«Що пообіцяв, те виконай»

 1. а) Що спільного було між суддею Їфтахом та Анною? (Дивіться ілюстрації на початку статті.) б) На які запитання ми знайдемо відповіді в цій статті?

ВІН був хоробрим провідником, вона — покірною дружиною. Він був відважним воїном, вона — смиренною господинею. Вони поклонялися одному Богові. Що ще спільного могло бути між суддею Їфтахом та Анною, дружиною Елкани? І Їфтах, і Анна дали обітницю Богу та вірно виконували її. Вони залишили чудовий приклад тим, хто сьогодні вирішує дати обітницю Єгові. Однак виникає кілька важливих запитань: що таке обітниця? Наскільки серйозно треба ставитися до обітниць, які ми даємо Богові? Чого ми вчимося в Їфтаха та Анни?

2, 3. а) Що таке обітниця? б) Що в Біблії говориться про обітниці, які ми даємо Богові?

² Як видно з Біблії, обітниця — це урочиста обіцянка, яку людина дає Богові. Вона зобов’язується виконати певну справу, принести дар, розпочати якесь служіння чи стримуватись від чогось. Обітниці даються добровільно, за власним бажанням. Проте Бог вважає такі обітниці священними та обов’язковими для виконання, оскільки вони мають таку ж силу, як клятва, або присяга, яку дає людина, обіцяючи зробити щось або стриматись від чогось (Бут. 14:22, 23; Євр. 6:16, 17). Що Біблія говорить про те, наскільки серйозно треба ставитися до обітниць, які ми даємо Богові?

³ У Мойсеєвому законі сказано: «Якщо чоловік дасть обітницю Єгові або поклянеться, зобов’язавши себе обітницею... то він не повинен порушувати своє слово. Він має виконати все, що пообіцяв» (Чис. 30:2). Пізніше Соломон під натхненням написав: «Коли даєш обітницю Богові, то не зволікай її виконати, бо йому не подобаються безглузді. Що пообіцяв, те виконай» (Еккл. 5:4). Ісус підтвердив, наскільки серйозно треба ставитися до обітниць, коли промовив: «Людям у давнину було сказано: “Не клянись, якщо не зможеш виконати свої обітниці, а виконуй обітниці перед Єговою”» (Матв. 5:33).

 4. а) Наскільки серйозно потрібно ставитися до обіцянок, які ми даємо Богові? б) Що ми взнаємо про Їфтаха та Анну?

⁴ Тож зрозуміло, що ми повинні дуже серйозно ставитися до обіцянок, які даємо Богові. Адже від цього залежать наші стосунки з Єговою. Давид писав: «Хто може зійти на гору Єгови? Хто може стояти на його святому місці? Той, хто... не клянеться Моїм життям [життям Єгови] неправдиво і не дає фальшивої присяги» (Пс. 24:3, 4, прим.). Що пообіцяли Їфтах та Анна і чи було їм легко виконати свої обітниці?

 5. Яку обітницю дав Їфтах і яким був результат?

⁵ Їфтах вірно виконав свою обітницю. Він дав Єгові обіцянку, коли пішов воювати з аммонітянами, які гнобили Божий народ (Суд. 10:7—9). Прагнучи перемоги, Їфтах пообіцяв Богові: «Якщо віддаси аммонітян у мою руку, то перший, хто вийде мені назустріч з дверей мого дому, коли я повертатимуся з перемогою над аммонітянами, буде належати тобі, Єгово». Яким був результат? Аммонітяни зазнали поразки, а коли Їфтах повернувся додому, назустріч йому вийшла його люба дочка. Тож вона мала належати Єгові (Суд. 11:30—34). Що це для неї означало?

 6. а) Чому Їфтаху і його дочці було нелегко виконати дану Богу обітницю? б) Чого ми вчимося про обітниці з Повторення Закону 23:21, 23 і Псалма 15:4?

⁶ Щоб виконати обітницю батька, Їфтахова дочка мала весь час служити Єгові при святині. Чи була Їфтахова обітниця необдуманою? Ні, адже він добре знав, що йому назустріч з дому могла вийти його донька. Усе ж для батька і дочки це була емоційно складна ситуація — справжня жертва для них обох. Коли Їфтах побачив доньку, то «роздер свій одяг» і сказав, що вона розбила йому серце. Дочка попросила в нього дозволу піти «оплакати свою незайманість». Чому? Їфтах не мав сина, а тепер сталося так, що і його донька не вийде заміж та не народить йому онуків. Ніхто не продовжить його рід, і він не матиме кому передати спадщину. Але це було не найголовнішим. Їфтах сказав: «Я поклявся перед Єговою і не можу забрати своїх слів назад». На це його дочка відповіла: «Зроби зі мною те, що пообіцяв» (Суд. 11:35—39). Вони були відданими Всевишньому Богу і ніколи навіть не думали порушувати дані йому обітниці, хоч би на які жертви їм довелося піти. (Прочитайте Повторення Закону 23:21, 23; Псалом 15:4.)

 7. а) Яку обітницю і чому дала Анна і яким був результат? б) Що обітниця Анни означала для Самуїла? (Дивіться примітку.)

⁷ Анна теж вірно виконала свою обітницю. Вона дала Єгові обіцянку, коли відчувала сильний біль і тривогу через безпліддя та постійні образи (1 Сам. 1:4—7, 10, 16). Анна вилила свою душу перед Богом і дала обітницю: «Єгово, Боже військ, якщо ти зглянешся над моєю бідою і згадаєш про мене, свою служницю, якщо не забудеш мене й даси мені сина, то я віддам його тобі, Єгово, на всі дні його життя і бритва ніколи не торкнеться його голови»a (1 Сам. 1:11). Прохання Анни було вислухане, і вона народила свого першого сина. Як же вона раділа! Проте Анна не забула про свою обітницю, яку дала Богові. Народивши сина, вона сказала: «Я випросила його в Єгови» (1 Сам. 1:20).

 8. а) Чому Анні було нелегко виконати свою обітницю? б) Чому Давидові слова, записані в 61-му Псалмі, нагадують тобі про чудовий приклад Анни?

⁸ Коли Самуїлу було приблизно три роки і Анна відлучила його від грудей, вона чітко виконала обітницю, яку дала Богові. Анна навіть і не думала зробити по-іншому. Вона привела Самуїла до первосвященика Ілія, який служив у святому наметі в Шіло, і сказала: «Про цього хлопчика я молилася, і Єгова виконав моє прохання. А тепер я віддаю сина Єгові. Його буде віддано Єгові на всі дні його життя» (1 Сам. 1:24—28). Там «малий Самуїл виростав перед Єговою» (1 Сам. 2:21). Але що це означало для Анни? Жінка надзвичайно любила свого хлопчика, однак тепер вона не могла щодня проводити з ним час. Уявіть, як Анна прагнула обіймати синочка, бавитися з ним, виховувати його — робити все те, про що з приємністю згадує кожна любляча мати, яка ростила свою дитину. Усе ж Анна ніколи не шкодувала, що дотрималась своєї обітниці. Вона сказала: «Єгова — радість мого серця» (1 Сам. 2:1, 2; прочитайте Псалом 61:1, 5, 8).

 9. Які запитання ми розглянемо далі?

⁹ Тож ми зрозуміли, наскільки серйозно треба ставитися до обітниць, які даються Богові. А тепер розгляньмо такі запитання: які обітниці можуть давати християни? І чому ми маємо виконувати свої обітниці?

10. Яка найважливіша обітниця християнина і що вона означає?

¹⁰ Найважливіша обітниця християнина — це обітниця присвятити своє життя Єгові. Чому? Тому що в особистій молитві християнин урочисто обіцяє Єгові використовувати своє життя для того, щоб вічно служити йому, хоч би що трапилося. За словами Ісуса, така людина зрікається самої себе, тобто відмовляється від усіх прав на саму себе і дає обіцянку ставити Божу волю на перше місце в житті (Матв. 16:24). Відтоді така людина належить Єгові (Рим. 14:8). Той, хто дає обітницю присвячення, має дуже серйозно ставитися до неї, подібно до псалмоспівця, який про свої обітниці, дані Богові, сказав: «Чим я відплачу Єгові за все добро, яке він мені зробив? Я виконаю обітниці, які дав Єгові, виконаю перед усім його народом» (Пс. 116:12, 14).

11. Що відбулося в день твого хрещення?

¹¹ Чи ти присвятив своє життя Єгові та охрестився у воді на знак свого присвячення? Якщо так, то це чудово! Пригадай, як у день твого хрещення тобі при свідках було поставлено запитання, чи ти присвятив себе Єгові і чи розумієш, що «через присвячення і хрещення ти покажеш, що став Свідком Єгови і належиш до Божої організації, керованої його духом». Своїми ствердними відповідями ти привселюдно заявив, що беззастережно присвятив себе Єгові і відповідаєш вимогам, щоб охреститися як його призначений служитель. Це, мабуть, дуже потішило Єгову!

12. а) Які запитання нам варто собі поставити? б) Які риси, за словами Петра, нам слід розвивати?

¹² А втім, хрещення — це лише початок. Після хрещення ми хочемо й далі жити згідно зі своїм присвяченням і вірно служити Богові. Тож нам варто запитати себе: «Наскільки зросла моя духовність з часу мого хрещення? Чи я продовжую служити Єгові від усього серця? (Кол. 3:23). Чи я молюся, читаю Боже Слово, відвідую зібрання і беру участь у служінні якнайчастіше? Чи не згас мій за́пал до якоїсь із цих духовних справ?» Апостол Петро пояснив, що ми залишатимемося активними в служінні, якщо свою віру будемо доповнювати знанням, витривалістю і відданістю Богові. (Прочитайте 2 Петра 1:5—8.)

13. Що повинен чітко розуміти присвячений і охрещений християнин?

¹³ Неможливо скасувати обітницю присвячення, забравши назад обіцянку, яку ми дали Богові. Якщо людина втомилася служити Єгові чи вести християнське життя, вона не може стверджувати, що насправді ніколи не присвячувалась Богові і що її хрещення було недійснимb. Адже така людина заявила, що цілковито присвятилася Богові. Якщо вона скоїть серйозний гріх, то буде відповідати перед Єговою і збором (Рим. 14:12). Ми не хочемо, щоб нас стосувалися слова: «Ти покинув любов, яку мав на початку». Натомість ми прагнемо, щоб Ісус міг сказати про нас: «Я знаю вчинки твої, твою любов, віру, служіння та витривалість і знаю, що останні твої вчинки численніші від перших» (Об’яв. 2:4, 19). Тож докладаймо всіх зусиль, щоб і далі жити відповідно до своєї обітниці присвячення і приносити радість Єгові!

14. Якою є друга з найважливіших обітниць, котрі може дати людина, і чому?

¹⁴ Другою з найважливіших обітниць, які може дати людина, є шлюбна обітниця. Чому? Тому що шлюб священний. Наречені дають шлюбні обітниці перед Богом і свідками. Вони зазвичай обіцяють ніжно любити і поважати одне одного, доки вони обоє будуть жити на землі, з’єднані шлюбом, який заснував Бог. Інші можуть не говорити саме цих слів, але все-таки вони дають обітницю перед Богом. Тоді їх оголошують чоловіком і дружиною, а їхній шлюб вважається союзом на все життя (Бут. 2:24; 1 Кор. 7:39). Ісус сказав: «Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» — ні чоловік, ні дружина, ні будь-хто інший. Тож пара, яка одружується, не повинна навіть допускати думку про розлучення (Марка 10:9).

15. Чому християнам не слід переймати поширене у світі легковажне ставлення до шлюбу?

¹⁵ Звичайно, немає жодного досконалого подружжя. Кожне подружжя складається з двох недосконалих людей. Саме тому Біблія каже, що в одружених людей іноді з’являтимуться «труднощі в житті» (1 Кор. 7:28). На жаль, багато хто в цьому світі легковажно ставиться до шлюбу. Коли стосунки між такими людьми стають натягнутими, вони просто покидають свою половинку. Але так не повинні робити християни. Порушити шлюбну обітницю — це все одно, що збрехати Богові, а Бог ненавидить брехунів (Лев. 19:12; Присл. 6:16—19). Апостол Павло написав: «Чи ти зв’язаний з дружиною? Тоді не шукай звільнення» (1 Кор. 7:27). Павло міг сказати це, оскільки знав, що Єгова також ненавидить віроломне розлучення (Мал. 2:13—16).

16. Що Біблія говорить про розлучення і окреме проживання?

¹⁶ Ісус вчив, що є лише одна біблійна підстава для того, щоб розірвати шлюбну обітницю. Це можна зробити тоді, коли невинний подружній партнер вирішує не пробачати чоловіку або дружині перелюб (Матв. 19:9; Євр. 13:4). А що сказати про окреме проживання? Біблія дає чітку відповідь і на це запитання. (Прочитайте 1 Коринфян 7:10, 11.) Підстави для окремого проживання не згадуються в Біблії. Усе ж деякі одружені християни вважають певні обставини причиною для окремого проживання. Наприклад, вони можуть відчувати крайню загрозу для свого життя або духовності з боку свого подружнього партнера, який поводиться жорстоко або дотримується відступницьких поглядівc.

17. Що можуть робити чоловік і дружина, щоб їхній шлюб був міцним союзом?

¹⁷ Коли християни, які мають проблеми в подружжі, звертаються до старійшин збору за порадою, старійшинам було б добре запитати їх, чи вони останнім часом переглядали відеофільм «Що таке справжня любов?» і чи вивчали брошуру «Разом будуйте щасливу сім’ю». Чому? Тому що в цьому фільмі і брошурі висвітлюються біблійні принципи, які допомогли багатьом зміцнити свої подружні узи. Ось що сказало одне подружжя: «Відколи ми вивчаємо цю брошуру, ми почуваємося набагато щасливішими». Дружина, яка заміжня 22 роки і шлюб якої мало не розпався, розповіла: «Ми обоє охрещені, але кожен з нас раніше був на своїй хвилі. Відеофільм вийшов своєчасно. Тепер наші стосунки значно кращі». Якщо ви одружені, старайтеся застосовувати принципи Єгови у своєму шлюбі. Це допоможе вам жити відповідно до своєї шлюбної обітниці і бути щасливими!

18, 19. а) Що робить багато християнських батьків? б) Що можна сказати про тих, хто виконує спеціальне повночасне служіння?

¹⁸ Чи ви зрозуміли, що ще спільного було між Їфтахом та Анною? Вони дали обітниці Богові, і тому їхні діти, Їфтахова дочка і син Анни, присвятили своє життя особливому служінню при святому наметі. А таке життя приносить багато задоволення. У наші дні чимало християнських батьків заохочують своїх дітей служити повночасно і зосередити своє життя на служінні Богові. Такі молоді люди заслуговують щирої похвали (Суд. 11:40; Пс. 110:3).

¹⁹ Сьогодні налічується приблизно 67 000 членів Всесвітнього ордену спеціальних повночасних служителів Свідків Єгови. Дехто з них служить у Бетелі, інші беруть участь у будівництві або в районному служінні. Декотрі є викладачами теократичних шкіл, спеціальними піонерами, місіонерами або служителями в Залах конгресів чи комплексах, де проходять біблійні школи. Усі вони дають спеціальну обітницю, в якій погоджуються виконувати будь-яке доручене їм завдання, сприяючи справам Царства, вести просте життя і не влаштовуватись на світську роботу без дозволу. Самі ці люди не є особливими, вони просто виконують особливе служіння. Такі служителі усвідомлюють, що мають смиренно виконувати свою урочисту обітницю доти, доки вони залишаються у спеціальному повночасному служінні.

20. Що ми повинні робити щодня і чому?

²⁰ Скільки з розглянутих нами обітниць ви дали Богові: одну? дві? всі три? Безперечно, ви розумієте, що до своїх обітниць не слід ставитись легковажно (Присл. 20:25). Якщо не дотримуватися свого слова і не виконувати обітниць, які ми дали Єгові, можна пожати гіркі наслідки (Еккл. 5:6). Тож наслідуймо псалмоспівця, який сказав: «Я вічно вихвалятиму піснею твоє ім’я і щодня сповнятиму обітниці свої» (Пс. 61:8).