ЗНАННЯ

Знання — це обізнаність з фактами, яка здобувається через досвід, спостереження або дослідження. Біблія настійно радить шукати і берегти правдиве знання, яке є ціннішим за золото (Пр 8:10; 20:15). Ісус наголошував на необхідності добре знати його та його Батька; у Грецьких Писаннях неодноразово підкреслюється важливість знання (Ів 17:3; Флп 1:9; 2Пт 3:18).

Джерело знання. Єгова є головним Джерелом знань. Він дає життя, без якого здобувати знання неможливо (Пс 36:9; Дії 17:25, 28). Крім того, Бог усе створив, тому люди отримують знання, спостерігаючи за його творивом (Об 4:11; Пс 19:1, 2). Також Бог подарував людям своє натхнене Слово, з якого можна дізнатися, в чому полягає його воля і наміри (2Тм 3:16, 17). Все правдиве знання походить від Єгови, тому той, хто шукає це знання, повинен мати страх перед Богом, щоб не стягнути на себе його осуд. Побожний страх — це початок знання (Пр 1:7). Людина, яка має такий страх, може набути точних знань, а той, хто не зважає на Бога, зі своїх спостережень часто робить хибні висновки.

Біблія неодноразово пов’язує знання з Єговою. Вона називає Єгову «Богом, який знає усе», а також говорить, що він «в знанні досконалий» (1См 2:3; Йв 36:4; 37:14, 16).

Єгова відвів своєму Синові настільки важливу роль у виконанні своїх намірів, що про Ісуса можна сказати: «У ньому старанно заховані всі скарби мудрості й знання» (Кл 2:3). Якщо людина не вірить, що Ісус Христос є Божим Сином, то не зрозуміє суті Святого Письма і не побачить, як згідно з пророцтвами виконуються Божі наміри.

Щоб збагнути важливість знання і значення цього поняття, потрібно розглянути єврейські та грецькі слова, що часто перекладаються як «знання», а також дослідити, як знання пов’язане з мудрістю, розумінням, вмінням мислити і розважливістю.

Значення слова. У Єврейських Писаннях іменники, які можна перекласти як «знання», споріднені з дієсловом йада́, що означає «дізнатися (з чиїхось слів)», «знати (зі спостережень)», «знатися (з кимось або на чомусь)», а також «бути досвідченим, умілим». Відтінок слова і його переклад зазвичай визначаються контекстом. Наприклад, Єгова сказав, що добре знає Авраама і впевнений, що той дасть правильні настанови своїм нащадкам. Єгова не просто знав про існування Авраама, а добре знав, якою людиною він є, адже впродовж багатьох років він бачив Авраамову слухняність і відданість правдивому поклонінню (Бт 18:19, НС, ВоП; Бт 22:12; пор. ЄГОВА, Вживання Божого імені в давнину і його значення).

Словом «знання» найчастіше перекладають єврейський іменник да́ат, котрий, як і дієслово йада́, передає думку про володіння інформацією, ознайомленість з фактами, але іноді має ширше значення. Наприклад, в Осії 4:1, 6 говориться про час, коли в Ізраїлі не було «знання про Бога». Це не означає, ніби люди не знали, що Єгова є Богом і що в минулому він визволив ізраїльтян і вів їх (Ос 8:2). Але, чинячи вбивства, крадіжки і перелюб, вони показували, що відкинули правдиве знання, бо не застосовували його у своєму житті (Ос 4:2).

Іноді слово йада́ стосується інтимних стосунків, як-от у Буття 4:17. Одні переклади використовують тут буквальний варіант «пізнав» або «спізнав» (Ог., Хом.), а в інших влучно сказано, що Каїн мав «інтимні стосунки» зі своєю дружиною (НС, AT, Mo). В Матвія 1:25 і Луки 1:34 грецьке слово ґіно́ско вжите в такому ж значенні.

Після того як Адам і Єва з’їли заборонений плід (Бт 2:17; 3:5, 6), Єгова промовив до свого помічника, який брав участь у творенні (Ів 1:1—3): «Ось людина стала як один із нас: вона знає, що є добром, а що злом» (Бт 3:22). Ці слова, скоріш за все, не означають, що лише тоді перші чоловік і жінка дізналися, що для них добро, а що зло. Вони вже знали це завдяки отриманим від Бога наказам. Також слова з Буття 3:22 не можуть означати того, що Адам і Єва дізналися, що таке зло, після того як вчинили його. Адже Єгова сказав, що вони стали як він, а він ніколи не чинив зла (Пс 92:14, 15). Очевидно, Адам і Єва довідалися, що є добром і злом, у тому розумінні, що почали самі вирішувати, що для них добре, а що погано. Вони поставили власні погляди вище за Божі. Замість того щоб слухатись Єгову, який має і право, і мудрість встановлювати норми добра і зла, вони вчинили непослух і, по суті, самі для себе стали богами та законодавцями. Знання добра і зла, тобто норми, які вони собі встановили, були зовсім не такими, як у Єгови. Ці норми принесли їм лише нещастя (Єр 10:23).

У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого передають два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вони обидва споріднені з дієсловом ґіно́ско, що означає «знати; розуміти; усвідомлювати». Однак з того, як це дієслово вживається в Біблії, видно, що воно може вказувати на близькі взаємини між особою і тим, кого вона «знає» (1Кр 8:3; 2Тм 2:19). У Грецьких Писаннях знання (ґно́сіс) представлене як щось дуже важливе і бажане. Але не все, що люди вважають знанням, варте серйозної уваги, адже існують філософії та вчення, які «лише називають знанням» (1Тм 6:20). Натомість дуже важливо здобувати знання про Єгову та його наміри (2Пт 1:5). Це означає не просто знати факти (що можна сказати і про атеїстів), а бути відданим Богу і Христу (Ів 17:3; 6:68, 69). Якщо людина має лише знання (просто володіє інформацією), в неї може з’явитися відчуття вищості. Проте якщо вона пізнала «Христову любов, котра стоїть вище від знання», тобто пізнала цю любов на власному досвіді, наслідуючи приклад Ісуса, то таке знання допоможе їй бути зрівноваженою і правильно використовувати будь-яку отриману інформацію (Еф 3:19).

Слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (префікс епı́- озн. «додатковий»). Як часто видно з контексту, епı́ґносіс означає «точне, повне знання». Павло писав, що декотрі люди «постійно вчаться [отримують знання], але ніяк не можуть набути точного знання [«повного знання», ВоП; «справжнього знання», TC] правди» (2Тм 3:6, 7). Також він молився, щоб члени збору в Колоссах (які, безперечно, до певної міри вже знали волю Бога, бо стали християнами), «наповнилися точним знанням про його волю і мали всю мудрість та духовне розуміння» (Кл 1:9). Таке точне знання повинні здобувати всі християни (Еф 1:15—17; Флп 1:9; 1Тм 2:3, 4), адже воно необхідне, щоб одягнутися в «нову особистість» і відчувати мир (Кл 3:10; 2Пт 1:2).

Поняття, пов’язані зі знанням. У Біблії знання часто пов’язується з мудрістю, розумінням, розважливістю і вмінням мислити (Пр 2:1—6, 10, 11). Якщо проаналізувати, чим відрізняються ці поняття, можна краще зрозуміти багато біблійних віршів. Однак слід зазначити, що слово, вжите в мові оригіналу, не завжди вдається послідовно перекладати одним українським словом. Значення вірша залежить від контексту і від того, як саме вжите певне слово. Все ж, розглянувши, що Біблія говорить про знання, мудрість, розуміння, розважливість і вміння мислити, можна помітити деякі цікаві відмінності.

Мудрість. Мудрість — це здатність застосовувати знання в житті. Можна мати багато знань, але через брак мудрості не знати, як ними послуговуватись. Ісус пов’язав мудрість із результатами, яких досягає людина, сказавши: «Мудрість доводить свою праведність вчинками» (Мт 11:19). Соломон просив у Бога не лише знання, але й мудрості, і Бог виконав його прохання (2Хр 1:10; 1Цр 4:29—34). Якось до Соломона звернулися дві жінки, що сперечалися через дитину. Він знав, наскільки сильні материнські почуття, і, застосувавши це знання, щоб вирішити справу, виявив мудрість (1Цр 3:16—28). «Найважливіше — це мудрість», адже без неї від знання мало користі (Пр 4:7; 15:2). Єгова володіє безмежним знанням і мудрістю та щедро наділяє ними інших (Рм 11:33; Як 1:5).

Розуміння. Розуміння — це спроможність бачити взаємозв’язок між окремими фактами чи деталями; здатність помічати не лише деталі, але й те, як вони утворюють повну картину. Основне значення єврейського кореневого дієслова бін — «відділяти» або «розрізняти». Часто його перекладають як «розуміти» або «розпізнавати». У грецькій мові йому відповідає слово сінı́емі. У Дії 28:26 (де процитовано Іс 6:9, 10) говориться, що юдеї чули, але не розуміли, тобто не могли поєднати почуте в одне ціле. В Прислів’я 9:10 говориться: «Знання про Найсвятішого дає розуміння». Отже, щоб по-справжньому зрозуміти якесь питання, потрібно знати, як воно пов’язане з Богом і його намірами. Людина, яка має розуміння, здатна пов’язати нову інформацію з тим, що вона вже знає. Тож Біблія доречно говорить, що «розумний легко здобуває знання» (Пр 14:6). Знання і розуміння тісно пов’язані між собою, тому потрібно здобувати і одне, і друге (Пр 2:5; 18:15).

Розважливість. Єврейське слово тевуна́, яке часто перекладається як «розважливість», споріднене зі словом біна́ (перекладається як «розуміння»). Обидва слова вжиті в Прислів’я 2:3, де сказано: «Якщо до розуміння кликатимеш і до розважливості будеш звертатись...». Так само як і розуміння, розважливість пов’язана зі здатністю сприймати інформацію, але вона більше стосується вміння розрізняти окремі деталі, зважувати та аналізувати якийсь факт, беручи до уваги інші. Людина, яка має і знання, і розважливість, стримана в словах і володіє собою (Пр 17:27). Тим, хто діє всупереч Єгові, бракує розважливості (Пр 21:30). Єгова дає розважливість (повне розуміння або проникливість) через свого Сина (2Тм 2:1, 7, прим. в НС, NE).

Вміння мислити. Знання також пов’язане з «умінням мислити» (так іноді перекладається єврейське слово мезімма́). Це єврейське слово може вживатися як у позитивному сенсі (далекоглядність; проникливість), так і в негативному (підступні, лихі наміри, задуми і плани) (Пр 1:4; Пс 10:2). Отже, у розумі й думках людина може зосереджуватися або на чомусь доброму і праведному, або на чомусь лихому. Якщо людина зважає на те, як Єгова діє за тих чи інших обставин, якщо прихиляє вухо до його волі та намірів, це допомагає їй оберігати своє вміння мислити і скеровувати свої думки в правильне русло (Пр 5:1, 2). Той, хто правильно послуговується вмінням мислити, хто набуває мудрості і знання від Бога, зможе протистояти аморальним спокусам (Пр 2:10—12).

Необхідна обережність. Соломон сказав: «Велика мудрість приносить велике розчарування, тому той, хто побільшує знання, побільшує свій біль» (Ек 1:18). Очевидно, цими словами він підкреслив, що здобуття знань може негативно впливати на людину. На перший погляд, ця думка суперечить тому, що в Біблії загалом говориться про знання. Однак тут Соломон підкреслює, наскільки марними є людські зусилля у справах, які не пов’язані з виконанням Божих наказів (Ек 1:13, 14). Людина може здобувати знання і мудрість у багатьох сферах життя або ж глибоко досліджувати якусь одну галузь. Такі знання, хоч прямо і не пов’язані з виконанням Божого наміру, самі по собі не є неправильними. Все ж, набуваючи дедалі більше знань і мудрості, людина гостріше усвідомлює, наскільки обмеженими є її можливості використати ці знання, оскільки життя минає дуже швидко і в недосконалому людському суспільстві є багато проблем і несприятливих обставин. А це приносить велике розчарування. (Пор. Рм 8:20—22; Ек 12:13, 14; див. ЕККЛЕЗІАСТА, КНИГА.) Також «виснажливо для тіла» здобувати знання, «надмірно захоплю[ючись]» багатьма книжками, якщо такі знання не пов’язані з виконанням Божих заповідей і не застосовуються для цього (Ек 12:12).