Єрусалим за біблійних часів. Що виявляє археологія?

ЦІКАВІ археологічні роботи у великих масштабах почали проводитися зокрема з 1967 року в Єрусалимі. Багато з місць розкопок тепер доступні для широкого загалу, тому відвідаймо декотрі з них і подивімося, як археологічні дані перегукуються з біблійною історією.

Єрусалим за царя Давида

Район, названий у Біблії горою Сіон, на якій було збудоване давнє Давидове Місто, не вирізняється нічим на тлі сучасного Єрусалима. Під час розкопок Давидового Міста, котрі очолював у 1978—1985 роках нині покійний професор Їґель Шіло, на східному схилі пагорба було виявлено масивну каскадну споруду, або підпірний мур.

Професор Шіло заявляв, що це повинні бути рештки величезного фундаменту підпірних мурів, на якому євусеяни (місцеві мешканці ще до Давидового завоювання) збудували фортецю. Він пояснював, що каскадна споруда, знайдена ним угорі цих підпірних мурів, належала до нової твердині, яку Давид побудував на місці фортеці євусеян. У 2 Самуїла 5:9 ми читаємо: «Осівся Давид у твердині, і назвав ім’я їй: Давидове Місто. І будував Давид навколо від Мілло й усередині».

Коло цієї споруди є входи в систему водопроводу давнього міста, частина якої, здається, походить від часів Давида. Деякі біблійні згадки про систему єрусалимського водопроводу викликають певні запитання. Приміром, Давид сказав своїм людям: «Хто вдарить на євусіїв, пролізе через водопровід і досягне» ворога (2 Самуїла 5:8, Хом.). Це зробив Давидів провідник Йоав. Що точно означає вислів «водопровід», або водний тунель?

Постають інші запитання щодо відомого Сілоамського тунелю, який, мабуть, викопали інженери царя Єзекії у восьмому сторіччі до н. е. і який згадується в 2 Царів 20:20 та 2 Хронік 32:30. Як змогли дві бригади тунелебудівників зустрітися, копаючи з різних кінців? Чому вони вибрали звивистий, набагато довший шлях для тунелю, ніж прямий? Як нагніталося повітря для тунелебудівників, адже в той час вони, очевидно, використовували олійні світильники?

Журнал «Огляд біблійної археології» (англ.) дав можливу відповідь на ці запитання. Ден Ґілл, геологічний консультант під час розкопок, сказав: «Давидове Місто лежить на добре розвиненій карстовій формі рельєфу. Карст — це геологічний термін, який вживається для опису явища, що призводить до нерівномірності рельєфу — порожнин, печер, шахт, утворених ґрунтовими водами, що просочуються і проходять через підземні кам’яні формації. (...) Геологічне дослідження підземних водопровідних споруд під Давидовим Містом виявляє, що тут попрацювали фахівці, котрі розширили природні (карстові) порожнини й шахти, переробивши їх у діючу систему водопостачання».

Завдяки таким даним можна пояснити, як прокопали Сілоамський тунель. Він міг тягнутися під пагорбом звивистим шляхом природного каналу. Бригади, які працювали з кожного кінця, могли прокопувати тимчасовий тунель, видозмінюючи існуючі печери. Далі було викопано похилий канал, щоб вода текла від джерела Ґіхон до ставка Сілоам, який, правдоподібно, був усередині міського муру. Цей водопровід став справжнім досягненням інженерії, бо різниця висот двох кінців цього тунелю становить всього-на-всього 32 сантиметри, хоча його довжина — аж 533 метри.

Учені вже давно з’ясували, що мешканці цього давнього міста використовували як основне джерело води джерело Ґіхон. Воно було за міськими мурами, однак містилося достатньо близько, аби до нього можна було прокласти тунель та викопати шахту завглибшки 11 метрів, що дало б жителям можливість черпати воду, не виходячи за межі захисних мурів. Цю споруду названо шахтою Уорена, на честь Чарлза Уорена, який знайшов цю систему 1867 року. Але коли було прокладено тунель і шахту? Чи вони існували за Давидового часу? Чи Йоав використовував цей водний тунель? Ден Ґілл відповідає: «Щоб пересвідчитись, чи шахта Уорена справді природна порожнина, ми взяли з її нерівних мурів уламок вапнистого відкладу для аналізу на наявність вуглецю С¹⁴. У цьому уламку не було вуглецю, а це вказує на те, що відклад має понад 40 000 років. Це дає підставу вважати, що ця шахта не є рукотворною».

Руїни з часів Єзекії

Цар Єзекія жив у час, коли ассирійці спустошували все на своєму шляху. У шостому році його панування вони завоювали столицю десятиплемінного царства, Самарію. Через вісім років (у 732 році до н. е.) ассирійці повернулися, погрожуючи війною Юді та Єрусалиму. У 2 Хронік 32:1—8 описується Єзекієва захисна тактика. Чи у нас є речові пам’ятки тих часів?

Так, 1969 року професор Нейман Авіґад знайшов руїни із цього періоду. Під час розкопок було виявлено фрагмент масивного муру, перша частина якого мала 40 метрів завдовжки, 7 метрів завширшки й, за підрахунками, 8 метрів заввишки. Мур частково стояв на бедроці й частково на рештках новозбудованих і зруйнованих за для муру домів. Хто звів цей мур і коли? «Допомогли Авіґадові визначити дату й призначення цього муру два біблійні уривки»,— повідомляється в одному археологічному часописі. У цих уривках говориться: «І він підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром — інший мур» (2 Хронік 32:5). «Порозбивали доми ті на зміцнення муру» (Ісаї 22:10). Сьогодні відвідувачі можуть побачити фрагмент цього так званого Широкого муру в єврейському районі Старого міста.

Різні розкопки також виявляють, що тогочасний Єрусалим був набагато більший, ніж вважалося, можливо, через наплив біженців з північного царства, якому завдали поразки ассирійці. Професор Шіло припускає, що місто євусеян займало площу десь у 6 гектарів. За днів Соломона воно розлягалося на майже 16 гектарів. Через 300 років, за правління царя Єзекії, укріплена частина міста збільшилась до коло 60 гектарів.

Кладовища періоду першого храму

Кладовища періоду першого храму, тобто до знищення вавилонянами Єрусалима 607 року до н. е., стали ще одним джерелом інформації. Під час розкопок на схилах долини Гінном у 1979—1980 роках була знайдена група поховальних печер, а в них — захопливі знахідки. «За всю історію археологічних пошуків в Єрусалимі, було знайдено лише кілька сховищ Першого Храму з усім їхнім вмістом, і це — одне з них. У ньому знайшли понад тисячу речей»,— говорить археолог Гейбріел Баркей. Він веде далі: «Найзаповітніша мрія кожного археолога, який працює в Ізраїлі, зокрема в Єрусалимі,— знайти письмовий матеріал». Археологи знайшли два невеличкі срібні сувої. І що в них було?

Баркей пояснює: «Коли я розглянув цю розгорнуту срібну смужку під лупою, то побачив, що її поверхня покрита манірно-вишуканими знаками, котрі вирізьблені на дуже тонкій та делікатній срібній пластинці якимось гострим інструментом. (...) Боже Ім’я, яке чітко видніється в написі, складається з чотирьох єврейських писемних знаків — йод-ге-вав-ге, написаних давньоєврейським шрифтом». В одній з пізніших публікацій Баркей додає: «Нас здивувало те, що на обидвох срібних пластинках були написані слова благословення, майже ідентичні з біблійним Священицьким Благословенням» (Числа 6:24—26). Це перший випадок, коли ім’я Єгови є в написі, який знайшли в Єрусалимі.

Як учені визначили вік цих срібних сувоїв? Здебільшого завдяки археологічному оточенню, в якому вони були знайдені. У сховищі було понад 300 уламків череп’яного посуду, вік яких ми в стані визначити (сьоме й шосте сторіччя до н. е.). Порівняння шрифту на цих сувоях зі шрифтом інших датованих написів вказує на те, що вони належать до одного періоду. Ці сувої виставляються сьогодні в Ізраїльському музеї в Єрусалимі.

Знищення Єрусалиму 607 року до н. е.

Біблія розповідає нам про знищення Єрусалиму 607 року до н. е. у 25-му розділі 2 Царів, 36-му розділі 2 Хронік і в 39-му розділі Єремії. Вона повідомляє, що армія Навуходоносора знищила місто вогнем. Чи недавні розкопки підтверджують цей історичний опис? За словами професора Їґеля Шіло, «свідчення [про знищення вавилонянами] у Біблії... доповнюється чіткими археологічними доказами — цілковитим знищенням багатьох споруд і залишками погорілих дерев’яних частин домів». Далі він сказав: «Сліди такого знищення було знайдено під час усіх розкопок в Єрусалимі».

Відвідувачі можуть побачити руїни знищення Єрусалима понад 2500 років тому. Ізраїльська башта, Спалена кімната й Дім Булл (Bullae House) — це відомі археологічні місця, збережені й доступні для відвідувачів. Археологи Джейн М. Кейхілл і Дейвід Тарлер доходять такого висновку в книжці «Ancient Jerusalem Revealed»: «Сліди великомасштабного знищення Єрусалима, яке вчинили вавилоняни, видно не тільки в товстих шарах обвуглених руїн викопаних споруд, як Спалена кімната та Дім Булл, але й у великій кількості кам’яних брил від розвалених будинків, що нею покритий східний схил. Біблійні описи про знищення цього міста... доповнюють археологічні знахідки».

Отже, археологічні розкопки за останніх 25 років багатьма способами підтвердили біблійну розповідь про Єрусалим від Давидових днів до його знищення 607 року до н. е. Але що можна сказати про Єрусалим першого сторіччя н. е.?

Єрусалим за Ісусових днів

Розкопки, Біблія, історик першого сторіччя Йосиф Флавій та інші джерела допомагають фахівцям відтворити Єрусалим за Ісусових днів до знищення його римлянами в 70 році н. е. Макет міста, який експонують позаду одного великого готелю в Єрусалимі, постійно приводять у відповідність із відомостями, отриманими під час нових розкопок. Головна особливість міста — храмова гора, котру Ірод збільшив удвічі в порівнянні з тим, якою вона була за днів Соломона. Це найбільша рукотворна платформа стародавнього світу — коло 480 на 280 метрів. Деякі будівельні блоки важили по 50 тонн, а один майже 400 тонн, і, за словами одного фахівця, вони були «неперевершені за розмірами у всьому стародавньому світі».

Тож зрозуміло, чому декотрі люди дуже здивувалися, коли почули Ісусові слова: «Зруйнуйте цей храм,— і за три дні Я поставлю його». Вони думали, що він має на увазі величезну будівлю храму, натомість він говорив про «храм тіла Свого». Тому вони сказали: «Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?» (Івана 2:19—21). Завдяки розкопкам в околицях храмової гори відвідувачі нині можуть побачити частини мурів та інші архітектурні деталі з Ісусових часів, а навіть піднятися сходами, якими він, напевно, піднімався до південних брам храму.

Недалеко від західного муру храмової гори, у єврейському кварталі Старого Міста, є два викопані та акуратно відновлені об’єкти з першого сторіччя н. е.— Спалений Дім і Квартал Ірода. Після знайдення Спаленого Дому археолог Нейман Авіґад написав: «Точно відомо, що римляни спалили цей будинок під час знищення Єрусалима в 70 році Р. Х. Уперше в історії розкопок, які проводилися в цьому місті, з’явився яскравий і чіткий археологічний доказ, що це місто горіло». (Дивіться фотографії на сторінці 12).

Деякі із цих знахідок проливають світло на певні події в Ісусовому житті. Ці будинки були у Верхньому Місті, де жили заможні люди Єрусалима, у тому числі й первосвященики. Там знайшли багато ритуальних купалень. Один вчений говорить: «Велика кількість купалень засвідчує про суворе додержання законів ритуальної чистоти, якої дотримувалися мешканці Верхнього Міста в період існування Другого Храму. (Закони чистоти записані в Мішні, яка присвячує десять розділів подробицям мікве)». Ця інформація допомагає нам зрозуміти те, що́ Ісус говорив про такі ритуали фарисеям і книжникам (Матвія 15:1—20; Марка 7:1—15).

Дивує й велика кількість знайденого в Єрусалимі кам’яного начиння. Нейман Авіґад запитує: «Чому вони з’являлися в єрусалимських домах нараз і в такій великій кількості? Відповідь слід шукати в галаці, єврейських законах ритуальної чистоти. Мішна говорить, що кам’яне начиння зараховується до предметів, які не піддаються нечистоті... Камінь просто не вважався ритуально забруднювальним». Цим напевно можна пояснити, чому воду, яку Ісус пізніше перетворив у вино, набрали не в глиняні посудини, а в кам’яні (Левит 11:33; Івана 2:6).

Відвідуючи Ізраїльський музей, можна побачити два незвичайні осуарії. У журналі «Огляд біблійної археології» (англ.) пояснюється: «Осуарії здебільшого використовувалися приблизно за сто років до знищення римлянами Єрусалима в 70 році н. е... Померлого клали в нішу, висічену в скелі поховальної печери, і після того як тіло розкладалося, кістки збирали й клали в осуарій (посудину, зроблену зазвичай із оздобленого вапняку)». Ці два осуарії, які тепер виставляються для широкого загалу, знайшли в листопаді 1990 року в одній із поховальних печер. Археолог Зві Ґрінгет повідомляє: «Ті два осуарії з гробниці — це перші археологічні знахідки, які містять слово... «Кайяфа». То, мабуть, ім’я родини первосвященика Кайяфи, про якого згадується... в Новому Завіті... Саме з його дому в Єрусалимі Ісуса повели до римського прокуратора Понтія Пилата». В одному із осуаріїв були кістки чоловіка, який мав коло 60 років. Фахівці теоретизують, що це фактично кістки Кайяфи. Один учений зараховує знахідки до Ісусового часу: «Монета, яку знайшли в іншому осуарії, була викарбувана за часу Ірода Агріппи (37—44 р.р. н. е.). Обидва осуарія Кайяфи можна віднести аж до початку сторіччя».

Вільям Ґ. Девер, професор археології Близького Сходу з Арізонського університету, зауважив про Єрусалим таке: «Ми не перебільшимо, сказавши, що за останніх 15 років з цього визначного місця нам вдалось дізнатися про археологічну історію більше, ніж за минулих 150». Завдяки багатьом важливим археологічним роботам в Єрусалимі за останні десятиріччя з’явилися знахідки, які проливають більше світла на біблійну історію.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 9]

Макет Єрусалима за часу Другого Храму, поміщений на території Holyland Hotel (Єрусалим).

[Ілюстрації на сторінці 10]

Вгорі: Єрусалимська храмова гора (південно-західний ріг муру).

Праворуч: спуск у шахту Уорена.