Урок 3. Події в потоці часу
Вирахування часу в період біблійної історії. Хронологія важливих подій, описаних в Єврейських та Грецьких Писаннях.
КОЛИ ангел Єгови давав Даниїлу видіння про «північного царя» і «південного царя», то кілька разів використав вислів «призначений час» (Дан. 11:6, 27, 29, 35, Хом.). Ці та чимало інших біблійних віршів підтверджують те, що Єгова уважно слідкує за розподілом часу і виконує свої наміри в точно визначений час (Луки 21:24; 1 Сол. 5:1, 2). У своєму Слові, Біблії, Єгова, образно кажучи, встановив дороговкази, які допомагають нам визначати, коли відбувалися ті чи інші важливі історичні події. Останнім часом у розумінні біблійної хронології було досягнуто значних успіхів. Дослідження археологів та інших учених проливають світло на деякі ще нез’ясовані питання, а це допомагає у визначенні важливих дат біблійної історії (Прип. 4:18).
2 Порядкові і кількісні числівники. У попередньому уроці (абзаци 24 і 25) ми довідалися про різницю між порядковими і кількісними числівниками. Про це варто пам’ятати, коли ми визначаємо тривалість певних періодів у біблійній історії за допомогою сучасних методів датування. Наприклад, у Біблії говориться про «тридцятий і сьомий рік вигнання Єгоякима, Юдиного царя». «Тридцять сьомий» — це порядковий числівник. Він вказує на період, який складається з 36 повних років та невизначеної кількості днів, тижнів або місяців (залежно від того, скільки часу минуло після кінця 36-го року) (Єрем. 52:31).
3 Рік сходження на трон і роки правління. У Біблії містяться згадки про урядові записи, які велися в Юді та Ізраїлі, а також у Вавилоні та Персії. У всіх цих чотирьох царствах хронологічні дати ретельно записувалися, згідно з роками правління царів. Така ж сама система запису дат була використана в Біблії. Дуже часто Біблія подає назву документа, який цитується, наприклад, «книга «Соломонові діла» (1 Цар. 11:41). Рік сходження на трон переважно був неповним, за ним ішли повні роки правління. Роки правління — це офіційні роки перебування царя при владі. Зазвичай вони рахувалися від нісана до нісана, або від весни до весни. Час від початку правління царя до наступного нісана вважався роком його сходження на трон, протягом якого цар, так би мовити, довершував правління свого попередника. Проте відлік часу його власного правління починався з 1 нісана.
4 Для прикладу можна розглянути період царювання Соломона. Очевидно, його правління почалося до нісана 1037 року до н. е., коли Давид був ще живий. Невдовзі Давид помер (1 Цар. 1:39, 40; 2:10). Однак останній рік правління Давида тривав до весни 1037 року до н. е. і був зарахований до 40 років його царювання. Той неповний рік від початку царювання Соломона до весни 1037 року до н. е. вважається роком його сходження на трон, але не зараховується до років його правління, бо протягом того часу Соломон, так би мовити, довершував правління свого батька. Отже, перший повний рік правління Соломона почався тільки від нісана 1037 року до н. е. (1 Цар. 2:12). Офіційний термін царювання Соломона склав 40 повних років (1 Цар. 11:42). Пам’ятаючи про те, що рік сходження на трон не входить в роки правління, ми зможемо уникнути помилок в біблійних хронологічних розрахунках.
ВИРАХУВАННЯ ДАТ У ЗВОРОТНОМУ ПОРЯДКУ АЖ ДО СТВОРЕННЯ АДАМА
5 Від ключової дати. Ключовою подією для відліку часу у зворотному порядку аж до створення Адама служить скинення вавилонської династії царем Кіром у 539 році до н. е.a У перший рік свого правління, ще до весни 537 року до н. е., Кір видав наказ про звільнення євреїв. В Ездри 3:1 повідомляється, що Ізраїлеві сини зібралися в Єрусалимі сьомого місяця (тішрі), який за нашим календарем відповідає періоду, що охоплює частину вересня і частину жовтня. Таким чином датою відновлення поклоніння Єгові в Єрусалимі вважається осінь 537 року до н. е.
6 Відродження поклоніння Єгові восени 537 року до н. е. позначило закінчення пророчого періоду. Що то був за період? Це були «сімдесят літ», під час яких Обітована земля мала стати «спустошенням» і про які Єгова пообіцяв: «По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця» (Єр. 25:11, 12; 29:10). Даниїл добре знав це пророцтво і діяв відповідно до нього, коли «сімдесят літ» наближалися до завершення (Дан. 9:1—3). Оскільки період «семидесяти літ» минув осінню 537 року до н. е., то розпочатися він мав восени 607 року до н. е. Про це свідчать факти. П’ятдесят другий розділ книги Єремії описує надзвичайно важливі події: облогу Єрусалима, завоювання його вавилонянами та захоплення у полон царя Седекії в 607 році до н. е. Потім, як повідомляє 12-й вірш, «п’ятого місяця, десятого дня», тобто в 10-й день місяця аб (який відповідає частині липня і частині серпня), вавилоняни спалили храм і місто. Однак це ще не було початком «семидесяти літ». Останнім нагадуванням про колишню незалежність юдейського царства було правління Ґедалії, якого цар Вавилону призначив намісником і поставив над євреями, котрі залишилися в краю. «Сьомого місяця» Ґедалію та ще інших євреїв вбили, а решта зі страху втекла до Єгипту. Лише тоді, приблизно 1 жовтня 607 року до н. е., розпочався період повного «спустошення... щоб сповнилися сімдесят літ» (2 Цар. 25:22—26; 2 Хрон. 36:20, 21).
7 Від 607 року до н. е. до 997 року до н. е. Досить складно вирахувати тривалість періоду від падіння Єрусалима до поділу царства після смерті Соломона (рахувати слід у зворотному порядку). Однак, порівнявши роки правління царів Ізраїлю та Юди, згадані в 1-й та 2-й книгах Царів, побачимо, що цей період охоплює 390 років. Вагомим підтвердженням точності цих підрахунків служить пророцтво, записане в Єзекіїля 4:1—13. Воно вказує на час облоги Єрусалима та захоплення в полон його мешканців. Це сталося в 607 році до н. е. Тож 40-річний період, який стосувався Юди, завершився спустошенням Єрусалима. Коли говорити про 390-річний період, який стосувався Ізраїлю, то він не закінчився знищенням Самарії, оскільки Самарія була зруйнована ще задовго до того, як Єзекіїль виголосив своє пророцтво. Крім того, пророцтво прямо вказує на облогу та знищення Єрусалима. Таким чином, період «провини Ізраїлевого дому» скінчився в 607 році до н. е. Відрахувавши у зворотному порядку від цієї дати 390 років, ми приходимо до 997 року до н. е. Саме тоді після смерті Соломона Єровоам розірвав стосунки з домом Давида та «відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх» (2 Цар. 17:21).
8 Від 997 року до н. е. до 1513 року до н. е. Оскільки останній рік з 40 повних років правління Соломона закінчився весною 997 року до н. е., то його перший рік мав початися весною 1037 року до н. е. (1 Цар. 11:42). В 1 Царів 6:1 (Хом.) сказано, що Соломон почав будувати храм Єгови в Єрусалимі у другий місяць четвертого року свого царювання. Це означає, що до того часу проминуло повних три роки і один місяць його правління. Отже, зведення храму розпочалося в квітні або травні 1034 року до н. е. У вірші також говориться, що це було «у 480 році по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі». Порядковий числівник — 480-й — означає, що минуло 479 повних років. Додавши 479 до 1034, отримуємо 1513 рік до н. е.— рік виходу Ізраїля з Єгипту. В 19-му абзаці 2-го уроку пояснюється, що в Ізраїлі з 1513 року до н. е. «першим між місяцями року» (Вих. 12:2) почав вважатися авів (нісан), а до того рік починався восени місяцем тішрі. Один довідник зазначає: «Коли підраховують роки правління царів, то за основу беруть рік, що починався весною; такі підрахунки відповідають методу, яким звичайно послуговувались вавилоняни» (Шафф-Герцог. Нова енциклопедія релігієзнавства (англ.).—1957.— Т. 12.— С. 474). Тож, коли в певний період біблійної історії початок року перенесли з осені на весну, то в підрахунках часу завжди бракувало шість місяців або ж вони були зайві.
9 Від 1513 року до н. е. до 1943 року до н. е. У книзі Вихід 12:40, 41 Мойсей вказав: «Перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті,— чотириста років і тридцять років». Ці слова наводять на думку, що згаданий час «перебування» стосується не лише їхнього проживання в Єгипті. Цей період починається у момент, коли Авраам на шляху до Ханаану переправився через Євфрат. У той же час набрала чинності угода Єгови з Авраамом. Спочатку 215 років Ізраїль перебував у Ханаані; потім таку ж кількість років він провів у Єгипті, аж поки в 1513 році до н. е. Ізраїль цілковито не звільнився від єгипетського гнітуb. В «Перекладі нового світу» (англ.) у примітці до Вихід 12:40 зазначено, що грецька Септуагінта, яка була перекладена з єврейського тексту, давнішого за масоретський, після слова «Єгипті» додає вислів «і в землі Ханаані». Те саме можна побачити і в самарійському П’ятикнижжі. В Галатів 3:17, де також згадуються 430 років, засвідчено, що цей період почався із затвердження угоди з Авраамом — тоді, коли він перейшов річку Євфрат дорогою до Ханаану. Отже, це сталося 1943 року до н. е., коли Авраамові було 75 років (Бут. 12:4).
10 Вищенаведені підрахунки можна підтвердити ще по-іншому: в Дії 7:6 говориться, що насіння Авраама будуть гнобити 400 років. Оскільки Єгова вивів нащадків Авраама з єгипетської неволі у 1513 році до н. е., то період гноблення, очевидно, почався 1913 року до н. е. Це збігається з подією, яка сталася в день відлучення п’ятирічного Ісака від грудей — Ізмаїл насміхався з нього (Бут. 15:13; 21:8, 9).
11 Від 1943 року до н. е. до 2370 року до н. е. Як вже згадувалося, Авраамові було 75 років, коли він у 1943 році до н. е. увійшов до Ханаану. Тепер можна простежити хронологію ще глибше у минуле, аж до днів Ноя. Для цього скористаймося інформацією, яка подається в книзі Буття 11:10—12:4. Ось підрахунки, які в сумі становлять 427 років:
Від початку Потопу
до народження Арпахшада 2 роки
Потім до народження Шелаха 35 років
До народження Евера 30 років
До народження Пелеґа 34 роки
До народження Реу 30 років
До народження Серуґа 32 роки
До народження Нахора 30 років
До народження Тераха 29 років
До смерті Тераха, коли
Аврааму було 75 років 205 років
Всього 427 років
Додавши 427 років до 1943 року до н. е., отримуємо 2370 рік до н. е. Отже, біблійна хронологія виявляє, що Потоп за днів Ноя розпочався в 2370 році до н. е.
12 Від 2370 року до н. е. до 4026 року до н. е. Якщо заглибитись у минуле ще далі, можна також визначити період від Потопу аж до створення Адама. У цьому допоможуть уривки з Буття 5:3—24, 26—29; 7:6, 11; 5:25 (Ог., 2003). Нижче наводяться підрахунки:
Від створення Адама
до народження Сифа 130 років
Потім до народження Еноша 105 років
До народження Кенана 90 років
До народження Магалал’їла 70 років
До народження Яреда 65 років
До народження Еноха 162 роки
До народження Метушалаха 65 років
До народження Ламеха 187 років
До народження Ноя 182 роки
До Потопу 600 років
Всього 1656 років
Додавши 1656 років до попередньої дати, тобто до 2370 року до н. е., ми отримаємо 4026 рік до н. е.— рік створення Адама. Можливо, це було восени, оскільки за найдавнішими календарями рік починався з осені.
13 Яке значення мають ці підрахунки для нас? У першому виданні книжки «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (англ.), опублікованому 1963 року, поставлено таке запитання: «Чи це означає, що до 1963 року ми вже прожили 5988 років того «дня», в якому Єгова ‘відпочиває від усієї своєї праці’? (Бут.2:3) Зовсім ні, оскільки день відпочинку Єгови не почався в момент створення Адама. Схоже, що після Адама в межах шостого творчого дня Єгова все ще творив птахів та звірів. Адам отримав завдання дати назви тваринам, а це мало тривати певний час. Крім того, в той період Єгова також створив Єву (Бут. 2:18—22; див. теж примітку до 19-го вірша в НС, вид. 1953 року, англ.). Для того щоб визначити період від початку «дня сьомого» до [1963 року], потрібно від 5988 років відрахувати час, який минув від створення Адама до кінця «дня шостого». Біблійну хронологію не слід використовувати, аби робити припущення стосовно подій, які ще мають статись у майбутньому (Матв. 24:36)»c.
14 А як бути з твердженнями науковців, начебто людина існує на землі вже протягом сотень тисяч, а то й мільйонів років? На противагу біблійній історії такі твердження не підкріплені жодними письмовими джерелами з тих давніх часів. Неймовірні цифри, якими датують появу «доісторичної людини», ґрунтуються на голослівних припущеннях. Насправді ж достовірна світська хронологія сягає в минуле лише на кілька тисяч років. Структура земної кори зазнала багатьох змін внаслідок різних катаклізмів. Наприклад, всесвітній Потоп за днів Ноя сильно порушив шари залягання гірських порід та викопних решток. Через це наукове датування будь-яких подій у допотопний період є дуже приблизнимd. На противагу суперечливим людським теоріям Біблія гідна нашої довіри, оскільки містить повну і послідовну оповідь про походження людства, а також детально викладає історію вибраного народу Єгови.
15 Вивчення Біблії і роздуми над чинами Величного Розподілювача часу, Бога Єгови, повинні сповнювати нас почуття глибокого благоговіння. Ми, смертні люди, наче порох у порівнянні з всемогутнім Богом, який незліченні роки тому розпочав своє дивовижне творення, про що в Святому Письмі сказано так просто: «На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1).
ЖИТТЯ ІСУСА НА ЗЕМЛІ
16 Схоже, що чотири натхнені розповіді про земне життя Ісуса були написані в такій послідовності: Матвія (бл. 41 р. н. е.), Луки (бл. 56—58 р. н. е.), Марка (бл. 60—65 р. н. е.) та Івана (бл. 98 р. н. е.). Як вже пояснювалось у попередньому уроці, інформація з Луки 3:1—3 і рік сходження на трон імператора Тіберія (14 р. н. е.), допомагають визначити, що Ісус розпочав своє видатне служіння на землі 29 року н. е. Хоч опис Матвія не завжди відповідає хронологічному порядку, але три інші книги здебільшого подають важливі події у їх точній послідовності. Перелік цих подій міститься в супровідній таблиці. З неї видно, що книга Івана, яка була написана тридцятьма роками пізніше від останньої з трьох розповідей, вносить істотні доповнення. Вартим особливої уваги є згадка Івана про всі чотири святкування Пасхи протягом земного служіння Ісуса. Це чітко підтверджує, що Ісусове служіння тривало три з половиною роки і закінчилось у 33 році н. е.e (Ів. 2:13; 5:1; 6:4; 12:1; 13:1).
17 Про те, що Ісус помер в 33 році н. е., свідчить ще інший факт. Згідно з Законом Мойсея, 15-му нісана завжди надавали такого ж значення, що й суботі, незалежно від того, на який день тижня припадало це число. Якщо цей день збігався із звичайною суботою, то його називали великою суботою. Івана 19:31 вказує, що такою суботою був наступний день після смерті Ісуса. Виходить, що він помер у п’ятницю. І лише 33 року н. е.— не 31-го, не 32-го — день 14 нісана припав на п’ятницю. Отже, Ісус помер 14 нісана 33 року н. е.f
18 Сімдесятий «тиждень», 29—36 роки н. е. Стосовно часу Ісусового служіння говориться також в Даниїла 9:24—27. Там передрікалося, що «від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії» мало минути 69 років-тижнів (483 роки). Згідно з Неемії 2:1—8, цей наказ вийшов «двадцятого року царя Артаксеркса», правителя Персії. Коли ж Артаксеркс розпочав своє царювання? Його батько і попередник, Ксеркс, помер у другій половині 475 року до н. е. Тож Артаксеркс зійшов на престол 475 року до н. е. Цей факт знаходить чіткі підтвердження в грецьких, перських та вавилонських письмових джерелах. Приміром, грецький історик Фукідід (відомий своєю точністю) описує втечу грецького можновладця Фемістокла до Персії в той час, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол». Ще інший грецький історик I століття до н. е. Діодор Сицилійський допомагає визначити дату смерті Фемістокла — 471—470 роки до н. е. Після втечі з рідного краю, перш ніж з’явитись перед лицем Артаксеркса, Фемістокл попросив царя дати йому рік на вивчення перської мови. Прохання задовольнили. Звідси випливає, що Фемістокл оселився в Персії не пізніше ніж 472 року до н. е., і цілком реально, що до країни він прибув у 473 році до н. е. Це був саме той час, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол»g.
19 Отже, «двадцятий рік царя Артаксеркса» припадає на 455 рік до н. е. Порахувавши 483 роки (69 «тижнів») від цієї дати і, беручи до уваги, що при переході до нової ери не було нульового року, ми отримуємо 29 рік н. е.— рік появи «Владики Месії». Ісус став Месією, коли охрестився і був помазаний святим духом восени того року. Пророцтво також вказує, що він «за півтижня [в половині сімдесятого тижня] припинить жертву та жертву хлібну». Це сталося у час, коли Ісус віддав себе на жертовну смерть. Тоді жертви євреїв, які були лише прообразом цієї смерті, втратили свою цінність. Половина цього символічного тижня, або три з половиною роки, минула навесні 33 року н. е., коли Ісуса стратили. Проте Даниїл також говорить: «Він зміцнить заповіта для багатьох» протягом цілого 70-го тижня. Ці слова вказують на те, що Єгова ще протягом семи років — від 29 до 36 року н. е.— виявляв євреям особливу ласку. І лише після того необрізані язичники теж могли ставати членами духовного Ізраїля. Про це свідчило навернення Корнилія в 36 році н. е.h (Дії 10:30—33, 44—48; 11:1).
ВИЗНАЧЕННЯ ДАТ У ЧАСИ АПОСТОЛІВ
20 У період між 33 і 49 роками н. е. Ключовою датою цього періоду можна вважати 44 рік н. е. Згідно з Йосифом Флавієм, Ірод Агріппа I після сходження на престол римського імператора Клавдія (41 р. н. е.) правив три роки (Іудейські старожитності (англ.).— Т. 19.— С. 351 [viii, 2]). Історія показує, що Ірод помер у 44 році н. е.i З біблійної оповіді ми довідуємось, що незадовго до смерті Ірода відбувались такі події: Агав пророкував «духом» про великий голод, апостола Якова стратили мечем, Петра (в період Пасхи) ув’язнили, а потім він був чудесно звільнений. Усі ці події можна віднести до 44 року н. е. (Дії 11:27, 28; 12:1—11, 20—23).
21 Передречений голод настав приблизно 46 року н. е. Мабуть, саме тоді Павло і Варнава ‘виконали службу’, надавши допомогу братам в Єрусалимі (Дії 12:25). Коли вони повернулись до Антіохії Сирійської, через святий дух їх було призначено здійснити першу місіонерську подорож, яка охоплювала Кіпр та чимало міст і територій Малої Азіїj. Ця подорож, імовірно, тривала від весни 47 року до осені 48-го, і в Малій Азії вони провели одну зиму. Схоже, що наступну зиму Павло провів уже в Антіохії Сирійській. Таким чином ми приходимо до весни 49 року н. е. (Дії 13:1—14:28).
22 Здається, що записане в 1-му і 2-му розділах послання до Галатів узгоджується з цими підрахунками. Павло згадує два особливі візити до Єрусалима після свого навернення: один «по трьох роках» та другий «по чотирнадцяти роках» (Гал. 1:17, 18; 2:1). Якщо за тогочасним звичаєм вважати ці два числа порядковими числівниками, які означали неповну кількість років, і якщо навернення Павла, як свідчить Писання, відбулося на початку апостольських часів, то згадані три- і чотирнадцятирічний періоди припадають на 34—36 і 36—49 роки н. е.
23 Згаданий в посланні до Галатів другий візит Павла в Єрусалим, очевидно, був з приводу обрізання, оскільки говориться, що Павлового супутника Тита не змушували обрізатися. Якщо це той самий візит, під час якого Павло мав отримати вказівки стосовно обрізання і який описано в Дії 15:1—35, то відбувся він якраз 49 року між першою і другою місіонерськими подорожами. Крім того, згідно з Галатів 2:1—10, Павло використав цю нагоду, щоб розповісти «знатнішим» Єрусалимського збору про добру новину, яку він проповідував, оскільки переживав, «чи не дарма... змагався». Тож цілком логічно, що такий звіт він зробив після своєї першої місіонерської подорожі. До Єрусалима ж Павло пішов, отримавши «відкриття».
24 Друга місіонерська подорож Павла (бл. 49—52 роки н. е.). Повернувшись з Єрусалима, Павло залишався певний час в Антіохії Сирійській. Тоді приблизно наприкінці літа 49 року він вирушив у другу подорож (Дії 15:35, 36). Вона була значно довшою, ніж перша, і на зиму Павло мав залишитись у Малій Азії. Мабуть, саме весною 50 року він, відгукнувшись на заклик македонянина, пішов до Європи. Там Павло проповідував і сформував нові збори у Филипах, Салоніках, Верії та Афінах. Восени 50 року він прибув до Коринта в провінції Ахая, подолавши, здебільшого пішки, усього 2090 кілометрів (Дії 16:9, 11, 12; 17:1, 2, 10, 11, 15, 16; 18:1). Згідно з Дії 18:11, Павло пробув там 18 місяців, тобто до початку 52 року. Після закінчення зими Павло міг відпливти до Кесарії, зупинившись по дорозі в Ефесі. Потім він пішов привітати збір, мабуть в Єрусалимі, й, очевидно, влітку 52 року. повернувся до Антіохії Сирійської, звідки починав свої подорожіk (Дії 18:12—22).
25 Археологічні знахідки підтверджують, що перший візит Павла до Коринта припадає на 50—52 роки. Фрагмент рескрипту (письмової відповіді) імператора Клавдія Цезаря до мешканців Дельфії (Греція) містить слова: «[Луцій Ю]ній, Галліон... проконсул». Загалом історики погоджуються, що число 26, яке також згадується в тексті, стосується проголошення Клавдія імператором у 26-й раз. Інший документ вказує, що до 1 серпня 52 року Клавдія проголосили імператором у 27-ме. Проконсулів призначали строком на рік, починаючи з літа. Отже, Галліон обіймав посаду проконсула Ахаї з літа 51 року до літа 52-го. «Коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його». Галліон не визнав Павла винним, і апостол, «перебувши доволі ще днів», поплив у Сирію (Дії 18:11, 12, 17, 18). Все це вказує на те, що півторарічне перебування Павла в Коринті завершилося весною 52 року. Інший орієнтир часу знаходимо в повідомленні, яке розповідає, що, прибувши в Коринт, Павло «знайшов... одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину,— бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим» (Дії 18:2). За словами історика початку V століття, Павла Оросія, наказ покинути Рим вийшов у дев’ятий рік правління Клавдія, тобто в 49 році або на початку 50-го. Тож Акила і Прискилла прибули в Коринт, мабуть, ще до початку осені того року. Це підтверджує, що Павло міг перебував там від осені 50 року до весни 52-гоl.
26 Третя місіонерська подорож Павла (бл. 52—56 роки н. е.). Пробувши «деякий час» в Антіохії Сирійській, Павло знову вирушив до Малої Азії і дістався Ефеса, мабуть, на зиму 52—53 років (Дії 18:23; 19:1). Протягом «трьох місяців» і потім ще «двох років» Павло навчав в Ефесі, а тоді пішов у Македонію (Дії 19:8—10). Пізніше він пригадував наглядачам ефеського збору, що прослужив серед них «три роки», проте Павло міг заокруглювати (Дії 20:31). Схоже, що він залишив Ефес після свята П’ятдесятниці на початку 55 року і помандрував прямо в Грецію, до Коринта, де провів три зимові місяці. Потім він знову пішов на північ і дійшов аж до Филипів перед Пасхою 56 року. Звідти Павло поплив до Кесарії через Троаду та Мілет, а перед святом П’ятдесятниці 56 року прибув до Єрусалимаa (1 Кор. 16:5—8; Дії 20:1—3, 6, 15, 16; 21:8, 15—17).
27 Останні роки (56—100 роки н. е.). Невдовзі після прибуття до Єрусалима Павла заарештували. Його відвели в Кесарію і там тримали під вартою два роки, аж поки Феста не призначили намісником замість Фелікса (Дії 21:33; 23:23—35; 24:27). Схоже, що Фест приїхав до Кесарії в 58 році, тоді ж Павла відправили до Римаb. Оскільки корабель, на якому плив Павло, розбився, і він мусив зимувати на Мальті, то до Рима він дістався, імовірно, 59 року. Як повідомляє Біблія, там Павло прожив два роки, тобто до 61 року. Весь той час, перебуваючи під вартою, Павло проповідував та навчав (Дії 27:1; 28:1, 11, 16, 30, 31).
28 Біблійна хронологія з книги Дії не висвітлює подальших подій. Але інші згадки свідчать про те, що Павла звільнили, і він продовжив свою місіонерську діяльність, подорожуючи на Крит, до Греції та Македонії. Чи дійшов Павло до Іспанії — не відомо. Імовірно, Павло зазнав мученицької смерті з рук Нерона відразу після останнього арешту в Римі коло 65 року. Світська історія стверджує, що велика пожежа в Римі сталася в липні 64 року. Після цього Нерон почав переслідувати християн. Тож логічно, що Павлові «кайдани», або ув’язнення, та його страта припадають саме на цей час (2 Тим. 1:16; 4:6, 7).
29 Апостол Іван написав свої п’ять книг під кінець переслідувань, які імператор Доміціан розпалив проти християн. Він правив з 81 до 96 року. За деякими свідченнями протягом останніх трьох років правління він поводився як божевільний. Книгу Об’явлення Іван написав коло 96 року під час ув’язнення на острові Патмосc. Євангеліє і три листи він написав в Ефесі або десь неподалік вже після свого звільнення. Цей останній апостол помер коло 100 року.
30 Отже, зіставивши світську історію з біблійною хронологією і пророцтвами, ми у змозі ясніше побачити, яке місце біблійні події займають в потоці часу. Внутрішня узгодженість біблійної хронології ще більше зміцняє нашу впевненість в тому, що Святе Письмо є справді Словом Бога.
[Примітки]
a Урок 2, абзаци 28, 29.
b Від переходу Авраама через Євфрат до народження Ісака минуло 25 років, потім до народження Якова минуло ще 60; Яків переселився в Єгипет у віці 130 років (Бут. 12:4; 21:5; 25:26; 47:9).
c У 2004 році цей час треба відрахувати від 6029 років.
d Дивіться книжку «Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?», с. 96—98, «Пробудись!» за 22 вересня 1986 року, с. 17—27 (англ.), і за 8 квітня 1972 року, с. 5—20 (англ.).
f «Вартова башта» за 1976 рік, с. 247 (англ.), і за 1959 рік, с. 489—492 (англ.).
g Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 614—616.
i Нова британська енциклопедія (англ).—1987.— Т. 5.— С. 880.
j Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747.
k Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747.
l Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 1.— С. 476, 886.
a Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747.
b Янґ. Фест // Аналітична біблійна конкордація (англ.).— С. 342.
c Барнз Альберт. Коментарі до книги Об’явлення (англ.).—1852.— С. xxix, xxx.
[Таблиця на сторінках 8—12]
ТАБЛИЦЯ ВАЖЛИВИХ ІСТОРИЧНИХ ДАТ
Дата Подія Джерело
4026 р. до н. е. Створення Адама Бут. 2:7
після 4026 р. Укладено Едемську угоду, Бут. 3:15
до н. е. перше пророцтво
до 3896 р. Каїн убиває Авеля Бут. 4:8
до н. е.
3896 р. до н. е. Народження Сифа Бут. 5:3
3404 р. до н. е. Народження праведного Еноха Бут. 5:18
3339 р. до н. е. Народження Метушалаха Бут. 5:21
3152 р. до н. е. Народження Ламеха Бут. 5:25
3096 р. до н. е. Смерть Адама Бут. 5:5
3039 р. до н. е. Перенесення Еноха; кінець Бут. 5:23, 24;
його пророчої діяльності Юди 14
2970 р. до н. е. Народження Ноя Бут. 5:28, 29
2490 р. до н. е. Боже проголошення щодо людства Бут. 6:3
2470 р. до н. е. Народження Яфета Бут. 5:32; 9:24;
2468 р. до н. е. Народження Сима Бут. 7:11; 11:10
2370 р. до н. е. Смерть Метушалаха Бут. 5:27
Спадають води Потопу (восени) Бут. 7:6, 11
2369 р. до н. е. Укладення угоди після Потопу Бут. 8:13; 9:16
2368 р. до н. е. Народження Арпахшада Бут. 11:10
після 2269 р. Будівництво Вавилонської вежі Бут. 11:4
до н. е.
2020 р. до н. е. Смерть Ноя Бут. 9:28, 29
2018 р. до н. е. Народження Авраама Бут. 11:26, 32;
1943 р. до н. е. Авраам переходить Євфрат Бут. 12:4, 7;
дорогою до Ханаану; затверджено Вих. 12:40;
угоду з Авраамом; Гал. 3:17
початок 430-річного періоду, який
тягнеться до укладення
Закон-угоди
до 1933 р. Порятунок Лота; Авраам Бут. 14:16, 18;
до н. е. зустрічається з Мелхиседеком 16:3
1932 р. до н. е. Народжується Ізмаїл Бут. 16:15, 16
1919 р. до н. е. Угода про обрізання Бут. 17:1, 10, 24
Суд над Содомом і Гоморрою Бут. 19:24
1918 р. до н. е. Народження Ісака, справжнього Бут. 21:2, 5;
спадкоємця; початок ‘майже Дії 13:17—20
450 років’
1913 р. до н. е. Відлучення Ісака від грудей; Бут. 21:8; 15:13;
вигнання Ізмаїла; початок Дії 7:6
400-річного гноблення
1881 р. до н. е. Смерть Сарри Бут. 17:17; 23:1
1878 р. до н. е. Шлюб Ісака й Ревеки Бут. 25:20
1868 р. до н. е. Смерть Сима Бут. 11:11
1858 р. до н. е. Народження Ісава та Якова Бут. 25:26
1843 р. до н. е. Смерть Авраама Бут. 25:7
1818 р. до н. е. Ісав одружується з першими Бут. 26:34
двома дружинами
1795 р. до н. е. Смерть Ізмаїла Бут. 25:17
1781 р. до н. е. Яків утікає в Харан; отримує Бут. 28:2, 13, 19
видіння в Бет-Елі
1774 р. до н. е. Яків одружується з Лією та Бут. 29:23—30
Рахіль
1767 р. до н. е. Народження Йосипа Бут. 30:23, 24
1761 р. до н. е. Яків повертається з Харана Бут. 31:18, 41
до Ханаану
бл. 1761 р. Яків бореться з ангелом; Бут. 32:25—29
до н. е. отримує нове ім’я — Ізраїль
1750 р. до н. е. Брати продають Йосипа в Бут. 37:2, 28
рабство
1738 р. до н. е. Смерть Ісака Бут. 35:28, 29
1737 р. до н. е. Йосип стає першим міністром Бут. 41:40, 46
Єгипту
1728 р. до н. е. Яків з усією сім’єю Бут. 45:6; 46:26;
переїжджає до Єгипту 47:9
1711 р. до н. е. Смерть Якова Бут. 47:28
1657 р. до н. е. Смерть Йосипа Бут. 50:26
після 1600 р. Єгипет стає першою світовою Вих. 1:8
до н. е. державою
1553 р. до н. е. Мойсей робить спробу стати Вих. 2:11, 14, 15;
визволителем;утікає в країну Дії 7:23
Мідіян
бл. 1514 р. Мойсей біля палаючого куща Вих. 3:2
до н. е.
1513 р. до н. е. Пасха; ізраїльтяни виходять Вих. 12:12;
з Єгипту; порятунок 14:27, 29, 30;
при Червоному морі; потуга Бут. 15:13, 14
Єгипту розбита; закінчення
400-річного гноблення
Складено угоду біля гори Вих. 24:6—8
Сінай (Хорив)
1512 р. до н. е. Завершено будівництво скинії Вих. 40:17
Запровадження ааронського Лев. 8:34—36
священства
Мойсей закінчує писати книги Лев. 27:34;
Вихід і Левит Чис. 1:1
бл. 1473 р. Мойсей закінчує писати книгу Йова 42:16, 17
до н. е. Йова
Угода з Ізраїлем у Моавському Повт. 28:69
краї
Мойсей пише книгу Повторення Повт. 1:1, 3
Закону
Мойсей помирає на горі Нево Повт. 34:1, 5, 7
в Моавському краї
Ізраїль входить у Ханаан на Іс.Нав. 4:19
чолі з Ісусом Навином
1467 р. до н. е. Більша територія краю Іс.Нав. 11:23;
завойована; закінчується 14:7,
‘майже 450 років’, про які 10—15
написано в Дії 13:17—20
бл. 1450 р. Закінчено писати книгу Ісуса Іс.Нав. 1:1;
до н. е. Навина 24:26
Смерть Ісуса Навина Іс.Нав. 24:29
1117 р. до н. е. Самуїл помазує Саула на царя 1 Сам. 10:24;
Ізраїлю Дії 13:21
1107 р. до н. е. Народження Давида у Віфлеємі 1 Сам. 16:1
бл. 1100 р. Самуїл закінчує писати книгу Суд. 21:25
до н. е. Суддів
бл. 1090 р. Самуїл закінчує писати книгу Рут 4:18—22
до н. е. Рут
бл. 1078 р. Закінчено писати книгу 1 Сам. 31:6
до н. е. 1 Самуїла
1077 р. до н. е. Давид стає в Хевроні царем 2 Сам. 2:4
Юди
після 1070 р. Ковчег перенесено в Єрусалим; 2 Сам. 6:15;
до н. е. з Давидом укладено угоду про 7:12—16
царство
бл. 1040 р. Ґад і Натан закінчують писати 2 Сам. 24:18
до н. е. книгу 2 Самуїла
1037 р. до н. е. Замість Давида царем Ізраїлю 1 Цар. 1:39;
стає Соломон 2:12
1034 р. до н. е. Соломон починає будівництво 1 Цар. 6:1
храму
1027 р. до н. е. Завершено будівництво храму 1 Цар. 6:38
в Єрусалимі
бл. 1020 р. Соломон закінчує писати книгу Пісня над піснями
до н. е. Пісня над піснями 1:1
до 1000 р. Соломон закінчує писати книгу Еккл. 1:1
до н. е. Екклезіяста
997 р. до н. е. Рехав’ам стає наступником 1 Цар. 11:43;
Соломона; царство 12:19, 20
розділяється; Єровоам починає
царювати над Ізраїлем
993 р. до н. е. Шішак вдирається в Юду і 1 Цар. 14:25, 26
забирає скарби з храму
980 р. до н. е. Авійям (Авія) стає після 1 Цар. 15:1, 2
Рехав’ама царем Юди
977 р. до н. е. Аса стає наступним царем Юди 1 Цар. 15:9, 10
після Авійяма
бл. 976 р. Надав стає після Єровоама 1 Цар. 14:20
до н. е. царем Ізраїлю
бл. 975 р. Баша стає царем Ізраїлю 1 Цар. 15:33
до н. е. після Надава
бл. 952 р. Ела стає царем Ізраїлю після 1 Цар. 16:8
до н. е. Баши
бл. 951 р. Зімрі стає царем Ізраїлю 1 Цар. 16:15
до н. е. після Ели
Омрі й Тівні стають царями 1 Цар. 16:21
Ізраїлю після Зімрі
бл. 947 р. Омрі стає єдиним царем над 1 Цар. 16:22, 23
до н. е. Ізраїлем
бл. 940 р. Ахав стає царем Ізраїлю 1 Цар. 16:29
до н. е. після Омрі
936 р. до н. е. Йосафат стає царем Юди після 1 Цар. 22:41, 42
Аси
бл. 919 р. Ахазія стає єдиним царем 1 Цар. 22:51, 52
до н. е. Ізраїлю після Ахава
бл. 917 р. Єгорам з Ізраїлю стає єдиним 2 Цар. 3:1
до н. е. царем після Ахазії
913 р. до н. е. Єгорам з Юди «зацарював» 2 Цар. 8:16, 17
разом з Йосафатом
бл. 906 р. Ахазія стає царем Юди після 2 Цар. 8:25, 26
до н. е. Єгорама
бл. 905 р. Цариця Аталія незаконно 2 Цар. 11:1—3
до н. е. захоплює престол в Юді
Єгу стає царем Ізраїлю після 2 Цар. 9:24, 27;
Єгорама 10:36
898 р. до н. е. Єгоаш стає царем Юди після 2 Цар. 12:2
Ахазії
876 р. до н. е. Єгоахаз стає царем Ізраїлю 2 Цар. 13:1
після Єгу
бл. 859 р. Йоаш стає єдиним царем 2 Цар. 13:10
до н. е. Ізраїлю після Єгоахаза
858 р. до н. е. Амація стає царем Юди після 2 Цар. 14:1, 2
Йоаша
бл. 844 р. Єровоам II стає царем 2 Цар. 14:23
до н. е. Ізраїлю після Йоаша
Йона закінчує писати книгу Йони 1:1, 2
Йони
829 р. до н. е. Уззійя (Азарія) стає царем 2 Цар. 15:1, 2
Юди після Амації
бл. 820 р. Ймовірна дата написання Йоіла 1:1
до н. е. книги Йоіла
бл. 804 р. Амос закінчує писати книгу Амоса 1:1
до н. е. Амоса
бл. 792 р. Захарій царює над Ізраїлем 2 Цар. 15:8
до н. е. (6 місяців)
бл. 791 р. Шаллум стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:13, 17
до н. е. після Захарія
Менахем стає царем Ізраїлю
після Шаллума
бл. 780 р. Пекахія стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:23
до н. е. після Менахема
бл. 778 р. Пеках стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:27
до н. е. після Пекахії
777 р. до н. е. Йотам стає царем Юди після 2 Цар. 15:32, 33
Уззійї (Азарії)
бл. 761 р. Ахаз стає царем Юди після 2 Цар. 16:1, 2
до н. е. Йотама
бл. 758 р. Над Ізраїлем «зацарював» 2 Цар. 15:30
до н. е. Осія
745 р. до н. е. Єзекія стає царем Юди після 2 Цар. 18:1, 2
Ахаза
після 745 р. Осія закінчує писати книгу Осії 1:1
до н. е. Осії
740 р. до н. е. Ассирія завойовує Ізраїль, 2 Цар. 17:6, 13, 18
захоплює Самарію
732 р. до н. е. Санхерів (Сінахеріб) нападає 2 Цар. 18:13
на Юду
після 732 р. Ісая закінчує писати книгу Ісаї 1:1
до н. е. Ісаї
до 717 р. Михей закінчує писати книгу Михея 1:1
до н. е. Михея
бл. 717 р. Закінчено складання Прип. 25:1
до н. е . Приповістей
716 р. до н. е. Манасія стає царем Юди після 2 Цар. 21:1
Єзекії
661 р. до н. е. Амон стає царем Юди після 2 Цар. 21:19
Манасії
659 р. до н. е. Йосія стає царем Юди після 2 Цар. 22:1
Амона
до 648 р. Софонія закінчує писати книгу Соф. 1:1
до н. е. Софонії
647 р. до н. е. Єремію призначено пророком Єрем. 1:1, 2, 9, 10
до 632 р. Наум закінчує писати книгу Наума 1:1
до н. е. Наума
632 р. до н. е. Халдеї та мідяни завойовують Наума 3:7
Ніневію
Вавилон поступово стає
третьою світовою державою
628 р. до н. е. Єгоахаз, наступник Йосії, 2 Цар. 23:31
починає царювати над Юдою
Єгояким стає царем Юди після 2 Цар. 23:36
Єгоахаза
бл. 628 р. Авакум закінчує писати книгу Авак. 1:1
до н. е. Авакума
625 р. до н. е. Навуходоносор (II) стає Єрем. 25:1
царем Вавилону; перший рік
його правління припадає на
нісан 624 року до н. е.
620 р. до н. е. Навуходоносор підпорядковує 2 Цар. 24:1
собі царя Єгоякима
618 р. до н. е. Єгояхін стає царем в Юді 2 Цар. 24:6, 8
після Єгоякима
Седекію призначено царем Юди 2 Цар. 24:12—18
613 р. до н. е. Єзекіїль починає пророцьку Єзек. 1:1—3
діяльність
607 р. до н. е. П’ятий місяць (аб): 2 Цар. 25:8—10;
сплюндровано храм та Єрусалим Єрем. 52:12—14
Сьомий місяць: євреї 2 Цар. 25:25, 26;
покидають Юду; починається Луки 21:24, НС
відлік «призначених часів
народів»
Єремія пише книгу Плач Єремії Плач; вступ у LXX
бл. 607 р. Овдій пише книгу Овдія Овд. 1
до н. е.
бл. 591 р. Єзекіїль закінчує писати Єзек. 40:1;
до н. е. книгу Єзекіїля 29:17
539 р. до н. е. Мідяни і перси завойовують Дан. 5:30; 6:1
Вавилон; Мідо-Персія стає
четвертою світовою державою
537 р. до н. е. Набирає чинності постанова 2 Хрон. 36:22, 23;
перса Кіра про повернення Єрем. 25:12;
євреїв до Єрусалима; 29:10
закінчується 70-річне
спустошення Єрусалима
бл. 536 р. Даниїл закінчує писати книгу Дан. 10:1
до н. е. Даниїла
536 р. до н. е. Зоровавель закладає фундамент Ездри 3:8—10
храму
522 р. до н. е. Накладено заборону на Ездри 4:23, 24
будівництво храму
520 р. до н. е. Огій закінчує писати книгу Огія 1:1
Огія
518 р. до н. е. Захарій закінчує писати Зах. 1:1
книгу Захарія
515 р. до н. е. Зоровавель закінчує Ездри 6:14, 15
будівництво другого храму
468 р. до н. е. Ездра і священики Ездри 7:7
повертаються в Єрусалим
бл. 460 р. Ездра закінчує писати Ездри 1:1;
до н. е. книги 1 і 2 Хронік та книгу 2 Хрон. 36:22
Ездри; остаточне
упорядкування книги Псалмів
455 р. до н. е. Неемія відбудовує мури Неем. 1:1;
сповнюватися пророцтво про 6:15;
70 тижнів Дан. 9:24
після 443 р. Неемія закінчує писати Неем. 5:14
до н. е. книгу Неемії
Малахія закінчує писати Мал. 1:1
книгу Малахії
406 р. до н. е. Здогадна дата закінчення Дан. 9:25
відбудови Єрусалима
бл. 280 р. Починається праця над
до н. е. грецькою Септуагінтою
165 р. до н. е. Наново посвячено храм після Івана 10:22
його осквернення грецьким
ідолопоклонством; свято
Відновлення
63 р. до н. е. Єрусалим підпадає під владу Івана 19:15;
Риму, шостої світової держави Об’яв. 17:10
бл. 37 р. Ірод (назначений Римом цар)
до н. е. бере приступом Єрусалим
29 р. н. е. Іван та Ісус починають своє Луки 3:1, 2, 23
служіння
33 р. н. е. 14 нісана: Ісус віддає себе Луки 22:20;
на жертву, закладаючи цим 23:33
основу нової угоди;
6 сівана, П’ятдесятниця: Дії 2:1—17, 38
вилиття духу; Петро відкриває
євреям шлях до християнського
збору
36 р. н. е. Закінчення 70 років-тижнів; Дан. 9:24, 27;
Петро відвідує Корнилія, який Дії 10:1, 45
стає першим необрізаним
чоловіком з інших народів у
християнському зборі
бл. 41 р. н. е. Матвій пише Євангеліє, яке
називається «Матвія»
бл. 47—48 р.р. Павло починає свою першу Дії 13:1—14:28
н. е. місіонерську подорож
бл. 49 р. н. е. Керівний орган постановляє, Дії 15:28, 29
що віруючі з інших народів
не повинні обрізатися
бл. 49—52 р.р. Павло вирушає в другу Дії 15:36—18:22
н. е. місіонерську подорож
бл. 50 р. н. е. Павло пише з Коринта Перше 1 Сол. 1:1
послання до солунян
бл. 51 р. н. е. Павло пише з Коринта Друге 2 Сол. 1:1
послання до солунян
бл. 52—56 р.р. Павло вирушає в третю Дії 18:23—21:19
н. е. місіонерську подорож
бл. 55 р. н. е. Павло пише з Ефеса Перше 1 Кор. 15:32;
послання до коринтян і з 2 Кор. 2:12, 13
Македонії Друге послання до
коринтян
бл. 56 р. н. е. Павло пише з Коринта Послання Рим. 16:1
до римлян
бл. 56—58 р.р. Лука пише Євангеліє, яке Луки 1:1, 2
н. е. називається «Луки»
бл. 60—61 р.р. Павло пише з Рима: Ефесян Еф. 3:1
н. е. Филип’ян Флп. 4:22
Колосян Кол. 4:18
Филимона Филим. 1
бл. 61 р. н. е. Павло пише з Рима Послання Євр. 13:24; 10:34
до євреїв
Лука закінчує писати в Римі
книгу Дії
бл. 60—65 р.р. Марко пише Євангеліє, яке
н. е. називається «Марка»
бл. 61—64 р.р. Павло пише з Македонії Перше 1 Тим. 1:3
н. е. послання до Тимофія
Павло пише з Македонії (?) Тита 1:5
послання до Тита
бл. 62—64 р.р. Петро пише з Вавилона Перше 1 Пет. 1:1; 5:13
н. е. послання Петра
бл. 64 р. н. е. Петро пише з Вавилона (?) 2 Пет. 1:1
Друге послання Петра
бл. 65 р. н. е. Павло пише з Рима Друге 2 Тим. 4:16—18
послання до Тимофія
70 р. н. е. Римляни знищують Єрусалим Дан. 9:27;
разом з його храмом Матв. 23:37, 38;
бл. 96 р. н. е. Іван пише книгу Об’явлення Об’яв. 1:9
на острові Патмос
бл. 98 р. н. е. Іван пише Євангеліє, яке Івана 21:22, 23
називається «Івана», а також
послання 1, 2 і 3 Івана;
написання Біблії закінчено
бл. 100 р. н. е. Смерть Івана — останнього з 2 Сол. 2:7
апостолів
УВАГА. Треба пам’ятати, що багато із цих дат чітко визначені, але декотрі з них визначено приблизно, на основі доступних даних. Таблиця складена не для того, щоб кожній події надати незмінну дату, а щоб допомагати тим, хто вивчає Біблію, визначати події у потоці часу та бачити зв’язок між цими подіями.
[Таблиця на сторінках 13—16]
ГОЛОВНІ ПОДІЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ ІСУСА
Чотири Євангелія у хронологічному порядку
Час Місце Подія
Події, що передували Ісусовому служінню
2 р. до н. е. Пагориста Народження Івана Хрестителя;
місцевість його подальше життя в пустелі
Юдеї 1:57—80
2 р. до н. е., Віфлеєм Народження Ісуса (Слова, через
бл. 1 жовт. якого все з’явилося), нащадка
Авраама і Давида 1:1—25
1 р. до н. е. Єрусалим; Астрологи; втеча до Єгипту;
або 1 р. н. е. Віфлеєм; убивство дітей; повернення Ісуса
12 р. н. е. Єрусалим 12-річний Ісус на святі Пасхи;
повертається додому 2:41—52
Початок Ісусового служіння
29 р., осінь Річка Йордан Хрещення і помазання Ісуса, який
народився як людина і походив з
роду Давида, але Бог
проголосив його своїм Сином
30 р., Пасха Єрусалим Святкування Пасхи; виганяє
торговців з храму 2:13—25
Єрусалим Розмова Ісуса з Никодимом
Сихар По дорозі до Галілеї Ісус навчає
у Самарії самарян 4:4—43
Широкомасштабне служіння Ісуса в Галілеї
Назарет; Зцілює хлопчика; читає про
Кана; доручене йому завдання; його
Капернаум не приймають; йде до Капернаума
Юдея Проповідує в синагогах Юдеї
31 р., Пасха Єрусалим Йде на бенкет; зцілює чоловіка;
засуджує фарисеїв 5:1—47
Наїн Воскрешає сина вдови 7:11—17
Галілея Грішниця намащує ноги;
приклад про боржників 7:36—50
Галілея Книжники та фарисеї вимагають знак
Капернаум (?) Зцілює двох сліпих і німого,
одержимого демоном 9:27—34
32 р., Капернаум (?); Апостоли повертаються
незадовго пн.-сх. з проповідницької подорожі;
до Пасхи узбережжя 5000 нагодовано 14:13—21
(Ів. 6:4) Галілейського 6:30—44 9:10—17
моря 6:1—13
Капернаум Пояснює, що таке «хліб життя»;
відпало багато учнів 6:22—71
Магадан Фарисеї та саддукеї знову вимагають
знак 15:39—16:4 8:10—12
пн.-сх. Застерігає про фарисейську
узбережжя закваску; зцілює сліпого
Віфсаїда
Кесарія Зцілює чоловіка, який був одержимий
Пилипова демоном і якого не могли зцілити
Капернаум Ісус робить чудо: дає гроші для
сплати податку 17:24—27
Подальше служіння Ісуса в Юдеї
32 р., свято Єрусалим Ісус прилюдно навчає на святі Кучок
Кучок 7:11—52
Єрусалим Навчає після свята; зцілює сліпого
Очевидно, Юдея Спростовує фальшиві обвинувачення;
показує, що тогочасне покоління
заслуговує осуду 11:14—36
Очевидно, Юдея На гостині у фарисея, Ісус засуджує
лицемірів 11:37—54
Очевидно, Юдея Промова про Божу опіку; вірний
управитель 12:1—59
Очевидно, Юдея Зцілює скорчену жінку в суботу;
три приклади 13:1—21
32 р., свято Єрусалим Ісус на святі Відновлення;
Відновлення Добрий Пастир 10:1—39
Подальше служіння Ісуса на схід від Йордану
за Йорданом Багато повірило в Ісуса
Перея Навчає в містах і селах дорогою
(за Йорданом) в Єрусалим 13:22
Очевидно, Смиренність; приклад про велику
Перея вечерю 14:1—24
Очевидно, Ціна учнівства 14:25—35
Перея
Очевидно, Прощення і віра; нікчемні раби
Перея 17:1—10
Віфанія Ісус воскрешає Лазаря 11:1—46
Єрусалим; Кайяфа радить убити Ісуса;
Єфрем Ісус іде звідти 11:47—54
Самарія; Зцілює і навчає, проходячи
Галілея Самарією, Галілеєю 17:11—37
Єрихон Проходячи через Єрихон, зцілює
двох сліпих; відвідує Закхея;
приклад про десять мін
Останній період служіння Ісуса в Єрусалимі
8 нісана 33 р. Віфанія Приходить у Віфанію за шість днів
до Пасхи 11:55—12:1
9 нісана Віфанія Бенкет у домі Симона, прокаженого;
Марія намащує Ісуса; юдеї
приходять, щоб побачити Ісуса
10 нісана Віфанія — Проклинає безплідне фігове дерево;
Єрусалим вдруге наводить порядок у храмі
Єрусалим Розмова з греками; невірство юдеїв
Оливна Передречення про падіння Єрусалима;
гора Ісусову присутність; кінець системи
Єрусалим Ісус миє ноги своїм апостолам
Єрусалим Передрікає, що Петро зречеться його
та апостоли розпорошаться
Єрусалим Помічник; взаємна любов: лихо;
Ісусова молитва 14:1—17:26
Єрусалим На суді перед Анною, Кайяфою,
синедріоном; зречення Петра
Єрусалим Зрадник Юда повісився 27:3—10
Єрусалим Перед Пилатом, потім перед Іродом
і знову перед Пилатом
Єрусалим Пилат намагається звільнити Ісуса,
а тоді віддає на смерть
(бл. 15 Голгофа, Смерть Ісуса на стовпі мук
години, Єрусалим і пов’язані з цим події
15 нісана Єрусалим Священики і фарисеї ставлять коло
гробниці охорону 27:62—66
25 іяра Оливна гора, Вознесіння Ісуса, 40-й день після
поблизу його воскресіння [Дії 1:9—12]
Віфанії 24:50—53