Аммонітяни. Народ, що відплатив злом за добро
СЬОГОДНІШНЯ столиця Йорданського Хашімітського Королівства місто Амман зберігає пам’ять про народ, який зник з лиця землі. Людей того народу називали аммонітянами. Хто вони і чого нас вчить їхнє падіння?
Аммонітяни були потомками праведної людини Лота (Буття 19:35—38). Оскільки Лот доводився племінником Аврааму, можна сказати, що аммонітяни були двоюрідними братами ізраїльтян. Однак нащадки Лота стали поклонятися фальшивим богам. Незважаючи на це, Бог Єгова продовжував цікавитися ними. Коли ізраїльський народ підходив до Обітованої землі, Бог попередив їх: «Не ненавидь їх [аммонітян] і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину» (Повторення Закону 2:19).
Чи аммонітяни цінували таку доброзичливість? Ні, вони навіть відмовилися визнати, що Єгова їм взагалі щось давав. За Божу доброзичливість вони відплатили немилосердною ворожістю до його людей ізраїльтян. Ізраїльтяни послухалися наказу Єгови й не нападали на них, але аммонітяни та їхні брати моавітяни почувалися під загрозою. І хоча аммонітяни не виступили війною, вони найняли пророка Валаама, щоб той прокляв ізраїльтян! (Числа 22:1—6; Повторення Закону 23:4—7).
Тоді сталася дивна річ. Біблія повідомляє, що Валаам не зміг вимовити прокляття. Він міг тільки поблагословити: «Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!» (Числа 24:9). Аммонітяни та інші, які брали участь у тій справі, повинні були навчитися з цього випадку, що Бог завжди готовий заступитися за своїх людей!
Проте аммонітяни продовжували чинити опір ізраїльтянам. В епоху суддів Аммон об’єднався з Моавом та Амаликом, і вони вторгнулися в Обітовану землю, дійшовши аж до Єрихона. Їхня перемога була короткою, оскільки ізраїльський суддя Егуд вигнав загарбників (Суддів 3:12—15, 27—30). Неспокійне перемир’я тривало до днів судді Їфтаха. У той час ізраїльський народ вдався до ідолопоклонства, тому Єгова зняв свою охорону. Десь на 18 років Бог «передав їх в руку... синів Аммонових» (Суддів 10:6—9). Але коли ізраїльтяни відмовилися від ідолопоклонства й згуртувалися під проводом Їфтаха, аммонітяни знову зазнали від них великої поразки (Суддів 10:16—11:33).
Епоха суддів закінчилася в Ізраїлі коронацією першого царя Саула. Але як тільки Саул почав правити, аммонітяни знову розпочали ворожі дії. Цар Нахаш раптово напав на ізраїльське місто ґілеадський Явеш. Коли мешканці того міста попросили миру, аммонітянин Нахаш поставив таку обурливу вимогу: «Про це складу з вами умову,— щоб кожному з вас вибрати праве око». Історик Йосиф Флавій каже, що це робилося частково з оборонною метою, бо, «коли на війні ліве око буде закрите щитом, вони стануть цілком безпорадними». Однак справжньою метою того безсердечного ультиматуму було зробити цих ізраїльтян принизливим прикладом (1 Самуїла 11:1, 2).
Знову аммонітяни відплатили злом за добро Єгови. Але Єгова не знехтував цими злісними погрозами. «Злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова [Нахаша], і дуже запалав його гнів». Під керівництвом Божого духу Саул зібрав 330 000 озброєних чоловіків, які так розгромили аммонітян, що «не позосталося між ними двох разом» (1 Самуїла 11:6, 11).
Егоїзм аммонітян, їхня жорстокість і зажерливість зрештою довели їх до цілковитої загибелі. Як і передбачив пророк Єгови Софонія, вони стали «як Гоморра... навіки спустошенням... бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота» (Софонії 2:9, 10).
Сьогоднішні світові провідники повинні взяти до уваги те, що сталося з Аммоном. Бог виявляє народам доброту, дозволяючи їм жити на його підніжку — землі. Але замість того щоб доглядати землю, егоїстичні народи руйнують її, навіть загрожують планеті ядерним знищенням. Замість виявляти доброзичливість до поклонників Єгови, народи часто ставляться вороже, навіть суворо переслідують їх. Отже, з історії аммонітян можна навчитися, що Єгова не ставиться легковажно до відплати злом за добро. І у свій час він розпочне дії, як і в стародавні часи. (Порівняйте Псалом 2:6—12).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Римські руїни в Аммані — території, де лежала столиця аммонітян Рабба.
[Відомості про джерело]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
[Ілюстрація на сторінці 10]
У цій місцевості жили аммонітяни.
[Відомості про джерело]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.