Шануючи Бога надії
„А тепер слово Єгови таке: ,Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені’”.— 1 САМУЇЛОВА 2:30, НС.
1. З яких причин ми хочемо шанувати Єгову? (1 Тимофія 1:17; Об’явлення 4:11)
БЕРУЧИ до уваги нашу біблійну, надію, то це зовсім належно й розумно для нас шанувати „Бога надії”, „Бога, Який дає надію”. (Римлян 15:13, Переклад Короля Якова; Переклад Нового Світу, анг.) Чому ж? Як же нам, малесеньким, недосконалим людям, шанувати Величного Творця цілого Всесвіту? І чи на відплату або взаємно Він нас ушанує?
2. Що Ісус думав про шанування Бога?
2 Ми можемо навчитись з того, що сталось з Ісусом. Ніхто з нас не будемо заперечувати, що Ісус завжди хотів, щоб люди шанували й прославляли Його Отця. (Івана 5:23; 12:28; 15:8) По суті, Ісус критикував фарисеїв і книжників за те, що вони ,шанували Бога устами, але яких серця були віддалені від Нього’. Просимо зауважити, що вони не шанували Бога з невідповідних спонук і вчинків. (Матвія 15:7-9) Чи ж нам казати, що коли Христос шанував Бога, то в цьому шануванні була включена Його надія? Як же Єгова відповів на таке шанування?
3. Як ми знаємо, що Ісус надіявся на Єгову?
3 Ісус узяв до серця Давидові слова записані в Псалмі 15 (16):10: „Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш своєму святому побачити тління”. Тому що Ісус Христос мав міцну надію на воскресіння, то промовив ці захоплюючі слова злочинцеві розп’ятому з Ним: „Поправді кажу тобі сьогодні, ти будеш зі Мною в раю”. (Луки 23:39-43, НС) Той злочинець помер, і тому три дні пізніше не міг підтвердити Ісусової надії на воскресіння. Але один очевидець сказав: „Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми”. (Дії 2:31, 32) Це був факт.
4. Якої пошани Ісус заслужив і одержав? (Об’явлення 5:12)
4 Багато простих людей, яким Ісус служив, знали, що Йому належалась повага, або пошана. (Луки 4:15; 19:36-38; 2 Петра 1:17, 18) Тоді Ісус помер мов злочинець. Чи ж це змінило справу? Ні, тому що Бог, на Якого Ісус надіявся, схвалив Його. Тому то Єгова воскресив Ісуса назад до життя. Факт, що „Бог надії” воскресив Свого Сина до життя й втілив Його безсмертністю на небі є доказом на те, що Отець продовжував шанувати Свого Сина. Павло каже: „Бачимо Ісуса... увінчаний честю й величністю, щоб за благодатю Божою смерть скуштувати за всіх”.— Євреїв 2:7, 9; Филип’ян 2:9-11.
5. В який спеціальний спосіб Ісус був шанований, і як це ще більше прославило Бога?
5 Ісус, Який шанував Єгову, згадав про один спеціальний спосіб, яким Отець взаємно Його шанував. З’явившись Своїм вірним апостолам, Ісус сказав: „Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів, хрестячи їх у ім’я Отця й Сина й святого духа... Ось! Я перебуватиму з вами всі дні аж до кінця системи”. (Матвія 28:18-20, НС) Отже, Отець додатково вшанував Свого Сина давши Йому виняткову владу. Цю владу Ісус мав уживати заради тих людей, які виконуватимуть працю, що з неї одержить пошану Той, Якого Ісус старається вшанувати. Чи ж це значить, що ми, недосконалі люди, можемо якимсь чином шанувати Отця, а Отець взаємно нас ушанує за це?
Люди шанують Бога
6. Яка небезпека знаходиться в бажанні пошани? (Луки 14:10)
6 Більшість людей не зовсім думають про те, щоб шанувати Бога, тому що більше цікавляться надбанням собі пошани. Дехто навіть каже, що це нормально для нас бажати пошани. Це дещо правда, тому що бажати доброї репутації є нормально, і таким чином ми набуваємо відносної пошани. (1 Тимофія 3:2, 13; 5:17; Дії 28:10) Однак, бажання пошани від людей можна дуже легко перебільшити. Це стає ясним з того, що багато будуть за всяку ціну добиватись слави, або всяким способом рятують свою репутацію.
7. Чому з пошани від людей приходить обмежена користь?
7 Коли подумаєте про це, то найбільша пошана людей є скороминуща, тому що всі вмирають. Правда, на якийсь час можуть шанувати пам’ять кількох героїв, але про більшість померлих скоро забувається. Як багато людей знають імена їхніх пра-прабатьків або хто були провідниками їхньої країни сто років тому? В дійсності, чи якась людина вже жила чи ні, не змінює справи. Вона є тільки маленький порошок з плином часу, мацюпінька краплина в потоці життя. Навіть коли й шанують таку людину на короткий час після її смерті, то вона не усвідомлює цього. (Йова 14:21; 2 Хронік 32:33; Екклезіястова 9:5; Псалом 48 [49]:12, 20) Важливим є мати надію, яку Бог дає, шанувати Його і, щоб взаємно Він нас ушанував. Цей факт бачимо в житті двох сучасників у стародавньому Ізраїлі.
8. В яку пастку потрапив Ілій відносно пошани?
8 Ілій був один з цих. Він служив Богові 40 років на винятковій посаді первосвященика і мав привілей судити ізраїльтян. (1 Самуїлова 1:3, 9; 4:18) Проте, пізніше він не дисциплінував своїх синів Хофні й Пінхаса. Хоч вони були священиками, то зловживали своєю посадою,— крали частини жертов і чинили неморальність. Коли Ілій легенько критикував їх, то Бог сказав, що Він ,шанував своїх синів більш ніж Його’. Єгова обіцяв продовжувати священство Ааронове, але що відбере посаду первосвященства від дому Ілії. Чому? Бог Сам пояснює: „Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає мене, будуть зневажені”.— 1 Самуїлова 2:12-17, 29-36; 3:12-14.
9. Яку нагоду було дано Самуїлові шанувати Єгову?
9 Протилежно цьому маємо Самуїла. Ви правдоподібно вже знаєте, що ще за молодого дитинства батьки привели його до Шіло на службу в скинії. Сталось одної ночі Єгова промовив до юнака-Самуїла. Ви мабуть зазнаєте втіху з читання цього оповідання в 1 Самуїловій 3:1-14, бачачи в уяві, як цього юнака збудив, не великий рев, але тихенький голос, який він помилково думав був старенького Ілії. І подумайте як це налякало молодого Самуїла, коли він мусив сказати старому первосвященикові Ілієві, що Бог вирішив покарати його дім. Однак, Самуїл робив усе це й слухняно шанував Бога.— 1 Самуїлова 3:18, 19.
10. Як Бог прославив Самуїла за те, що він Його шанував?
10 Самуїл багато років шанував Єгову, як Його пророк, а Бог на відплату його вшанував. Зауважте це в 1 Самуїловій 7:7-13. Єгова швидко відповів, коли Самуїл молився за допомогою, щоб побити филистимлян. Чи ж ви не відчували б пошани з такого схвалення? Коли Самуїлові сини не слухались його керівництва, то Бог не відкинув його так як Ілію. Здається, це тому що Самуїл робив усе що міг, щоб шанувати Бога. Крім того, Самуїл не любив того, коли люди просили його настановити над ними людського царя. (1 Самуїлова 8:6, 7) Бог уживав Самуїла помазати Саула й Давида. Коли Самуїл помер, то Ізраїль шанував його голосінням. Але важливішим є те, що Бог шанував Самуїла, згадавши його в Біблії між вірними чоловіками, які будуть благословені воскресінням і добром, якого Бог має для них. (Псалом 98 [99]:6; Єремії 15:1; Євреїв 11:6, 16, 32, 39, 40) Чи ж це не показує важливість шанування „Бога надії”?
Чи ви будете шанувати „Бога надії”?
11, 12. Що ми мусимо розглянути відносно шанування Єгови, і яким одним способом ми можемо зробити це?
11 Цих два з багатьох прикладів у Біблії, Ісус і Самуїл, є доказом на те, що людям можливо поставити шанування їхнього „Бога надії” на першому місці в житті. І ці два приклади показують, що коли самі зробимо це, то правильно можемо сподіватись і одержати пошану від Бога. Але, як вам шанувати Бога в надії, що задовольняєте Йому, що взаємно Він буде вас шанувати, і сповнить вам вашу біблійну надію?
12 Один спосіб, яким це можна зробити, є справжньо й шанобливо старатись, щоб не роздратувати Бога. (Малахії 1:6) Правдоподібно ми відразу погодимось з цією думкою. Однак, пам’ятайте синів Ілії. Коли б ви були запитали їх чи вони хотіли шанувати Бога шанобливим страхом, то правдоподібно вони відповіли б так. Проблема в тім, щоб провести в щоденному житті наше бажання поважно шанувати Бога з страхом.
13. Дайте приклад, щоб показати як шанувати Бога з страхом, може допомогти нам.
13 Коли нас спіткає спокуса даючи нам нагоду вкрасти або таємно порушити правила статевої пристойності, то чи наше бажання шанувати Бога впливатиме на наші вчинки? Ми завжди повинні розвивати погляд, що ,Коли б і злочин не виявився, то тільки піддатись такій спокусі не прославить „Бога надії”, Якого ім’я я ношу на собі’. Але фактично злочин не буде вічно закритий, так як виявились гріхи синів Ілії. На доказ цього маємо Павлові слова про „Божий праведний суд”: „Кожному віддасть за його вчинками: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління,— життя вічне, а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді,— лютість та гнів”.— Римлян 2:5-8.
14. Яким іншим способом можна шанувати Бога, і що ми можемо запитати себе?
14 З другого боку, Павло згадує про „добрі діла”, які прославляють Бога, і з яких Він одержує „славу й честь”. У Матвія 28:19, 20 Ісус згадав найважливішу працю, яка виконується сьогодні: ,Робити учнів з людей всіх народів, хрестити й навчати їх додержувати всього того, що Я наказав вам’. По цілому світі, мільйони свідків Єгови дієво виконують цю працю проповідування й навчання людей про Царство, яка то праця прославляє Бога. Багато намагаються служити Йому повночасно як піонери, регулярно, або протягом вакацій від світської праці або школи. Маючи це на увазі, то кожен з нас повинен розглянути наше становище, щодо цієї праці. Наприклад, можна запитати себе, ,Чи я шаную „Бога надії” беручи повну участь у проповідуванні’?
15. Що сталось з декотрими християнами відносно шанування Єгови в публічній службі?
15 Декотрі християни, які вже багато років служили тепер сповільнюються. Вони опустились у вигідний звичай й беруть малу участь або тільки деколи ходять на цю важливу працю робити учнів. Ми не маємо на думці тих осіб з фізичними недугами, й які сповільнюються через похилий вік. Крім цих, декотрі Свідки різного віку теж сповільнюються в цій праці. Цікаво, Павло не мав на думці людей певного віку, коли перестеріг християн, щоб вони ,не знемагались’. Незважаючи на вік людини, то справа в тому, що регулярно ходити на службу вимагає зусилля. Правдоподібно так як було за Павлового дня, сьогодні декотрі вісники міркують, ,Я вже відслужив своє протягом років, нехай тепер новонавернені християни вже намагаються в службі’.— Галатів 6:9; Євреїв 12:3.
16. Чому ми можемо скористати з самоперевірки в цій справі?
16 Вісників такої думки мало, але таки можна запитати себе, ,Чи я відверто визнаю цей напрям у моїй службі? Як моя участь у службі порівнюється з минулим служінням?’ Чи ми вже сповільнились у службі чи ні, то всі таки повинні пам’ятати, що наш „Бог надії” обіцяє „славу, і честь і мир усякому, хто чинить добро”. (Римлян 2:10) Павло тут уживав грецьке слово, яке значить „робити щось, чинити, виконувати”. Яке ж важливим є уникати того, що трапилось фарисеям і книжникам, які тільки устами прославляли Бога! (Марка 7:6; Об’явлення 2:10) Протилежно цьому, коли ми сердечно виконуємо нашу публічну службу, то цим підтверджуємо собі, а також іншим, що маємо дійсну надію. Ми шануємо нашого Творця й Життєдавальника. Ми також стаємо в ряди тих, яких Він шанує тепер і буде навіки шанувати.— Луки 10:1, 2, 17-20.
Нашими дорогоцінностями
17, 18. В який інший спосіб ми можемо прославляти Бога, і чому неохоту в цьому не можливо оправдати?
17 Ще один спосіб, яким ми можемо шанувати нашого „Бога надії”, згадується в Приповістей 3:9 де каже: „Шануй Господа [Єгову, НС] із маєтку свого, і спочатку всіх плодів своїх”. Спурель перекладає цей вірш так: „Прославляйте Єгову майном своїм, і найкращим з вашого придбання”.— Переклад Старого Завіту Святого Письма з оригінальної єврейської мови.
18 Тому, що різні священики стали відомі за їхню безмежну пожадливість і розкішне життя, то багато людей вагаються жертвувати церквам і релігійним організаціям, які здається цікавляться тільки набуванням майна. (Об’явлення 18:4-8) Але таке зловживання пожертв не скасовує сказаного в Приповістей 3:9. Згідно з тією натхненною порадою, то як можна уживати наші „дорогоцінності”, щоб „шанувати Єгову”, нашого „Бога надії”?
19. Дайте приклад показати, як декотрі застосовували Приповістей 3:9.
19 Свідки Єгови знайшли, що через зростання числа людей, які тепер цікавляться звісткою Царства, то мусять розбудовувати Зали Царства або будувати нові. Тут маємо один спосіб, яким можна „прославляти Єгову вашим майном”. Молоді, як також старі особисто постановляють жертвувати на будівельний фонд. Щоб сповняти таку таємну постанову, то можливо треба буде дисциплінувати себе, а навіть жертвувати особливо, коли планувати й докінчити будівлю треба багато часу. (2 Коринтян 9:6, 7) Однак, такими пожертвами справді шануємо Єгову, бо Зали Царства — це будинки в яких християни поклоняються Йому й де вони з їхніми друзями навчаються про Бога. Ісусові слова в Матвія 6:3, 4 є доброю причиною вірити, що Бог вшанує тих, які так Його шанують.
20. (а) Чому це правильно перевірити себе в застосуванні Приповістей 3:9? (б) Що ми можемо запитати себе?
20 Але слово перестороги: Фарисеї й книжники, які Ісус казав не ставили шанування Бога на першому місці, постарались, щоб були першими скористати з їхнього майна. Отже, Ісус у Матвія 15:4-8 рекомендує, щоб ми критично розглянули самі себе в справі ,шанування Єгови нашими дорогоцінностями’. (Єремії 17:9, 10) Наприклад, християнин, який вже трохи збагатив з свого крамарства, може робити висновок, що він мусить працювати повночасно, щоб заробляти ще більше грошей. Він може вдумуватись і робити висновок що ,Інші стають піонерами або вибираються служити по місцевостях у яких є потреба вісників, але мій спеціальний спосіб служити Богові є заробляти більше грошей, щоб мати більше що жертвувати’. Пожертви такого християнина можуть здобути велике добро. Але такий повинен запитати себе, ,Чи спосіб мого життя виявляє, що шанувати Бога грішми є головна причина чому я працюю, щоб заробляти все більше й більше грошей?’ (Луки 12:16-19; порівняйте з Єв. Марка 12:41-44.) І, ,Чи я можу так впорядкувати свої справи, щоб міг брати більшу участь у найважливішій праці на наш час — проповідувати добру новину?’ Незважаючи на наші обставини в житті, ми таки можемо переглянути свої спонуки й вчинки, а тоді запитати, ,Як мені більше шанувати мого Життєдавальника й „Бога надії”?’
21. Якщо будемо прославляти Єгову тепер, то якою надією ми можемо втішатись?
21 Напевно Єгова справдить наші надії. Яка ж чудесна можливість, що Він може, тепер і в майбутньому, сказати про нас те, що Він сказав про вірного Ізраїля: „Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав”! (Ісаї 43:4) Той самий Бог обіцяє „вічне життя тим, хто шукає слави і чести”. Цю обіцянку Він сповнить тим, які триватимуть „у доброму ділі”. Який же чудовий „Бог надії”!
Як би ви відповідали?
◻ Що ми можемо навчитись з Ісусового прикладу відносно пошани, яку Єгова одержує від людей?
◻ Яка була різниця між Ілієм а Самуїлом щодо шанування Бога?
◻ В які способи ви можете збільшити ваше шанування Бога, і що ви можете одержати за це?
◻ Яка є майбутність тих, які ставлять на першому місці шанування нашого „Бога надії”?
[Рамка на сторінці 20]
ЛИСТИ ПРО ПОЖЕРТВИ
Унизу поміщаються вривки з листів одержаних Бруклінським відділом Товариства Вартової Башти в Нью-Йорку:
„Я звусь Авія. Мені дев’ять літ. Посилаю 4 долари братам, які працюють при Залах Царства. Вони можуть купити матеріал або шоколадних цукерків, я не заперечую їм”.— Орегон.
,Вкладаю у цьому листі особистий чек. Мені сповнилось 96 років, і я вже досить глухий, але дуже люблю заощаджувати гроші для цієї цілі. Так, я їжджу вживаним автом і не їду на зиму до Флоріди або Каліфорнії. Я вже не можу багато проповідувати добру новину від дому до дому. Але коли заощаджую гроші й надсилаю їх вам, то таким чином беру участь у цій праці’.— Огайо.
,Дуже вдячний вам за все те, що ви зробили для Залу Царства. Я засилаю ці гроші [5 доларів] допомогти вам з книжками й Вартовими Баштами, щоб ми мали що читати. Гроші я вибрав з моєї ощадної каси. Дуже вдячний вам за брошуру Школа, яка говорить про наркотики’.
„Вкладаю в листі чек. Двісті доларів посилаю на фонд будування Залів Царства. Решту вживайте як вам вгодно в проповідуванні”.— Міссурі.