Біблійна книга 18. Йова
Письменник: Мойсей
Місце написання: пустеля
Написання закінчено: бл. 1473 року до н. е.
Описаний період: понад 140 років між 1657 і 1473 роками до н. е.
1. Що означає ім’я Йова і на які запитання відповідає книга Йова?
ОДНА з найстарших книг натхнених Писань! Люди її надзвичайно шанують і часто цитують, але повністю не розуміють. Чому було написано цю книгу і наскільки вона цінна для нас сьогодні? Відповідь знаходимо у значенні імені Йова: «Предмет ворожості». У цій книзі порушено два важливих питання: чому страждають невинні? Чому Бог допускає зло на землі? Відповісти на ці запитання нам допоможе розповідь про страждання й велику витривалість Йова. Усе було записано, як того бажав Йов (Йова 19:23, 24).
2. Які факти свідчать про те, що Йов справді існував?
2 Йов став уособленням терпеливості й витривалості. Але чи взагалі існувала така людина? Хоча Диявол з усіх сил намагався усунути зі сторінок історії цей чудовий приклад непорочності, відповідь чітка — Йов справді існував! Єгова згадує його разом зі своїми свідками — Ноєм і Даниїлом, існування яких визнавав Ісус Христос. (Єзек. 14:14, 20; порівняйте Матв. 24:15, 37). Стародавній єврейський народ вважав Йова реальною особою. Християнський письменник Яків вказує на Йовів приклад витривалості (Як. 5:11). Тільки випадок, узятий з життя, а не якась вигадка, має достатню вагу й переконує Божих поклонників, що непорочність можна зберегти за будь-яких обставин. Крім того, гарячі та зворушливі слова, записані в книзі Йова, свідчать про реальність подій.
3. Що свідчить про натхненість книги Йова?
3 Про автентичність та натхнення цієї книги свідчить і те, що стародавні євреї завжди зараховували її до біблійного канону, і на це варто звернути увагу, оскільки Йов не був ізраїльтянином. На цю книгу також посилаються Єзекіїль і Яків, а безпосередньо з неї цитує апостол Павло (Йова 5:13; 1 Кор. 3:19). Яскравим доказом натхненості цієї книги є її дивовижна узгодженість з доведеними науковими фактами. Звідки тоді можна було знати, що «на нічому Він [Єгова] землю повісив», коли прадавні мали вкрай чудернацькі уявлення про те, що́ її підпирає? (Йова 26:7). Одним із уявлень у стародавні часи було те, що Землю підтримують слони, які стоять на великій морській черепасі. Чому книга Йова не повторює цієї нісенітниці? Зрозуміло, тому що Творець Єгова натхнув людину записати правдиву інформацію. Чимало інших описів Землі, дивовиж на ній, диких тварин і птахів в їхньому природному середовищі настільки точні, що Автором, який надихнув написання книги Йова, міг бути тільки Бог Єговаa.
4. Де і в якому періоді відбувалася драма з книги Йова і коли було закінчено її написання?
4 Йов жив у країні Уц, розташованій, на думку декотрих географів, у північній Аравії, поблизу території едомлян і на схід від краю, обіцяного нащадкам Авраама. На півдні жили сабеї, а на сході — халдеї (1:1, 3, 15, 17). Йов зазнав випробувань багато років після часу Авраама. Це сталося, коли не було «такого, як він [Йов], на землі: муж він невинний та праведний» (1:8). Здається, це відбувалося в період між смертю Йосипа (1657 року до н. е.), чоловіка з винятковою вірою, і часом, коли Мойсей став на шлях непорочності. Йов вирізнявся як поборник чистого поклоніння, тимчасом як ізраїльтяни забруднились демонічним культом єгиптян. Крім того, згадані в першій книзі Йова звичаї і Боже визнання цього чоловіка правдивим поклонником вказують швидше на патріархальні часи, а не на пізніший період, що почався з 1513 року до н. е., коли Бог мав справу винятково з ізраїльтянами, які були під Законом (Ам. 3:2; Еф. 2:12). Отже, беручи до уваги довге життя Йова, здається, ця книга охоплює період між роком 1657 і 1473 роком до н. е., в якому помер Мойсей; він закінчив її писати вже після смерті Йова, коли ізраїльтяни все ще ходили по пустелі (Йова 1:8; 42:16, 17).
5. Які факти свідчать про те, що письменником книги Йова був Мойсей?
5 Чому вважаємо, що цю книгу написав Мойсей? На це вказує найдавніша традиція єврейських і ранньохристиянських мовознавців. Яскравий, первозданний стиль єврейської поезії в цій книзі свідчить про те, що її було написано єврейською — мовою Мойсея. Це не може бути переклад з іншої мови, наприклад, з арабської. Також частини, написані прозою, більше скидаються на П’ятикнижжя, ніж на будь-які інші біблійні книги. Письменником мав бути ізраїльтянин, як Мойсей, оскільки євреям «довірені були Слова Божі» (Рим. 3:1, 2). Досягнувши зрілості, Мойсей провів 40 років у землі Мідіян, поблизу країни Уц, де міг отримати докладну інформацію, яку пізніше записав у книзі Йова. Відтак, проходячи недалеко від батьківщини Йова під час 40-річного мандрування по пустелі, Мойсей міг отримати й записати подробиці, подані в кінцевій частині цієї книги.
6. З яких поглядів книга Йова не тільки літературний шедевр?
6 Як повідомляє «Нова британська енциклопедія», книгу Йова часто «зараховують до шедеврів світової літератури»b. Однак ця книга — це не тільки літературний шедевр. Книга Йова є визначною серед біблійних книг, оскільки в ній особливо звеличується сила, справедливість, мудрість і любов Єгови. Вона найчіткіше виявляє першорядне спірне питання в усесвіті. Ця книга проливає світло на багато справ, які обговорюються в інших книгах Біблії, зокрема в книзі Буття, Вихід, Екклезіяста, Євангеліє від Луки, у Посланні до римлян та Об’явленні. (Порівняйте Йова 1:6—12; 2:1—7 з Буття 3:15; Вихід 9:16; Луки 22:31, 32; Римлян 9:16—19 та Об’явлення 12:9; а також Йова 1:21; 24:15; 21:23—26; 28:28 з Екклезіяста 5:14; 8:11; 9:2, 3; 12:13). Вона дає відповіді на багато питань, які ставить життя. З усією впевненістю можна сказати, що вона є невід’ємною частиною натхненого Слова Бога й допомагає нам ліпше його зрозуміти.
ЧОМУ КОРИСНА
7. Як книга Йова звеличує та вихваляє Єгову?
7 Книга Йова звеличує Єгову й засвідчує про його незбагненну мудрість і силу (12:12, 13; 37:23). Вона називає Бога Всемогутнім 31 раз (у Біблії перекладу Огієнка 32 рази) — більше, ніж в усіх інших Писаннях. Ця книга звеличує його вічність і високе становище (10:5; 36:4, 22, 26; 40:2; 42:2), а також справедливість, милість і ласку (36:5—7; 10:12; 42:12). У ній підкреслюється, що виправдання Єгови важливіше від спасіння людини (33:12; 34:10, 12; 35:2; 36:24; 40:8). Вона виявляє, що Бог Ізраїлю, Єгова, також є Богом Йова.
8. а) Як книга Йова оспівує та пояснює Боже твориво? б) Які вчення з Християнських грецьких Писань перегукуються в ній і як ця книга узгоджується з цими вченнями?
8 Книга Йова оспівує та пояснює Боже твориво (38:4—39:30; 40:15, 19, 25; 35:10). Вона узгоджується з книгою Буття, де говориться, що людина була створена з пороху і що до нього повертається (Йова 10:8, 9; Бут. 2:7; 3:19). У ній використовуються слова «Викупитель», «викуп» та «оживе», що перегукується з основними вченнями Християнських грецьких Писань (Йова 19:25; 33:24; 14:13, 14). Пророки та християнські письменники неодноразово використовують її формулювання або послуговуються подібними висловами. Наприклад, порівняйте вірші: Йова 7:17 — Псалом 8:5; Йова 9:24 — 1 Івана 5:19; Йова 10:8 — Псалом 119:73; Йова 12:25 — Повторення Закону 28:29; Йова 24:23 — Приповістей 15:3; Йова 26:8 — Приповістей 30:4; Йова 28:12, 13, 15—19 — Приповістей 3:13—15; Йова 39:30 — Матвія 24:28c.
9. а) Які теократичні норми підкреслює книга Йова? б) У чому Божий слуга Йов залишив нам особливо гарний приклад?
9 У багатьох віршах можна знайти встановлені Єговою праведні норми поведінки. Ця книга рішуче засуджує матеріалізм (Йова 31:24, 25), ідолопоклонство (31:26—28), перелюб (31:9—12), злорадство (31:29), несправедливість і небезсторонність (31:13; 32:21), самолюбство (31:16—21), нечесність і брехливість (31:5), виявляючи тим самим, що особа, яка займається цим, не може здобути Божого схвалення й вічного життя. Елігу дав чудовий приклад глибокої поваги, скромності, а також відваги, сміливості й звеличення Бога (32:2, 6, 7, 9, 10, 18—20; 33:6, 33). Йов дає гарний урок головування, гостинності та уваги до потреб своєї сім’ї (1:5; 2:9, 10; 31:32). А втім, Йова згадують насамперед за його непорочність, терпеливість і витривалість. Завдяки цим рисам він залишив приклад, який упродовж віків скріпляє віру Божих слуг, особливо в цей час, коли випробовується наша віра. «Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що «вельми Господь милостивий та щедрий» (Як. 5:11).
10. Яке істотне спірне питання про Царство виявлено в книзі Йова і які цікаві аспекти цього питання в ній пояснюються?
10 Хоча Йов не був потомком Авраама, котрому були дані обітниці про Царство, розповідь про його непорочність багато в чому поглиблює розуміння намірів Єгови щодо Царства. Ця книга є важливою частиною Божого Слова, оскільки вона розкриває істотне спірне питання між Богом і Сатаною — питання, яке стосується непорочності людини перед Єговою як Сувереном. Вона виявляє, що ангели, створені ще до появи землі й людей, також спостерігають за подіями і дуже цікавляться нашою планетою, а також розв’язкою цієї суперечки (Йова 1:6—12; 2:1—5; 38:6, 7). Книга Йова свідчить про те, що ця суперечка існувала ще до Йова і що Сатана є реальною духовною особою. Якщо цю книгу написав Мойсей, то вислів хас Сата́н з’являється тут перший раз в єврейському тексті Біблії, що допомагає розпізнати «вужа стародавнього» (Йова 1:6, примітка в НС; Об’яв. 12:9). Книга ця також доводить, що Бог не є причиною людських страждань, хвороб і смерті; вона теж пояснює, чому переслідують праведних і чому допускається існування нечестивих і зла. Вона виявляє, що Єгова зацікавлений доведенням цього спірного питання до остаточної розв’язки.
11. Що, згідно з об’явленнями Бога в книзі Йова, повинні тепер робити всі, хто прагне благословень Божого Царства?
11 Прийшов час, коли всі, хто хоче жити під правлінням Божого Царства, повинні своїм непорочним життям дати відповідь Сатані — ‘тому, хто оскаржує’ (Об’яв. 12:10, 11). Навіть під час незрозумілих випробувань ті, хто зберігає непорочність, повинні далі молитися про освячення імені Бога та прихід його Царства, яке знищить Сатану та всіх його глузливих поплічників. Це буде Божий «день бою й війни», а після нього прийде визволення й благословення, яких сподівався Йов (1 Пет. 4:12; Матв. 6:9, 10; Йова 38:23; 14:13—15).
[Примітки]
a «Проникливість у суть Святого Письма», т. 1, сторінки 280, 281, 663, 668, 1166; т. 2, сторінки 562, 563.
b 1987, т. 6, сторінка 562.
c «Проникливість у суть Святого Письма», т. 2; сторінка 83.