ГАЗЕЛЬ

(євр. цевı́; цевійа́ [самиця газелі]; цава́; цева́а [самиця газелі]; грец. дорка́с).

Будь-який різновид швидких граційних антилоп невеликого розміру. Газель доркас (Gazella dorcas), яка водилася в Аравії, Єгипті, Палестині та Сирії, мабуть, була добре знана давнім євреям. Довжина тіла цієї тварини сягає близько 1 м, а висота в холці — 60 см. І самці, і самиці мають ліроподібні роги завдовжки до 30 см з кільчастими борозенками. У цієї газелі піщано-жовте забарвлення, на морді темні і світлі смуги, а живіт і зад — білі; її хутро коротке й гладке. Інший вид газелі, який міг бути відомий ізраїльтянам,— це Gazella arabica, що трохи більша за розмірами і має темніше хутро (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 2, с. 955).

Газель належить до найшвидших ссавців, і саме про цю особливість тварини згадується в Біблії (Псн 2:17; 8:14). До газелі прирівнювався брат Йоава Асаїл, який був дуже швидкий, та деякі гадівці (2См 2:18; 1Хр 12:8). Було передречено, що через падіння Вавилона його союзники і прибічники повтікають до своїх країн, наче газелі (Іс 13:14). Крім того, Біблія радить в деяких випадках діяти швидко, як газель, щоб не потрапити в пастку (Пр 6:5).

У Пісні над піснями Соломон неодноразово використовує образ газелі у своїх яскравих порівняннях, імовірно маючи на увазі граційність і красу цієї тварини (Псн 2:9; 4:5; 7:3). Суламітка просила єрусалимських дочок поклястися газелями, тобто всім, що гарне й витончене (Псн 2:7; 3:5).

За Мойсеєвим законом, м’ясо газелі можна було їсти (Пв 12:15, 22; 14:4, 5; 15:22). Його регулярно постачали в палац Соломона до вишуканого царського столу (1Цр 4:22, 23).