою ти підеш, бо в руку жінки Господь передасть Сісеру» (Суддів 4:9, 22).

Чи Яїл була зрадницею? Єгова так не вважає. «Нехай буде благословенна між жінками Яїл»,— говориться в переможній пісні Барака і Девори. У ній розкривається правильний погляд на смерть Сісери. Вона описує, з якою тривогою чекає мати на свого сина Сісеру. «Чому колесниця його припізнилась вернутись?» — запитує мати. «Мудрі княгині» пробують потішити її, кажучи, що Сісера, мабуть, ділить здобич після битви: чудовий гаптований одяг і бранок для чоловіків. Княгині кажуть: «Ось здобич знаходять та ділять вони,— бранка, дві бранки на кожного мужа! А здобич із шат кольорових — Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована» (Суддів 5:24, 28—30).

Уроки для нас

З розповіді про Барака можна багато навчитися. Той, хто відвертається від Єгови, прирікає себе на труднощі і розчарування. Проте волю від будь-якого гніту здобуде та людина, яка розкаялась, звернулася до Бога і щиро вірить в нього. А хіба ж ми не повинні також зберігати дух покори? Навіть коли Божі вимоги нібито нелогічні з погляду людей, можна не сумніватися у тому, що його настанови завжди будуть нам на добро (Ісаї 48:17, 18). Адже Барак ‘обернув урозтіч полки чужоземні’ лише завдяки тому, що вірив у Єгову і підкорявся його вказівкам (Євреїв 11:32—34).

Пісня Девори і Барака закінчується урочисто: «Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй» (Суддів 5:31). Ці слова сповняться, коли Єгова знищить злий світ Сатани.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Єгова передав Бараку наказ через Девору.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Потік Кішон вийшов з берегів.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Гора Фавор.