Біблійна книга 10. 2 Самуїла

Письменники: Ґад і Натан

Місце написання: Ізраїль

Написання закінчено: бл. 1040 року до н. е.

Описаний період: 1077— бл. 1040 роки до н. е.

 1. Описом якої ситуації починається Друга книга Самуїла і як розгортається ця оповідь?

ЧЕРЕЗ поразку під Ґілбоа й навалу звитяжних филистимлян ізраїльський народ впав у розпач. Провідники Ізраїлю та його добірна молодь полягли. За таких обставин починає відігравати чільну роль в історії цього народу молодий «Господній помазанець», син Єссея Давид (2 Сам. 19:22). Так починається Друга книга Самуїла, яку можна доречно назвати книгою Єгови та Давида. У ній описано дуже багато подій. Вона переносить нас від гірких поразок до захопливих перемог, від страждання змученого розбратом народу до процвітання об’єднаного царства, розповідає про молодечу енергію і мудрість сивини. У ній міститься точна історія життя Давида, котрий від усього серця намагався триматися Єговиa. Цей опис має спонукати кожного читача досліджувати своє серце, щоб зміцнювати стосунки з Творцем та отримати Його схвалення.

 2. а) Чому цю книгу названо Другою книгою Самуїла? б) Хто її написав, чому вони були відповідними людьми для цього завдання і яким єдиним бажанням вони керувалися?

² Ім’я Самуїла навіть не згадується в тексті Другої книги Самуїла. Ця книга отримала таку назву, очевидно, тому, що її текст спочатку становив разом з 1 Самуїла один сувій, або твір. Пророки Натан і Ґад, які закінчили написання Першої книги Самуїла, написали згодом цілу Другу книгу (1 Хр. 29:29). Для цього завдання вони були відповідними людьми. Ґад перебував з Давидом, коли того переслідували, вигнавши з ізраїльського суспільства, і під кінець Давидового 40-річного правління він усе ще був у почеті царя. Саме Ґад повідомив Давида про незадоволення Єгови через нерозсудливе перелічення Ізраїлю (1 Сам. 22:5; 2 Сам. 24:1—25). За життя Ґада й після його смерті діяв близький товариш Давида, пророк Натан. Це він отримав привілей повідомити про знаменну угоду Єгови з Давидом — угоду про вічне царство. Також Бог натхнув його мужньо вказати Давидові на великий гріх, який той вчинив з Вірсавією, та оголосити кару за це (2 Сам. 7:1—17; 12:1—15). Тому, щоб записати натхнену й корисну інформацію в Другій книзі Самуїла, Єгова послужився Натаном, ім’я якого означає «[Бог] дав», і Ґадом, чиє ім’я означає «щастя». Ці скромні літописці не намагалися увічнювати пам’ять про себе, бо немає жодної згадки про їхніх предків або їхнє особисте життя. Єдине, чого вони бажали,— це зберегти натхнений Богом запис, щоб з нього могли скористатися майбутні поклонники Єгови.

 3. Який період описується в Другій книзі Самуїла і коли її було закінчено?

³ Друга книга Самуїла описує докладну біблійну історію відразу після смерті Саула, першого ізраїльського царя, і веде опис мало не до кінця Давидового 40-річного панування. Отже, в ній описується період від 1077 року до н. е. до близько 1040 року до н. е. Оскільки Друга книга Самуїла не згадує про смерть Давида, це становить явний доказ того, що її було завершено близько 1040 року до н. е., тобто саме перед його смертю.

 4. З яких причин Другу книгу Самуїла слід визнати частиною біблійного канону?

⁴ Другу книгу Самуїла слід визнати частиною біблійного канону з тих самих причин, що й Першу. Її достовірність незаперечна. Відвертість і щирість цієї книги, яка не замовчує навіть гріхів і хиб царя Давида, вже самі собою становлять побічний доказ.

 5. Що найбільш переконливо свідчить про натхненість Другої книги Самуїла?

⁵ Однак про достовірність Другої книги Самуїла найбільш переконливо свідчать сповнені пророцтва, зокрема пов’язані з угодою про Царство, складеною з Давидом. Бог пообіцяв Давидові: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» (7:16). Навіть під кінець царства Юди Єремія підтвердив непохитність цієї обітниці, даної Давидовому дому: «Так промовляє Господь: Нема переводу Давидовим мужам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого» (Єрем. 33:17). Це пророцтво не залишилося несповненим, оскільки Біблія чітко засвідчує, що Єгова вивів від Юди «Ісуса Христа, Сина Давидового» (Матв. 1:1).

ЧОМУ КОРИСНА

 6. Які рішучі застереження даються в Другій книзі Самуїла?

⁶ У Другій книзі Самуїла можна знайти багато корисної для сучасного читача інформації! Тут змальовано в найяскравіших барвах і цілком реалістично майже всі людські почуття. В ній також даються рішучі застереження щодо згубних наслідків честолюбства й помсти (3:27—30), злочинної хтивості до чужого шлюбного партнера (11:2—4, 15—17; 12:9, 10), зрадництва (15:12, 31; 17:23), любові, яка ґрунтується тільки на пристрасті (13:10—15, 28, 29), поспішного засудження (16:3, 4; 19:26—31) й неповаги до чиїхсь виявів відданості (6:20—23).

 7. Які чудові приклади належної поведінки можна знайти в цій книзі?

⁷ Однак з цієї книги можна взяти куди більше пожитку, якщо зважати на багато чудових прикладів належної поведінки. Давид є взірцем виключної відданості Богові (7:22), смирення перед Богом (7:18), звеличування імені Єгови (7:23, 26), правильного ставлення до несприятливих обставин (15:25), щирого покаяння в гріху (12:13), вірного сповнення своїх обіцянок (9:1, 7), збереження душевної рівноваги під час випробувань (16:11, 12), постійної надії на Єгову (5:12, 20), а також глибокої поваги до постанов Єгови й призначених Ним людей (1:11, 12). Не дивно, що Єгова назвав Давида «мужем за серцем Своїм»! (1 Сам. 13:14).

 8. Застосування яких принципів унаочнено в цій книзі?

⁸ У Другій книзі Самуїла також можна знайти багато прикладів застосування біблійних принципів. Серед них є принцип про те, що існує громадська відповідальність (2 Сам. 3:29; 24:11—15), добрі наміри не анулюють Божих вимог (6:6, 7), слід поважати головування в Божому теократичному порядку (12:28), кров слід вважати святою (23:17), вина крові вимагає відшкодування (21:1—6, 9, 14), один мудрий може відвернути нещастя від багатьох (2 Сам. 20:21, 22; Еккл. 9:15), треба бути вірними організації Єгови та її представникам — «чи то на смерть, чи то на життя» (2 Сам. 15:18—22).

 9. Як Друга книга Самуїла пророчо вказує на Боже Царство і як це підтверджується в Християнських грецьких Писаннях?

⁹ Але найважливішим є те, що Друга книга Самуїла яскравим пророчим способом вказує на Царство, яке Бог передає «Сину Давидовому», Ісусу Христу (Матв. 1:1). Слова клятви, яку Єгова дав Давидові про сталість його царства (2 Сам. 7:16), процитовані в Дії 2:29—36, стосуються Ісуса. На нього також вказують слова пророцтва: «Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина» (2 Сам. 7:14), як це чітко видно з Євреїв 1:5. Про це також засвідчив Єгова, кажучи з неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матв. 3:17; 17:5). І зрештою укладену з Давидом угоду про Царство згадав Гавриїл, коли звістив Марії про Ісуса: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Як же відрадно спостерігати за поступовим сповненням обітниці про Царського Нащадка!

[Примітка]