Будьмо впевнені аж до кінця

УЯВІТЬ невеликий літак, який потрапив у негоду. Пілот більше не розрізняє наземних орієнтирів. Його щільно оточують хмари. Він нічого не бачить за своїм вітровим склом, проте він впевнений, що зможе безпечно закінчити політ. Що є підставою для такої впевненості?

У нього є точні прилади, які дають змогу летіти крізь хмари та приземлятися в темряві. Впродовж цілого маршруту, особливо біля аеропорту, його ведуть радіомаяки і він підтримує зв’язок з диспетчерами авіаліній на землі.

Подібно до цього, незважаючи на те що обставини у світі погіршуються з кожним днем, ми можемо з впевненістю дивитися у майбутнє. Наша подорож через цю зіпсовану систему речей, можливо, триває довше, ніж дехто сподівався, але ми можемо бути впевненими, що точно тримаємось курсу та розкладу. Звідки в нас ця впевненість? Бо ми маємо керівництво, яке дає нам змогу розрізняти речі, які лежать поза людським полем зору.

Боже Слово є ‘світильником для нашої стежки’, й воно є ‘певне, недосвідченого умудряє’ (Псалом 19:8; 119:105). Як радіомаяки, котрі вказують пілоту курс, Біблія точно визначає події майбутнього і дає нам ясні вказівки, щоб гарантувати наше безпечне прибуття до місця призначення. Але для того, щоб скористатися з божественного керівництва, нам треба йому довіряти.

У своєму посланні до євреїв Павло заохочував єврейських християн ‘зберегти до кінця твердо віру, як напочатку’ (Євреїв 3:14, УКУ). Віра може похитнутись, якщо її не ‘берегти твердою’. Отже, виникає питання: як ми можемо зберегти довіря до Єгови аж до кінця?

Розвивайте віру

Перед тим як пілот зможе здійснити сліпий політ, повністю покладаючись на прилади та наземні диспетчерські центри, він повинен пройти відповідну підготовку і мати за плечима багато годин польоту. Так само християнину потрібно постійно розвивати віру, щоб підтримувати впевненість у керівництві Єгови, особливо тоді, коли виникають труднощі. Апостол Павло написав: ‘Ми маємо того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив», і ми віруємо, тому то й говоримо’(2 Коринтян 4:13). Отже, коли ми говоримо про Божу добру новину, то розвиваємо та зміцняємо свою віру.

Маґдалена, яка провела чотири роки в концентраційному таборі під час другої світової війни, пояснює цінність проповідницької діяльності: «Моя мати навчила мене, що, аби зберегти віру міцною, необхідно турбуватися духовним добробутом інших. Я пам’ятаю випадок, який ілюструє наші почуття. Після звільнення з концентраційного табору Равенсбрюк ми з матір’ю дістались додому в п’ятницю. Ми були зовсім виснажені фізично. Але через два дні, тобто в неділю, ми приєдналися до братів у проповідуванні від дому до дому. Я твердо вірю, що, коли ми зосереджуємося на тому, як допомогти іншим довіряти Божим обітницям, ці ж самі обітниці стають реальнішими й для нас». (Порівняйте Дії 5:42).

Щоб зберегти впевненість аж до кінця, необхідно бути духовно активним і в інших сферах діяльності. Особисте вивчення є ще одною чудовою вправою, яка зміцнює віру. Якщо ми будемо наслідувати верійців та щодня старанно досліджувати Святе Письмо, це допоможе нам мати «певність надії аж до кінця» (Євреїв 6:11; Дії 17:11). Безперечно, особисте вивчення вимагає часу та непохитності. Можливо, саме тому Павло попереджував євреїв про небезпеку ‘розлінитися’, тобто стати байдужими до таких справ (Євреїв 6:12).

Байдужість може призвести до жахливих наслідків у багатьох сферах життя. Соломон зауважив, що «з опущення рук тече дах» (Еклезіяста 10:18). Рано чи пізно занедбаний дах починає протікати. Якщо ми опустимо руки в духовному значенні й припинимо підтримувати нашу віру, до розуму можуть закрастися сумніви. З іншого боку, постійне роздумування над Божим Словом та його вивчення живитиме й захищатиме нашу віру (Псалом 1:2, 3).

Довір’я будується на досвіді

Звичайно, пілот вчиться довіряти своїм приладам, вивчаючи їх і набуваючи власного досвіду. Подібно до цього, наше довір’я до Єгови зростає, коли ми бачимо докази його сповненого любові піклування в особистому житті. Ісус Навин знав це з власного досвіду, і він нагадував своїм ближнім ізраїльтянам: «Ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося вам» (Ісуса Навина 23:14).

Жозефіна, одружена сестра з Філіппін, може це підтвердити. Вона розповідає, яким було її життя до того, як вона пізнала правду: «Мій чоловік пиячив, а коли був п’яним, то злостився й бив мене. Погані стосунки в нашому подружжі впливали також на нашого сина. Ми обоє з чоловіком працювали, заробляючи досить багато грошей, але більшість з них ми програвали в азартних іграх. У мого чоловіка було багато друзів, проте більшість з них товаришували з ним тільки для того, щоб він платив за випивку, а дехто навіть намагався його напоїти просто задля сміху.

Все змінилося, коли ми познайомилися з Єговою і прийняли до серця його поради. Мій чоловік більше не п’є, ми перестали грати в азартні ігри й маємо справжніх друзів, які люблять нас і завжди допомагають. Наше подружжя є щасливим, і наш син росте гарним хлопцем. Ми менше працюємо, проте маємо більше грошей. Досвід навчив нас, що Єгова, як сердечний Отець, завжди провадить нас правильним шляхом».

Іноді, отримавши вказівки від диспетчера або подивившись на прилади, пілот бачить, що йому потрібно виправити курс. Так само й нам, можливо, необхідно змінити напрям відповідно до настанов Єгови. «Вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» — коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч» (Ісаї 30:21, Хом.). Через його Слово та його організацію ми отримуємо поради, які попереджають нас про духовні небезпеки. Одна з небезпек пов’язана з товариством.

Товариство може звести нас з правильного напряму

Невеликий літак може легко збитися з курсу, якщо вчасно не внести необхідні поправки. Так само й сьогодні християн постійно бомбардують зовнішні впливи. Ми живемо у світі, який зосереджується на плотських речах, тож багато глузують з духовних цінностей, приділяючи більше уваги грошам та розвагам. Павло попередив Тимофія, що «останніми днями настануть тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1—5). Особливо уразливі до поганого товариства підлітки, які прагнуть визнання і популярності (2 Тимофія 2:22).

Аманда, якій зараз 17 років, розповідає: «На деякий час моя віра дещо ослабла під впливом однокласників. Вони постійно говорили, що моя релігія накладає обмеження і є необгрунтована, і це почало мене знеохочувати. Але мої батьки допомогли мені зрозуміти, що християнські настанови служать не для обмеження, а для захисту. Тепер я розумію, що ці принципи допомагають мені мати щасливіше життя, ніж мають мої колишні шкільні друзі. Я навчилась довіряти тим, хто дійсно піклується про мене, своїм батькам і Єгові, та з радістю займаюсь піонерським служінням».

Хоч би якого віку ми були, ми зустрічатимемо людей, які зневажливо висловлюватимуться про наші переконання. Вони можуть видаватись досвідченими, але в Божих очах вони є тілесними, а не духовними людьми (1 Коринтян 2:14). За часів Павла бувалі скептики мали великий вплив в Коринті. Вчення цих філософів, мабуть, привело до того, що деякі християни в Коринті втратили віру у воскресіння (1 Коринтян 15:12). «Не дайте себе звести, — застерігав апостол Павло, — товариство лихе псує добрі звичаї» (1 Коринтян 15:33).

З іншого боку, добре товариство зміцнює нас духовно. В межах християнського збору ми маємо можливість бути серед людей, які провадять вірне життя. Норман, брат, який пізнав правду в 1939 році, все ще є джерелом великого підбадьорення для інших. Що зберегло ясним його духовний погляд? «Дуже важливими є зібрання і тісна дружба з вірними братами,— відповідає він.— Таке товариство допомогло мені ясно побачити різницю між організацією Єгови і Сатани.

Облудна сила багатства

Браєн, досвідчений пілот, пояснює, що деколи «пілоту важко довіряти приладам лише тому, що він з цим не погоджується інстинктивно. Відомі випадки, коли досвідчені військові пілоти летіли догори ногами, бо вогні на землі здавалися їм зірками, хоча прилади показували зовсім інше».

Подібно до цього, наші егоїстичні інстинктивні відчуття можуть ввести нас у духовну оману. Ісус говорив, що багатство є «принадою», а Павло попереджав, що ‘віддавшись грошолюбству дехто відбились від віри’ (Марка 4:19, Хом.; 1 Тимофія 6:10).

Як і принадні мерехтливі вогні, блискучі матеріалістичні цілі можуть скерувати нас у неправильному напрямку. Замість радіти «запорукою того, чого сподіваємося», ми можемо відволіктися на пишну принаду світу, який минає (Євреїв 11:1, Хом.; 1 Івана 2:16, 17). Якщо ми «сповнені рішучості» жити в достатку, у нас навряд чи залишиться час, щоб зростати духовно (1 Тимофія 6:9, НС; Матвія 6:24; Євреїв 13:5).

Патрік, молодий одружений чоловік, визнав, що вони разом з дружиною пожертвували духовними цінностями заради насолод багатого життя. Він розповідає: «На нас вплинуло те, що дехто в зборі мав дорогі машини та розкішні доми. Хоч ми ніколи не втрачали з поля зору надії на Царство, ми гадали, що й тепер можемо жити в комфорті. Проте згодом ми зрозуміли, що справжнє щастя приходить завдяки служінню Єгові та через духовний зріст. Тепер ми знову живемо просто. Ми скоротили свій робочий час і стали постійними піонерами».

Віра залежить від сприйнятливого серця

Сприйнятливе серце також відіграє значну роль у тому, як будується довір’я до Єгови. Справді, «віра є запорукою того, чого сподіваємося,— доказ речей невидимих» (Євреїв 11:1, Хом.). Але якщо ми не маємо сприйнятливого серця, нас навряд чи щось переконає (Приповістей 18:15; Матвія 5:6). Тому апостол Павло казав, що «віра — не в усіх» (2 Солунян 3:2).

Як же ми можемо у своєму серці залишатися сприйнятливими до всіх наявних доказів? Розвиваючи побожні риси характеру, риси, які збагачують та стимулюють віру. Петро заохочує нас ‘зростити у нашій вірі чесноту, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братолюбство й любов‘ (2 Петра 1:5—7, Хом.; Галатів 5:22, 23). З іншого боку, якщо ми живемо тільки для себе, або віддаємо Єгові показне служіння, то не можемо сподіватися, що наша віра зростатиме.

Ездра «приготував своє серце» читати Слово Єгови і виконувати його (Ездри 7:10). Михей також мав сприйнятливе серце. «Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує» (Михея 7:7, Хом.).

Маґдалена, про яку розповідалось раніше, також терпеливо чекає на Єгову (Авакума 2:3). Вона говорить: «Ми вже маємо духовний рай. Незабаром виконається наступна обітниця — фізичний Рай. А тим часом до великого натовпу приєднуються сотні тисяч людей. Мені дуже відрадно бачити, що так багато збирається до Божої організації».

Дивлячись на Бога нашого спасіння

Щоб залишитись впевненими аж до кінця, необхідно виявляти віру та уважно прислухатися до настанов, які ми отримуємо від Єгови та його організації. Це гідне будь-яких зусиль. Пілот відчуває глибоке задоволення, коли після довгого важкого польоту він знижується і нарешті виривається з густих хмар. Перед ним простягається земля, зелена й привітна. Внизу злітно-посадочна смуга аеропорту кличе літак.

Нас також чекає захоплива подія. Цей похмурий зіпсований світ поступиться місцем новій праведній землі. Бог щиро прийме нас. Ми прибудемо туди, якщо слухатимемо слів псалмоспівця: «Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого... В Тобі моя слава постійно» (Псалом 71:5, 6).