«Уста правдиві стоятимуть вічно»
ВІН — як маленький вогонь, що запалює цілий ліс. Він може зіпсувати людині ціле життя. Він буває повний отрути, але також може стати «деревом життя» (Приповістей 15:4). Смерть і життя у його владі (Приповістей 18:21). Що це таке? Це наш язик. Він хоч і малий член, але має силу осквернити все тіло (Якова 3:5—9). Мудрі мусять стерегти його.
У другій частині 12-го розділу біблійної книги Приповістей цар стародавнього Ізраїлю Соломон дає цінну пораду, яка допомагає нам стерегти свої уста. За допомогою коротких, але влучних приповістей мудрий цар показує, що слова призводять до певних наслідків, а також багато говорять про риси людини, яка їх промовляє. Натхнені поради Соломона необхідні для кожного, хто бажає ‘стерегти двері губ своїх’ (Псалом 141:3).
Гріх, що є пасткою
«Пастка злого — в гріху його уст, а праведний з утиску вийде»,— говорить Соломон (Приповістей 12:13). Обман — це гріх уст, який стає смертельною пасткою для людини (Об’явлення 21:8). Для когось нечесність може видаватися легким способом уникнути покарання або вийти з неприємної ситуації. Але хіба один обман часто не веде до наступного? Таким чином невдовзі обманщик опиняється у порочному колі, подібно до людини, яка починає грати в азартні ігри на малі суми грошей, але, намагаючись відігратися, робить щораз більші ставки.
Гріх уст ще більше затягує в пастку, коли людина, обманюючи інших, починає обманювати саму себе. Наприклад, обманщик може легко переконати себе, що він дуже розумний, тоді як насправді знає дуже мало. Так він починає жити обманом. «Він бо облещує себе в своїх очах, що не знайдуть його провини, не будуть гидуватись» (Псалом 36:3, Хом.). Якою ж небезпечною пасткою виявляється обман! Праведний не потрапить у таку складну ситуацію. Навіть у скруті він не вдається до неправди.
Плід, який насичує
Апостол Павло попереджав: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Галатів 6:7). Цей принцип, безумовно, стосується нашої мови, а також дій. Соломон каже: «Людина насичується добром з плоду уст, і зароблене руками чоловіка до нього впаде» (Приповістей 12:14).
Уста, що «кажуть мудрість», приносять плід, який насичує (Псалом 37:30). Мудрість вимагає знання, а жодна людина не володіє усім знанням. Кожному потрібно слухати добрих порад і застосовувати їх. «Дорога безумця пряма в його очах,— говорить цар Ізраїлю,— а мудрий послухає ради» (Приповістей 12:15).
Єгова дає нам хороші поради через своє Слово й організацію, використовуючи публікації, видані «вірним і мудрим рабом» (Матвія 24:45; 2 Тимофія 3:16). Як же нерозумно відкидати добрі поради і наполягати на своєму! Ми мусимо бути ‘швидкі послухати’, коли Єгова, «що навчає людину знання», дає нам поради через свій канал зв’язку (Якова 1:19; Псалом 94:10).
Як реагують мудрі на несправедливу критику чи образи і як реагують глупі? Соломон відповідає: «Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу» (Приповістей 12:16).
Коли зневажать нерозумного, він з гнівом відповідає «відразу». Але розумна особа молиться про Божий дух, щоб виявити самовладання. Вона виділяє час, щоб роздумувати над порадами з Божого Слова, і вдячно розмірковує над Ісусовими словами: «Коли вдарить тебе хто у праву щоку твою,— підстав йому й другу» (Матвія 5:39). Намагаючись ‘не платити нікому злом за зло’, розумний стримує свої уста від необдуманих слів (Римлян 12:17). Коли ми ‘мовчки ховаємо зневагу’, то уникаємо подальших суперечок.
Язик, що лікує
Гріх уст може завдати багато шкоди в суді. Цар Ізраїлю каже: «Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий — оману» (Приповістей 12:17). Правдивий свідок правду говорить: його свідчення достовірне, воно заслуговує довір’я. Його слова допомагають встановити справедливість. А брехливий свідок — повний омани, він сприяє викривленню правосуддя.
Соломон продовжує: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18). Слова можуть колоти, як меч, вбиваючи дружбу і створюючи проблеми. Або ж вони можуть бути приємними й милими, такими, що поглиблюють дружбу. А як назвати обзивання, крики, постійне критикування і принизливі образи, як не ударами мечем, що залишають глибокі емоційні рани? Як же добре, коли ми виправляємо такі промахи щирим вибаченням — словами, що лікують!
Не дивно, що у ці тяжкі часи є багато людей з розбитим серцем і прибитих духом (Псалом 34:19, Хом.). Коли ми «утішаємо пригнічені душі» і «підтримуємо слабих», то чи ж не застосовуємо на ділі цілющу силу язика? (1 Солунян 5:14, НС). Так, наприклад, співчутливі слова можуть підбадьорити підлітка, який бореться зі шкідливим впливом ровесників. Турботливі, ласкаві уста можуть запевнити літніх осіб, що вони потрібні і що їх люблять, і, безумовно, потішать хворих. Навіть докір легше прийняти, коли його дають з «духом лагідности» (Галатів 6:1). І наскільки ж цілющим є язик людини, яка ділиться доброю новиною про Боже Царство з тими, хто слухає!
Уста, які стоятимуть вічно
Використовуючи слово «уста» як синонім слова «язик», Соломон каже: «Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю» (Приповістей 12:19). Вираз «уста правдиві» в єврейському тексті виступає в однині і має глибше значення, ніж лише правдива мова. «Він включає в себе такі риси, як незмінність, тривалість і надійність,— сказано в одному довіднику.— Мова, для якої характерні ці риси, стоятиме... вічно, тому що вона виявиться надійною на відміну від брехливого язика... який може обманути на хвилю, але не витримує перевірки».
«В серці тих, хто зло оре,— омана, а радість у тих, хто дораджує мир,— каже мудрий цар і додає: — Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом» (Приповістей 12:20, 21).
Хто задумує зло, завдає лише болю і страждання. З іншого боку, ті, хто «дораджує мир», пожинають задоволення, чинячи правильне. Вони також мають радість, тому що бачать добрі результати цього. А що найважливіше, вони отримують Боже схвалення, бо «уста брехливі — огида у Господа, а чинячі правду — Його уподоба» (Приповістей 12:22).
Уста, які приховують знання
Описуючи ще одну відмінність між тим, хто обережний зі словами, і тим, хто ні, цар Ізраїлю каже: «Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує» (Приповістей 12:23).
Мудрий, або обачний, чоловік знає, коли говорити, а коли мовчати. Він приховує знання, тобто не хизується своїм знанням. Це не означає, що він завжди укриває те, що знає. Просто він обачний у тому, як виявляти знання. Безумний же швидко говорить і виявляє свою глупоту. Тож хай наші слова будуть нечисленні, а язик хай стримується від хвастощів.
Соломон далі наводить протиставлення і робить яскраве порівняння між працьовитістю і лінивством. Цар каже: «Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане [«платитиме дань», Хом.]» (Приповістей 12:24). Наполеглива робота веде до успіху й фінансової незалежності, а лінивство — до сплачення данини, тобто до виконання примусової роботи і до поневолення. «Якщо трохи почекати,— каже один коментатор,— невдовзі лінивий стане рабом роботящого».
Слово, яке веселить
Добре знаючи людську природу, цар Соломон з проникливістю зауважує: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить» (Приповістей 12:25).
Існує багато клопотів і турбот, які обтяжують серце смутком. Аби полегшити тягар і потішити серце, потрібне добре, підбадьорливе слово від чуйної людини. Але як іншій людині дізнатися, наскільки сильна туга на нашому серці, якщо ми не довіримось їй і не розкажемо про це? Навіть коли ми зазнаємо скрути і пригнічення, потрібно довіритися співчутливій особі, яка може допомогти. Крім того, коли ми виражаємо свої почуття словами, то це полегшує сердечний біль. Тому корисно звірятися подружньому партнеру, батькам чи співчутливому й духовно зрілому другові.
Чи ж можна знайти ліпші слова підбадьорення, ніж ті, що містяться в Біблії? Отже нам необхідно наближатися до Бога, вдячно роздумуючи над його натхненим Словом. Такі роздуми можуть повернути радість розтривоженому серцю і ясність засмученим очам. Псалмоспівець засвідчує це: «Господній Закон досконалий,— він зміцнює душу. Свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста,— вона очі просвітлює» (Псалом 19:8, 9).
Путь життя
Протиставляючи путь праведного дорозі безбожних, цар Ізраїлю каже: «Праведний вивідає свою путь [«пасовище», НС], а дорога безбожних зведе їх самих» (Приповістей 12:26). Праведний обережний зі своїм «пасовищем» — колом знайомих і друзів, з якими спілкується. Він вибирає їх мудро, намагаючись уникати небезпечних зв’язків. Але не так з безбожними, які не приймають порад і наполягають на своєму. Зведені з правильної дороги, вони блукають.
Далі цар Соломон з іншого боку описує різницю між ледачим і трудящим. «Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний» (Приповістей 12:27). Ледачий не зможе спекти впольованого, працьовитість же веде до заможності.
Лінивство настільки шкідливе, що апостол Павло вважав за необхідне написати співхристиянам у Солуні і зробити зауваження тим, хто «живе в лінощах» — не працює, а «лише втручається в справи інших» (СМ). Такі особи є для інших тяжким тягарем. Тож Павло відкрито дав їм настанову, щоб «мовчки вони працювали та власний хліб їли». І якщо вони не відгукнуться на цю настійну пораду, Павло радив іншим у зборі «цуратися» їх — уникати, очевидно, в плані товариського спілкування (2 Солунян 3:6—12).
Нам необхідно взяти до серця Соломонову пораду бути працьовитими, а також його повчання щодо правильного використання язика. Тож намагаймось використовувати той малий орган так, щоб ним лікувати інших і нести радість. У той же час уникаймо гріха уст і тримаймося праведного шляху. «В путі праведности є життя,— запевняє нас Соломон,— і на стежці її нема смерти» (Приповістей 12:28).
[Ілюстрації на сторінці 27]
«Мудрий послухає ради».
[Ілюстрації на сторінці 28]
«Язик же премудрих — то ліки».
[Ілюстрація на сторінці 29]
Якщо звіритися надійному другу, це принесе потіху.
[Ілюстрація на сторінці 30]
Вдячне роздумування над Божим Словом спонукує серце радіти.