Запитання читачів

У Святому Письмі згадано про «книгу Праведного» і «Книжку воєн Господніх» (Іс. Нав. 10:13; Чис. 21:14). Проте обох цих книг немає в біблійному каноні. Чи мова йде про загублені натхнені писання?

Немає жодних підстав вважати, що ці дві книги були написані під натхненням Бога, а потім загублені. Натхнені письменники Біблії не раз посилалися на інші писання. Деякі з них належать до біблійних книг, просто їх названо так, що вони здаються невідомими сучасним читачам. Наприклад, у 1 Хронік 29:29 згадано про «історію провидця Самуїла», «історію пророка Натана» та «історію прозорливця Ґада». Ці три історії, мабуть, вказують на книги, знані як Перша і Друга книги Самуїла і, можливо, книга Суддів.

Однак певні книжки називаються подібно до біблійних книг, але насправді не належать до Біблії. Це можна побачити на прикладі чотирьох стародавніх книжок — «Книги Хроніки Юдиних царів», «книги Юдиних та Ізраїлевих царів», «книги Ізраїлевих царів» і «Книги Царів Ізраїлевих та Юдиних». Хоча назви цих книжок схожі на назви біблійних книг, як-от Першої і Другої книг Царів, усі чотири книжки не були натхнені Богом і не належать до біблійного канону (1 Цар. 14:29; 2 Хр. 16:11; 20:34; 27:7). Ймовірно, вони були історичними творами, складеними до часу, коли пророк Єремія та Ездра написали розповіді, поміщені тепер у Біблії.

Справді, деякі біблійні письменники згадували або досліджували вже існуючі, але не натхнені Богом розповіді чи документи. В Естер 10:2 говориться про «Книгу Хронік царів мідійських та перських». Лука, щоб написати євангельську оповідь, теж «докладно дослідив усе від самого початку». Мабуть, він мав на увазі, що детально ознайомився з наявними письмовими джерелами, коли вписав у своє Євангеліє родовід Ісуса (Луки 1:3; 3:23—38). Документи, які вивчав Лука, не були натхнені Богом, але його Євангеліє — натхнене. І це Євангеліє залишається для нас дуже цінним.

Якщо взяти до уваги дві згадані в запитанні книги — «книгу Праведного» і «Книжку воєн Господніх»,— то, схоже, йдеться про стародавні документи, не натхнені Богом. Тому Єгова не зберіг цих книг до наших днів. Дослідивши посилання у Святому Письмі на ці дві книги, біблеїсти дійшли висновку, що це були збірки поетичних творів або пісень, в яких ішлося про конфлікти між Ізраїлем і його ворогами (2 Сам. 1:17—27). В одній біблійній енциклопедії говориться, що ці книжки, можливо, були «збіркою давньоєврейських поем і пісень, які з покоління в покоління передавалися професійними співцями». Навіть деякі чоловіки, якими Єгова послуговувався колись як пророками чи прозорливцями, записували розповіді, що не були ним натхнені. Тож ці оповіді не ввійшли у Святе Письмо, яке «корисне для навчання, для напучення, для виправлення» в наші дні (2 Тим. 3:16; 2 Хр. 9:29; 12:15; 13:22).

Ми не повинні вважати певні книжки натхненими Богом тільки тому, що про них згадано в Біблії і що вони були корисними джерелами інформації. Водночас слід зазначити, що Бог Єгова зберіг усі писання, які містять «Слово... нашого Бога», і вони «повіки стоятимуть» (Ісаї 40:8). Дійсно, писання, які Єгова включив до 66 біблійних книг,— це саме те, що потрібне нам, аби «бути в усьому вправними й цілковито спорядженими до всякого доброго діла» (2 Тим. 3:16, 17).