Єгова загоїв його рани

Зрештою всі замовкли і запала тиша. Чути тільки шум спекотного вітру з пустелі Аравії. Йову, втомленому довгою суперечкою, вже нічого додати. Уявіть, як він гнівно дивиться на Еліфаза, Білдада і Цофара, ніби вимагаючи від них відповіді. Та вони відводять погляд, розчаровані тим, що всі їхні доводи, довгі промови і дошкульні нападки нічого не дали (Йова 16:3). Йов нізащо не дозволить піддати сумніву свою непорочність, свою відданість Богу.

Йову може здаватися, що непорочність — єдине, що у нього залишилось. Він втратив усе своє майно, десятеро його дітей загинули, а друзі і знайомі відвернулися від нього. Жорстока хвороба забрала його здоров’я. Почорніла шкіра вкрилася струпами, по тілу повзають хробаки. Навіть його подих став огидним (Йова 7:5; 19:17; 30:30). На додаток до всього Йова надзвичайно обурили злісні нападки горе-розрадників. Він палає бажанням довести, що не є таким безнадійним грішником, як вони кажуть. Його останні слова примусили їх замовкнути. Потік жорстоких слів нарешті зупинився. Однак Йов і далі не може заспокоїтись. Треба, щоб хтось прийшов йому на допомогу.

Зрозуміло, що Йов не міг правильно подивитися на свою ситуацію. Хтось мав показати йому, в чому він помиляється, і спрямувати його думки у правильне русло, хтось мав заспокоїти і розрадити його, тобто зробити те, чого не зробили троє його приятелів. Чи ви колись потребували співчуття і хорошої поради? Чи вас розчаровували друзі? Розглянувши, як Єгова допоміг своєму служителю Йову і як Йов прийняв цю допомогу, ви сповнитесь надією і зробите для себе корисні висновки.

Далі у розповіді з’являється нова постать — молодий чоловік на ім’я Елігу. Виявляється, він уже давно прислухався до суперечки старших, і йому зовсім не подобалось те, що він чув.

Елігу засмутили слова Йова. Йому було важко дивитись, як праведний Йов під тиском «доводив свою правоту, а не Божу». При цьому Елігу глибоко співчував Йову, адже бачив, як сильно страждає ця щира людина і наскільки потребує доброї поради і заспокійливих слів. Не дивно, що Елігу розгнівався на горе-розрадників Йова. Він чув, як вони нападали на свого приятеля, підривали його віру, принижували його достоїнство і ставили під сумнів його непорочність. З їхніх слів навіть випливало, що Бог суворий і жорстокий. Елігу більше не міг мовчати (Йова 32:2—4, 18).

«Я молодий,— сказав він,— а ви — люди в літах. Ось чому я з поваги до вас стримувався і не смів сказати те, що знаю». Елігу продовжив: «Сам лише вік не робить людину мудрою, і не тільки старі розуміють, що правильно» (Йова 32:6, 9). Довга промова Елігу підтвердила ці слова. Він говорив з Йовом зовсім не так, як Еліфаз, Білдад і Цофар. З самого початку Елігу запевнив Йова, що не буде його принижувати і ранити словами. Він виразив свою повагу тим, що звернувся до Йова на ім’я і визнав, що приятелі ставилися до нього несправедливоa. Елігу ввічливо сказав: «А тепер, Йове, послухай, будь ласка, моїх слів» (Йова 33:1, 7; 34:7).

Елігу говорив з Йовом прямо. Він сказав: «Я слухав твої слова: “Я чистий, переступів не чинив, незаплямований я і провини не маю. А Бог шукає приводу, щоб переслідувати мене”». Далі він перейшов до самої суті і поставив Йову питання: «Чи ти настільки впевнений у своїй правоті, що міг би сказати: “Я більш праведний, ніж Бог”?» Елігу не хотів, щоб Йов і далі лишався при своїй думці. «Ти помиляєшся»,— сказав молодий чоловік (Йова 33:8—12; 35:2). Елігу добре розумів, що Йова переповнює гнів через тяжкі втрати і жорстоке ставлення приятелів. Але він попередив Йова: «Стережись, щоб не піддався ти люті й не почав злорадіти» (Йова 36:18).

Насамперед Елігу виступив на захист Бога Єгови. Він влучно підкреслив глибоку істину: «Не може правдивий Бог поводитись негідно, і Всемогутній не може чинити кривду!.. Всемогутній не викривлює правосуддя» (Йова 34:10, 12). Елігу навів приклад справедливості Єгови, яка відзначається милосердям: Бог міг би покарати Йова за необдумані і зухвалі слова, але не зробив цього (Йова 35:13—15). При цьому Елігу не вдавав, ніби знає все на світі, а смиренно визнав: «Бог незбагненно величний» (Йова 36:26).

Елігу не тільки докорив Йову, а й підтримав його. Він привернув увагу Йова до чудової надії на те, що одного дня Єгова поверне йому здоров’я. Бог скаже про людину, яка вірна йому: «Нехай тіло її стане свіжішим, ніж у молодості, нехай повернеться вона у дні своєї молодечої сили». Доброта і тактовність Елігу виявилася й у тому, що він не просто повчав Йова, а дав йому можливість висловитись. «Говори,— сказав він,— бо я хочу довести твою правоту» (Йова 33:25, 32). Йов нічого не сказав. Можливо, він відчув доброту і співчуття у мудрих словах Елігу, і тому вже не хотів виправдовуватись. Можливо, він був настільки зворушений, що розплакався.

Обидва вірні чоловіки — Елігу і Йов — подали нам приклад. Елігу показав, як тактовно робити зауваження і зі співчуттям заспокоювати людину, яка потребує поради і підтримки. Справжній друг обов’язково вкаже своєму приятелю на серйозний недолік і застереже від помилок (Прислів’я 27:6). Нам треба бути чесними з нашими друзями, але й не забувати при цьому про теплі слова підтримки, навіть коли вони говорять щось необдумано. А коли хтось робить зауваження нам, ми, за прикладом Йова, смиренно його вислухаємо. Усім нам потрібні поради і зауваження. Вони можуть врятувати нам життя (Прислів’я 4:13).

Елігу часто згадував вітер, хмари, грім і блискавку. В якийсь момент він сказав: «Прислухайтесь до розкотів його [Бога] голосу». Невдовзі Елігу вже говорив про бурю (Йова 37:2, 9). Мабуть, поки він розмовляв з Йовом, насувалася сильна буря. Пройшло трохи часу, і вона вдарила зі всією силою. А потім сталося щось дивовижне — заговорив сам Єгова! (Йова 38:1).

Як приємно перейти до розділів, в яких записано промову Єгови, звернену до Йова! Правдиві слова Єгови, наче потужна буря, розвіяли пустопорожні слова та лживі твердження Еліфаза, Білдада і Цофара. Спочатку Єгова навіть не згадував про цих чоловіків. Він звертався тільки до Йова, по-батьківськи, з любов’ю докоряючи своєму служителю.

Єгова розумів біль Йова і жалів його, як жаліє всіх своїх земних дітей, які страждають (Ісаї 63:9; Захарія 2:8). До того ж Йов «говорив нерозумно», чим лише погіршував своє становище. Тому Єгова допоміг Йову прийти до правильних висновків, поставивши йому чимало запитань. «Де ти був, коли я засновував землю? — спитав Бог.— Розкажи, коли вважаєш, що маєш розуміння». У час, коли Бог створював нашу планету, «ранкові зорі», тобто небесні Божі сини, голосно вихваляли Творця, захоплюючись його дивовижними ділами (Йова 38:2, 4, 7). Йову, звісно, нічого було відповісти.

Потім Єгова розповів про діло своїх рук. Можна сказати, він зробив для Йова короткий огляд того, що сьогодні ми називаємо такими природничими науками як астрономія, біологія, геологія та фізика. Єгова приділив увагу багатьом тваринам, поширеним у місцевості, де жив Йов, таким як лев, крук, гірська коза, дикий осел, дикий бик, страус, кінь, сокіл, орел, бегемот та левіафан (мабуть, ішлося про крокодила). Уявіть, як це — побувати на лекції про світ природи, з якою виступає сам Творець Усесвіту!b

Чого хотів досягти Єгова? Він бачив, що Йову бракувало смирення. Нарікаючи на те, що Єгова нібито несправедливий до нього, Йов тільки ятрив собі рани і віддалявся від сповненого любові Батька. Тож Єгова знову і знову запитував Йова: «Де ти був, коли я створював чудеса природи? Чи ти годуєш тварин, яких я створив, чи ти розпоряджаєшся ними і чи можеш усіх їх приручити?» Якщо Йову не під силу підкорити собі тварин і звичайні явища природи, то як він може судити Творця? Хіба Йов ліпше за Єгову знає, що і як треба робити?

У всьому, що говорив Єгова, відчувалася глибока любов. Єгова ніби пояснював Йову: «Сину мій, якщо я створив усе живе й неживе і далі дбаю про діло своїх рук, невже я не в змозі подбати про тебе? Хіба ж я міг відмовитись від тебе, відібрати дітей, наслати хвороби і нещастя? Хто ж, як не я, поверне тобі все, що ти втратив, хто загоїть твої рани?»

Йов тільки двічі наважився відповісти на питання Єгови. Він не сперечався і не шукав собі виправдань. Він смиренно визнав, що багато чого не знає, і зрікся своїх слів (Йова 40:4, 5; 42:1—6). Це яскраво свідчить про міцну віру Йова. Вона не ослабла попри все, що йому довелося пережити. Йов визнав свою провину і розкаявся. Кожен з нас може запитати себе: «Чи вистачає мені смирення, щоб визнати свою провину, коли мені хтось докоряє і дає пораду?» Поради потрібні всім. Прислухаючись до них, ми наслідуємо віру Йова.

Тепер Єгова хоче загоїти душевні рани Йова. Звертаючись до Еліфаза, очевидно, найстаршого з трьох приятелів Йова, Єгова каже: «Запалав мій гнів на тебе і двох твоїх приятелів, бо ви не говорили про мене правди, як мій слуга Йов» (Йова 42:7). Що означають ці слова? Чи Єгова мав на увазі, що все, сказане тими трьома чоловіками, було неправдою, а Йов і словом не згрішив? Звичайно ж, ніc. Однак Йов, на відміну від своїх обвинувачів, був зломлений горем і зранений несправедливими докорами. Ось чому він іноді говорив нерозсудливо. Еліфаз і його друзі не пережили таких бід, як їхній приятель. Зарозумілі чоловіки цілеспрямовано завдавали Йову жорстоких ударів, що свідчило про слабкість їхньої віри. Вони не лише звинувачували невинну людину, але й виставляли в неправильному світлі Єгову, зображаючи його бездушним і жорстоким Богом.

Не дивно, що Єгова притягнув приятелів Йова до відповідальності. Бог наказав їм принести в цілопалення сім биків і сім баранів. Це була немала жертва, адже пізніше, за Мойсеєвим законом, бика приносив у жертву первосвященик, який своїм гріхом стягнув вину на весь народ (Левіт 4:3). Бик був найдорожчою твариною, яку Закон вимагав давати в жертву. Крім того, Єгова сказав, що прийме цілопалення від горе-розрадників Йова тільки після того, як він помолиться за них (Йова 42:8)d. Йову, мабуть, відлягло від серця, коли Бог нарешті виправдав його і відновив справедливість!

Єгова не сумнівався, що Йов помолиться за своїх кривдників і пробачить їм весь біль, який вони йому завдали. І Йов не розчарував свого Батька (Йова 42:9). Послух Йова краще за будь-які слова свідчив про його непорочність. Саме завдяки послуху Йов отримав найбільші благословення у своєму житті.

З того, як Єгова поставився до Йова, видно, що наш Бог «дуже ніжний у виявленні почуттів та милосердний» (Якова 5:11). Єгова повернув Йову здоров’я. Уявіть собі почуття Йова, коли, як і передрік Елігу, його тіло стало «свіжішим, ніж у молодості». Рідні та друзі Йова нарешті оточили його своєю увагою: вони виражали йому співчуття і приносили подарунки. Єгова знову зробив Йова багатим — дав йому вдвічі більше, ніж той мав раніше. Не забув він і про те, що Йов з дружиною втратили синів і дочок. Тому, щоб хоч якось пом’якшити їхній глибокий біль, Єгова подарував їм ще десятьох дітей. Крім того, Єгова продовжив життя Йова на 140 років, і він побачив чотири покоління своїх нащадків. Біблійна оповідь про Йова закінчується такими словами: «І помер Йов у глибокій старості, задоволений життям» (Йова 42:10—17). А в Раю Йов з дружиною знову обіймуть усіх своїх дітей, в тому числі тих, кого вбив Сатана (Івана 5:28, 29).

Чому Єгова так щедро винагородив Йова? Біблія каже: «Ви чули про витривалість Йова» (Якова 5:11). Важко навіть уявити всі ті страждання, які довелося знести Йову. Слово «витривалість» говорить про те, що Йов попри всі страждання зберіг свою віру і любов до Бога. Він не озлобився і був готовий простити тих, хто нещадно завдавав йому болю. Йов тримався своєї надії і з усіх сил захищав свій найдорожчий скарб — свою беззастережну відданість Богу (Йова 27:5).

Кожному з нас потрібна витривалість, адже Сатана обов’язково спробує посіяти в наших серцях страх і зневіру. Проте, якщо ми зберігаємо віру, лишаємося смиренними, прощаємо інших і рішуче захищаємо свої стосунки з Богом, то отримаємо обіцяні благословення (Євреїв 10:36). Коли ми наслідуємо віру Йова, Сатана злиться, але Єгова, який нас дуже любить, надзвичайно радіє.