Біблійна книга 12. 2 Царів

Письменник: Єремія

Місця написання: Єрусалим та Єгипет

Написання закінчено: 580 рік до н. е.

Описаний період: бл. 920—580 роки до н. е.

 1. Про які події розповідається в Другій книзі Царів і правдивість чого підтверджується цим?

ДРУГА книга Царів продовжує описувати перебіг бурхливих подій у царствах Ізраїль та Юда. Єлисей підняв плащ Іллі та отримав подвійний дух Іллі — він виконав аж 16 чудес, Ілля ж тільки 8. Він далі проголошував знищення відступницькому Ізраїлю, який тільки завдяки Єгу ненадовго запалав ревністю до Єгови. Ізраїльських царів чимраз більше засмоктувала драговина беззаконня, аж поки Ассирія врешті не розбила північне царство в 740 році до н. е. У південному царстві Юда декілька видатних царів, зокрема Йосафат, Єгоаш, Єзекія та Йосія, певний час стримували хвилю відступництва, але зрештою 607 року до н. е. Навуходоносор таки виконав вирок Єгови, спустошивши Єрусалим, його храм і цілий Юдин край. Отже, пророцтва Єгови сповнилися й підтвердилася правдивість його слова!

 2. Що можна сказати про письменника та канонічність Другої книги Царів і який період вона описує?

² Оскільки Друга книга Царів разом з Першою спочатку входили в один сувій, докази того, що Першу книгу написав Єремія, а також підтвердження її канонічності й достовірності однаково стосуються й Другої. Працю над нею було закінчено близько 580 року до н. е., і вона описує період, котрий починається правлінням Ахазії в Ізраїлі — близько 920 рік до н. е.— і закінчується 37-м роком вигнання Єгояхіна — 580 рік до н. е. (1:1; 25:27).

 3. Які видатні археологічні знахідки підтверджують достовірність цієї книги?

³ Археологічні знахідки підтверджують правдивість Другої книги Царів, даючи додаткові докази її достовірності. Наприклад, на знаменитому Моавському камені моавський цар Меша викарбував свою версію війни між Моавом та Ізраїлем (3:4, 5). Також на чорному базальтовому обеліску ассирійського царя Салманасара III (цей обеліск експонується тепер у Британському музеї в Лондоні) згадується ім’я ізраїльського царя Єгу. Крім того, існують написи ассирійського царя Тіглатпаласара III (Пула), в яких згадується декілька царів Ізраїлю та Юди, включаючи Менахема, Ахаза й Пекаха (15:19, 20; 16:5—8)a.

 4. Які існують докази того, що Друга книга Царів є невід’ємною частиною натхненого Богом Писання?

⁴ Чіткий доказ достовірності цієї книги бачимо в надзвичайній відвертості опису того, як Єгова виконував вироки на своєму народі. Коли знищення приходить спочатку на царство Ізраїль, а потім на царство Юда, це виявляє нам силу пророчого вироку Єгови з Повторення Закону 28:15—29:27. Під час знищення тих царств «запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі» (Повт. 29:26; 2 Цар. 17:18; 25:1, 9—11). Значення декотрих подій, записаних у Другій книзі Царів, прояснюється в інших місцях Святого Письма. В Луки 4:24—27 Ісус говорить про Іллю і вдову із Сарепти, а потім — про Єлисея та Наамана, щоб показати, чому Ісуса не прийняли за пророка у його ж вітчизні. Отже, як Першу, так і Другу книгу Царів слід визнати невід’ємною частиною Святого Письма.

ЧОМУ КОРИСНА

 5. Які гарні приклади знаходимо в цій книзі?

⁵ Хоча Друга книга Царів описує трагічний занепад царств Ізраїлю та Юди, вона подає також багато прикладів людей, яких Єгова благословляв за любов до нього та до його справедливих принципів. Одна шунамітянка, подібно до вдови із Сарепти, отримала великі благословення за те, що виявила гостинність Божому пророкові (4:8—17, 32—37). Коли Єлисей нагодував сотню чоловіків двадцятьма хлібинами, це показало, що Єгова завжди може давати необхідне; такі самі чудеса пізніше виконував Ісус (2 Цар. 4:42—44; Матв. 14:16—21; Марка 8:1—9). Зверніть увагу на благословення, яке отримав Єгонадав, коли Єгу запросив його у свою колісницю, щоб той міг побачити знищення поклонників Ваала. Чому він отримав благословення? Тому що він виявив ініціативу, вийшовши привітати ревного Єгу (2 Цар. 10:15, 16). Чудовий приклад смиренності й належної пошани до імені і Закону Єгови дали теж Єзекія та Йосія (19:14—19; 22:11—13). Вони є гарними прикладами для нас.

 6. Чого Друга книга Царів навчає нас про повагу до офіційних представників Єгови й вину крові?

⁶ Єгова не мириться з неповажливим ставленням до своїх офіційних представників. Коли молоді хулігани насміхалися з Єлисея, пророка Єгови, Він негайно помстився за нього (2:23, 24). Крім того, Єгова шанує кров невинних. Він виніс суворий вирок дому Ахава не тільки тому, що той поклонявся Ваалу, але й через пов’язане з цим кровопролиття. Отже, він помазав Єгу, щоб той помстився за «кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі». Виконуючи вирок на Єгорамі, Єгу пригадав постанову Єгови, що вирок виконується через «кров Навота та кров синів його» (9:7, 26). Також Манасія своєю виною крові підписав, так би мовити, остаточний вирок Юді. Манасія грішив, не тільки займаючись фальшивим поклонінням, але й ‘наповнюючи кров’ю Єрусалим від входу до входу’. Хоча Манасія пізніше розкаявся у своїх жахливих учинках, вина крові таки залишилась (2 Хр. 33:12, 13). Навіть панування доброго царя Йосії, який усунув геть усе ідолопоклонство, не змогло стерти колективної вини крові, що тяжіла ще від часу панування Манасії. Через багато років, коли Єгова почав спроваджувати на Єрусалим виконавців свого вироку, він повідомив, що завинив у цьому Манасія, який «наповнив Єрусалим неповинною кров’ю; і не хотів Господь простити» (2 Цар. 21:16; 24:4). Також Ісус проголосив, що Єрусалим першого сторіччя н. е. підлягає знищенню, оскільки його священики є синами тих, хто проливав кров пророків, аби ‘спала на них уся праведна кров, що пролита була на землі’ (Матв. 23:29—36). Бог попереджає світ, що він помститься за пролиту невинну кров, зокрема за кров «побитих за Боже Слово» (Об’яв. 6:9, 10).

 7. а) Як підтверджується те, що Ілля, Єлисей та Ісая були правдивими пророками? б) Що у зв’язку з Іллею сказав про пророцтва Петро?

⁷ Друга книга Царів теж засвідчує, що Єгова з безпомилковою певністю виконує свої пророчі присуди. Вона привертає нашу увагу до трьох провідних пророків — Іллі, Єлисея та Ісаї. У ній показано, як дивовижно сповнилися пророцтва кожного з них (2 Цар. 9:36, 37; 10:10, 17; 3:14, 18, 24; 13:18, 19, 25; 19:20, 32—36; 20:16, 17; 24:13). Те, що Ілля також був правдивим пророком, засвідчує його поява разом з пророком Мойсеєм та Великим Пророком Ісусом Христом під час преображення на горі (Матв. 17:1—5). Згадуючи цю величну подію, Петро сказав: «Отже, ми маємо ще певніше пророче слово, і ви добре робите, звертаючи на нього увагу як на світильник, котрий світить у темному місці,— аж поки не засвітає день і не зійде ранкова зоря,— у ваших серцях» (2 Пет. 1:19, НС).

 8. Чому Єгова виявив милосердя до свого народу і що збільшує наше довір’я до Царства на чолі з обіцяним Нащадком?

⁸ Записані в Другій книзі Царів події чітко показують, що Єгова виносить вирок смерті всім тим, хто сповідує фальшиву релігію і навмисно проливає невинну кров. Однак Єгова виявив милосердя до свого народу «ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом» (2 Цар. 13:23). Він зберіг цей народ «ради раба Свого Давида» (8:19). Єгова виявить подібне милосердя до всіх тих, хто в наш час звертається до нього. Розглядаючи біблійні оповіді та обітниці, ми ще з більшим довір’ям чекаємо Царства «Сина Давидового» Ісуса Христа, обіцяного Нащадка, в якому вже не буде ні кровопролиття, ні жодного зла! (Матв. 1:1; Ісаї 2:4; Пс. 145:20).

[Примітка]