Спостерігаємо світ

Насилля стає ще брутальнішим

Для тих, кому здається, що змагання з таких видів спорту, як бокс або східні мистецтва бою, недостатньо брутальні, спортивні агенти в Сполучених Штатах Америки пропонують новий вид спорту, котрий називається «останній бій» або «завершальний бій». Згідно з повідомленням у «Нью-Йорк таймс», його ідея дуже проста: «Двоє чоловіків лупцюють один одного доти, доки один з них не здасться або не втратить свідомості». Вони не надягають рукавиць, щоб пом’якшити удари, в грі немає раундів або тайм-аутів, правил також майже не існує, якщо не враховувати заборони кусатися чи видавлювати очі. Противники використовують техніку боксу, дзюдо, карате, вільної боротьби та вуличних бійок, і дуже часто наслідки справді криваві. Змагання відбуваються під несамовиті вигуки натовпу фанатів, які платять по 200 доларів США за квиток; ці бої також нерідко показують по кабельному телебаченні й дають напрокат записи на відеокасетах. Проте багато штатів вже заборонили такі спортивні зустрічі.

Додатковий тягар роботи для жінок

Чи робота по дому однаково розподілена між чоловіком і жінкою? Згідно з опитом, проведеним Німецьким федеральним бюро статистики, це не так. Економісти Норберт Шварц та Дітер Шефер попросили 7200 родин проаналізувати й зареєструвати кількість часу, який йде на роботу по дому. В опиті охоплювались такі роботи, як миття посуду, закупівля необхідного, піклування про хворих родичів та догляд за машиною. «Жінки, незалежно від того чи вони працюють, чи ні, проводять приблизно вдвічі більше часу за роботою по господарству, ніж чоловіки»,— говориться у «Зюддойче цайтунґ».

Релігія у «кіберпросторі»

Для тих, хто використовує комп’ютер, щоб досліджувати «кіберпростір», інтернаціональні мережі комп’ютерних баз даних пропонують зараз ширший вибір інформації на релігійні теми. У світовій комп’ютерній мережі сьогодні можна знайти «Сторінку про Марію», де цікаві можуть отримати відповіді на десять запитань, які найчастіше задають про діву Марію, наприклад, чому її завжди зображують у блакитному одязі. Меноніти, котрі уникають електрики, представлені програмою, що називається «Запитайте Менонітів». Їм дають видрукувані з комп’ютера запитання, вони пишуть відповіді від руки та передають їх за допомогою посередника на комп’ютер. У «Християнському столітті» (англ.) зауважувалося, що зараз існує «ділянка» інтернаціональної мережі, яка називається «Сповідальня». У ній програма-священик запитує: «В чому ти хотів би висповідатися?» В наступному рядку пропонується вибір відповідей. «Я поповнив наступний гріх: (вбивство), (перелюб), (лінощі), (хтивість), (скупість), (брехня), (обжерливість), (пиха), (гнів), (пожадливість), (неправильні пріоритети)».

Дуже велика квітка, яка дуже сильно пахне

Найбільша квітка у світі є дійсно дивним творінням. Вона називається рафлезія і досягає розміру автобусного колеса. Для розвитку бутонові потрібно стільки часу, скільки людині від зачаття до народження. Але розмір — це не єдине, що робить цю квітку непридатною для букетів. Вона смердить. Щоб принадити мух, які запилюють рослину, рафлезія смердить тухлим м’ясом. Колись малайзійські селяни, що жили у вологих тропічних лісах, де росте рафлезія, прозвали рослину чашею Диявола й винищували її, як тільки бачили. Проте, згідно з «Саут чайна морнінґ пост», малайзійський державний парк «Кінабалу» розпочав кампанію по захисту рідкісної квітки, щоб вчені мали змогу краще її дослідити. Місцеві жителі тепер заробляють гроші, показуючи дорогу через ліс туристам, які хочуть сфотографувати рафлезію. Без сумніву, більшість тримається від квітки на значній відстані.

Лурд в Італії?

Говорять, що в італійському місті Чівітавеччіа недавно бачили статую Мадонни, яка плакала кривавими сльозами. Подія викликала наплив до міста десятків тисяч цікавих глядачів і прочан. З цієї причини мер міста П’єтро Тідеї, сам невіруючий, разом з католицьким прелатом вирушив у подорож до Франції. Вони відвідали знамените містечко Лурд, відоме завдяки католицькій святині, де, як гадають, відбуваються «чуда». Цей візит не був ходінням на прощу. Його метою було швидше вивчення «економічного чуда» Лурда, щоб мати уявлення, як краще організувати справи та управління, аби Чівітавеччіа стала такою ж прибутковою Меккою для туристів та прочан.

Бразильська «священна війна»

Один із пасторів п’ятидесятників у Бразилії нещодавно розпочав те, що бразильська преса прозвала священною війною. Виступаючи по національному телебаченню, цей пастор, Сержіо фон Гельде, відкрито засудив поклоніння образам у католицькій церкві. Щоб яскравіше проілюструвати це, він показав керамічну статуетку «Нашої пані Апаресіди», темношкірий варіант зображення діви Марії, яка служить святою заступницею для 110 000 000 бразильських католиків. Фон Гельде назвав статуетку «бридкою, обурливою лялькою», надавав їй ляпасів та побив ногами. Тисячі католиків висловили протест, носячи вулицями зображення святої заступниці. Волаючи та кидаючи каміння, натовпи оточили деякі з храмів п’ятидесятницької секти фон Гельде, яку називають Всесвітньою церквою Божого Царства. Фон Гельде, котрого голова церкви після телевізійної передачі звільнив з посади, обвинувачує засоби масової інформації в тому, що вони знову й знову передають запис його виступу. «ТВ Ґлобо [найбільша телемережа країни] зробила з мене монстра»,— заявив пастор.

Вбивства з пильності

У Південно-Африканській Республіці групу людей, яких підозрювали у тому, що вони грабують автомобілі на дорогах, розгніваний натовп виволік з домівок, порубав на смерть, а трупи розмалював. За словами газети «Сатердей Стар», зріст кількості таких випадків є «симптомом того, що суспільство загубило довір’я до поліції і його опанував істеричний страх перед злочинністю». Хоч кримінологи не виправдовують такої поведінки, вони вважають, що акт розмалювання жертв після вбивства має певне значення. Це було зроблено як попередження іншим потенційним злочинцям. Один кримінолог висловився про це так: «Все вказує на те, що ситуація повністю вийшла з-під контролю, а громадськість не в стані більше зносити усвідомлення того, що люди живуть в облозі злочинців».

Труднощі з кондорами-підлітками

Каліфорнійський кондор, велетенський птах, що живиться падлом і що майже цілком зник у цьому столітті, створює особливі труднощі для прихильників охорони природи, які пробують випустити на волю кондорів, вирощених у клітці. Справа в тому, що молоді птахи, котрих випускають, перебувають «у фазі, коли вони, як підлітки, все досліджують і хочуть все перепробувати»,— сказала журналу «Новий вчений» (англ.) одна з тих, хто займається справою збереження виду. Те, що вони не бояться людей та ліній електропередач, вже коштувало декільком з птахів життя або волі. Тому прихильники охорони природи звернулися до нової тактики вирощування пташенят кондора. Вони використовують слабкий електричний шок, щоб навчити птахів уникати ліній електропередач. Щоб навчити відрази до людей, ніхто не з’являється у полі зору кондора, хіба що декілька людей час від часу зненацька нападають на птаха, ловлять його та перевертають догори ногами. «Кондори цього терпіти не можуть»,— завважує «Новий вчений», і в такій спосіб вони вчаться уникати людей. До цього часу така стратегія мала відносний успіх.

Гіпотеза щодо таємниці тунелю

Археологи довго дивувалися, чому тунель Єзекії, викопаний у восьмому сторіччі до н. е. для забезпечення водою Єрусалима, який обложило асирійське військо, прокладений таким безсистемним, звивистим шляхом. Щоб прокласти його напряму, більш ефективним курсом, потрібно було б копати тільки 320 метрів замість 533 метрів дійсної довжини тунелю. В 1880 році на стінці тунелю знайшли напис стародавньою єврейською мовою. Він розповідав, як дві групи робітників почали роботу на протилежних кінцях тунелю й зустрілися посередині. Беручи до уваги звивистий шлях тунелю, виникає додаткове запитання, як вони спромоглися це зробити. Сьогодні геологи гадають, що вони знайшли відповідь. На думку Дана Ґіла з геологічної інспекції Ізраїлю, робітники розширяли природні канали, які вода проробила на стику двох скельних порід, або там, де під час сейсмічних струсів виникли тріщини. З часом ці канали в деяких місцях могли стати достатньо широкими, що пояснює те, чому висота тунелю різниться від 1,7 метра до 5 метрів, а також те, звідки робітники з олійними світильниками мали достатньо повітря. Крім того, робітники також були майстрами своєї справи, бо для вдало прокладеного тунелю необхідно було, щоб він мав невеликий схил, приблизно 31,75 сантиметра на цілу свою довжину.