«Корона і нараменник»
«ВІН [священик Єгояда] вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його» (2 Царів 11:12). Так-то книга Царів говорить про коронування царя Єгоаша. Чи ви помітили, що крім «корони», або королівського головного убору, Єгояда також поклав на молодого царя «нараменники». Що це були нараменники? І чому ними користувались під час церемонії коронування?
Єврейське слово перекладене «нараменники» звичайно стосується Десятьох Заповідей або Божого Закону взагалі (Вихід 31:18; Псалом 78:5). Згідно з цим, подібний вірш у 2 Хронік 23:11 читається так: «І вивели вони царського сина, і поклали на нього корону та звої Закону». Чому в 2 Царів 11:12 переклад Огієнка заступає слова «звої Закону» словом «нараменники»?
Відомий німецький коментар Біблії, Гердерс бібелкомментар, пояснює, що декотрі перекладачі не могли уявити собі, щоб цар носив Закон на своїй голові або руці. Тому, що коли говориться про царя Саула у 2 Самуїловій 1:10 (НС) згадує нарукавник (або наручник) разом з вінцем, то вони вірять, що вірш у 2 Царів 11:12 оригінально мусив читатися: «вінець і нарукавники». Але це тільки здогад. Заступати слова «звій Закона» словом «нарукавники» — це велика зміна тексту.
Нова Єрусалимська Біблія (англ., 1985) відновлює думку про Закон, або закон-угоду, і перекладає цей вірш так: «і дав йому копію заповіту». Чи Єгояда дійсно дав Єгоашеві «копію заповіту»? Правда, єврейське слово перекладене «поклав» також може перекладатись «дав». Але в книгах Царів і Хронік, воно знаходиться тільки раз, і стосується до вінця, як і Заповіту. Крім того, за цим словом зараз пишеться єврейське слово «на». Отже, «покласти на» мусить бути правильний переклад. Вінець, як і заповіт, були «покладені» на молодого царя Єгоаша, так як показує Переклад Нового Світу.
Чому, і як, первосвященик «поклав» заповіта на молодого царя? Зверніть увагу на спостереження німецького вченого Отто Теніюса: «Закон — книга в яку записувались Мойсеєві укази. Це символічно тримали над головою царя, після його прикрашення вінцем» (Дій бюхер дер кеніге, Книги Царів, нім.). Подібно до цього, професор Ернест Берто каже: «Покладення Закону [на царя] мало символічне значення, тобто, зобов’язання царювати згідно з тим Законом» (Дій бюхер дер кеніге, Книги хронік, нім.).
Бог наказав, що коли цар займав трон, то повинен написати собі Закон, студіювати й застосовувати його до життя (Повторення Закону 17:18-20). Покладення «заповіту» на новокоронованого царя могло бути символом на те, що хоч він уже зацарював, то таки був зобов’язаний дотримувати Закон Єгови. На нещастя, після смерті первосвященика Єгояди, Єгоаш забув цей дуже важливий урок, мало-помалу перестав поклонятись Єгові, і зрештою помер з руки найманих убивців (2 Хронік 24:17-25).