ЗОЛОТО

Благородний метал, який згадується в Біблії першим з усіх металів і частіше за будь-який з них (Бт 2:11). З найдавніших часів золото високо цінували за те, що воно важке, рідкісне, пластичне, ковке і має розкішний мерехтливий блиск. У Єврейських Писаннях стосовно золота використовується кілька слів, як-от зава́х (Вх 25:11), хару́ц (Зх 9:3), ке́тем (Пс 45:9), паз («очищене золото»; Пс 19:10, прим.), сеґо́р («чисте золото»; Йв 28:15) і офı́р («золото з Офіру»; Йв 22:24). У Грецьких Писаннях щодо золотих монет, прикрас і самого золота вживаються слова хрісо́с і хрісı́он, які також можуть мати переносне значення (Мт 10:9; 1Пт 3:3; Мт 2:11; 1Кр 3:12).

Оскільки золото було рідкісним, його почали використовувати як платіжний засіб. Крім того, воно стало показником багатства та слави (Бт 13:2; 1Хр 21:25; Ес 8:15). Однак золоті монети стали карбувати дещо пізніше. З цього гарного блискучого металу, який не окислювався і не тьмянів, також виготовляли чудові ювелірні вироби й прикраси (Бт 24:22; 41:42; Сд 8:24—26; Пс 45:9, 13).

Самородне золото, яке знаходять в розсипних родовищах і руслах річок, можна з легкістю відділити завдяки його великій вазі. Процес видобування й очищення золота згадується в книзі Йова (Йв 28:1, 2, 6).

У святому наметі і храмі. З цього дуже ковкого металу можна виготовляти вироби найрізноманітніших форм. Під час будівництва святого намету з нього робили листи для покриття різних поверхонь і тонкі пластинки. З цих пластинок нарізали нитки, які вплітали в деякі елементи одягу первосвященика (Вх 25:31; 30:1—3; 37:1, 2; 39:2, 3). Також золото використовували, коли будували храм Соломона (1Цр 6:21—35; 2Хр 3:5—9). Сплави золота з іншими металами зазвичай є міцнішими, тому мають ширше застосування. Такі сплави робили і в стародавньому Ізраїлі (1Цр 10:16; див. ЕЛЕКТРУМ).

Під час спорудження святого намету була використана величезна кількість золота, загальна вартість якого сьогодні дорівнювала б приблизно 11 269 000 дол. (Вх 25:10—40; 38:24). Однак вона здається мізерною порівняно з кількістю золота, яке пішло на будівництво величного Соломонового храму. Для його побудови Давид приготував не менш ніж 100 000 талантів золота, що в теперішньому еквіваленті складає приблизно 38 535 000 000 дол. (1Хр 22:14). З золота і срібла були виготовлені світильники та храмове приладдя — виделки, чаші, глеки, умивальниці, кухлі тощо (деяке приладдя було мідним); також золотом були покриті скульптури херувимів, які стояли в Найсвятішому, жертовник для спалювання фіміаму і навіть стіни всередині храму (1Цр 6:20—22; 7:48—50; 1Хр 28:14—18; 2Хр 3:1—13).

Доходи Соломона. Скарбниця Соломона поповнювалась величезною кількістю золота. Він отримав по 120 талантів від царя Тиру і цариці Шеви, щорічно збирав данину й податки, а також мав доходи від власного торговельного флоту. В Біблії сказано: «Кожного року Соломон отримував 666 талантів золота [бл. 256 643 000 дол.], окрім усього, що отримував від купців і торговців та від усіх арабських царів і намісників того краю» (1Цр 9:14, 27, 28; 10:10, 14, 15).

Одним із місць, звідки Соломон отримував чисте золото, був Офір. На глиняному черепку, датованому VIII ст. до н. е., міститься напис: «Золото Офіру в Бет-Хорон, 30 шекелів» (1Цр 9:28; 10:11; Йв 28:16; див. ОФІР).

Золото із завойованих міст. Бог наказав ізраїльтянам спалювати різьблені зображення богів інших народів і додав: «Не прагніть та не беріть срібла і золота, яке на них, щоб це не стало для вас пасткою, бо для вашого Бога Єгови вони гидота. Не приносьте цієї гидоти у свій дім, щоб ви не були знищені, як вони. Бридьтеся ними і відчувайте до них відразу, бо вони мають бути знищені» (Пв 7:25, 26). Тому ідолів та пов’язані з ними речі спалювали, а золото і срібло, з яких вони були зроблені, інколи розтирали на порох (Вх 32:20; 2Цр 23:4).

Усі інші вироби із золота і срібла після очищення вогнем дозволялося взяти як здобич (Чс 31:22, 23). Це не стосувалося Єрихона, оскільки він, так би мовити, був першим плодом від завоювання Ханаану. Золото і срібло з цього міста (за винятком того, що було на ідолах) належало віддати священикам для використання у святині (ІсН 6:17—19, 24).

Мудрість і віра ліпші, ніж золото. Хоча золото має велику цінність, за нього, як і за інші багатства, неможливо купити життя (Пс 49:6—8; Мт 16:26); крім того, навіть за все золото світу не придбаєш справжньої мудрості, яка походить від Єгови (Йв 28:12, 15—17, 28). Його закони, заповіді та повчання бажаніші від безлічі щирого золота (Пс 19:7—10; 119:72, 127; Пр 8:10). Золото не зможе врятувати у день люті Єгови (Сф 1:18).

Люди, для яких найважливішим у житті є матеріальні речі, зазвичай висміюють віру в Бога і вважають її непрактичною. Проте апостол Петро звернув увагу на те, що справжня віра є тривкою і ніколи не втрачає цінності. Він написав, що випробувана віра набагато цінніша від золота, яке, хоча й витримує вогонь, усе одно не вічне і може бути знищене. Християни зазнають різних випробувань, які інколи завдають смутку, але завдяки цьому їхня віра стає міцнішою (1Пт 1:6, 7). Справжня віра витримає будь-які випробування.

Символічне значення. Йов говорив про золото як про символ матеріалізму — того, чого потрібно уникати, щоб мати схвалення Єгови (Йв 31:24, 25). Водночас завдяки своїй красі, цінності й чистоті щире золото ідеально підходить для опису святого міста, Нового Єрусалима, і його головної вулиці (Об 21:18, 21).

Голова статуї, яку Навуходоносор побачив уві сні, була з золота, а інші її частини — з менш цінних матеріалів. Даниїл пояснив, що частини статуї представляли світові держави. Золота голова символізувала династію вавилонських царів, яку представляв Навуходоносор (Дн 2:31—33, 37—40). Вавилон також названий «золотою чашею в руці Єгови», адже був знаряддям для виконання вироків, які Бог виніс народам (Єр 51:7).

У святому наметі, побудованому Мойсеєм, золото використовувалося у Святому, куди для виконання своїх обов’язків входили священики, і Найсвятішому, куди входив лише первосвященик. Найсвятіше, де стояв золотий ковчег угоди, представляло небо, місцеперебування Бога, а у Святе могли заходити тільки священики. Тому логічно зробити висновок, що символічне значення цих відділів і ковчега угоди пов’язане з духовним небом, зі «священством царським», тобто людьми з небесним покликанням, і зі служінням, яке цьому священству доручив Бог (1Пт 2:9; Єв 9:1—5, 9, 11, 12, 23—25; 3:1). Тож це священство символічно відділено від людей на землі, заради яких воно виконує своє служіння.

Мудрий чоловік, який написав книгу Екклезіаста, заохотив молодих людей служити своєму Творцю, поки вони мають силу і здоров’я і поки «не розкололася золота чаша». Очевидно, він порівнював з чашею череп, у якому міститься мозок, тому розколота чаша символізує смерть людини (Ек 12:6, 7).