Обітована земля. Практичний урок для нас
ОБІТОВАНА ЗЕМЛЯ, про яку розповідається в Біблії, була дійсно унікальною. Ландшафт цієї порівняно невеликої території відрізняється великою різноманітністю. На півночі — засніжені гори, на півдні — звичайно спека. Там є родючі долини, безлюдні пустелі та пагорби, на яких ростуть фруктові сади та пасуться отари.
Через таке розмаїття рельєфу, клімату та ґрунту в країні можуть рости найрізноманітніші види дерев, кущів та інших рослин. Деякі з них чудово почуваються в холодних гірських регіонах, інші ростуть у випалених сонцем пустелях, а ще інші просто буяють у долинах на наносному ґрунті або на скелястих плоскогір’ях. За підрахунками одного ботаніка, в цьому краї можна знайти біля 2600 видів рослин. Перші ізраїльтяни, які досліджували цю землю, бачили явні докази її великих потенційних можливостей. Вони принесли з долини таке велике гроно винограду, що його довелося нести двом чоловікам на жердині! Долину тоді відповідно назвали Ешкол, що означає «гроно [винограду]»a (Числа 13:21—24).
Але придивімось пильніше до деяких географічних особливостей цієї унікальної смуги суходолу, зокрема її південної частини.
Шефела
Із заходу Обітовану землю обмежує узбережжя Середземного моря. Шефела розташована всередині краю й віддалена від його кордонів приблизно на 40 кілометрів. Слово «шефела» означає «низина», але насправді це пагориста місцевість, і низиною її можна вважати тільки в порівнянні з горами Юди на сході.
Подивіться на доданий профіль рельєфу місцевості та зверніть увагу, які території прилягають до Шефели. На сході це гори Юди, на заході — Филистимська низина, яка лежить біля моря. Таким чином, Шефела служила буферною зоною, бар’єром, який у біблійні часи відділяв Божий народ від його ворогів. Щоб дістатися до Єрусалима, столиці Ізраїлю, з заходу, будь-якій армії довелося б спочатку пройти через Шефелу.
Саме це й сталося у дев’ятому сторіччі до н. е. Біблія повідомляє, що сирійський цар Газаїл «вийшов... та й воював з Ґатом [це, очевидно, було на кордоні з Шефелою],— і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим». Цар Єгоаш зумів зупинити Газаїла, віддавши йому коштовності з храму й царського дому. Проте ця історія є прикладом того, яке велике значення мала Шефела для безпеки Єрусалима (2 Царів 12:18, 19).
Ми можемо винести для себе з цього практичний урок. Газаїлові, який хотів перемогти Єрусалим, довелося спочатку йти через Шефелу. Подібно до нього Сатана Диявол «шукає пожерти» Божих слуг, але йому часто доводиться спочатку пробиратися через буферну зону — їхню відданість біблійним принципам, як, наприклад, тим, що стосуються лихого товариства й матеріалізму (1 Петра 5:8; 1 Коринтян 15:33; 1 Тимофія 6:10). Піти на компроміс з біблійними принципами — це часто перший крок до серйозних гріхів. Тож тримайте цю буферну зону безпечною. Живіть згідно з біблійними принципами сьогодні, й ви не переступите Божих законів завтра.
Пагорбиста земля Юди
Далі за Шефелою, всередині країни, лежить пагорбиста земля Юди. Ця гориста місцевість славиться добрим зерном, оливковою олією та вином. Через те що земля Юди розташовувалася на узвишші, вона була чудовим сховищем. Тому цар Йотам побудував там «твердині та башти». Коли насувалася небезпека, люди могли знайти в них надійний сховок (2 Хронік 27:4).
Єрусалим, який також називають Сіоном, був видатним місцем у пагорбистій землі Юди. Єрусалим здавався добре захищеним, оскільки його з трьох боків оточували долини зі стрімкими схилами, а північний бік, за свідченням історика першого сторіччя Йосифа Флавія, був захищений потрійною захисною стіною. Але щоб сховок був безпечний, потрібні не тільки зброя та стіни. У ньому має бути вода. Це дуже важливо під час облоги, тому що без води мешканці міста швидко були б вимушені здатися.
Єрусалим брав воду зі ставка Сілоам. Тому у восьмому сторіччі до н. е., очікуючи ассирійської облоги, цар Єзекія побудував зовнішній мур, щоб захистити Сілоам, і цей ставок опинився в межах міста. Цар також позатикав джерела, що були за містом, щоб ассирійцям під час облоги було важко знайти воду (2 Хронік 32:2—5; Ісаї 22:11). Але й це ще не все. Єзекія знайшов спосіб підвести воду іззовні просто до Єрусалима!
Від джерела в Ґіхоні аж до ставка Сілоам Єзекія проклав тунель, який вважають одним з чуд стародавнього інженерного мистецтваb. Цей тунель був довжиною 533 метри та висотою приблизно 1,8 метра. Тільки уявіть собі — прокласти через скелю тунель довжиною понад півкілометра! Сьогодні, майже через 2700 років, відвідувачі Єрусалима можуть пробратися через цей шедевр інженерії, відомий як тунель Єзекії (2 Царів 20:20; 2 Хронік 32:30).
Ми можемо дечого навчитися з того, яких зусиль докладав Єзекія, щоб захистити запас води в Єрусалимі та збільшити його. Єгова є «джерелом живої води» (Єремії 2:13). Його думки, які містяться в Біблії, підтримують життя. Тому особисте вивчення Біблії є життєво необхідним. Але слушна нагода для вивчення та знання, яке ви можете отримати, не з’являються самі по собі. Може статися так, що вам доведеться «прокладати тунелі» в насиченому графіку, щоб знайти час для вивчення (Приповістей 2:1—5; Ефесян 5:15, 16). Якщо ви вже почали це робити, дотримуйтеся заведеного розпорядку й поставте особисте вивчення на перше місце в житті. Вважайте, щоб хтось або щось не позбавило вас цього дорогоцінного запасу води (Филип’ян 1:9, 10).
Пустельні регіони
На схід від гір Юди лежить пустеля Юди, яку також називають Єшімоном, що означає «пустиня» (1 Самуїла 23:19, НС, примітка під текстом). У цьому пустельному регіоні біля Солоного моря впадають в око скелясті провалля та нерівні урвища. Пустеля Юди має схил, і лише за 24 кілометри понижується приблизно на 1200 метрів. Через це із заходу до неї майже не доходять вітри, які несуть дощ, тому опадів там небагато. Без сумніву, саме в цю пустелю в день Окуплення випускали козла до Азазеля. До неї також утік Давид, коли ховався від Саула. Тут Ісус постив 40 днів, і після того Диявол намагався його спокусити (Левит 16:21, 22; Псалом 63:1; Матвія 4:1—11).
Приблизно 160 кілометрів на південний захід від пустелі Юди лежить пустеля Паран. Це тут ізраїльтяни багато разів таборували протягом своїх 40-річних мандрів з Єгипту до Обітованої землі (Числа 33:1—49). Мойсей описував її як «велику пустиню, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води» (Повторення Закону 8:15). Це чудо, що мільйони ізраїльтян змогли лишитися живими! А втім, їх підтримував Єгова.
Нехай це послужить нам нагадуванням, що Єгова може підтримувати нас — навіть у цьому світі, який є духовною пустелею. Ми також ходимо поміж зміями і скорпіонами, хоч і не в буквальному розумінні. Можливо, нам щоденно доводиться спілкуватися з людьми, які без жодних докорів сумління використовують отруйну мову й можуть легко заразити наше мислення (Ефесян 5:3, 4; 1 Тимофія 6:20). Ті, хто намагається служити Богу незважаючи на ці перешкоди, заслуговують похвали. Їхня вірність — це очевидний доказ того, що їх дійсно підтримує Єгова.
Пагорби Кармелу
Назва Кармел означає «фруктовий сад». Ця смуга родючої землі на півночі простягається приблизно на 50 кілометрів в довжину та вкрита виноградниками, оливковими й фруктовими садами. Привабливість і красу неораних земель на цьому пасмі пагорбів просто неможливо забути. В Ісаї 35:2 вираз «пишнота Кармелу» вжито як символ багатства й слави відновленої землі Ізраїлю.
У Кармелі сталося декілька значних подій. Це тут Ілля кинув виклик пророкам Ваала, і саме тут «спав Господній огонь», чим була доведена вищість Єгови. Також з верхів’я Кармелу Ілля звернув увагу на маленьку хмарку, яка принесла велику зливу, і це чудо означало кінець посухи в Ізраїлі (1 Царів 18:17—46). Наступник Іллі, Єлисей, був на горі Кармел, коли жінка з Шунама звернулася до нього за допомогою для свого мертвого сина, і Єлисей воскресив хлопчика (2 Царів 4:8, 20, 25—37).
На схилах Кармелу й досі ростуть фруктові й оливкові сади та виноградники. Навесні ці схили вкриті розкішним килимом квітів. «Голівка твоя на тобі — мов Кармел»,— сказав Соломон Суламітці, мабуть, маючи на увазі пишність її волосся чи те, як велично вона тримала свою гарну голівку (Пісня над піснями 7:6).
Пишнота, яка була характерна для пагорбів Кармелу, нагадує нам про духовну привабливість, якою Єгова обдарував сьогоднішню організацію своїх поклонників (Ісаї 35:1, 2). Свідки Єгови дійсно живуть у духовному раю, і вони погоджуються з царем Давидом, який написав: «Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!» (Псалом 16:6).
Щоправда, Божий духовний народ сьогодні мусить зносити багато важких випробовувань, так само як стародавні ізраїльтяни постійно мусили зустрічатися з опозицією Божих ворогів. Але правдиві християни ніколи не гублять з поля зору благословення, якими обдарував їх Єгова, в тому числі світло біблійної правди, що стає дедалі яснішим, міжнародне братство та можливість здобути вічне життя на райській землі (Приповістей 4:18; Івана 3:16; 13:35).
«Як Господній садок»
Стародавня Обітована земля була надзвичайно гарна. Її влучно описано як край, «що тече молоком та медом» (Буття 13:10; Вихід 3:8). Мойсей назвав її ‘Краєм хорошим, Краєм водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі, Краєм пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату, Краєм оливкового дерева та меду, Краєм, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, Краєм, що каміння його — залізо, а з його гір добуватимеш мідь’ (Повторення Закону 8:7—9).
Якщо Єгова міг подарувати таку багату й гарну батьківщину своєму стародавньому народові, він напевно може дати своїм сьогоднішнім вірним слугам чудовий рай на цілій землі — з горами, долинами, ріками та озерами. Так, стародавня Обітована земля з усім її розмаїттям була тільки прикладом того духовного раю, яким насолоджуються Божі Свідки сьогодні, та майбутнього Раю у новому світі. Тоді сповниться обітниця, записана у Псалмі 37:29: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній». Коли Єгова дасть цей райський дім слухняним людям, як же вони радітимуть можливості вічно досліджувати всі його «кімнати»!
[Примітки]
a Є дані про виноградні грона з цього регіону, одне з яких важило 12 кілограмів, а інше — більш ніж 20 кілограмів.
b Ґіхонське джерело було якраз за східною межею Єрусалима. Воно ховалося в печері, тому ассирійці, мабуть, не знали про нього.
[Карта на сторінці 4]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
ГАЛІЛЕЯ
Галілейське море
г. Кармел
САМАРІЯ
ШЕФЕЛА
Гори Юди
Солоне море
[Відомості про джерело]
NASA photo
[Карта на сторінці 4]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Шефела була бар’єром між Божими людьми та їхніми ворогами.
МИЛІ 0 5 10
КМ 0 8 16
Филистимська низина
Шефела
Пагорбиста земля Юди
Пустеля Юди
Рифтова долина
Солоне море
Земля Аммона та Моава
[Карта/Ілюстрація на сторінці 5]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Тунель Єзекії довжиною 533 метри, прорубаний у скелі.
долина Тиропієн
Сілоам
МІСТО ДАВИДА
долина Кедрон
Ґіхон
[Ілюстрації на сторінці 6]
У пустелі Юди Давид шукав сховку від Саула. Пізніше саме тут Диявол спокушав Ісуса.
[Відомості про джерело]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
[Ілюстрації на сторінці 7]
Гора Кармел, де Ілля принизив пророків Ваала.
[Відомості про джерело]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
[Ілюстрації на сторінці 8]
«Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що виходять у долині й на горі» (Повторення Закону 8:7).