Наслідуймо їхню віру

Він шукав потіхи у свого Бога

НА НЕБІ згущувалися важкі чорні хмари. Лив сильний дощ. Ілля щодуху біг до Їзреела, хоча вже був немолодий і перед ним лежала ще довга дорога. Він біг невтомно, адже на ньому була «Господня рука». Мабуть, Ілля ще ніколи не відчував у тілі такої сили. Він навіть випередив коней, які везли колісницю царя Ахава! (1 Царів 18:46).

Цар Ахав залишився далеко позаду. Дощ періщив у лице пророка, а він біг далі, пригадуючи події найвизначнішого у своєму житті дня. Лише декілька годин тому на горі Кармел, яку тепер вкривала густа мряка, Єгова здійснив через Іллю величне чудо, показавши, наскільки марним було поклоніння Ваалу. Без сумніву, то була славетна перемога Єгови,— Бога Іллі,— тріумф правдивого поклоніння. Бог викрив сотні фальшивих Ваалових пророків і справедливо їх вигубив. Тоді Ілля попросив Єгову припинити посуху, яка спустошувала його край протягом трьох з половиною років. І ось пішов дощ!a (1 Царів 18:18—45).

Ілля долав 30-кілометровий шлях до Їзреела. У нього під ногами хлюпотіла вода. Мабуть, Ілля сподівався, що події того дня стануть поворотним пунктом. Нарешті Ахав зміниться! Він перестане поклонятися Ваалу і вгамує царицю Єзавель, яка переслідує служителів Єгови.

Коли все відбувається так, як ми хочемо, наші надії зростають. Нам здається, що наші обставини і далі покращуватимуться, а найгірше вже позаду. Не дивно, якщо Ілля мислив так само, адже він «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17). Проте випробування Іллі ще не закінчились. Лише через кілька годин його охопив великий страх і він так занепав духом, що хотів померти. Що ж сталося? Як Єгова допоміг пророку зміцнити віру і подолати страх? Подивімось.

Несподіваний поворот

Чи змінився Ахав після подій на Кармелі? Чи почав він боятися Бога? Прибувши до свого дому в Їзреел, «Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем» (1 Царів 19:1). Зауважте, Ахав нічого не згадав про Бога Іллі, Єгову. Маючи плотське мислення, цар сприйняв Божі чудеса з людського погляду — як те, «що зробив був Ілля». Зрозуміло, побачене на горі Кармел не спонукало Ахава виявляти страх перед Богом Єговою. А як зреагувала мстива Єзавель?

Цариця розлютилась до нестями і послала Іллі звістку: «Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!» (1 Царів 19:2). Це була найстрашніша погроза смерті. Єзавель заприсяглася своїм життям, що до наступного дня вб’є Іллю, аби відплатити за смерть Ваалових пророків. Уявіть, що відчув Ілля, коли тієї дощової ночі, прокинувшись у скромному нічлігу, почув звістку від посланця цариці.

Страх і розчарування

Якщо Ілля сподівався, що з поклонінням Ваалу майже покінчено, в той момент його надія розбилася. Єзавель була невблаганною. Ще раніше вона наказала вбити чимало вірних пророків, а тепер, здавалося, настала черга Іллі. У Біблії сказано: «І побачив він це». Можливо, Ілля уявив жахливу смерть, яку приготувала йому Єзавель. Якщо він продовжував думати про страту, то його, імовірно, охопив жах. У будь-якому разі Ілля «встав та й пішов, боячись за душу свою» (1 Царів 18:4; 19:3).

Ілля був не єдиним вірним Богу чоловіком, якого охопив страх. Через багато століть апостол Петро мав подібні почуття. Наприклад, коли Ісус наділив Петра чудесною здатністю йти по воді, той, «бачачи велику бурю», злякався (Матвія 14:30, Огієнко). З прикладів Петра та Іллі можна взяти важливий урок. Щоб залишатись мужніми, не можна зосереджувати свої думки на небезпеці, котра навіює страх. Нам треба спрямовувати погляд на Джерело надії та сили.

«Досить тепер..!»

Переляканий Ілля утік до Беер-Шеви, що за 150 кілометрів на південний захід. Це містечко лежало ближче до південного кордону Юди. Пророк залишив там свого слугу, а сам вирушив у пустелю. Він пройшов «дорогу одного дня». Очевидно, Ілля почав свій шлях зі сходом сонця і не мав з собою їжі. Пригніченого пророка підганяв страх. Під палючим променями йому довелося йти непривітними й суворими землями. У той час як сонячний диск, наливаючись червоним кольором, поступово котився за обрій, сили покидали Іллю. Виснажений пророк сів під найближчим кущем — єдиним сховком у тій безлюдній місцині (1 Царів 19:4).

Ілля в розпачі молився до Єгови і просив смерті. Він казав: «Я не ліпший від батьків своїх». Пророк знав, що його прабатьки нічого не можуть зробити, бо від них лишився лише порох та кості (Екклезіяста 9:10). Ілля почувався таким же безсилим. Він вигукнув: «Досить тепер..!» Пророк не хотів жити.

Чи повинне нас дивувати, що Божий служитель так занепав духом? Зовсім ні. У Біблії згадується багато вірних чоловіків і жінок, які були настільки пригнічені, що хотіли померти. Серед них Ревека, Яків, Мойсей та Йов (Буття 25:22; 37:35; Числа 11:13—15; Йова 14:13).

Тепер настали «скрутні часи, коли жити... дуже важко», тому чимало людей, навіть відданих служителів Бога, іноді знеохочуються (2 Тимофія 3:1). Якщо вас охоплюють такі ж почуття, беріть приклад з Іллі: розповідайте про свої тривоги Богові. Зрештою, Єгова є «Богом усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3). Чи він розрадив Іллю?

Єгова підтримав свого пророка

Що відчував Єгова, спостерігаючи, як його вірний пророк лежить під кущем у пустелі і благає про смерть? Це видно з подальших подій. Коли Ілля заснув, Єгова послав до нього свого ангела. Ангел лагідно торкнувся Іллі, щоб його розбудити, і сказав: «Устань та попоїж». Він дбайливо приготував пророку просту їжу — свіжий, ще теплий хліб і воду. Чи Ілля подякував йому за це? У біблійній розповіді лише сказано, що пророк поїв та попив і знову заснув. Чи був він настільки пригнічений, що навіть не міг говорити? Хоч би як там було, ангел розбудив його вдруге, можливо, на світанку. Він ще раз попросив Іллю: «Устань, попоїж,— і турботливо додав,— бо дорога тяжка перед тобою» (1 Царів 19:5—7).

Завдяки проникливості від Бога ангел знав, куди йшов Ілля. Він також бачив, що пророк не витримає такої довгої подорожі. Як же потішає те, що Бог розуміє наші наміри та обмеження ліпше від нас самих! (Псалом 103:13, 14). Чому пожива, яку отримав Ілля, була такою важливою?

У розповіді сказано: «Він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив» (1 Царів 19:8). Ілля так само, як Мойсей шість століть перед тим та Ісус близько десяти століть по тому, нічого не їв протягом сорока діб (Вихід 34:28; Луки 4:1, 2). Звичайно, лише один прийом їжі не вирішив усіх проблем Іллі, однак ця їжа чудом підкріпила пророка, аби він витримав довгу подорож. Уявіть, як цей літній чоловік майже півтора місяця день за днем торував собі шлях у пустелі.

Бог підкріпляє своїх служителів і сьогодні. Хоча Єгова не виконує чудес, щоб годувати нас буквально, він дбає про наші більш важливі потреби. Бог рясно дає нам духовну поживу (Матвія 4:4). Коли ми дізнаємось про Бога з його Слова і публікацій, які ґрунтуються на Біблії, то зміцнюємось духовно. Таке знання не вирішує усіх наших проблем, але допомагає терпеливо зносити труднощі, які здаються нестерпними. Крім того, воно відкриває шлях до «вічного життя» (Івана 17:3).

Ілля подолав близько 320 кілометрів, поки нарешті дістався гори Хорив. У давнину на цій горі Бог Єгова через ангела з’явився Мойсею в терновому кущі, охопленому полум’ям, а пізніше уклав з Ізраїлем Закон-угоду. Там Ілля знайшов сховок у печері.

Як Єгова потішив і зміцнив Іллю

Біля Хориву до пророка було «слово» Єгови: «Чого ти тут, Ілле?» Очевидно, це слово було передане через духа-посланця. Мабуть, запитання було поставлене в лагідному тоні, бо спонукало Іллю відверто вилити свої почуття. У розпачі він сказав: «Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем,— і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її» (1 Царів 19:9, 10). У словах Іллі можна побачити принаймні три причини, з яких він був таким пригніченим.

По-перше, Іллі здавалося, що його праця марна. Впродовж багатьох років він «був дуже горливий» у служінні Єгові і ставив поклоніння Богу та прославлення його святого імені на перше місце в житті. Попри це обставини, як здавалося Іллі, лише погіршувалися. Народ і далі бунтувався та виявляв невірство, а фальшиве поклоніння пускало глибоке коріння. По-друге, Ілля почувався самотнім. «Позостався я сам»,— казав Ілля, наче він був останньою людиною, яка ще служила Богу в Ізраїлі. По-третє, Ілля боявся. Багатьох пророків вже повбивали, і, на його думку, він був наступним. Можливо, Іллі було нелегко розповісти про свої почуття, але він не дозволив, щоб гордість та збентеження завадили цьому. Виливши своє серце перед Богом у молитві, Ілля подав хороший приклад усім відданим служителям Єгови (Псалом 62:9).

Як Єгова розвіяв страхи і тривоги Іллі? Божий ангел сказав пророку вийти з печери і стати біля входу. Ілля послухався, хоча не знав, що буде далі. Раптом здійнявся сильний вітер. Очевидно, почувся оглушливий гуркіт, адже вітер був настільки сильний, що розколював гори і ламав скелі. Уявіть, як Ілля затуляє очі, а пориви вітру тріпають його важким вовняним одягом. Потім стався землетрус. Ілля ледь-ледь тримався на ногах, адже під ним усе ходило і тряслося. Пророк не встиг оговтатись від землетрусу, як велике полум’я змусило його сховатись у печері (1 Царів 19:11, 12).

Зверніть увагу, в біблійній розповіді наголошується, що Єгова не був у жодному з цих потужних виявів природних сил. Ілля знав, що Єгова, на противагу Ваалу,— котрого засліплені поклонники називали «Той, що їде на хмарах», або той, хто дає дощ,— не є міфічним богом, уособленням якогось явища природи. Єгова — справжнє Джерело усіх могутніх природних явищ. Більш того, він величніший над усе своє творіння. Навіть буквальне небо не може його вмістити (1 Царів 8:27). Як усе побачене на горі вплинуло на Іллю? Чи розвіяло його страхи? Ілля побачив усю велич сили Єгови. З таким захисником він міг не боятися Ахава та Єзавелі! (Псалом 118:6).

Після того як зник вогонь, запала тиша і Ілля почув «тихий лагідний голос». Голос заохотив чоловіка знову висловити свої почуттяb. Ілля вдруге розповів про страхи і тривоги. Після цього пророку, можливо, стало легше. Але найбільше Іллю потішили слова, які сказав йому той «тихий лагідний голос». Єгова запевнив пророка, що дуже цінує його служіння. Бог виявив Іллі, що́ збирається зробити, аби покінчити з поклонінням Ваалу в Ізраїлі. Єгова поступово і невідступно здійснював свій намір, тож праця Іллі не була марною. Більш того, Бог і далі послуговувався Іллєю, бо послав цього пророка назад в Ізраїль, щоб той виконав його вказівки (1 Царів 19:12—17).

А що Єгова зробив, аби Ілля не почувався самотнім? Насамперед він сказав йому помазати на пророка Єлисея, який би згодом його заступив. Цей чоловік був молодший за Іллю і мав супроводжувати його та допомагати упродовж років. Таке рішення Єгови, без сумніву, дуже потішило Іллю. До того ж Єгова підбадьорив Іллю, сказавши: «В Ізраїлі Я позоставив сім тисяч,— усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його» (1 Царів 19:18). Тож Ілля був не один. Як же, мабуть, зігріла серце пророка звістка про те, що тисячі вірних служителів Бога відмовилися поклонятись Ваалу! У ті похмурі часи вони потребували Іллі, який подавав би їм приклад непохитної відданості Єгові. Іллю, очевидно, дуже зворушив «тихий лагідний голос» його Бога, слова, які Єгова промовив через посланця.

Нас, подібно до Іллі, може проймати благоговійний страх, коли ми бачимо вияв могутніх сил природи. І це не дивно, адже Боже творіння відображає силу свого Творця (Римлян 1:20). Єгова досі охоче застосовує цю безмежну силу, аби допомагати відданим служителям (2 Хронік 16:9). Однак здебільшого Бог промовляє до нашого серця через своє Слово, Біблію (Ісаї 30:21). Можна сказати, що Біблія є тим «тихим лагідним голосом», яким Єгова дає нам настанови, виправляє, підбадьорює і запевняє нас у своїй любові.

Чи прийняв Ілля потіху від Єгови, яку отримав на горі Хорив? Безумовно! Невдовзі він знову ревно виконував своє служіння. Цей сміливий і вірний пророк ще завзятіше боровся з фальшивим поклонінням. Якщо ми теж зважатимемо на Божі слова,— «потіху з Писань»,— то зможемо мати таку ж віру, як в Іллі (Римлян 15:4).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Єгова завжди підтримував Іллю, як у добрі, так і в скрутні часи

[Ілюстрація на сторінці 20]

У хвилини глибокого пригнічення Ілля виливав своє серце перед Єговою

[Ілюстрація на сторінці 21]

Єгова використав свою могутню силу, щоб підбадьорити і потішити Іллю