СВІТЛО

Єврейське слово ор та грецьке фос стосуються того, що випромінюється джерелом світла, наприклад світильником (Єр 25:10) або сонцем, і того, що протилежне темряві — чи то в буквальному, чи в переносному значенні (Іс 5:20; Ів 11:10, 11). Вважається, що світло складається з енергетичних частинок, які мають хвильові властивості. Але люди й досі багато чого не знають про те, як саме поширюється світло.

Сонячне світло складається з різних кольорів, кожному з яких відповідає хвиля певної довжини. Колір будь-якого предмета залежить від того, яку частину світлового спектра відбиває його поверхня. Завдяки світлу людина бачить безліч відтінків, які милують її око. Також світло підтримує життя на нашій планеті, від нього залежить існування рослин, тварин і людей.

Джерело світла. Бог Єгова є Творцем світла і темряви (Іс 45:7). У перший день творення він сказав: «Нехай буде світло» (Бт 1:3). Перед тим Єгова створив небо (разом з «великими світилами»: сонцем, місяцем та зорями; пор. Пс 136:7—9) і землю (Бт 1:1). Очевидно, поява світла на планеті стала можливою завдяки тому, що поступово була усунена перешкода, яка не давала сонячним променям досягти Землі. А відділення світла від темряви, скоріш за все, було пов’язане з тим, що Земля, рухаючись довкола Сонця, також оберталася навколо своєї осі (Бт 1:4, 5). Через багато століть Єгова покарав єгиптян, які поклонялися сонцю, вразивши їх темрявою; при цьому в ізраїльтян і далі було світло (Вх 10:21—23). Виводячи свій народ з Єгипту, Єгова освітлював йому шлях за допомогою стовпа вогню (Вх 13:21; 14:19, 20; Пс 78:14, прим.).

У Біблії світло часто пов’язується з його Творцем. Псалмоспівець написав: «Єгово, мій Боже, ти надзвичайно величний. Зодягаєшся ти у велич і славу. Ти огорнений світлом, наче вбранням» (Пс 104:1, 2). Ці слова перегукуються з видінням Єзекіїля. Він сказав: «Я побачив, що вище від подоби його пояса виблискувало щось схоже на сплав золота і срібла, який світився, наче вогонь, а нижче від подоби його пояса було щось схоже на вогонь. Довкола ж нього було сяйво, подібне до веселки, яка з’являється в хмарах у день зливи. Так виглядало сяйво, що було довкола. Це була подоба слави Єгови» (Єз 1:27, 28). Століттями раніше лише через незначний вияв цієї слави обличчя Мойсея засяяло (Вх 33:22, 23; 34:29, 30).

«Бог є світло і в ньому немає жодної темряви» (1Ів 1:5). Він праведний, правдивий та святий (Пв 32:4; Об 4:8) і не має нічого спільного з нечистими та ганебними вчинками, які часто асоціюються з темрявою. (Пор. Йв 24:14—16; 2Кр 6:14; 1Фс 5:7, 8.) Ті, хто ходить у темряві, виявляючи ненависть до свого брата, і ті, хто не перебуває в правді, не можуть мати єдності з Богом (1Ів 1:6; 2:9—11).

Єгова — «Батько небесних світил» (Як 1:17). Він не лише «дає сонце, щоб воно світило вдень, і закони місяцю й зорям, щоб вони світили вночі» (Єр 31:35), але також є Джерелом духовного просвітлення (2Кр 4:6). Його слово, закон і справедливість — це світло для тих, хто ними керується (Пс 43:3; 119:105; Пр 6:23; Іс 51:4). Псалмоспівець писав: «Завдяки твоєму світлу ми бачимо світло» (Пс 36:9; пор. Пс 27:1; 43:3). Подібно як сонце сяє чимраз яскравіше від світанку до настання «ясного дня», стежка праведних, освітлена Божою мудрістю, стає чимраз світлішою (Пр 4:18). Той, хто ходить стежками Єгови, ходить у його світлі (Іс 2:3—5). А той, хто дивиться на щось, маючи при цьому нечисті думки або лихі задуми, перебуває у глибокій духовній темряві. Щодо цього Ісус сказав: «Якщо твоє око заздрісне [букв. «погане; зле»], то й усе тіло буде темне. Коли ж світло, що в тобі, насправді є темрявою, то яка ж велика ця темрява!» (Мт 6:23, прим.; пор. Пв 15:9; Пр 28:22; 2Пт 2:14).

Світло та Божий Син. Ісус, «Цар над царями і Пан над панами», воскрес та вознісся на небо і відтоді «перебуває в неприступному світлі». Це світло настільки величне, що людські очі просто не здатні бачити Ісуса (1Тм 6:15, 16). Коли Савлу (Павлу) із Тарса, гонителю християн, з’явився прославлений Божий Син, світло з неба осліпило його (Дії 9:3—8; 22:6—11).

Протягом свого служіння на землі Ісус Христос був світлом для тих, хто хотів отримати Боже схвалення: він ніс духовне просвітлення, допомагаючи людям зрозуміти наміри Бога та його волю (Ів 9:5; пор. Іс 42:6, 7; 61:1, 2; Лк 4:18—21). Спочатку це «велике світло» засяяло над «загубленими вівцями з народу Ізраїля» (Іс 9:1, 2; Мт 4:13—16; 15:24). Проте духовне просвітлення мали отримати не лише євреї та прозеліти (Ів 1:4—9; пор. Дії 13:46, 47). Коли маленького Ісуса принесли у храм, Симеон назвав його «світлом, що усуне заслону з народів» (Лк 2:32). Павло пояснив ефесянам, що, не знаючи Бога та його намірів, необрізані язичники перебували в темряві. Він написав: «За тілом ви були людьми з інших народів, і обрізані, яким люди зробили тілесне обрı́зання, колись називали вас необрізаними. У той час ви були без Христа, відчужені від ізраїльського народу, і, оскільки ви були сторонніми, вас не стосувались угоди, пов’язані з обіцянкою; також у цьому світі ви не мали надії та перебували без Бога» (Еф 2:11, 12). Але коли добру новину про Христа почали проповідувати неєвреям, ті, хто прийняв її, були покликані «із темряви до [Божого] дивовижного світла» (1Пт 2:9). Проте інші й далі дозволяли «богу цього світу» — тому, хто видає себе «за ангела світла», або просвітлення,— засліплювати їхні розуми, «щоб їх не сягнуло сяйво славної доброї новини про Христа» (2Кр 4:4; 11:14). Вони вибрали темряву, оскільки хотіли потурати своїм егоїстичним бажанням. (Пор. Ів 3:19, 20.)

Послідовники Христа стають світлом. Ті, хто повірив в Ісуса Христа як у «світло для світу» та пішов за ним, стали «синами світла» (Ів 3:21; 8:12; 12:35, 36, 46). Вони пояснювали іншим, як здобути Боже схвалення та життя, і робили це «при світлі», тобто відкрито (Мт 10:27). Подібно й Іван Хреститель був немов світло, «проповідуючи хрещення на знак каяття» та вказуючи на прихід Месії (Лк 3:3, 15—17; Ів 5:35). Словом, власним прикладом та добрими вчинками послідовники Ісуса дають своєму світлу світити (Мт 5:14, 16; пор. Рм 2:17—24). «Плід світла — це всіляка великодушність, праведність і правда». Воно викриває ганебні вчинки «синів непослуху» (статеву розпусту, всіляку нечистоту, жадібність і подібне) — вчинки, що притаманні темряві. Таким чином проливається світло на те, якими ці вчинки є насправді, і в результаті вони самі стають «світлом», тобто стає явним те, що Єгова їх засуджує (Еф 5:3—18; пор. 1Фс 5:4—9). Одягнені в духовне озброєння від Бога, в «зброю світла», християни ведуть боротьбу «проти урядів, влади, світових правителів цієї темряви, проти злих духовних сил у небесах». Завдяки цій зброї їм під силу вистояти і залишитися вірними Богові (Рм 13:12—14; Еф 6:11—18).

Інші приклади вживання в переносному значенні. У Біблії про світло часто говориться в переносному значенні. Під виразом «світло очей моїх» мається на увазі здатність бачити (Пс 38:10). Якщо Бог «дає світло» комусь, це означає, що він дає цій людині життя або дозволяє їй жити (Йв 3:20, прим.; 3:23). Мертвонароджених дітей названо «дітьми, котрі ніколи не бачили світла» (Йв 3:16; пор. Пс 49:19). Вислів «сонце милує очі» може означати «добре бути живим» (Ек 11:7).

Про ранкове світло поетично сказано, що воно хапає землю за краї і струшує з неї неправедних, оскільки світанок розганяє лиходіїв. Темрява — то їхнє «світло», бо вони звикли чинити зло під покровом темряви, і їхнє символічне «світло» зникає з появою буквального світла вранці (Йв 38:12—15; пор. Йв 24:15—17).

Подібно до сонячного світла, присуди Єгови завжди очевидні. Цю думку підкреслено в Осії 6:5: «Суд над вами буде наче яскраве світло».

Під виразом «світло [Божого] лиця» мається на увазі схвалення Єгови (Пс 44:3; 89:15). Слова «осяй нас світлом свого лиця» означають «вияви нам прихильність» (Пс 4:6, прим.). Подібно і про схвалення царя говориться як про «сяйво царського обличчя» (Пр 16:15).

Слово «світло» може передавати думку про відчуття радості, яке протилежне похмурому настрою (Йв 30:26). Можливо, це віддзеркалено в словах Йова: «Вони не затьмарювали світла мого обличчя» (Йв 29:24, прим.). Хоча інші були похмурими та сумними, Йов не переймав їхнього настрою.

Світло інколи пов’язується з надією на щось добре, наприклад з надією на спасіння чи визволення (Ес 8:16, прим.; Пс 97:11; Іс 30:26; Мих 7:8, 9). Освітивши Сіон своєю славою, Єгова показав, що визволить його з полону і тоді Сіон стане джерелом світла для народів (Іс 60:1—3, 19, 20; пор. Об 21:24; 22:5). З іншого боку, коли говориться, що сонце, місяць та зорі не дадуть свого світла, то це провіщає лихо (Іс 13:10, 11; Єр 4:23; Єз 32:7, 8; Мт 24:29).