Розвивайте дух вдячності
ЛІКАР у штаті Нью-Йорк врятував Мері життя, надавши їй невідкладну допомогу. Але 50-річна Мері ані не подякувала лікареві, ані не оплатила медичного рахунка. Який типовий приклад невдячності!
Біблія розповідає, що якось, коли Ісус входив в одне село, він зустрів десятьох чоловіків, вражених жахливою хворобою, проказою. Вони стали голосно кричати до нього: «Ісусе, Наставнику,— змилуйсь над нами!» Ісус наказав їм: «Підіть і покажіться священикам!» Прокажені послухалися його і, коли ще були в дорозі, побачили й відчули, що видужали.
Дев’ять із зцілених прокажених пішли далі, але один, самарянин, повернувся, щоб відшукати Ісуса. Цей колишній прокажений усю дорогу прославляв Бога, а знайшовши Ісуса, впав до його ніг та подякував йому. Ісус же сказав: «Чи не десять очистилось,— а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?» (Луки 17:11—19).
У запитанні: «А дев’ять же де?»— криється глибока думка. Подібно до Мері, дев’ять прокажених мали серйозний недолік — їм бракувало вдячності. Така невдячність дуже поширена сьогодні. Яка ж причина цього?
Основна причина невдячності
Джерелом невдячності є в основному егоїзм. Задумаймось над тим, що сталося з нашими першими людськими прабатьками Адамом і Євою. Єгова створив їх з божественними рисами й дав усе необхідне для щастя, у тому числі чудовий сад, який був їхнім домом, досконале оточення й змістовну та приємну працю (Буття 1:26—29; 2:16, 17). Однак під тиском Сатани, який зіграв на себелюбстві Адама та Єви, вони обоє виявили непокору й знехтували щедрістю Єгови (Буття 3:1—5; Об’явлення 12:9).
Розгляньмо також поведінку народу стародавнього Ізраїлю, котрого Бог вибрав, щоб зробити своєю особливою власністю. Яку ж вдячність, напевно, відчували усі ізраїльські батьки в ніч 14 нісана 1513 року до н. е.! У цю визначну ніч Божий ангел приніс смерть ‘кожному перворідному в єгипетській землі’, але обминув ізраїльські доми, які мали відповідну позначку (Вихід 12:12, 21—24, 30). Також із вдячністю, від усього серця ‘співав Мойсей та Ізраїлеві сини пісню Господеві’, коли їх було визволено від війська фараона коло Червоного моря (Вихід 14:19—28; 15:1—21).
Незважаючи на все це, не минуло багато часу після виходу з Єгипту, як «стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів». Як же швидко вони стали невдячними! Люди шкодували за тими днями, коли «сиділи над горшком м’яса... їли хліба досить» в Єгипті, краю їхнього рабства (Вихід 16:1—3). Так, егоїзм заважає людям розвивати й виявляти вдячність.
Будучи нащадками грішного Адама, усі люди від народження у певній мірі егоїсти й схильні до невдячності (Римлян 5:12). Невдячність є також складовою егоїстичного духу, що панує над людьми в нинішньому світі. Подібно до повітря, яким ми дихаємо, цей дух є скрізь і, безперечно, впливає на нас (Ефесян 2:1, 2). Тому нам потрібно розвивати почуття вдячності. Як це робити?
Необхідно роздумувати!
«Словник української мови» визначає слово «вдячність» як «почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро». Почуття не може з’являтися й зникати механічно, воно повинно народжуватися без свідомих зусиль, всередині людини. Вдячність — це щось більше, ніж просто вияв вихованості чи припис етикету, вона походить із серця.
Як можна навчитися бути вдячними усім серцем? Біблія каже, що великою мірою наші почуття залежать від наших думок (Ефесян 4:22—24). Щоб навчитися відчувати вдячність, треба перш за все роздумувати із вдячністю про доброту, яку нам виявили. Д-р Вейн В. Даєр, який працює психіатром, висловлює подібну думку: «Почуття (емоція) ніколи не з’явиться, якщо спершу не виникне думка».
Візьмімо, наприклад, почуття вдячності за твориво, що оточує нас. Що ви відчуваєте, коли дивитеся на всіяне зірками небо в безхмарну ніч? У царя Давида воно викликало благоговіння, яке він описав так: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» Голос зір у нічній тиші спонукав Давида написати: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід». Чому ж зоряне небо так глибоко зворушувало Давида? Він відповідає: «Я... роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую» (Псалом 8:4, 5; 19:2; 143:5, Хом.).
Давидів син Соломон теж розумів, як важливо роздумувати про чуда творива. Наприклад, щодо ролі дощових хмар у відсвіженні нашої землі він написав: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!» (Екклезіяста 1:7). Тож коли дощ та ріки напоюють землю, їхні води повертаються з океанів назад у хмари. Як би виглядала наша Земля без цього очищення та кругообігу води? Яка ж вдячність, напевно, сповнювала Соломона, коли він роздумував про все це!
Вдячна людина також цінує стосунки з членами своєї сім’ї, друзями та знайомими. Їхня доброта полонить її увагу. Серце такої людини сповнюється вдячністю, коли вона роздумує над тим, що для неї роблять інші.
Висловлення вдячності
Яке ж просте слово «дякую»! Його зовсім не складно вимовити, й існує стільки можливостей вживати його. Як приємно почути щире «дякую» тому, хто притримує для нас двері або піднімає те, що в нас упало! Це слово може зробити роботу продавця, офіціантки чи поштаря легшою й принести їм більше задоволення.
Часто у відповідь на виявлену доброту посилають листівку з подякою. Багато листівок, які можна придбати в магазині, чудово передають такі почуття. Але було б справді мило додати щось від себе — написати кілька слів вдячності власною рукою. Дехто навіть віддає перевагу коротенькому листу перед купленою листівкою. (Порівняйте Приповістей 25:11).
Мабуть, найбільше заслуговують нашої подяки рідні, з якими ми разом живемо. Біблія каже про жінку чеснотну: ‘Устає чоловік її й похваляє її’ (Приповістей 31:28). Чи ж не сприяє щира подяка чоловіка дружині атмосфері миру й злагоди в домі? А хіба чоловіку не приємно буде, прийшовши додому, почути від своєї дружини сердечні слова цінування? У ці дні сім’ї стикаються з багатьма проблемами, і коли труднощі нагромаджуються, легко спалахують сварки. Вдячна людина не надає великого значення обра́зам, швидко прощаючи їх.
Діти теж повинні виявляти увагу своїм батькам і висловлювати їм щиру подяку. Звичайно, батьки недосконалі, але це не підстава забувати дякувати їм за те, що вони для вас роблять. Любов і опіку, котрою вони оточують вас з часу вашого народження, не можна купити ні за які гроші. Якщо ж вони навчають вас про Бога, ви повинні бути їм удвічі вдячними.
«Діти — спадщина Господня»,— говориться в Псалмі 127:3. Тому батьки повинні шукати нагод хвалити своїх дітей, замість бурчати на них через дрібниці (Ефесян 6:4). Піклуючись про дітей, вони мають чудову можливість допомогти їм розвинути дух вдячності. (Порівняйте Приповістей 29:21).
Вдячні Богові
Бог Єгова — Дарівник ‘усякого доброго давання та дару досконалого’ (Якова 1:17). Особливо цінним є дар життя, бо все, що ми маємо чи плануємо зробити, стане марнотою, коли ми його втратимо. Святе Письмо заохочує нас пам’ятати, що «в [Бога Єгови] джерело життя» (Псалом 36:6, 8, 10; Дії 17:28). Щоб набути серце, сповнене вдячності Богу, потрібно розмірковувати про всі його щедрі дари, за допомогою яких підтримується наше фізичне й духовне життя (Псалом 1:1—3; 77:12, 13). Таке серце спонукуватиме нас виявляти своє цінування словом і ділом.
Молитва — це, безперечно, одна з чудових можливостей висловити свою вдячність Богові. Псалмоспівець Давид сказав: «Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розповісти, та воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 40:6). Розвиваймо й ми подібні почуття!
Давид також був сповнений рішучості виявляти свою вдячність Богові в розмовах з іншими. Він сказав: «Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!» (Псалом 9:2). Розмовляти з людьми про Бога, висловлювати свої думки, ділячись з іншими правдою з його Слова,— це, мабуть, найліпший спосіб засвідчити йому нашу вдячність. І це допоможе нам бути більш вдячними людьми.
«Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!»— говорить Єгова. Тож пізнайте радість, яка походить від виявлення йому нашої щирої вдячності (Псалом 50:23; 100:2).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Життя — це дар від Бога. Не забудьте додати щось від себе.