Цінності, які справді збагачують

ЩО ТАКЕ цінності? Це моральні або етичні принципи та чесноти, які ми вважаємо добрими і важливими. До них належить прощення, чесність, свобода, любов, самовладання та повага до життя. Наші цінності впливають на те, як ми поводимось і що вважаємо найголовнішим, а також на те, які в нас стосунки з іншими і як ми виховуємо своїх дітей. Хоча моральні цінності вкрай важливі, вони повсюдно знецінюються.

У 2008 році у США дослідники провели опитування кількох сотень молодих людей, щоб з’ясувати, які в них моральні цінності. «Сумно, але моральні цінності важать для молоді дуже мало»,— написав оглядач Девід Брукс у газеті «Нью-Йорк таймс». Більшість опитаних вважали зґвалтування і вбивство неправильними вчинками, але «крім таких крайніх випадків, вони не задумувались над моральним боком навіть таких серйозних вчинків, як водіння автомобіля в нетверезому стані, обман у школі, подружня зрада тощо». Ось як висловився один молодий чоловік: «Я не часто переймаюся питанням, що є добре, а що погане». Багато хто мислить так: «Якщо тобі щось здається правильним, роби це. Слухайся голосу свого серця». Чи мудро так думати?

Людське серце здатне віддано любити і глибоко співчувати. Але воно також «лукаве... та зіпсоване» (Єремії 17:9, «Біблія з коментарями»). Про цей прикрий факт свідчить занепад моралі по всьому світі. Варто зазначити, що цей занепад був вже давно передречений у Біблії. У цій книзі записано, що «в останні дні» люди будуть «самолюбні, грошолюбні, чванливі, пихаті, сповнені зневаги». Також вони «не матимуть природної любові... не любитимуть великодушності», будуть «жорстокі... [і] любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:1—5).

Отже сліпо слухатися голосу свого серця вкрай немудро. У Біблії відверто сказано: «Хто покладає надію на своє зухвале серце,— той нерозумний» (Приповістей 28:26, переклад Р. Турконяка). Щоб наше серце скеровувало нас у правильному напрямі, йому потрібен надійний орієнтир — правильна система цінностей. А де її шукати? Чимало людей знайшло її в Біблії — книзі, яку вони цінують за мудрість і правдивість.

Біблія звертає увагу на такі цінності, як любов, доброта, щедрість і чесність. Існує чимало доказів, що вони справді збагачують наше життя. Обговорімо це детальніше.

Любов до інших.

«Якщо ви навчились любити, то щастя неодмінно завітає у ваш дім»,— говориться в одній книжці про те, як досягти щастя («Engineering Happiness​—A New Approach for Building a Joyful Life»). Звичайно, люди потребують любові. Без неї ми не можемо бути по-справжньому щасливими.

Що каже Біблія? «Одягніться в любов, бо вона — досконалі узи єдності» (Колосян 3:14). А в іншому біблійному уривку сказано: «Якщо... любові не маю, то я ніщо» (1 Коринфян 13:2).

Любов, про яку тут говориться, не є виявом звичайної сентиментальності або сексуального потягу. Вона керується моральними принципами. Цей вид любові спонукує нас безкорисливо допомагати навіть незнайомим людям, котрі опинились у скрутному становищі. У 1 Коринфян 13:4—7 сказано: «Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не дратується, не веде лічби обра́зам. Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. Любов усе зносить... все терпить».

Коли такої любові бракує в сім’ї, то страждають усі її члени, а особливо діти. Жінка, на ім’я Моніка, розповіла, що в дитинстві зазнавала фізичної, емоційної та сексуальної наруги. Вона сказала: «Мене не любили, і я не мала жодної надії на краще життя». Згодом у віці 15 років Моніка переїхала жити до своїх дідуся та бабусі, котрі були Свідками Єгови.

«За два роки, які я провела з дідусем і бабусею, вони допомогли мені, сором’язливій дівчині, перетворитися на товариську, сердечну і турботливу людину. Завдяки їм я стала гідною молодою жінкою»,— розказала Моніка. Сьогодні Моніка одружена, і її шлюб щасливий. Разом з чоловіком і трьома дітьми вона виявляє любов до інших, ділячись із ними біблійними істинами.

Підступним ворогом, який заважає любити інших, є погляд, ніби найвищими цінностями є матеріальні блага та життєві втіхи. Однак численні дослідження показують, що насправді для щастя потрібно зовсім небагато і що збільшення статків не додає щастя. По суті, люди, для яких найважливішим у житті є матеріальні цінності, самі себе позбавляють щастя. Біблія підтверджує цю думку такими словами: «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота» (Екклезіяста 5:9). У Біблії також міститься заохочення: «Виявляйте своїм способом життя, що ви не грошолюби» (Євреїв 13:5).

Доброта і щедрість.

У публікації, виданій одним з наукових центрів Каліфорнійського університету в Берклі (США), говорилося: «Якби ж тільки можна було піти в магазин і купити щастя на ціле життя! Ця ідея не така вже й фантастична — за умови, що куплене призначене для когось іншого» (The Greater Good Science Center). Як це зрозуміти? Ми почуваємось щасливішими, коли даємо щось іншим, ніж коли щось від них отримуємо.

Що каже Біблія? «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35).

Нерідко найкраще, що ми можемо дати іншим,— це ми самі, наш час та сили. Така саможертовність дає почуття глибокого задоволення. Ось приклад Карен. Якось вона побачила трьох жінок, що сиділи в автомобілі з відкритим капотом. Мати й одна з доньок мали їхати в аеропорт, але їхня машина не заводилася, а таксі запізнювалось. Карен запропонувала підвезти жінок, хоча до аеропорту треба було їхати 45 хвилин. Вони погодились. Коли Карен поверталася, то побачила іншу доньку, яка все ще чекала в автомобілі на стоянці.

— Чекаю на свого чоловіка, який скоро має під’їхати,— сказала жінка.

— Я рада, що з вами все гаразд,— відказала Карен.— А я їду трохи попрацювати на клумбах біля нашого Залу Царства, тобто церкви.

— Ви Свідок Єгови? — запитала жінка.

— Так,— відповіла Карен, і вони ще трошки порозмовляли.

Через кілька тижнів Карен отримала листа. У ньому були такі слова: «Ми з мамою не забули твого зворушливого вчинку. Завдяки тобі ми встигли на літак! Сестра сказала мені, що ти Свідок Єгови, і це все пояснює. Моя мама Свідок Єгови, і я теж, тільки неактивний. Але вже незабаром я виправлю ситуацію!» Карен дуже раділа, що змогла допомогти двом своїм одновірцям. «Я плакала»,— каже Карен.

Письменник Чарлз Ворнер зауважив: «Одна з найбільших винагород у... житті полягає в тому, що, намагаючись безкорисливо допомагати іншим, людина допомагає собі». Це не дивує, адже люди були створені Богом, щоб віддзеркалювати його прекрасні риси, а не бути егоїстами (Буття 1:27).

Чесність.

Ця моральна чеснота цінується у будь-якому цивілізованому суспільстві. Нечесність породжує страх, недовір’я і суспільний занепад.

Що каже Біблія? На запитання: «Хто може перебувати в наметі [Божім]?» — Біблія відповідає: «Той, хто в невинності ходить... і правду говорить у серці своїм» (Псалом 15:1, 2, курсив наш). Отже, по-справжньому чесна людина виявляє цю, а також інші згадані вище риси не лише тоді, коли цього вимагають обставини або коли це вигідно. Чесність є невід’ємною рисою її особистості.

Згадаймо Крістіну, яка знайшла пакет із грішми. У своєму серці вона мала бажання догоджати Богові, а не набувати багатства. Тож коли повернувся схвильований власник пакета, Крістіна сказала йому, що знайшла гроші. Він був вражений її чесністю. Був вражений також роботодавець Крістіни. Згодом він призначив її на відповідальну посаду завідувача складу. Наскільки ж правдиві слова з 1 Петра 3:10: «Хто хоче насолоджуватися життям і побачити добрі дні, нехай стримує свого язика від... омани».

Моральні цінності, на які вказує Біблія, свідчать про сильну любов Бога до нас, адже вони допомагають нам ходити «дорогою добрих» (Приповістей 2:20; Ісаї 48:17, 18). Ідучи цією дорогою, ми у свою чергу виявляємо любов до Бога і пожинаємо чимало хороших плодів. Біблія обіцяє: «Держися дороги [Господньої],— і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні» (Псалом 37:34).

Справді, тих, хто живе за біблійними нормами, очікує прекрасне майбутнє — мирне життя на землі, очищеній від зла! Безперечно, варто зважати на моральні цінності, про які говорить Біблія.