Чи ви прагнете служити ще більше?

«ЯБУЛА розгнівана на Єгову,— каже Лора.— Я постійно молилася, щоб він допоміг нам розв’язати фінансові труднощі і далі піонерувати, але безрезультатно. Зрештою мені довелося припинити піонерування. Мушу теж визнати, що я заздрила тим, які продовжували піонерське служіння».

Розгляньмо також випадок Майкла, службового помічника в одному зборі Свідків Єгови. Він прагнув служити наглядачем (1 Тимофія 3:1). Коли через кілька років його прагнення все ще не збулися, він так озлобився, що більше не хотів того привілею. «Я просто не міг більше зносити розчарування»,— каже він.

Чи ви були у подібних ситуаціях? Чи вам уже доводилося залишати улюблений теократичний привілей? Наприклад, чи ви були змушені припинити піонерування, повночасне проповідування про Царство? Чи, може, ви прагнете певних зборових відповідальностей, довірених іншим? Або палко бажаєте служити в Бетелі, бути місіонером, але ваші обставини не дозволяють цього?

«Задовга надія — недуга для серця»,— визнає книга Приповістей (Приповістей 13:12). Це може особливо стосуватися випадку, коли хтось інший отримує привілей, якого сподівалися ви. Чи Боже Слово дає проникливість, потіху й надію людям, які зазнали такого розчарування? Так. По суті, 84-й псалом виражає думки Божого слуги, який мав подібні несповнені бажання стосовно служіння Єгові.

Цінування левита

Складачами 84-го псалма були сини Корея, левити, які служили у храмі Єгови й високо цінували свої службові привілеї. «Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! — вигукує один з них.— Затужена та омліває душа моя за подвір’ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!» (Псалом 84:2, 3).

Той левит так прагнув служити в храмі Єгови, що навіть ординарні пейзажі по дорозі до Єрусалима були для нього привабливими. «Проходивши сухою долиною,— каже він,— вони джерела з неї роблять» (Псалом 84:7, Хом.). Так, зазвичай суха місцевість була ніби зрошена земля.

Оскільки цей псалмоспівець, хоча й був левитом, не належав до священиків, він міг служити в храмі лише один тиждень раз на шість місяців (1 Хронік 24:1—19; 2 Хронік 23:8; Луки 1:5, 8, 9). Решту часу він проводив удома, в одному з міст левитів. Тому він співав: «І пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!» (Псалом 84:4). Яким щасливим був би той левит, коли б міг, як ті пташки, знайти собі постійне місце пробування у храмі!

Йому було легко озлобитися через те, що він не міг частіше служити у храмі. Однак він був радий служити настільки, наскільки дозволяли обставини, і він, безумовно, усвідомлював, що відданість Єгові заслуговує того, щоб для неї докладати зусиль. Що допомогло цьому вірному левиту залишатися задоволеним своїми привілеями служіння?

Вчіться бути задоволеними

«Ліпший бо день на подвір’ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці,— каже левит,— я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!» (Псалом 84:11). Він усвідомлював, що навіть один день, проведений у домі Єгови,— це безцінний привілей. А левит міг служити у храмі більше ніж лише один день. Він був задоволений своїми привілеями, і це спонукало його співати з радості.

А як з нами? Чи ми пригадуємо собі свої благословення, чи, може, ми схильні забувати про те, що вже маємо у служінні Єгові? Єгова дав своїм людям багато привілеїв та обов’язків тому, що вони віддані йому. Серед них є більші відповідальності — нагляд, пастирська праця, навчання, а також різні види повночасного служіння. Але є також інші цінні справи, пов’язані з поклонінням Єгові.

Наприклад, розгляньмо християнське проповідницьке служіння. Апостол Павло порівнює наш привілей проповідування доброї новини зі ‘скарбом у посудинах глиняних’ (2 Коринтян 4:7). Чи ви вважаєте таке служіння безцінним скарбом? Ісус Христос, який очолює працю проповідування про Царство, ставився до неї саме так, даючи нам взірець (Матвія 4:17). «Мавши... таке служіння, ми не тратимо відваги»,— казав Павло (2 Коринтян 4:1).

Християнські зібрання також є священними заходами, і їх не слід легковажити. На цих зібраннях ми отримуємо важливі настанови і втішаємося необхідним спілкуванням. На зібраннях ми також прилюдно визнаємо свою віру й надію, регулярно даючи коментарі і беручи участь у програмі різними іншими способами (Євреїв 10:23—25). Нам обов’язково потрібно цінувати зібрання!

Майкл, згаданий раніше, глибоко цінував ті благословення. Але його розчарування через те, що він не міг служити старійшиною, тимчасово затьмарило його цінування. Знову зосередившись на своїх благословеннях, він зміг віднайти рівновагу і терпеливо чекати на Єгову.

Замість бути незадоволеними через те, що не маємо певного привілею, ліпше пригадувати собі, подібно до псалмоспівця, як Єгова благословляє насa. Якщо нам не приходить на думку багато благословень, слід подумати ще раз, просячи Єгову відкрити нам очі, щоб побачити наші привілеї і те, як Єгова благословляє нас та використовує собі на славу (Приповістей 10:22).

Важливо також усвідомити, що особливі привілеї, як, наприклад, становище наглядача, вимагають особливих кваліфікацій (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Отже, нам слід перевірити себе, у чому можна зробити зміни, і тоді докласти щирих зусиль, щоб поліпшитися (1 Тимофія 4:12—15).

Не знеохочуйтеся

Якщо ми не отримуємо певного привілею служіння, нам не слід робити висновку, що Єгова більше любить тих, які мають цей привілей, або що він стримує від нас щось добре. Звичайно, нам не слід заздрісно вважати, що ці інші незаслужено отримали свої привілеї через людський фаворитизм, а не теократичне призначення. Виношування таких думок може довести до заздрощів, сварок, і через них можна навіть занепасти духом (1 Коринтян 3:3; Якова 3:14—16).

Лора, згадана на початку, не занепала духом. Вона зрештою справилася зі своїми почуттями гніву та заздрощів. Ця сестра неодноразово у молитві просила Бога допомогти їй побороти свою негативну реакцію на те, що вона більше не може піонерувати. Лора також попросила допомоги у кваліфікованих чоловіків у зборі, і до неї повернулася впевненість у тому, що Бог її любить. «Єгова дав мені душевний мир,— каже вона.— Хоча ми з чоловіком поки що не можемо піонерувати, ми з любов’ю згадуємо час, коли піонерували, і черпаємо силу з випадків, які мали у служінні. Ми також підтримуємо нашого дорослого сина у піонеруванні». Будучи задоволеною, Лора тепер здатна ‘тішитися з тими, хто тішиться’ у їхньому піонерському служінні (Римлян 12:15).

Ставте собі досяжні цілі

Задоволення своїми привілеями служіння не означає, що нам не потрібно ставити собі подальших теократичних цілей. Обговорюючи небесне воскресіння, Павло казав ‘спішити до того, що попереду’. Він також додав: «Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі» (Филип’ян 3:13—16, НС). Теократичні цілі можуть допомогти нам ‘спішити до того, що попереду’. Трудність у тому, щоб наші цілі були реалістичними.

Реалістичні цілі помірковані й досяжні (Филип’ян 4:5). Це не значить, що ціль, для досягнення якої потрібно кількарічної праці, нереалістична. Такі довгострокові цілі можна досягати поступово, ставлячи перед собою проміжні цілі, тобто кроки. Вони можуть позначати ступені нашого духовного прогресу. Успішне завершення кожного кроку принесе почуття задоволення, а не розчарування.

Належна рівновага

Однак слід розуміти, що деяких привілеїв ми, можливо, не досягнемо з огляду на свої обставини та обмеження. Якщо їх ставити собі за ціль, це доведе лише до розчарування й прикрості. Такі цілі слід відкласти, принаймні поки що. Це не буде важко, якщо ми молимося про побожне задоволення і на перше місце ставимо виконання волі Єгови. Коли ми прагнемо привілеїв, важливим є прославлення Єгови, а не визнання наших особистих досягнень (Псалом 16:5, 6; Матвія 6:33). Біблія мудро каже нам: «Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої» (Приповістей 16:3).

Розглядаючи 84-й псалом, ми бачимо, що псалмоспівець виявляв саме таке ставлення до привілеїв служіння і що Єгова щедро поблагословив його. Крім того, цей псалом продовжує приносити користь людям Єгови до сьогоднішнього дня.

Молитовно покладаючись на Єгову, ви зможете врівноважити, з одного боку, свої прагнення додаткових привілеїв і, з другого,— задоволення тими, які вже маєте. Ніколи не дозволяйте бажанню робити більше позбавити вас цінування того, що вже маєте, і радості вічно служити Єгові. Довіряйте Єгові, тому що це веде до щастя, як видно зі слів нашого левита: «Господи Саваоте,— блаженна людина, що на Тебе надіється» (Псалом 84:13).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 11]

Цілі, які можна поставити перед собою

Щоденно читати Біблію (Ісуса Навина 1:8; Матвія 4:4).

Поліпшити своє розуміння шляхом біблійного навчання (Євреїв 5:14, СМ).

Розвинути ближчі взаємини з Богом (Псалом 73:28).

Розвивати кожний з плодів духу (Галатів 5:22, 23).

Поліпшити свої молитви (Филип’ян 4:6, 7).

Стати ефективнішими у проповідуванні та навчанні (1 Тимофія 4:15, 16).

Прочитувати кожний номер журналів «Вартова башта» й «Пробудись!» і роздумувати над ними (Псалом 49:4).

[Ілюстрації на сторінці 9]

Коли ви ставите перед собою якусь ціль, хай на першому місці буде виконання Божої волі.