‘Дбати про домашніх’ — Нелегка справа у країнах, що розвиваються

«КОЛИ ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного». Так сказав апостол Павло (1 Тимофія 5:8). Хоча виховувати дітей стає дедалі важче у багатих країнах, робити це ще складніше в країнах, що розвиваються.

В Африці, наприклад, економічні труднощі є звичайним явищем. Робочих місць недостатньо, а коли вони і є, щоб заробити лише на необхідне, працювати часто доводиться і чоловікові, і жінці. Голови сімей деколи їдуть досить далеко в пошуках роботи, залишаючи своїх жінок і дітей на цілі місяці, а то й роки. Важко знайти відповідне житло. Багато африканських сімей великі, отже у їхніх квартирах тісно і немає основних вигод. Часто вони живуть у нездорових умовах.

Крім того, місцеві звичаї, давні традиції та загальноприйняті погляди можуть суперечити духові Божого Слова, Біблії. Розгляньмо деякі поширені погляди на шлюб і дітей. Деякі голови сімей вважають, що вони відповідальні лише за квартирну плату й обов’язкові внески за навчання дітей. Дбати про такі необхідні справи, як харчі й одяг, змушені їхні дружини, а деколи навіть старші діти.

До того ж деякі чоловіки вважають так: «Мої гроші — це мої гроші, а твої гроші — це також мої гроші». Такий підхід часто викликає обурення в жінок, які отримують прибутки. Одна танзанійка скаржилася: «Гроші витрачаються на алкоголь, а не на нас чи наших дітей. Ми теж працюємо, деколи навіть виконуємо більшу частину роботи, але він забирає всі гроші й каже, що вони належать йому, що він заробив їх».

Однак християни ставлять Боже Слово вище місцевої культури чи загальноприйнятих поглядів. Біблія дає корисні вказівки стосовно піклування про сім’ю. Наприклад, вона каже, що «не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки» (2 Коринтян 12:14). Тому богобоязливі чоловіки, здатні працювати, не лінуються і не чекають, щоб їхні жінки та старші діти дбали про харчі та одяг для сім’ї; ця відповідальність недвозначно лежить на плечах голови сім’ї (1 Коринтян 11:3).

Правда, чоловікової зарплати може не вистачати на достатнє забезпечення всіх потреб сім’ї. Але якщо його дружина заробляє гроші за межами дому, християнський чоловік не ображається за це. Він ставиться до неї як до шанованої «подруги» (Малахії 2:14). Отже він не забирає безжально її тяжко зароблені гроші й не розтринькує їх, ігноруючи її почуття. Навпаки, він «радиться» з дружиною і вони разом визначають, як найкраще використати гроші для блага всієї сім’ї (Приповістей 13:10). Де можливо, чоловік навіть дозволяє своїй дружині мати деяку міру економічної свободи, яку мала у біблійні часи «жінка чеснотна» (Приповістей 31:10, 11, 16). Дотримування біблійних порад у таких справах сприяє сімейному щастю і задоволенню.

Як справитися з безробіттям

Розгляньмо проблему безробіття. Коли робочих місць мало, а зарплата низька, багато африканських голів сімей шукають роботи далеко від дому — в шахтах, на фабриках, фермах і плантаціях. У такій ситуації християнин може опинитися в ізоляції від співпоклонників і потрапити під вплив поганого товариства (Приповістей 18:1; 1 Коринтян 15:33). Хоча членам його сім’ї, може, і легше так справлятися із ситуацією, вони, мабуть, страждатимуть через те, що вдома немає батька, який давав би духовне керівництво й емоційну підтримку. Парадоксально, але тривала відсутність може викликати фінансові труднощі — те, чому вона повинна була б запобігти.

Одна мати розповідає: «Мій чоловік вирушив шукати золото. Він планував повернутися через місяць, максимум два, а приїхав аж через рік! Я залишилася з шістьома дітьми. За дім треба платити. Оскільки я хворіла, доводилося платити також за лікарські послуги. Нам потрібен був одяг і кожного дня харчі. Роботи я не мала. Ми зазнали багатьох труднощів. Найважче було піклуватися про духовність дітей — проводити сімейне вивчення, брати їх на зібрання і в проповідування. Але з підтримкою Єгови ми якось пережили той час».

Деколи навіть матері почувалися змушеними залишати свої сім’ї на кілька місяців, щоб працювати. Деякі працюють роз’їзними торговцями й рідко бувають удома. Тоді старші діти змушені виконувати роль батьків і дбати про харчування, домашні справи і навіть виховання молодших братів і сестер. Духовна діяльність йде на спад. Так, тиск на сім’ю може бути величезний!

Звичайно, коли економічні обставини важкі, батьки, можливо, не мають іншого способу дбати про сім’ю, як шукати роботи далеко від дому. У біблійні часи сини Якова, очевидно, були змушені залишити свої сім’ї, щоб придбати харчі в Єгипті (Буття 42:1—5). Тому, коли виникають подібні ситуації сьогодні, голови сімей повинні зважити матеріальні вигоди від роботи далеко від дому і духовну та емоційну шкоду від тривалої розлуки. Багато сімей вважають за краще зносити економічні труднощі, аніж розлучатися на довгий час. Вони пам’ятають Павлові слова в 1 Тимофія 6:8: «Як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того». (Порівняйте Приповістей 15:17).

Часто заробляти можна по-іншому. Дехто виявив ініціативу й винахідливість і створив собі можливість працювати, пропонуючи корисні послугиa. (Порівняйте Приповістей 31:24). Або ж можна знайти скромну роботу, яку інші вважають принизливою (Ефесян 4:28). Сам апостол Павло та інші «в перевтомі й напруженні день і ніч працювали», щоб не бути комусь фінансовим тягарем (2 Солунян 3:8). Християнські чоловіки можуть наслідувати цей приклад.

Проблема навчання

Ще одною проблемою є навчання. У деяких віддалених районах, бажаючи дати дітям достатню освіту, батьки посилають їх жити тривалий час з родичами. Відокремленим від своїх батьків, таким дітям буває важко відвідувати зібрання чи брати участь у проповідницькому служінні. Позбавлені необхідного виховання, вони легко стають жертвами поганого товариства. У результаті цього деякі покидають християнський спосіб життя.

Немає сумніву, що світська освіта має свої корисні сторони. Але Біблія вважає ціннішою духовну освіту, і Бог дав батькам відповідальність піклуватися про таке навчання (Повторення Закону 11:18, 19; Приповістей 3:13, 14). Тривала розлука може зруйнувати зусилля батьків виховувати дітей «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.)b.

Коли освіта в місцевих умовах видається недостатньою, у батьків, можливо, не буде іншого вибору, як тільки самим допомогти своїм дітям розвинути необхідні вміння. Допомогу дає також наш Величний Учитель — Єгова (Ісаї 30:20, Хом.). Місцеві збори Свідків Єгови пропонують різні види освіти. Багато зборів проводять уроки письменності. Школа теократичного служіння також може допомогти дитині поліпшити вміння читати й чітко висловлюватися.

Врівноважений погляд на дітонародження

Дбати про дітей може бути особливо важко, коли їх багато. Африканські батьки часто кажуть, що вони люблять дітей і тому хочуть мати їх якомога більше! Хоча дітей можна вважати економічними резервами, часто батьки не в стані належно дбати про багатьох дітей.

Звичайно, Біблія каже, що «діти — спадщина Господня» (Псалом 127:3). Але зверніть увагу, що ті слова були написані у сприятливий час в Ізраїлі. Пізніше через сильний голод і війну дітонародження стало випробуванням (Плач Єремії 2:11, 20; 4:10). З огляду на складну ситуацію, яка існує в багатьох країнах, що розвиваються, відповідальні християни повинні серйозно обдумати, скількох дітей вони реалістично можуть нагодувати, одягнути, скільком можуть дати притулок й освіту. Обрахувавши витрати, багато подружніх пар вирішують, що найкраще було б, незважаючи на традицію, обмежити кількість дітей, яких вони планують матиc. (Порівняйте Луки 14:28).

Ясно, що ми живемо в «критичні часи» (2 Тимофія 3:1—5). Ця система речей невідворотно наближається до свого кінця, і тиск на сім’ї у країнах, що розвиваються, безумовно, зростатиме. Однак, тісно дотримуючись принципів з Божого Слова, голови сімей можуть з успіхом дбати про свої сім’ї, тому що Єгова обіцяє кожному своєму вірному слузі: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе» (Євреїв 13:5). Так, навіть у збіднілих країнах християни можуть успішно справлятися з нелегким завданням дбати про своїх домашніх!

[Примітки]