3. Вічний чи тлінний?

Аристотель вважав, що існує велика різниця між небом і землею. На його думку, земля змінюється, руйнується і зношується, а ефір, з якого начебто утворене зоряне небо,— незмінний та вічний. Кришталеві сфери і прикріплені до них небесні тіла ніколи не зміняться, не зруйнуються і не зникнуть.

Чи Біблія підтверджує цю думку? У Псалмі 102:26—28 сказано: «Колись землю Ти був заклав, а небо — то чин Твоїх рук,— позникають вони, а Ти будеш стояти... І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання,— і минуться вони... Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закінчаться».

Зауважте, псалмоспівець записав ці слова приблизно за два століття до Аристотеля. Він не протиставляє землю і зоряне небо, кажучи, що земля тлінна, а зорі вічні. Натомість він протиставляє небо та землю Богові, могутньому Духу, завдяки якому вони з’явилисяd. З цього псалма видно, що зорі такі ж тлінні, як і все на землі. А що дослідила наука?

Геологія підтверджує правдивість як біблійних слів, так і твердження Аристотеля про те, що земля тлінна. По суті, гірські породи землі руйнуються через ерозію і поновлюються внаслідок вивержень вулканів та інших геологічних процесів.

Що сказати про зорі? Чи вони тлінні, як каже Біблія, чи вічні, як вчив Аристотель? У XVI столітті європейські астрономи почали сумніватись у твердженні Аристотеля, оскільки вперше спостерігали наднову зорю — захопливий вибух зірки. З того часу вчені спостерігають, як зірки закінчують своє існування: раптово зникають у подібних вибухах, повільно згорають або гинуть у колапсі. Астрономи також бачили утворення нових зір у так званих «колисках зірок» — хмарах газу, збагачених елементами, що залишились внаслідок вибуху старих зір. Отже порівняння псалмоспівця про зношений одяг, який замінюють новим, дуже влучнеe. Хіба не вражає, що цей стародавній псалмописьменник простими словами зміг описати явища, які настільки точно узгоджуються з сучасними відкриттями!

Постає цікаве запитання: «Чи Біблія вчить, що земля і зоряне небо колись зникнуть або зносяться настільки, що їх треба буде замінити?» Ні, Біблія обіцяє, що вони існуватимуть вічно (Псалом 104:5; 119:90, Хом.). Але це буде не тому, що вони вічні по своїй природі, а тому, що Бог, який їх створив, обіцяє підтримувати їхнє існування (Псалом 148:4—6). Бог не пояснює, як він це робитиме, однак логічно, що Той, хто створив Усесвіт, має силу підтримувати його існування. Це можна порівняти до того, як майстер, котрий збудував для своєї сім’ї дім, з любов’ю ремонтує і доглядає його.